Контроль і нагляд за виконанням кримінальних покарань. Участь громадськості у виправленні та ресоціалізації засуджених

Варіант 8

Виправлення засуджених і його основні засоби

Варіант 7

Правовий статус засуджених

Варіант 6

Правове становище персоналу установ виконання покарань

Варіант 5

Органи та установи виконання покарань

Варіант 4

Історія кримінально-виконавчого законодавства України

Варіант 3

Кримінально-виконавче право, його джерела та принципи. Кримінально-виконавчі правовідносини

Варіант 2

Політика у сфері виконання покарань

Варіант 1

ВАРІАНТИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

1. Політика у сфері виконання покарань: поняття та місце у політиці держави.

2. Фактори та суб’єкти формування політики у сфері виконання покарань.

3. Форми і засоби реалізації політики у сфері виконання покарань.

Література: [1, c. 24–29; 3, c. 3–4; 6, c. 13–25; 8; 27; 32].

1. Кримінально-виконавче право: поняття, предмет і метод.

2. Норми та джерела кримінально-виконавчого права.

3. Кримінально-виконавчі правовідносини.

4. Принципи кримінально-виконавчого права.

5. Кримінально-виконавче право як наука та навчальна дисципліна.

Література: [1, c. 21–50; 3, c. 5–13; 6, c. 26–47; 8–45].

1. Пенітенціарне законодавство на теренах України в період з кінця XVI-до початку XX ст.

2. Кримінально-виконавче законодавство України у радянський період.

3. Кримінально-виконавче законодавство незалежної України.

Література: [1, c. 50–78; 3, c. 14–19; 6, c. 48–91; 7, c. 5–27; 8].

1. Державна кримінально-виконавча служба України. Система органів і установ виконання покарань.

2. Державна пенітенціарна служба України: завдання, функції та структура.

3. Територіальні органи управління Державна пенітенціарна служба України, кримінально-виконавча інспекція та установи виконання покарань.

4. Взаємодія органів і установ виконання покарань з іншими державними органами, які здійснюють протидію злочинності.

Література: [1, c. 50–78; 2, c. 144–190; 3, c. 27–38; 6, c. 92–110; 7, c. 52–71; 8; 27; 32].

1. Поняття персоналу установ виконання покарань.

2. Вимоги до персоналу установ виконання покарань, їх права та обов’язки.

3. Безпека персоналу та засоби її забезпечення.

Література: [1, c. 50–78; 2, c. 170–186; 3, c. 27–38; 6, c. 92–110; 7, c. 54–57; 27; 32].

1. Поняття правового статусу засуджених.

2. Права та обов’язки засуджених.

3. Правовий статус засуджених до окремих видів покарань.

Література: [1, c. 105–141; 3, c. 20–26; 6, c. 111–132; 7, c. 33–51; 8–13].

1. Поняття виправлення засуджених.

2. Поняття та правове регулювання основних засобів виправлення засуджених.

3. Диференціація та індивідуалізація основних засобів виправлення засуджених.

Література: [1, c. 79–104; 2, c. 30–59; 7, c. 28–33; 22; 24; 29; 27; 32].

1. Поняття та види контролю за діяльністю органів і установ виконання покарань.

2. Міжнародний контроль.

3. Контроль органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

4. Прокурорський нагляд.

5. Судовий та відомчий контроль.

6. Громадський контроль та участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених.

Література: [3, c. 39–43; 6, c. 133–158; 7, c. 71–84; 27; 30; 32; 40; 42].

Дата добавления: 2015-05-10