Практичні навички з предметної області

Когнітивні уміння та навички з предметної області

· Уміння та навики абстрактного і конкретного мислення, здатність до творчої і результативної праці.

· Здатність застосовувати знання та розуміння для розв’язання практичних завдань в галузі кількісних та якісних прикладних соціологічних досліджень.

· Здатність до оцінювання, інтерпретації та синтезу інформації отриманої з різних джерел.

· Навички письмової та усної презентації наукового та практичного матеріалу.

· Уміння та навички володіння комунікативними технологіями у майбутній професійній діяльності.

· Здатність використовувати професійно-профільовані знання й практичні навички з фундаментальних та професійних дисциплін в процесах отримання та опрацювання, представлення наукової інформації, її практичного застосування в соціальних технологіях.

· Уміння використовувати спеціалізоване комп’ютерне програмне забезпечення.

· Навички роботи із спеціалізованим комп’ютерним обладнанням.

· Загальні уміння та навички

· Здатність враховувати та застосовувати у практиці професійної роботи основні економічні закони, екологічні принципи, навики соціокультурної компетенції.

· Уміння враховувати процеси соціально-політичної історії України, правові засади та етичні норми у виробничій та громадській, суспільно-політичній діяльності.

· Здатність до самонавчання та продовження професійного розвитку.

· Навички спілкування, включаючи усну та письмову комунікацію українською мовою та принаймні однією із поширених європейських мов.

· Навички взаємодії із іншими людьми, уміння роботи в командах професіоналів різного профілю.

· Уміння організації власної діяльності та ефективного управління часом.

Професійні профілі випускників з прикладами:

Об’єктами діяльності бакалавра за освітньо-професійним напрямом «Соціологія» є сучасні технології збору, опрацювання та аналізу, представлення соціальної, соціально-політичної інформації, комунікативні технології, які застосовуються при спілкуванні у малих групах та у різноманітних соціальних технологіях.

Професійний профіль — працівник державних структур та органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій

Займається збором та опрацюванням соціологічної інформації для прийняття управлінських рішень, планування та проведення інформаційних, рекламних, PR- кампаній.

Професійний профіль — працівник науково-дослідницьких центрів

Спеціалізується у області планування та проведення емпіричних соціологічних досліджень, використання їх результатів для науково-дослідницької роботи та у прикладних соціальних технологіях.

Професійний профіль — викладач вищих навчальних закладах, коледжів, гімназій

Займається викладанням основ соціології, плануванням навчально-виховного процесу.

1. Соціологічна освіта в Україні: історія, сучасний стан та перспективи.

Сьогодні вітчизняна соціологія перебуває у стані визначення. За словами фахівців, вона ще не з'ясувала для себе, якою вона є, якою вона хоче стати і якою вона може стати. Сьогоднішній стан української соціології визначається, насамперед, загальною ситуацією у країні.

Основна увага загалом зосереджена на вивченні змін, що відбуваються у нашому суспільстві, в Україні, ґенези цих змін і їх наслідки. Це – перша особливість сучасної української соціології. Друга – те, що вона почала щойно інституціалізуватися як самостійне суспільне явище. Третя особливість, притаманна розвитку вітчизняної соціології, це недостатня увага до неї з боку держави та суспільства, недостатнє фінансування та ін.

Розбудова соціологічної науки та освіти неможлива без збереження наукових шкіл. У 70-80-х роках, на думку фахівців, в Україні сформувалося кілька так званих соціологічних шкіл: школа київських соціологів, Харківська і Одеська. Саме в цих містах (Київ, Одеса, Харків, Дніпропетровськ) в основній масі й досі виходять колективні та індивідуальні праці соціологів, наукові записки, збірники праць. Але це лише більш-менш "благополучні острівки". Наукова робота на більшості вузівських кафедр вимагає подальшої активізації.

І сьогодні залишається одним з найгостріших питання наукового спілкування. Організувати конференцію, провести семінар, "круглий стіл" тощо дуже важко з основної причини: слабкої інституалізації соціології, науково-комунікативної системи. Хоча за роки незалежності України з'явилися нові періодичні видання: "Ґенеза" (м. Львів), "Константи" (м. Херсон), "Современное общество" (м. Харків), "Розбудова держави", "Політичний портрет України", часопис "Політична думка" (м. Київ), все-таки, за браком коштів, вони ледь підтримують життя соціологічної науки. Найважливішим досягненням у цій галузі стало заснування першого в Україні фахового видання "Соціологія: теорія, методи, маркетинг".

У 1990 р. в Україні був сформований інститут соціології НАН України, в результаті реструктуризації Інституту філософії НАН України. Цього ж року було створено Соціологічну асоціацію України (САУ) - організацію, яка об'єднує науковців, спеціалістів та науково-дослідні колективи, які працюють у галузі соціології. З 1993 р. вона є колективним членом Міжнародної соціологічної асоціації. Головною метою САУ є сприяння підвищенню професійного рівня та практичних цінностей соціологічних досліджень в Україні, захист законних інтересів соціологів та поширення соціологічних знань. Пріоритетними завданнями САУ визначено: розвиток вітчизняної соціології, виявлення проблем соціального розвитку України, сприяння професійній соціологічній освіті в Україні, розвиток наукових зв'язків та багато іншого.

Щодо соціологічної освіти в Україні, то це порівняно нова галузь вищої професійної освіти як соціального інституту держави. Її метою є створення, оновлення та поширення соціологічних знань і підготовка кваліфікованих фахівців. Тривалий час соціологічна освіта в Україні була відсутня з ідеологічних причин, і лише у 80-х роках утворюються перші кафедри соціології.

Нині соціологічна освіта в Україні має певну мережу навчальних та науково-дослідних установ. Соціологів готують декілька державних університетів та інші вищі навчальні заклади, що мають соціологічні факультети або відділення на інших факультетах: Київський, Харківський, Одеський, Львівський, Дніпропетровський, Волинський університети, Києво-Могилянська академія та ін. Загалом у цих закладах навчаються і здобувають кваліфікацію кілька сотень студентів та близько сотні аспірантів.

До соціології сьогодні у суспільстві панує великий інтерес, і це забезпечує високий престиж відповідних вузів, відділень, факультетів. Цілком логічно, що ринок реагує на цей попит, і, як гриби після дощу, з'являються соціологічні факультети, відділення, спеціалізація у вузах. На перший погляд, такого роду активізацію можна вітати, однак у зв'язку з цим виникають і суттєві негативні тенденції.

Насамперед – поява соціологічних відділень у тих вузах, спеціалізація яких ніяк не в'яжеться із соціологією. А звідси - інша особливість: відсутність відповідних умов для підготовки соціологів на багатьох новостворених факультетах та відділеннях, що виявляється, передусім, у тому, що бракує кваліфікованих викладачів, здатних забезпечити якісну підготовку, недостатньо укомплектовані соціологічною літературою бібліотечні фонди, відсутня належна технічна база, бази набуття практичного досвіду.

Небезпроблемною залишається і система післядипломної підготовки соціологів, де мають місце аналогічні явища.

Сьогодні на соціологію попит. Причиною цього є те, що соціологічні дослідження почали проводитися на комерційній основі, спостерігається прагнення з боку правлячої влади і тих, "хто платить", "закупити" соціологію. В Україні, як і в Росії, створена велика кількість соціологічних центрів, інститутів, груп окремих осіб, які проводять опитування громадської думки, моніторинги, маркетингові дослідження, і, на жаль, не завжди на професійному рівні. Отже, перед інститутом науки постає ряд завдань щодо удосконалення соціологічної освіти, формування у суспільстві соціологічного мислення, масової підготовки спеціалістів-соціологів.

Актуальним є створення навчальних та методичних посібників з соціології, які виступали б і функцією експертної оцінки теоретичних та емпіричних результатів науки. Заслуговує уваги і формування міцної академічної соціології, яка має стати в авангарді розвитку цієї науки.

Отже, соціологія в Україні, як в системі науки, так і в системі освіти, переживає своє становлення, перебуває у стані пошуку своєї ідентичності. І перш за все, потребує більшої уваги з боку держави та суспільства.

8. Професійний статус, соціальна роль та обов’язки соціолога в сучасному суспільстві

The Roles of the Sociologist

Like all scientists sociologists are concerned with both collecting and using knowledge. As a scientist the sociologist's foremost task is to discover and organize knowledge about social life. A number of full time research sociologists are employed by universities, government agencies, foundations or corporations and many sociologists divide their time between teaching and research. Another task of the sociologist as a scientist is to clear away the misinformation and superstition which clutters so much of our social thinking.

Sociologists have helped to clear doubts about hereditary, race, class, sex differences, deviation and nearly every other aspect of behaviour. By helping replace superstition and misinformation with accurate knowledge about human behaviour sociologists are performing their most important role. Sociologists make sociological predictions. Every policy decision is based upon certain assumptions about the present and future state of the society. Most social science prediction consists not of predicting specific developments as the astronomer predicts an eclipse but of forecasting the general pattern of trends and changes which seem most probable. All such predictions or forecasts should be offered with certain humility for no certainty attends them. Instead social scientists offer them as the best most informed guesses available upon which to base our policy decisions and expectations for the future. Sociological prediction can also help to estimate the probable effects of a social policy. Every social policy decision is a prediction. A policy is begun in the hope that it will produce a desired effect. Policies have often failed because they embodied unsound assumptions and predictions. Sociologists can help to predict the effects of a policy and thus contribute to the selection of policies which achieve the intended purposes. For example what effect does dropping out of high school have upon a youth's future earnings? One of the greatest services any scholarly group can offer is to show the society what policies are most likely to work in achieving its objectives. Some sociologists are engaged in planning and conducting community action programmes advising on public relations, employee relations, working on human relations problems etc.Often these sociologists have specialized in social psychology, industrial sociology, urban or rural sociology or the sociology of complex organizations.

The term clinical sociologist has appeared to describe the work of the sociologist as technician. To some extent this is a new name for what sociologists have been doing for a long time but it also includes a considerable broadening of the range of sociologists' efforts to be useful in society. In such positions the sociologist is working as an applied scientist. He or she has been engaged to use scientific knowledge in pursuing certain values - a harmonious and efficient working force an attractive public image of the industry or an effective community action programme.

Teaching is the major career of many sociologists. In addition to the concerns and problems of teaching in any field, the problem of value neutrality versus value commitment is a particularly acute question. The ethics of university teaching have demanded that the teacher refrain from all conscious indoctrination but it is debatable. Scientists seek to discover knowledge but should they tell the society how this knowledge should be used? The basic question is whether science specifically sociology should be value-free. For example sociologists know some things about population growth, race relations, urban development and many other matters involving questions of public policy. Early sociologists gave support to all sorts of public policies they believed in. Between 1920 and 1940 many sociologists shifted to the view that sociology should be a more nearly pure science discovering knowledge but not attempting to decree how it should be used. They sought to build sociology on the model of physics as a value-free science. As such it should be committed to no values except those of free scientific inquiry.

Sociologists generally avoided involvement in controversial issues and sought the status of pure social scientists. This view has been challenged in both physical and social science. Many sociologists today believe that sociologists should claim a major role in making decisions about public policy and should involve themselves in the major issues of our society. They feel that not only do sociologists have a duty to say what society might do about problems of race conflict, population growth, birth control, drug addiction, divorce etc but the sociologists should say what society should do about such problems.

Sociologists have agreed upon some of the propositions: Sociologists should show the relationships between values. If we wish to clean up polluted rivers we must be prepared to spend a lot of tax money in doing so. Sociologists may clarify what value sacrifices must be made if we wish to attain certain other values. A sociologist as an individual may properly make value judgements, support causes and join reform movements like any other citizen. As a scientist the sociologist may not know whether television violence is harmful to children and therefore might not make public recommendations but as a parent will make a decision according to the personal beliefs and values. Beyond this there is no complete agreement among sociologists concerning what role they should assume. Most sociologists have some firm opinions on what policies society should follow and are in considerable agreement with one another upon many of these policies.

ДЛЯ ТИХ У КОГО НЕ ДУЖЕ ДОБРЕ З АНГЛІЙСЬКОЮ – ПАРШИВИЙ ПЕРЕКЛАД (АЛЕ – ШВИДКИЙ!) З ПЕРЕКЛАДАЧА АВТОМАТИЧНОГО. ПЕРЕПРОШУЮ!

Як і всі вчені соціологи стурбовані як накопичувати й використовувати свої знання. Як для вченого, головне завдання соціолога полягає у виявленні та організації знання про соціальне життя. Кількість очно-дослідних соціологів працюють в університетах, урядових установах, фондів і корпорацій, і багато соціологів ділять свій час між викладання та наукових досліджень. Ще одне завдання соціолога як ученого, щоб прибрати дезінформації і забобонів, який захаращує так багато нашого соціального мислення. Соціологи допомогли очистити сумніви у спадок, раси, класу, статевих відмінностей, відхилення і майже будь-який інший аспект поведінки. Допомагаючи замінити марновірство і дезінформацію точне знання соціологів поведінки людини виконують свій найважливішу роль. Соціологи роблять соціологічні прогнози. Кожне рішення політика заснована на певних припущеннях про сьогодення і майбутнє стані суспільства. Більшість прогноз соціальні науки складається не з прогнозування на конкретні події, як астроном пророкує затемнення, але і прогнозування загальну картину тенденцій і змін, які, здається найбільш імовірним. Всі ці передбачення або прогнози повинні бути запропоновані з деяким смиренням для ніякої впевненості не відвідує їх. Замість соціологи пропонують їх як кращі самі інформовані здогадки доступні, на підставі якої наші політичні рішення і надії на майбутнє. Соціологічний прогноз може також допомогти оцінити можливі наслідки соціальної політики. Кожне рішення соціальна політика передбачення. Політика почалася в надії, що вона буде виробляти бажаний ефект. Політика часто не тому, що вони втілені необгрунтовані припущення і прогнози. Соціологи можуть допомогти передбачити наслідки політики і, таким чином, внести свій внесок у вибір політики, які досягають намічених цілей. Наприклад який ефект відсіву зі школи мають від майбутніх доходів молодіжних? Один з найбільших заслуг будь-якої наукової група може запропонувати, щоб показати суспільству, що політики найбільш імовірно, буде працювати в досягненні своїх цілей. Деякі соціологи займаються плануванням і програми проведення співтовариство дій консультування по зв'язках з громадськістю, відносинах з працівниками, працюючи на людських відносинах проблеми etc.Often ці соціологи спеціалізується в галузі соціальної психології, промислової соціології, міського чи сільського соціології або соціології складних організацій. Термін клінічна соціолог з'явився, щоб описати роботу соціолога як фахівця. В якійсь мірі це нова назва для того, що соціологи робили протягом довгого часу, але він також включає в себе значне розширення діапазону зусиль соціологів, щоб бути корисним у суспільстві. У таких позицій соціолог працює як прикладної вченого. Він або вона займається, можливість використовувати наукові знання в досягненні певних значень - гармонійної та ефективної робочої сили привабливим імідж галузі або ефективна програма громадської дії. Викладання основних кар'єра багатьох соціологів. На додаток до турбот і проблем викладання в будь-якій області, проблема значення нейтральності по відношенню вартості зобов'язань, зокрема, гостре питання. Етика університетського викладання зажадали, щоб учитель утримуватися від всіх свідомого виховання, але це спірно. Вчені прагнуть відкрити для себе знання, але вони повинні розповісти суспільству, як слід використовувати це знання? Основне питання полягає в тому, чи слід наука спеціально бути соціологія значення безкоштовно. Наприклад соціологи знати деякі речі про зростання населення, міжрасових відносин, містобудування та багатьох інших питаннях, пов'язаних з питаннями державної політики. Ранні соціологи надав підтримку всіх видів державної політики на їх думку, в. Між 1920 і 1940 багато соціологів перейшли до думки, що соціологія повинна бути більш майже чиста наука відкривати знання, але не намагається указу, як вона повинна бути використана. Вони прагнули побудувати соціологію за зразком фізики як науки, вільну від цінностей. Як такий, він повинен бути прихильні без значень, крім тих, вільного наукового дослідження. Соціологи зазвичай уникають участі в спірних питаннях і шукав статус чистих вчених-суспільствознавців. Ця точка зору була оскаржена в фізичної та соціальної науки. Багато соціологів сьогодні вважають, що соціологи повинні претендувати на головну роль у прийнятті рішень про державну політику і залучати себе в найважливіших проблем нашого суспільства. Вони відчувають, що не тільки соціологи зобов'язані сказати, що суспільство може зробити про проблеми раси конфлікту, зростання населення, контролю над народжуваністю, наркоманії, розлучень і т.д., але соціологи повинні сказати, що суспільство має робити таких проблем. Соціологи узгоджені деякі з положень: Соціологи повинні показати відносини між значеннями. Якщо ми хочемо, щоб очистити забруднені річки, ми повинні бути готові витратити багато грошей платників податків у цьому. Соціологи можуть прояснити які жертви значення слід, якщо ми хочемо домогтися певних інші значення. Соціолог як індивід може правильно робити оціночні судження, підтримка змушує і приєднатися рухам за реформи, як і будь-який інший громадянин. Як учений соціолог не може знати, чи є телебачення насильство шкідливо для дітей, і тому не може оприлюднити рекомендації, але як батько буде приймати рішення відповідно до особистими переконаннями і цінностями. Крім цього немає повної згоди серед соціологів щодо того, що роль, яку вони повинні взяти на себе. Більшість соціологів є тверді думки про те, які політики суспільство має слідувати і значною узгоджуються один з одним на багатьох з цих стратегій.

9. Специфіка соціології в системі наук про суспільство.

В сучасному світі існує велика кількість різних наук. Наука стає практичним перетворювачем світу. Без неї не може успішно розвиватися жодна сфера людського життя. З якого б боку ми не підійшли до оцінки науки — оптимістичного чи песимістичного, ясно одне — науці належить визначити образ майбутнього людства.

Наука — багатогранне суспільне явище. її можна розглядати під різним кутом зору:

• як сукупність знань про світ,

• як основу світогляду,

• як форму суспільної свідомості,

• як форму відображення світу у свідомості,

• як елемент духовної культури.

Наука — це система абстрактних знань, створених теоретичним; шляхом на основі аналізу фактів, явищ і процесів за їх специфічними ознаками, встановлення між ними зв'язків, які обумовлюють їх впорядковане функціонування та розвиток.

В залежності від сфери дослідницьких інтересів сучасні наукові дисципліни можна поділити на чотири групи:

1) природничі,

2) технічні,

3) гуманітарні,

4) соціальні.

Якщо природничі науки зосереджуються на розкритті таємниць природи, технічні — на пошуку нових і нових можливостей техніки, гуманітарні (від лат. humanitas — людська природа, освіченість, духовна культура) — на заглиблені у світ самої людини, то соціальні (від лат. socialis — товариський, громадський, суспільний) — вивчають сумісне життя в суспільстві.

Соціологія — це вивчення соціального життя, груп людей та суспільства.

Е. Гідденс

Кожна з соціальних наук (крім соціології) займається якоюсь окремою сферою суспільного життя. Наприклад, економіка досліджує господарське життя (виробництво, послуги, розподіл, споживання тощо), політологія — сферу політики, історія — процес розвитку суспільства, педагогіка — проблеми навчання і виховання.

Соціологія (від лат. societas — суспільство + гр. logos — слово, вчення) вивчає суспільство в цілому, все соціальне (суспільне) життя людей, їх спілкування, їх взаємодію.

Отже, соціологія — це наука про суспільство як єдину цілісну соціальну систему. Специфіка і відмінність соціології від інших суспільних наук полягає в тому, що вона вивчає соціальні відносини між людьми, а також вплив цих відносин на формування людини, на її свідомість і поведінку.

10. Об’єкт, предмет, метод і функції соціології.

Об'єктом будь-якої науки називають те, що вона вивчає, тобто ту реальність, яка потрапляє в поле зору даної науки. Об'єкт науки слід відрізняти від її предмета, під яким розуміється те, під яким кутом зору вона розглядає свій об'єкт, які закономірності в зв'язку з цим вона виявляє.

До теперішнього часу склалося різноманіття трактувань об'єкта і предмета соціології. Всі ці трактування діляться на три великі групи, що представляють різні стратегічні підходи до розуміння природи і змісту соціологічного знання.

Відповідно до першого підходу, об'єкт соціології мислиться як суспільство в цілому, а предмет - як закономірності розвитку суспільства у вигляді цілісної суспільної системи.

Початок такого розуміння призначення соціології поклав ще Огюст Конт. Нині воно відтворюється багатьма зарубіжними авторами - Дж. Марковичем, Н. Смелзер, М. Луманом та ін [1].

Представники другого підходу вважають, що об'єктом соціології виступає не все суспільство, а лише його особлива частина - сфера соціальних відносин. Предметом соціології при цьому визнається специфіка закономірностей функціонування і розвитку цих відносин, їх відтворення і змін. У даному випадку ми маємо справу з більш пізньої, складною і досить суперечливою системою поглядів на соціологічну науку. Складність і суперечливість даного підходу обумовлена багатозначністю поняття "соціальні відносини".

У залежності від того чи іншого розуміння соціальних відносин пропонуються різні трактування атрибутів нашої науки. Наприклад, Г. В. Осипов об'єктом соціології вважає сукупність соціальних зв'язків і відносин, що характеризують взаємодії людей як представників спільнот, які займають у суспільстві істотно різне становище. Предметом соціології в такому контексті визнаються закономірності функціонування і зміни тих зв'язків і відносин людей, які відтворюють або змінюють раніше склалося соціальну нерівність людей і їх груп [2]. На думку Ж. Т. Тощенко, об'єктом соціології виступає громадянське суспільство, а предметом - закономірності його формування, функціонування та розвитку [3]. В. Г. Харчева виходить з того, що об'єктом нашої науки є соціальне життя, усвідомлювана як система відносин особистості, а предметом - закономірності відтворення та еволюції особистості в ролі суб'єкта суспільного життя [4]. Відомий американський соціолог Е. Гідденс вважає, що соціологія покликана вивчати соціальний досвід суб'єктів суспільного життя, починаючи з індивіда і завершуючи великими групами (спільнотами) людей, впорядкованість цього досвіду в часі і просторі.

Перелік відрізняються один від одного визначень наукових атрибутів соціології, пов'язаних з багатозначністю соціальних відносин, цим не обмежується. Але ми не будемо його продовжувати, бо дискусійний характер трактувань об'єкта і предмета нашої науки вже очевидний.

Соціологія покликана вивчати і соціальні відносини (у всіх перерахованих вище сенсах), і життєдіяльність всього суспільства, якщо під останньою розуміти не суму економічної, політичної, духовно-культурної та інших сфер суспільного життя, а систему взаємовпливів цих сфер один на одного. Соціальні відносини при цьому осмислюються не як рядоположенних з економічними, політичними, духовно-культурними, екологічними та іншими, а як пронизують всі ці сфери та забезпечують їх взаємопов'язаність в системну цілісність. Інакше кажучи, предметом соціології є закономірності не цих сфер (вони вивчаються, відповідно, економічними, політологічними, культурологічними та іншими науками), а їх взаємовпливу, які стають об'єктивною реальністю в силу того, що всі суспільні відносини суть відносини між людьми, суспільними верствами, стратами, класами, етносами, іншими спільнотами та соціальними групами.

Третій підхід, звичайно, не виключає продовження дискусії про наукові атрибутах соціології, але направляє їх у нове русло - на пошук підстав інтеграції двох перших підходів.

Звичайно ж, об'єктом соціологічного пізнання є суспільство. Але не просто суспільство, а та сфера соціальної дійсності, на яку спрямований процес пізнання: соціальні інститути, соціальні спільності, верстви і групи, соціальні процеси, соціальні відносини і т. п. Об'єкт соціального дослідження містить соціальне протиріччя, проблему, яка підлягає науковому аналізу. Об'єктом можуть стати будь-які сторони соціальної реальності, але лише після того, як вони включені в процес соціологічного пізнання, осмислені і виділені. Однак, соціальний об'єкт має безліч якісних і кількісних характеристик і може вивчатися різними суспільними науками. Соціальні спільності вивчаються філософією, політекономією, психологією, політологією, історією. Соціолог ж виділяє в соціальному об'єкті ті властивості і відносини, які необхідні для пізнання явищ суспільного життя, дослідження становлення, функціонування та розвитку соціальних систем. З огляду на те, що соціальна система може виявлятися на різних рівнях соціальної дійсності, то при розробці однієї і тієї ж проблеми можливе звернення до різних соціальних об'єктів.

На відміну від об'єкта науки, її предмет - це істотні властивості і відносини об'єкта дослідження, пізнання яких необхідне для вирішення теоретичної та практичної проблема тики. Предмет дослідження передбачає об'єкт, але не збігається з ним. Предмет соціологічного дослідження обумовлюється властивостями об'єкта і характером проблем, що стоять перед соціологом, рівнем наукових знань і засобів пізнання, якими він володіє. Треба сказати, що один і той же соціальний об'єкт може вивчатися з метою вирішення різних наукових проблем, а предмет дослідження позначає межі, в межах яких об'єкт вивчається в конкретному дослідженні. Згідно склавши шейся традиції при визначенні предмету соціологічного пізнання, виділяються ключові, ті чи інші соціальні явища. Зазвичай до них відносять людська взаємодія, соціальні відносини, соціальні спільності, соціальні процеси і т. п. і т.д.

Природно, суспільство об'єктивно складається з різних соціальних спільнот, це іманентна тобто властива риса будь-якого людського об'єднання, обумовлена багатьма загальними, специфічними факторами. Між соціальними спільнотами, всередині них, а також між спільнотами і окремою особистістю не тільки можуть, але й реально виникають різноманітні відносини. Будь-які відносини, що обумовлюють те або інше соціальне явище, підкоряють діям певних закономірностей або тенденцій. Ось ці-то закономірності і тенденції соціальних відносин і становлять основний предмет вивчення соціології. Різні дослідники визначають предмет соціології по-різному. Ці відмінності пов'язані, перш за все, з тим, що акцент робиться на різних сторонах життя соціальних спільнот і особистості: діяльності, поведінці і відносинах. У соціології існують різні напрямки, які визначаються неоднаковими підходами до досліджень соціального життя суспільства.

Дата добавления: 2015-05-08