С.Ф.Русова про врахування індивідуальних особливостей дітей у вихованні

Внесок С.Ф. Русової в розвиток теорії дошкільного виховання

Глибокий гуманізм - провідна риса, що притаманна діяльності і творчості С. Русової. Словом і ділом боролася вона не лише за національні й соціальні права українського народу, але й за права всіх знедолених і пригнічених. В цьому широкому гуманізмові її виховала не кабінетна теорія, а безпосереднє народне життя, висока національна самосвідомість, багатогранний власний життєвий досвід.

С.Ф. Русову справедливо вважають одним із лідерів українізації і творців концепції національної освіти, спрямованої на виховання патріотичної, національно свідомої української молоді. Вона всебічно обґрунтовує зміст, характер і форми безперервної освіти (родина, дитячий садок, школа, вищі навчальні заклади, позашкільна освіта) та їхню взаємодію. Послідовно й мудро випивала Софія Федорівна на розвиток нової української освіти. Прагнула відродити приспані сипи, збудити потенції, залучити до роботи молодь - надію нації. Її внесок в розвиток педагогічної думки ХХ століття неможливо переоцінити.

Важливого значення С. Ф. Русова надавала індивідуалізації навчання

дітей дошкільного віку, наголошуючи на тому, що українська дитина дуже

вразлива, чуйна, тому до неї «треба підходити з ласкою, привернути її до себе

повагою до її індивідуальності, треба збудити її цікавість, тоді виявиться

талановита вдача дитини й озветься її глибока чулість»

51. С.Ф.Русова про врахування індивідуальних особливостей дітей у вихованні. Педагог постійно нагадує вчителям про необхідність врахування індивідуальних особливостей дітей. Образно порівнюючи дітей із кущами в саду, вона підкреслює, що як серед розмаїття кущів немає двох однакових, так і всі діти різняться між собою почуттями, думками, характерами, здібностями. Вчитель та батьки мають знати своїх вихованців, різнобічно розвивати їхні духовні та фізичні сили.. Центральною фігурою в концепції С. Ф. Русової є особистість, дитина з її природними задатками, здібностями, потребами. У працях ученої знаходимо її міркування щодо визначення понять «особистість», «індивідуальність»,з’ясування умов, чинників і шляхів формування та розвитку особистості дитини дошкільного віку. Надзвичайно актуальною ця думка є в умовах сьогодення і прослідковується в державних документах. Так, Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує педагогів на цілісний підхід до особистості, тобто центральною фігурою освітнього процесу є дитина – мовленнєва особистість. Із-поміж засад нового Базового компонента дошкільної освіти визначено,зокрема: визнання самоцінності дошкільного дитинства, його особливої ролі в розвитку особистості; збереження дитячої субкультури; повага до дитини,врахування індивідуального особистого досвіду дошкільника. Усяке виховання мусить мати повагу до індивідуальності учня. Брак виховання шкодить не лише дитині в гарних умовах життя. С. Русова правдиво характеризує виховання як уміння, що утворює та установлює як природні, так і надумані стосунки між індивідумом і зовнішнім світом із метою скерувати його думку й волю до морального вдосконалення.

Дата добавления: 2015-05-08