Понятійний апарат

Населення нової каледонії.

Індійські мовні групи Північної Америки.

Індійські мови Північної Америки - мови індіанців - корінних мешканців континенту.

Відомо близько 296 індіанських мов Північної Америки, живих і вимерлих. Вони об'єднуються в 34 мовні сім'ї і 27 ізольованих мов. Деякі з цих родин, як, наприклад, алгская, сіуанская і на-дене, складаються з великого числа окремих мов; інші обмежені декількома або всього одним мовою.

Існують різні спроби класифікації мов Північної Америки, у тому числі класифікації Джона Пауелла, Едуарда Сепіра і Джозефа Грінберга. Зокрема, Грінберг вважає, що є підстави протиставляти всього лише три американські сім'ї: ескімосько-алеутську, на-дене і амеріндском, що включає всі інші мови обох Америк. Концепція Грінберга в даний час відкидається більшістю фахівців

Корінне населення Нової Каледонії, гілка меланезійців, мешкає там з віддалених часів. Безсумнівно, що на цей архіпелаг запливали і полінезійські мореплавці: сліди полінезійської домішки видно навіть в антропологічному типі жителів (особливо на о-вах Лоялті і на східному узбережжі великого острова), а також в мовах. Але відокремлених полінезійських колоній не збереглося; втім, деякі з діалектів о-вів лифу і увеа (Лоялті) близькі до полінезійскім мовам. До появи європейців на островах Нової Каледонії мешкало, за приблизними підрахунками, близько 80 тис. чоловік. Населення вже досягло порівняно високого рівня суспільного і культурного розвитку, бути може, самого високого рівня серед всіх меланезійців, за винятком остров'ян Фіджі. Зараз національний склад населення Нової Каледонії чрез вичайно строкатий. Загальна чисельність його - близько 62,3 тис. (1953). Корінне населення налічує 34,1 тис. чоловік (54,7%), поселенці європейського походження - 20,4 тис. (32,9%), вихідці з країн Азії - законтрактовані кулі-7, 7 тис. (12,4%). Зараз національний склад населення Нової Каледонії чрез вичайно строкатий. Загальна чисельність його - близько 62,3 тис. (1953). Корінне населення налічує 34,1 тис. чоловік (54,7%), поселенці європейського походження - 20,4 тис. (32,9%), вихідці з країн Азії - законтрактовані кулі-7, 7 тис. (12,4%).

Рід- доісторична і ранньоісторична суспільно-організаційна спільнота, стадія еволюції Етносу, до якої належали кровно пов'язані нащадки одного предка.

Пле́м'я (старослав. язик, грецьке ethnos, євр.גוי‎ гой, мн. גויים гоїм) — тип етнічної спільноти людей, що об'єднані спільним походженням, мовою, вірою і звичаями, історичний типетнічної спільноти, стадія еволюції Етносу, що ґрунтується на родових взаєминах та суспільному поділі праці, які визначають розрізненість племен за територією, мовою, культурою, організацією життєдіяльності.

матріархат- Матріархат (лат. mater - мати і грец. άρχη - влада) – ранній період у розвитку первіснообщинного ладу (від палеоліту до розвинутого неоліту), який характеризувався наявністю материнського роду і рівноправним з чоловіком, а пізніше провідним становищем жінки у суспільстві.

патріархат- Патріархат (від грец. πατήρ - батько і άρχή - початок, влада) – останній період в історії первіснообщинного ладу. Заступив матріархат і передував класовому суспільству. Існування П. збіглося в часі з мідним віком, бронзовим віком та раннім періодом залізного віку. Перехід до П. відбувся в результаті значного розвитку продуктивних сил. Розвиток скотарства, плужного землеробства, рибальства, ремесел (особливо обробки металів) створили умови для економічного життя кількісно менших, ніж родова община, колективів, підніс значення праці чоловіка. Родовід по материнській лінії змінився батьківським, матрилокальне поселення (життя подружжя в родовій общині дружини) – патрилокальним (дружина переселялася в родову общину чоловіка), материнський рід – батьківським або патріархальним, основним економічним осередком якого стала патріархальна сім’я.

екзогамія- Екзогамія це практика шлюбів поза межами окресленої групи (роду, племені, родини) до якої людина належить.

фратрія- це екзогамна (кровоспоріднена) група родів, що вступає в шлюбні відносини з ін. фратріями. Дуальна організація кількох фратрій становила плем'я.

Сільська община-

39 Школа "культурної екзогамії"

Морфологія культури — це розділ культурології, присвячений структурному аналізові культури як соціального феномена, вивченню закономірностей побудови та процесів формоутворення культурних явищ. Для цього використовуються три основних методи пізнання: структурно-функціональний, семантичний та генетичний.

Морфологічне вивчення культури передбачає такі напрямки дослідження:

генетичний, що розглядає виникнення і становлення культурних форм;

мікродинамічний, який досліджує динаміку культурних форм у межах життя трьох поколінь (безпосередню трансляцію культурної інформації);

структурно-функціональний, що вивчає принципи і форми організації культурних об'єктів та процесів відповідно до потреб, інтересів і запитів членів суспільства, а також технологічний, предметом якого є розподіл культурного потенціалу у фізичному та соціокультурному просторі і часі.

Дата добавления: 2015-05-08