Шум та його види

У сучасному світі в умовах науково-технічного прогресу шум став одним із суттєвих несприятливих чинників, що впливають на людину.

Шум буває:

- механічного походження, який виникає внаслідок вібрації при роботі механізмів та устаткування. а також поодиноких чи періодичних ударів у з’єднаннях деталей та конструкцій;

- аеродинамічного походження, який виникає при подачі газу чи повітря по трубопроводах, вентиляційних системах;

- гідродинамічного походження, який виникає в наслідок процесів, що відбуваються у рідинах (гідравлічні удари, кавітація, турбулентність потоку);

- електромагнітного походження, який виникає внаслідок коливання елементів електромеханічних пристроїв під впливом змінних магнітних полів.

Шум у виробничих умовах негативно впливає на працівника: послаблює увагу, посилює розвиток втоми, сповільнює реакцію на небезпеку. Внаслідок цього знижується працездатність та підвищується імовірність нещасних випадків. Тому питання боротьби з шумом на сьогоднішній день є актуальним майже для всіх галузей виробництва.

Вплив шуму на організм людини

Шкідливість та небезпечність впливу шуму на організм людини залежить від рівня та характеру шуму, форми та тривалості впливу, а також індивідуальних особливостей людини.

Численні дослідження підтвердили той факт, що шум належить до загально фізіологічних подразників, які за певних обставин можуть впливати на більшість органів та систем організму людини. Так, за даними медиків дія шуму може спричинити нервові, серцево-судинні захворювання, виразкову хворобу, порушення обмінних процесів та функціонування органів слуху тощо.

Останнім часом значно зросла частка захворювань, які спричинені саме шумовим впливом.

Протягом багатовікової еволюції людина так і не набула здатності адаптуватися до дії шуму, як і не було створено природного захисту для високочутливого та досконалого органу слуху людини від дії інтенсивного шуму.

Медики визначають особливу небезпечну дію шумів у години відпочинку, сну, коли найбільш повно повинні відновлюватись сили людини. (у нашій країні, як і у багатьох інших, діє заборона щодо порушення тиші у житлових масивах з 23.00 – 7.00 год).

Найбільш повно вивчено вплив шуму на слуховий апарат людини. У працівників «шумних» професій може виникнути професійне захворювання – туговухість, основним симптомом якого є поступова втрата слуху, перш за все в ділянці високих частот, з наступним поширенням на більш низькі частоти.

Крім того, шум впливає різні відділи головного мозку, змінюючи при цьому нормальні процеси вищої нервової діяльності. Характерними є скарги на підвищену втомлюваність, загальну слабкість, роздратованість, апатію, послаблення пам’яті, погану розумову діяльність і т.д.

Шум до 50 дБА зазвичай не чинить шкідливого впливу на організм людини в процесі ії трудової діяльності.

Шум у 50 – 60 дБА може мати психологічний вплив на людину, що проявляється у погіршенні розумової діяльності, послабленні уваги, швидкості реакції, утруднення роботи з масивами інформації тощо.

Шум у 65 – 90 дБА має фізіологічний вплив: пульс підвищується, тиск крові зростає, судини звужуються, що погіршує постачання органів кров’ю.

Дія шуму з рівнем 90 дБА і вище може призвести до функціональних порушень в органах та системах організму людини: знижується слухова чутливість, погіршується діяльність шлунку та кишківника, з’являється відчуття нудоти, головний біль, шум у вухах.

При рівні шуму 120 дБА та вище здійснюється механічний вплив на орган слуху, що проявляється у порушенні зв’язків між окремими ділянками внутрішнього вуха, можливий навіть розрив барабанної перетинки.

Отже, чим вищий рівень шуму, тим більше шкідливі та небезпечні наслідки впливу шуму на організм людини.

Гігієнічне нормування шуму

Враховуючи значні технічні труднощі щодо зниження рівня шуму при виконанні виробничих процесів, доводиться орієнтуватися не на рівні шуму, що спричиняють подразнення чи втомлення, а на такі допустимі рівні шуму, за яких виключається імовірність набуття працівником професійних захворювань

Заходи та засоби захисту від шуму поділяються на:

- колективні

- індивідуальні

Засоби колективного захисту від шуму поділяються за такими напрямками:

· зменшення шуму в самому джерелі (проведення статичного та динамічного зрівноважування і балансування; виготовлення деталей з неметалевих матеріалів; чергування металевих та неметалевих деталей; підвищення точності виготовлення деталей та якості складання вузлів і устаткування; зменшення зазорів у з’єднаннях; застосування мащених деталей, що труться і т.д);

· зменшення шуму на шляху його поширення;

· організаційно-технічні заходи ( застосування малошумних процесів та устаткування; оснащення шумного устаткування засобами дистанційного керування, дотримання правил технічної експлуатації, проведення планово-попереджувальних оглядів та ремонтів);

· лікувально-профілактичні заходи ( попередній та періодичний медогляди; використання раціональних режимів праці та відпочинку для працівників шумних дільниць і цехів, допуск до шумних робіт з 18 років тощо).

Заходи індивідуального захисту від шуму застосовуються лише тоді, коли заходами та засобами колективного захисту не вдається знизити рівень шуму на робочих місцях до допустимих значень.

Засоби індивідуального захисту дозволяють перекрити найбільш чутливі канали проникнення звуку в організм людини – вуха, тим самим різко послаблюються рівні звуків, що діють на барабанну перетинку, а відтак і на елементи внутрішнього вуха.

До ЗІЗ від шуму відносяться навушники, протишумові вкладки, шумозаглушувальні шоломи.

Вибір ЗІЗ залежить від характеристики шуму на робочому місці, зручності використання засобу при виконанні даної роботи та конкретних кліматичних умов.

Питання № 15

Медичні огляди працівників. Обов’зкові медичні огляди педагогічних працівників

Закон України «Про охорону праці» (р.ІІІ ст. 17); Закон України «Про охорону здоров’я» (р.IV ст. 31).

Роботодавець зобовь’заний за власні кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року. За результатами періодичних медичних оглядів у разі потреби роботодавець повинен забезпечити проведення відповідних оздоровчих заходів.

Медичні огляди проводяться відповідними закладами охорони здоров’я, працівники яких несуть відповідальність згідно із законодавством за відповідність медичного висновку фактичному стану здоров’я працівника. Порядок проведення медичного огляду визначається МОЗ України за узгодженням з Держгірпромнаглядом.

Періодичність проведення медичних оглядів регламентується умовами праці.

Роботодавець має право в установленому законом порядку притягнути працівника, який ухиляється від проходження обов’язкового медичного огляду, до дисциплінарної відповідальності, а також зобов’язаний відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати.

Роботодавець зобов’язаний забезпечити за власний рахунок позачерговий медичний огляд працівників:

ü за заявою працівника, якщо він вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці;

ü за своєю ініціативою, якщо стан здоров’я працівника не дозволяє йому виконувати свої трудові обов’язки.

За час проходження медичного огляду за працівниками зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Медичний огляд – це медичний огляд працівників, який проводиться при прийомі на роботу, а також з установленою періодичністю з метою виявлення різних ознак виробниче зумовлених захворювань, а також патологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності і перешкоджають діяльності, продовженню роботи за певним фахом.

Попередній медичний огляд – медичний огляд, який проводиться під час влаштування на роботу, для визначення початкового стану здоров’я претендента та його відповідність обраній професії.

Періодичний медичний огляд – медичний огляд працівників, який проводиться з установленою періодичністю для виявлення ознак виробниче зумовлених захворювань, а також патологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності і перешкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Особи віком до 21 року – щорічно проходять медогляд

Для працівників школи (навчальних закладів) – один раз на рік

	Дошкільні заклади (завідувач, вихователі, педсостав, техперсонал)	Загальноосвітні навчальні заклади (адміністрація, викладачі, вихователі, медперсонал, техперсонал)
Терапевт	2 рази на рік	1 раз на рік
Флюорографія	1 раз на рік
Стоматолог	При попередньому медичному огляді	1 раз на рік
Отоларинголог	При попередньому медичному огляді	1 раз на рік
Дерматовенеролог	2 рази на рік	1 раз на рік
Лабораторні дослідження крові	2 рази на рік	1 раз на рік
Дослідження на носіїв кишкової інфекції	2 рази на рік	1 раз на рік
Хірург	1 раз на рік

У Наказі МОЗ України «Щодо організації проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб» (п. 7) визначена періодичність проходження медичних оглядів працівників загальноосвітніх навчальних закладів.

Періодичні медичні огляди, у тому числі клінічні, лабораторні та інші дослідження повинні проходити при проведенні попереднього медогляду та надалі 1 раз на рік - працівники адміністрації, викладачі, вчителі, вихователі, медперсонал і інший педагогічний та технічний персонал.

Працівника харчоблоку проходять медогляд 2 рази на рік.

Контроль за проходженням медогляду здійснює керівник навчального закладу.

Усі результати заносяться до особистої медичної книжки.

Протипоказання для роботи у навчальному закладі:

- черевний тиф;

- паратит;

- сальмонельоз;

- дизентерія;

- туберкульоз.

Питання № 16

Комісія з питань охорони праці, ії обов’язки та права.

Згідно Закону України «Про охорону праці» р.ІІІ ст. 16.

На підприємстві з метою забезпечення пропорційної участі працівників у вирішенні будь-яких питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці.

Комісія складається з представників роботодавця та професійної спілки, а також уповноваженої найманими працівниками особи, спеціалістів з безпеки, гігієни праці та інших служб підприємства відповідно до типового положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

Основними завданнями комісії є:

· захист законних прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

· підготовка рекомендацій власнику та робітникам щодо профілактики травматизму, професійних захворювань, практичної реалізації державної політики з охорони праці на підприємстві;

· вироблення пропозицій щодо включення до колективного договору конкретних питань з охорони праці та використання цільових коштів, виділених на заходи з охорони праці на підприємстві.

Комісія має право:

· звертатися до роботодавця, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;

· одержувати від служб підприємства необхідну інформацію з питань охорони праці;

· здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці;

· знайомитись з будь-якими матеріалами з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;

· вільного доступу на всі дільниці виробництва та обговорення з працюючими питань охорони праці;

· комісія може брати участь у розв’язанні конфліктів, пов’язаних з охороною праці, у розслідуванні нещасних випадків, в обговоренні питань охорони праці з власником, профспілкою.

Члени комісії виконують свої обов’язки, як правило, на громадських засадах. Рішення комісії мають рекомендаційний характер.

Питання № 17

Правила пожежної безпеки для працівників загальноосвітніх навчальних закладів. Інструкція з пожежної безпеки

Пожежа була і є найнебезпечнішим стихійним лихом. Внаслідок пожеж гине та страждає значна кількість людей.

Статистка свідчить, що при зростання чисельності населення на 1 % кількість пожеж збільшується приблизна на 5 %. Кожні 5 сек на земній кулі виникає пожежа, а в України кожні 10 хв. Протягом однієї доби в України виникає 120 – 140 пожеж, в яких гинуть 6 – 7, отримують травми 3 – 4 людини. Щодобові збитки від пожеж становлять близько 500 тис гр.

Як діяти учням та вчителям у разі пожежі в школі:

ü негайно повідомити про пожежу пожежну охорону (назвати адресу, вказати кількість поверхів будівлі, місце виникнення пожежі, обстановку на пожежі, наявність людей а також повідомити своє прізвище), зачинити двері в клас де горить;

ü організувати зустріч підрозділів охорони, надати їм допомогу у виборі найкоротшого шляху для під’їзду до осередку пожежі;

ü якщо через вікно побачите охоплене вогнем приміщення не намагайтися увійти в нього, раптовий приплив повітря може призвести до поширення вогню з великою швидкістю;

ü повідомте про пожежу дирекцію школи, виконайте необхідні заходи щодо евакуації дітей та людей з приміщення. Тут особливо важливо не панікувати. Евакуацію проводити з усього приміщення коли пожежу виявлено тільки в якійсь його частині.

ü здійснити необхідні відключення електроенергії (за винятком систем протипожежного захисту) та здійснити інші заходи, що сприяють запобіганню розвитку пожежі та задимленню будівлі;

ü почувши сигнал тривоги, учні стають біля парт і за вказівкою вчителя залишають по одному класну кімнату. Прямують до місця збору, останнім їде вчитель з класним журналом;

ü діти з одного класу спускаються (по одному) сходами тільки з одного боку, залишаючи другий для інших класів за винятком тих випадків, коли ходи дуже вузькі. Не можна обганяти один одного та штовхатися;

ü усі кого не було в школі під час сигналу тривоги, повинні негайно йти до місця збору й приєднатися до свого класу чи групи;

ü у разі потреби організувати пошуки людей, яких не виявили на місці збору;

ü нікому не можна повертатися в приміщення, наприклад по одяг чи книги, без дозволу працівників пожежної частини або директора школи;

ü серед евакуйованих що зібралися на місці збору проводять перекличку (за класним журналом), аби з’ясувати чи всі евакуювалися зі школи;

ü під час евакуації треба заборонити розмови, щоб було добре чути розпорядження

Як поводитись під час пожежі в навчальному закладі, коли поруч з учнем нема дорослої людини

ü якщо можеш вийти із класу через двері, рятуйся сам і допоможи іншим;

ü якщо вихід перекрито вогнем, але поруч є пожежна драбина, використовуй ії;

ü під час пожежі не можна ховатися в глухі кути, під парти, в шафи, у коморі тощо;

ü захищай органи дихання і затули щілини під дверима (вологими ганчірками)

Заходи щодо попередження виникнення пожежі

ü на території навчального закладу та у приміщеннях заборонено курити і розкидати запалені сірники, застосовувати в приміщенні відкритий вогонь. Не дозволено розпаювати вогнища, спалювати сміття, відходи, пакувальні матеріали;

ü використовувати пожежний інвентар тільки за призначенням;

ü не користуватися у приміщенні електрокіп’ятильниками, електрочайниками (крім спеціально відведених і обладнаних для цього місць), не залишати без нагляду ввімкнені в електромережу кондиціонери, комп’ютери, радіоприймачі тощо;

ü черговим учням слід після закінчення уроків зачинити вікна, вимкнути освітлення, електроживлення приладів та обладнання (за винятком чергового освітлення);

ü слід оглянути приміщення, переконатися, що не має порушень, які можуть призвести до пожежі, й тільки після цього замкнути двері;

ü у разі виявлення порушень доповісти черговому вчителю, класному керівнику, керівнику навчального закладу або працівникові який його замінює;

ü кожен учасник навчально-виховного процесу, який виявив пожежу або ії ознаки (задимлення, запах горілого чи тління, підвищення температури в приміщенні тощо), зобов’язаний негайно повідомити про це за телефоном 101 у пожежну частину (слід чітко назвати адресу, місце виникнення пожежі, що саме горить, а також своє прізвище);

ü заподіяти систему оповіщення людей про пожежну безпеку;

ü під керівництвом дорослих розпочати евакуацію із будівлі в безпечне місце;

ü заборонено використовувати пожежний інвентар та обладнання для потреб, не пов’язаних із пожежогасінням.

Питання № 18

Проведення навчання та атестації працівників загальноосвітніх навчальних закладів з питань охорони праці

І. Навчання студентів ВНЗ з питань охорони праці проводиться відповідно до галузевих стандартів вищої освіти.

Загальна кількість годин передбачених на вивчення дисципліни «Охорона праці» у ВНЗ складає – 54 години.

ІІ. При вивченні дисципліни «Охорона праці» у професійно-технічних навчальних закладах, які готують за робітничими професіями - теоретична підготовка повинна складати не менше 10 годин.

Обсяг годин дисципліни «охорона праці» не може зменшуватися під час розробки робочих навчальних планів і програм.

ІІІ. У загальноосвітніх навчальних закладах навчання з питань охорони праці здійснюється у вигляді інструктажів з охорони праці. Крім того, у навчальних закладах проводиться навчання з питань охорони життя, здоров’я, пожежної. Радіаційної безпеки, безпеки життєдіяльності. Обсяг, зміст і форма навчання визначаються навчальними планами і програмами.

Організація навчання і перевірки знань працівників з питань охорони праці в установах та закладах освіти.

1. Під час прийняття на роботу і в процесі роботи працівники проходять інструктаж, навчання і перевірку знань з питань охорони праці.

2. Навчання і перевірку знань проходять всі без винятку працівники.

3. Керівники, спеціалісти з охорони праці і особи на яких покладено відповідальність щодо організації роботи з охорони праці, які є членами комісії з перевірки знань з питань охорони праці проходять навчання і перевірку знань з питань охорони праці 1 раз на 3 роки.

4. Керівники, їх заступники, спеціалісти служби охорони праці, викладачі охорони праці ВНЗ проходять навчання і перевірку знань з охорони праці у Головному навчальному центрі.

Програма навчання керівників. Заступників - 36 годин; спеціалістів з охорони праці та викладачів кафедр охорони праці - 72 години.

5. Усі інші працівники закладів та установ освіти проходять навчання і перевірку знань з охорони праці - в установах та закладах освіти, їх структурних підрозділах за місцем роботи обсягом не менше – 20 годин.

6. Перевірку знань з питань охорони праці проводять комісії, створені за наказом:

- керівники, заступники, спеціалісти служби охорони праці - Держгірпромнагляду;

- усі інші - комісія навчального закладу.

7. Члени комісії:

Голова комісії – керівник навчального закладу або його заступник;

Члени комісії: 1) спеціаліст служби охорони праці;

2) представник юридичної, виробничих, технічних служб;

3) представник профспілки

Можуть залучатися: страхові експерти робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

8. Комісія вважається правочинною, якщо до ії складу входять не менше 3-х осіб.

Для перевірки знань складається перелік питань.

9. Формою перевірки знань є тестування, залік або іспит.

10. Результати перевірки знань з питань охорони праці оформлюються протоколом.

Питання № 19

Інструкція щодо дій персоналу загальноосвітніх навчальних закладів в разі виникнення надзвичайних ситуацій: у разі виникнення пожежі в приміщенні початкової школи

Дивись питання № 17

Питання № 20

Нещасні випадки. Розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в загальноосвітніх навчальних закладах

Затверджено

Наказ Міністерства

освіти і науки України

Дата добавления: 2015-05-08