Нормативні акти церковного права

За поділом письмових джерел права на загальні та спеціальні поділяються також і джерела церковного права. Окрім Святого Письма, яке, носячи основоположний характер, заключає у собі елементи як юридичного, так і історичного характеру правових джерел.

До історичних джерел науки церковного права відносяться наступні письмові пам’ятки: стародавньоцерковні історики, літописи, візантійські історики та літописці, Житія святих, твори святих отців та учителів Церкви і праці пізніших церковних авторів. Сюди входять подібні пам’ятники окремих помісних автокефальних Церков власної традиції.

Юридичні письмові пам’ятки охоплюють передусім діяння вселенських та помісних соборів, діяння соборів автокефальних Церков, а також пам’ятки канонічних стосунків між ними. До цієї групи пам’яток входять послання або грамоти патріархів, митрополитів та єпископів, судові акти та рішення, офіційні відповіді на канонічні питання, постанови, приписи та накази представників ієрархії; сюди ж відносяться диптихи, синодики, звіти, акти та інші документи канцелярського діловодства канонічного характеру.

Приклади:

Святе Письмо і Святе Передання – основа церковної правотворчості. Святе Письмо і Святе Передання, які сповіщають про цю основоположну воля Божу, про дії перших виконавців цієї волі, про апостольський устрій Церкви, про її установу та управління, які лягли в основу майбутнього розвитку церковної структури, є формальною основою Церкви і її правотворчості

Пам’ятки церковного права у до-Констянтинівську добу:

Правила святих отців - Листи трьох святих отців цього періоду, написані з окремих канонічних питань приватного характеру, отримали правовой статус для вселенської Церкви на Трульському соборі

Збірники правил під назвою апостольських творів - У цих збірниках від імені апостолів викладаються основи церковного віровчення та принципи практичного і правового устрою стародавньої Церкви.

Пам’ятки церковного права від Костянтина Великого до розколу Церков:

Законодавство вселенських соборів - в добу скликання семи Вселенських соборів законодавство цієї верховної влади у Церкві, охоплюючи та концентруючи усю повноту правової церковної діяльності, створює загальнообов’язкову нормативну збірку канонів для Вселенської Церкви. Перш за все - нормативні постанови самих Вселенських соборів, які, збираючись для рішень догматичних проблем, займаються також законодавчою діяльністю. Перший Нікейський собор 325 року, скликаний проти єресі Арія з 318 отців, виклав у символі віри вчення про єдиносущність Сина Божого з Богом Отцем та видав 20 дисциплінарних канонів. 2 і 3 Константинопольські собори, скликані у 553 та 680 р. для рішення доктринальних питань, не працювали над церковно-правовими проблемами. Тому у 692 р. був зібраний у Константинополі пято-шостий або просто шостий Вселенський собор з канонічних питань, який відомий під назвою Трульського собору. Саме цей собор своїм відомим другим каноном затвердив першу збірку-кодекс правил для вселенської Церкви.

Пам’ятки церковного права в Українській Церкві:

Номоканони - Кормчі книги - Ставши частиною Константинопольської Церкви, Київська митрополія прийняла і грецький Номоканон та почала будувати на ньому своє правове життя.

Законодавчі акти соборів Київської митрополії

Дуже важливим документом оригінального походження є послання митрополита Килила ІІІ, яке на так званому Володимирському соборі 1274 р., що фактично відбувся у Києві 1273 р., було прийняте та затверджене як документ цього собору[43]. Цей правовий акт охоплює багато сторін християнського життя в митрополії та регулює їх уже на основі своєї власної традиції. Митрополит Йосиф Султан у 1509 р. скликав собор у Вільні, на якому було видано 15 правил з пастирсько-канонічних питань.

Дата добавления: 2015-05-10