Проаналізувати процес виникнення українських політичних партій, їх теоретичні положення

Політизація на поч. ХХ ст. суспільних і національного рухів у Російській імперії завершилася їх організаційним оформленням у політичні партії. Великий вплив на ці процеси мали політичні і соціально-економічні особливості розвитку країни (збереження абсолютної монархії і відсутність політичних свобод, співіснування феодалізму з капіталістичним ладом, незавершеність соціальної структури суспільства, багатонаціональний склад населення Російської імперії (до 100 націй і народностей → національні партії)). Становлення політичних партій Росії відбувалося за власною схемою, власним шляхом, який багато чим відрізнявся від Західної Європи:

1) пізніше оформлення російських і українських партій, їх нелегальна діяльність до 1905 р.;

2) першочергове створення пролетарських партії і пізніше – буржуазних;

3) аморфна структура цих партій (окремі комітети і групи, часто із власними статутами) і їх велика кількість (більше 100).

Українські партії класифікуються за ставленням до національної ідеї та марксизму і відзначаються слабкістю ліберальної ідеології.

Першою українською політичною партією Наддніпрянщини стала Революційна українська партія (січень 1900 р., Д.Антонович, М.Міхновський, Мих.Русов; 6 осередків на Наддніпрянщині і 2 закордонних бюро у Львові та Чернівцях; У 1902 р. у партії відбувся розкол і з неї вийшла УНП М.Міхновського; 1903 р. – УСП Б.Ярошевського; 1904 р. – УСДС (“Спілка”) М.Меленевського, 1905 р. – УСДРП). Ці партії представляли ліворадикальний національний рух (поєднував націоналістичні і соціалістичні риси).

Першу програму РУП “Самостійна Україна” у 1900 р. створив М.Міхновський: боротьба за незалежну українську державу, лідером цієї боротьби має бути інтелігенція, для досягнення мети годяться усі засоби, “Україна для українців”.

У 1903 р. було створена 2 програма РУП: соціал-демократична (М.Порш) – за автономію України. Таким чином відбулася еволюція програмних засад РУП від націоналістичної до марксистської. У 1905 р. залишки РУП утворили УСДРП.

Іншу, менш розвинуту політичну течію становили ліберально-демократичні партії: 1904 р. – УДП /помірков. громадів. діячі О.Лотоцький і Є.Чикаленко/ і УРП /письменники Б.Грінченко і С.Єфремов/, з 1905 р. – УДРП; виступали за перетворення Росії на конституційну монархію і автономію України. Легально діючий з 1908 р. ліберальний міжпартійний блок Товариство українських поступовців (М.Грушевський, С.Єфремов, Є.Чикаленко) дотримувався конституційно-парламентського шляху боротьби за “українську справу” (ін. програмні положення були близькі програмі кадетів): українізація освіти, діяльності громадських установ, суду і церкви. Право України на політичну автономію, українізацію школи, судочинства, церкви та місцевої адміністрації у І та ІІ Думах відстоювала Українська думська громада (парламентська фракція у складі 40 чол., її роботою керували М.Грушевський, С.Єфремов, Д.Дорошенко).

(Див. таблицю).

Дата добавления: 2015-05-08