Методика ознайомлення з процесами кодування та декодування інформації

Вправи, які допоможуть краще засвоїти інформаційні процеси.

1. Які інформаційні процеси є в кожному із прикладів?

а) гра по нотах (використання),

б) читання книги в слух (отримання),

в) обчислення в програмі (опрацювання),

г) вивчення напам’ять вірша (збереження),

д) розповідь молодшому братові про проведений день у школі (передавання).

2. З'єднати стрілками предмет та інформаційний процес.

Пам’ять отримання

Диск передавання

Книга опрацювання

Радіо збереження

Процесор використання

Модем

3. Розгляд ситуації.

Петрик взяв у шкільній бібліотеці книжку про котів. Він прочитав, що були випадки, коли кота відвозили за сотні кілометрів від дому і він все одно повертався назад. Петрик зрозумів, що коти добре запам’ятовують дорогу. У своєму читацькому щоденнику він записав цей висновок.

Яку інформацію отримав Петрик? (довідався, що коти повертаються додому, навіть, коли їх відвезти дуже далеко).

Де зберігалась інформація? (в книзі).

Яким способом була представлена інформація? (у вигляді тексту).

За допомогою чого Петрик сприймав інформацію? (Органами зору).

Яке нове місце збереження інформації? (читацький щоденник).

Які дії виконав Петрик з інформацією

Ø довідався, що коти повертаються додому, навіть, коли їх відвезти дуже далеко (отримання);

Ø зробив висновок про котів, який записав у читацький щоденник (опрацювання, збереження);

Ø розповів цікавинки про котів друзям (передача);

Будь-яка інформація передається за допомогою деякого коду. Є коди, до яких ми давно звикли, які добре вивчили і легко розуміємо – розмовні мови, мова міміки і жестів, мова музики (ноти), мова математики (цифри і математичні знаки).

У суспільстві основним способом кодування інформації є мова, причому в кожній державі є своя мова, чи навіть одночасно можуть використовуватись декілька мов. Алфавіт кожної мови складають букви. Можна сказати, що букви є певним кодом звуків. При цьому одне й те саме повідомлення може бути закодовано по-різному: українською, російською, англійською мовами... Китайські та японські ієрогліфи є символами, якими кодується буква або слово і навіть речення.

Кодування – процес перетворення повідомлень за допомогою певного коду у зручну для передавання, зберігання та опрацювання форму.

Код – результат кодування.

Основними формами кодування для дітей молодшого шкільного віку є: шаради, ребуси, кросворди, головоломки. Так як не всі діти можуть бути знайомі з такими формами коду або неправильно їх сприймати, учнів треба познайомити з правилами кодування.

Шарада – це загадка, в якій закодовано слово, що складається з кількох частин. Наприклад:

1. Спочатку прийменник з трьох букв відгадай,

Дві літери перші до нього додай

від слова "корона" або "коровай".

Візьми дві останні від слова "корова" -

І ось ми отримали слово... (підкова)

2. Спочатку прийменник з двох букв відгадай.

Будинок за містом до нього додай.

Це слово всім добре відоме.

Ти з ним зустрічаєшся в класі й удома. (задача)

Ребус – загадка, в якій слова, що розгадуються, зображено у вигляді комбінації малюнків з літерами та іншими знаками.

Щоб закодувати ребус, можна використовуються графічні малюнки, тексти, символи та цифри, повідомлення про спеціальні знаки, які впливають на способи розгадування ребусу.

При розгадуванні кросвордів важливо показати такі правила: текст розміщувати тільки вертикально і горизонтально, в кожній клітинці має бути лише один символ, всі слова мають бути записані граматично паравильно.

При вивченні цієї теми, можна розповісти цікаву історію про англійську королеву Єлизавету, яка придумала свій спосіб кодування інформації. Часто, буваючи на прийомах, вона втомлювалась. За правилами етикету просто встати і піти не можна. Королева відкривала свою сумочку і клацала замком. Помітивши це, спостерігач (людина, яка супроводжує її Величність) наближався до королеви і голосно сповіщав, що їй час їхати до палацу. А коли королева приймала послів і була чимось незадоволена, вона виймала з сумочки білу хустинку. Ось так вона кодувала інформаціюдляпередачі.

Можна звернути увагу дітей, як у пригодницьких фільмах розвідник передає закодовану інформацію, слідчі та детективи ведуть слідство. Письменник Конан Дойль написав чудове оповідання "Танцюючі чоловічки". Його можна знайти й прочитати у збірці "Записки про Шерлока Холмса". В цьому оповіданні автор придумав оригінальний спосіб кодування інформації. Замість букв застосовуються чоловічки у різних позах. Їх руки й ноги змінюють положення, вони всі різні, і здається, що кожен з них виконує веселий танок. За допомогою цього коду передавалась інформація.

Більш як 150 років тому американський художник Семюель Морзе винайшов новий телеграфний код. Кожна буква кодувалась за допомогою послідовності двох символів: крапки і тире. Такий код використовували для передавання повідомлень за допомогою телеграфу. Ще й досі моряки використовують азбуку Морзе для передачі інформації.

Якщо в такому коді замість крапки поставити цифру 0, замість тире – 1, то повідомлення будуть записані за допомогою лише двох цифр.

Працюючи за комп'ютером, людина набирає на клавіатурі букви, цифри, інші символи. Вони потрапляють у пам’ять комп’ютера у вигляді кодів (послідовності 0 і 1) і зберігається там закодованими.

1 біт – це символ 0 або 1,

1 байт = 8 біт.

Коли комп’ютер виводить повідомлення на екран монітора або на папір, то він перетворює коди символів на літери, цифри, розділові знаки. Таким чином люди можуть прочитати відповідні повідомлення. Цей процес називається розкодуванням (декодуванням).

Розгадування ребусів, шарад – це також розкодування.

При вивченні цієї теми варто запропонувати учням роботу з програмою «Скарбниця знань» – Римська система числення та Шифрувальник.

Дата добавления: 2015-05-08