К.Д. Ушинський про значення ридної мови у вихованни и навчанни дитей

ПРАЦІ

• «Школа і"
• «Психологія малювання»
• «Кілька міркувань про психологію і гігієну читання»

№ 25 Суспільно-педагогічний рух в Росії в 60-ті роки 19 ст. і суспільне дошкільне виховання.

Для другої половини XIX ст. в Росії характерні зміна суспільного ладу, розвиток капіталістичного виробництва і поява на цьому ґрунті нового громадсько-педагогічного руху, в якому беруть участь прогресивні діячі, письменники, вчені (М. І. Пирогов, Л. М. Толстой, К. Д. Ушин-ський, В. І. Водовозов, П. Ф. Лесгафт та ін.). Створюються перші педагогічні товариства, видаються перші педагогічні журнали («Учитель», «Журнал для воспитания», «Яснополянская школа» та ін.).

Велику роль у розвитку педагогічної думки в Росії відіграла діяльність Льва Миколайовича Толстого, який створив своєрідну «педагогічну лабораторію» — Яснополянську школу для дітей селян, в основу роботи якої було покладено ідеї вільного виховання дітей, розвитку їхніх творчих здібностей, урахування індивідуальних особливостей тощо.

У 60-ті роки XIX ст. під впливом ідей К. Д. Ушинського, Л. М. Толстого, П. Ф. Лесгафта та інших педагогів-демократів в умовах залучення жінки-трудівниці до виробництва в Росії починають створюватися перші дитячі садки. Цьому сприяло також те, що багато освічених жінок Росії прагнули докласти зусиль до розвитку освіти, медицини, культури тощо. Поштовхом до відкриття дошкільних закладів стає також поширення в Росії ідей німецького педагога Ф. Фребеля.

Група діячів дошкільного виховання 60-х років XIX ст. (А. С. Си-монович, Є. М. Водовозова, Є. І. Конраді) відіграла визначну роль у розвитку як теорії, так і практики дошкільного виховання. Так, Аделаїда Семенівна Симонович є першим організатором дитячого садкау Санкт-Петербурзі (1866), в якому було апробовано заняття та вправи Ф. Фребеля, а також розроблено самостійну систему ігор та занять із дітьми дошкільного віку. Книга А. С. Симонович «Дитячий садок» є першим практичним посібником для дитячих садків.

Учениця та послідовниця К. Д. Ушинського Єлизавета Миколаївна Водовозова розробила теоретичні положення дошкільного виховання на засадах ідей народності. її праця «Розумове і моральне виховання дітей від першого вияву свідомості до шкільного віку» (1871) перевидавалася 7 разів (востаннє у 1913 р.). Можна з упевненістю стверджувати, що саме ця її праця є першим підручником з дошкільної педагогіки.

Демократичне спрямування мали погляди Євгенії Іванівни Кон-раді (1838—1898), яка виступала з критикою дитячих садків, створених у той час за системою Ф. Фребеля. У своїй праці «Сповідь матері» (1886) вона закликає батьків, насамперед матерів, сприяти гармонійному розвитку дітей, залучати їх до праці, до спостережень за навколишнім життям та природою. Роль перших діячів дошкільного виховання у розвитку дошкільної педагогіки як науки загалом дуже значна, оскільки вони заклали підвалини гуманістичного виховання, обґрунтували основні наукові принципи діяльності дитячих садків та виховання дітей у них.

Початок XX ст. характеризується пошуком подальших шляхів розвитку теорії та практики дошкільного виховання в Росії. У цей час створюються нові педагогічні товариства (Санкт-Петербурзьке товариство сприяння дошкільному вихованню, товариство «Дитяча праця та відпочинок» у Москві, батьківський гурток у Ростові-на-Дону тощо), відкриваються дошкільні заклади, організаторами яких виступають видатні педагоги Є. І. Тихєєва, Л. К. Шлегер, М. X. Свєн-тицька, К. М. Вентцель та ін.

Визначна роль у створенні оригінальної системи дошкільного виховання, так званого методу Тихєєвої, побудованого на тісному поєднанні основних видів дитячої діяльності — гри та праці, належить послідовниці К. Д. Ушинського Єлизаветі Іванівні Тихєєвій, яка зробила неабиякий внесок у розробку методики розвитку рідної мови визнання здобув створений СІ. Тихєєвою дидактичний матеріал, використання якого вона поєднувала із застосуванням предметів реального життя.

№ 26 Ідея народності виховання - центральна ідея педагогічної теорії К.Д. Ушинського. Єдність загальнолюдського та національного виховання.

У педагогічній системі великого російського педагога К.Д. Ушинського провідне місце займає його вчення про мету, принципи та сутність виховання. Найважливішою ланкою морального вдосконалення особистості є, як стверджував К.Д. Ушинський, ідея народності, яку він обгрунтував у багатьох творах в таких, як «Про етичне елементі в російській вихованні», «Три елементи школи», «Праця в її психічному і виховному значенні», «Про користь педагогічної літера тури», «Питання про народні школи»,«Загальний погляд на виникнення наших народних шкіл»,«Недільні школи», особливо в роботі«Про народність у громадському вихованні. Він зазначав, що виховання, якщо воно не хоче бути безсилим, повинно бути народним», що«виховання, створене самим народом і засноване на народних початках, має ту виховну силу, якої немає в найкращих системах, заснованих на абстрактних ідеях або запозичених в іншого народу
Важливими завданнями морального виховання є:
- Формування світогляду, моральних знань, правильних поглядів на життя та формування системи переконань, яку Ушинський вважає найголовнішою дорогою людської поведінки.
- Виховання навичок і звичок поведінки. На переконання Ушинського, людина, завдяки гарній звичкою, «споруджує моральне будівлю свого життя все вище і вище». Процес їх формування тривалий, вимагає наполегливості і терпіння. Моральне виховання не повинно будуватися на страху покарання, утомливих «словесних повчань».

Методи і засоби виховання залежать від його змісту і мети. Що стосується методу переконань, то їм треба користуватися в міру, не нав'язувати своїх переконань, а, за словами Ушинського, пробуджувати жагу цих переконань. При цьому він застерігав від настирливих повчань і вмовлянь, які часто не доходять до свідомості дітей. Особливу роль у системі засобів морального виховання К.Д. Ушинський відводив розумовому і фізичному праці учнів, їх різноманітної діяльності. Всі ці якості, на його думку, необхідно виховувати і розвивати на основі принципу народності.
Вважаючи народність джерелом діяльності та розвитку, вираженням прагнень народу зберегти свої національні риси, К. Д. Ушинський стверджував, що народність з'єднує віджилі і прийдешні покоління, даючи народу історичне існування.
Вивчення рідної мови, вітчизняної літератури, історії, географії приділялося мало уваги. Все це перешкоджало розвитку освіти на своїй, народній основі.

Він побудував свою оригінальну педагогічну систему на основі ідеї народності, на основі вимог життя російського народу.

Народність повинна бути покладена в будь-якого народу в основу виховання як загальна його закономірність, як вихідне початок будь-якої педагогічної ідеї та цілі виховання.
В основі ідеї народного виховання лежать поняття про людину, яким він має бути за поняттями того чи іншого народу в певний період його розвитку. «Кожен народ має свої особливий ідеал людини і вимагає від свого виховання відтворення цього ідеалу в окремих особистостях. Ідеал цей у кожного народувідповідає його характеру, визначається його громадським життям, розвивається разом з його розвитком, і з'ясування його складає найголовніше завдання кожної народної літератури.

К. Д. Ушинський був глибоко прав, відзначаючи динамічність виховного ідеалу народу, його розвиток, пов'язаний з ходом історії народу. Народний ідеал завжди виражає ступінь самосвідомості народу, йогосовість, погляди на добро і зло вади та чесноти. У цьому ідеалі відображаються характер народу і зміни, що відбуваються в суспільстві. Зі зміною ідеалу в часі відбувається і його переоцінка.

принцип народності Ушинського містить такі елементи:
1. Виховання має бути народним. Це перш за все означає, що воно через широко розгорнуту шкільну мережу повинно охоплювати всі підростаюче покоління народу в порядку обов'язкового навчання і формувати ці покоління в дусі економічних, суспільно-політичних і культурно-освітніх інтересів народу; справою виховання повинен відати, керуватиме сам народ.
2. Виховання має давати дітям реальну освіту і разом з тим розвивати їх розумові здібності з тим, щоб ці знання були пов'язані з життям і спрямовані на загальнонародне благо. Звідси найважливіше значення і праці як фактора і як одного з основних принципів виховання.
3. Центральне місце у формуванні людини повинен займати рідну мову як мову навчання і як джерело знань, як скарбниця народу, як "кращий, ніколи не в'яне і вічно знову розпускається колір всього духовного життя».
4.Воспітаніе повинно бути пройнятий метою формування високоморального людини, людини, для якого праця є справою честі і щастя, людини-патріота, з твердою волею і характером, борця за справу батьківщини, народу, за його щастя, за його прогрес.
5. Жінці повинно бути забезпечено виховання і освіту нарівні з чоловіком, так як «чоловік і жінка - особистості рівноправні, однаково самостійні й однаково відповідальні», - писав Ушинський.
6. Всяке запозичення та впровадження в практику виховання чужих для народу іноземних систем і досвіду без критичної переробки у відповідності з духом ідеї народності - неприпустимо
Для здійснення принципу народності в справі виховання Ушинський вважав за необхідне, щоб: 1) в основу виховання був покладений працю, 2) виховання і навчання проводилися на рідній мові, 3) школа представляла центр виховання та навчання дітей у системі інших чинників виховання, 4) система освітизабезпечувала жінці здобуття освіти нарівні з чоловіком, 5) система середньої та вищої профтехнічна освіти будувалася у відповідності з інтересами народу

Аналізуються погляди К.Д. Ушинського на роль і значення рідної мови у формування особистості дитей. Ключові слова: К. Ушинський, рідна мова, формування особистості, національне виховання.Ідея К. Ушинського про відповідність громадського виховання суспільним потребам найяскравіше втілилася у принципі народності виховання, який став ядром його педагогічного вчення. У методологічному плані принцип народності виховання виступає корінною закономірністю розвитку освіти - школа й виховання повинні будуватися насамперед у повній відповідності з особливостями і потребами своєї нації, країни, свого народу. “Виховні ідеї кожного народу пройняті національністю більше, ніж що-небудь інше, пройняті настільки, що неможливо й подумати перенести їх на чужий грунт”, - писав К.Ушинський. Отже, перша мета вивчення рідної мови - розвиток дару слова. Найефективнішим засобом розвитку в учневі дару слова є ознайомлення його з багатствами народної словесності.Мова народу - це витвір творчої здібності дару слова не однієї людини й не одного людського життя, а численних життів, численних поколінь.У мові своїй народ протягом багатьох тисячоліть і в мільйонах індивідуумів склав свої думки й свої почуття. Природа країни і історія народу, відображаючись у душі людини, виявлялися в слові. Людина зникала, але слово, нею створене, залишалося безсмертною й невичерпною скарбницею народної мови; тому кожне слово мови, кожна її форма, кожний вислів є результат думки і почуття людини, через які відбилися в слові природа країни та історія народу. Наслідуючи слово від предків наших, ми не тільки наслідуємо засоби передавати наші думки й почуття, а наслідуємо самі ці думки й самі ці почуття. Від усього життя народу це єдиний живий залишок на землі, і ми - спадкоємці цих живих багатств, у яких склалися всі результати духовного життя народу. Третя мета, якої досягають при початковому викладанні рідної мови, - це засвоєння граматики. Раніше це була перша і навіть єдина мета; тепер її часто зовсім забувають. І те й інше шкідливе: саме тільки вивчення граматики не розвиває в дитині дару слова; відсутність граматики не дає дарові слова свідомості й залишає дитину в хиткому становищі; на саму навичку і розвинений інстинкт слова, в усякому разі, покластися важко; але знання граматики без навички й розвитку дару слова також ні до чого не приводить. Отже, те й інше конче потрібне.Чи потрібно систематично вивчати граматику? Безперечно. Це корисно тому, що розвиває свідомість дитини, зміцнює в ній уже набуте й привчає дитину, з одного боку, до спостереження за таким духовним предметом, як слово, а з другого - до логічної системи, першої наукової системи. Тільки система, звичайно, розумна, що виходить із самої суті предметів, дає нам повну владу над нашими знаннями.

Дата добавления: 2015-05-08