Методичні рекомендації до теми 4

4.1. Розкриваючи поняття суб’єктів підприємницького права, необхідно брати за основу легальне визначення, що міститься в ст. 55 ГК, тобто це учасники підприємницьких відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов‘язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи ознаки суб’єктів господарювання (підприємництва), запам’ятайте, що будь-яку підприємницьку діяльність можливо здійснювати лише за наявності певної легітимної організаційно-правової форми суб’єкта підприємництва. Визначеність організаційно-правової форми як ознаки суб’єкта господарювання свідчить про те, що будь-яка господарська діяльність може здійснюватися лише суб’єктом певної організаційно-правової форми.

Приділіть також увагу такій ознаці, як наявність підприємницької правосуб‘єктності. Проведіть порівняльний аналіз цивільної, трудової та підприємницької правосуб’єктності. З’ясуйте, з якого моменту наступає підприємницька правоздатність і дієздатність у суб’єктів господарювання та що таке компетенція господарюючого суб’єкта.

4.2. Розглядаючи загальноправову характеристику суб’єктів господарювання, акцентуйте свою увагу на визначенні організаційно-правової форми господарювання. Як уже відзначалося, будь-яка господарська діяльність може здійснюватися лише в певній організаційно-правовій формі з відповідною правовою основою, яка визначає характер відносин між засновниками, режим майнової відповідальності за зобов’язаннями підприємства, порядок створення, управління розподілу одержаних прибутків тощо. Тобто організаційно-правова форма повністю розкриває характеристику певного суб’єкта господарювання, починаючи від його створення і закінчуючи його реорганізацією чи ліквідацією.

Багатоманітність суб’єктів господарювання, їх організаційно-правових форм викликає необхідність класифікацій. Існує багато критеріїв для класифікацій, ми ж пропонуємо звернути увагу, з нашого погляду, на основні з них, а саме: за організаційно-правовою формою, за критерієм характеру здійснюваної діяльності, залежно від форми власності, на базі яких вони функціонують. Наприкінці слід розглянути офіційну класифікацію, передбачену ст. 55 ГК, згідно з якою всі суб’єкти господарювання поділяються на господарські організації-юридичні особи та фізичних осіб-підприємців.

Для більш наочного аналізу організаційно-правових форм господарювання, що існують в Україні розгляньте рис. 1. Зверніть увагу на те, що не всі наведені в ній суб’єкти господарювання є суб’єктами підприємницького права, а лише ті, які за мету своєї діяльності ставлять отримання прибутку. Тобто казенні та комунальні підприємства, а також особисті селянські господарства до суб’єктів підприємницької діяльності не належать.

Аналізуючи правовий статус будь-якого суб’єкта підприємництва, здійснюйте його за такою схемою:

· визначити, які нормативно-правові акти регламентують його правовий статус;

· дати визначення поняття цього суб’єкта підприємництва та назвати його ознаки;

· розкрити процедуру створення;

· назвати установчі документи, на основі яких діє цей суб’єкт, і розкрити відомості, які в них повинні міститися;

· з’ясувати які (фонди) капітали повинні бути створені в цьому суб’єкті підприємництва, які їх розміри та процедура формування;

· назвати органи управління та розкрити їх компетенцію;

· розкрити процедуру розподілу прибутків та збитків, отриманих від діяльності цього суб’єкта;

· назвати можливості зміни учасників цього суб’єкта підприємництва;

· розкрити особливості припинення діяльності цього суб’єкта підприємництва.

Суб’єкти господарювання

Рис. 1. Організаційно-правові форми господарювання в Україні

4.3. Характеризувати правовий статус окремих видів суб’єктів підприємництва потрібно починати з підприємства як одного з основних господарюючих суб’єктів.

Слід зазначити, що правовий статус підприємств регламентовано і нормами Господарського, і нормами Цивільного кодексів України. Зверніть увагу на визначення підприємства, що зафіксовані як у ЦК України, так і в ГК України, і проведіть порівняльний аналіз цих дефініцій.

Розкриваючи ознаки, що притаманні підприємствам, запам’ятайте основні з них: можливість функціонування на будь-якій формі власності, установчий документ – статут, наявність статусу юридичної особи.

4.3.1.Проводячи класифікацію підприємств, зверніть увагу на їх види за такими критеріями: залежно від форми власності, залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік, за способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу, згідно із залежністю між асоційованими підприємствами.

З’ясуйте, які з них є суб’єктами підприємництва, а які ні і чому.

4.4.Найбільш поширеною групою суб’єктів підприємництва є господарські товариства.

Зверніть увагу на основні ознаки, що притаманні господарським товариства: по-перше, це те, що всі вони мають статус юридичної особи; по-друге, їх засновниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, а також держава; по-третє, основним правовим титулом, що закріплює майно за товариством, є право власності.

4.4.1.Аналізуючи господарські товариства, запам’ятайте, що вони згідно зі ст. 80 ГКподіляються на п’ять видів: акціонерні товариства (далі АТ), товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ), товариства з додатковою відповідальністю (далі ТДВ), повні товариства (далі ПТ), командитні товариства (далі КТ).

У свою чергу, ці п’ять видів товариств поділяються на дві групи: групу об’єднання капіталів та групу об’єднання осіб (рис. 2).

До першої групи, як свідчать дані рис. 2, належать: АТ, ТОВ та ТДВ. Всі ці товариства поєднують такі ознаки:

· засновником може бути і одна особа;

· всі вони діють на основі статуту;

· законодавець встановлює вимоги до мінімального розміру їх статутних капіталів;

· притаманна багаторівнева, корпоративна система управління і головне, (звідки і назва «об’єднання капіталів»), засновники під час створення цих товариств об’єднують лише свій капітал, а самі безпосередньо можуть і не брати трудової участі в діяльності товариства.

До другої групи, у свою чергу, належать ПТ та КТ. Їм притаманні такі узагальнюючі ознаки:

· засновників може бути не менше двох осіб;

· установчий документ – засновницький договір;

· відсутність законодавчих вимог щодо обов’язковості формування статутного та резервного капіталів, їх розміру тощо.

Назва групи «об’єднання осіб» пояснюється тим, що засновники не тільки об’єднують свій капітал, а й зобов’язані безпосередньо працювати у створених ними товариствах.

Рис. 2. Класифікація господарських товариств

4.4.2. Правовий статус акціонерних товариств (далі АТ) регламентований ст. 80, 81 ГК, ст. 152 – 162 ЦК, Законами України «Про цінні папери і фондовий ринок» (ст. 4 – 9), «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про акціонерні товариства» (далі Закон) та низкою підзаконних нормативно-правових актів.

Поняття АТ міститься в ЦК, ГК та в Законі. Більш широке поняття АТ наведене в ГК, а саме: АТ – господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Згідно з ЦК та Законом України «Про акціонерні товариства» АТ – це господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

Дата добавления: 2015-05-10