Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Дайте визначення внутрішньоособистісного конфлікту та вкажіть його відмінності від інших видів конфлікту




Дайте визначення конфліктної особистості. Типи конфліктних осіб і їх основні відмінності

Конфліктність особистості – це її інтегральна властивість, що відображає частоту вступу у міжособові конфлікти.

Конфліктна особистість – це людина із завищеною зарозумілістю, яка виражає постійну тривогу, незадоволеність, претензії і необгрунтовані зазіхання до іншої особи або колективу.

Конфліктність особистості визначається комплексною дією факторів: психологічних (темперамент; рівень агресивності; психологічна стійкість, рівень навіюваності, стомлюва­ність; рівень зазіхань; актуальний емоційний стан, відчуття невизначеності або невпевне­ності, стійкість настрою, збудливість; негнучкість, ригідність характеру; стиль мислення), соціально-психологічних (соціальні установки і цінності; відношення до опонента; спря­мованість у взаємодії; компетентність у спілкуванні; саморегуляція; особистий ресурс); соціальних (умови життя і діяльності, життєвий досвід, манера поведінки, незадоволеність актуальної потреби; можливість релаксації; соціальне оточення; загальний рівень культури; можливості для задоволення потреб і соціального оточення).

Темперамент – це сукупність індивідуальних особливостей особистості, які характе­ризують динамічну та емоційну сторону поведінки. Всі люди за темпераментом діляться на чотири типи: холерики, сангвініки, флегматики, меланхоліки.

Ригідність – це здатність переносити поведінку, що суперечить власним принципам і ціннісним критеріям.

За стилем мислення особистості поділяються на: синтезаторів, ідеалістів, прагмати­ків, аналітиків, реалістів.

Екстраверсія – індивід зосереджує свої інтереси на зовнішньому світі, зовнішніх об'єктах, іноді, унаслідок зменшення особової значущості.

Інтроверсія – характеризується фіксацією уваги особистості на своїх власних інтересах і власному внутрішньому світі.

Розрізняють наступні спеціальні (функціональні) типи характеру: розумовий, емоцій­ний, сенсорний та інтуїтивний.

Типами конфліктних особистостей є: демонстративний, ригідний, некерований, над­точний, безконфліктний і раціоналістичний.

Додатковими типами конфліктних особистостей є: «Склочник», «Агресор», «Стара діва» («комплекс Наполеона»), «Дратівливий».

К. Хорні виділяє наступні типи конфліктних особистостей: стійкий; усунений; деструктивний.

Внутрішньоособистісний конфлікт – конфлікт всередині психологічного світу особистості; являє собою зіткнення її протилежно спрямованих мотивів.

Своєрідній різновид конфлікту — внутрішньоособистісний.

Кожен періодично переживає цей стан, якому притаманні психічне напруження" емоційна незадоволеність, роздвоєність особистості (боротьба мотивів) тощо. Зазначимо, що внутрішній конфлікт може бути провісником міжособистісних або інших конфліктів, водночас він часто є супутником конфліктної ситуації.

Внутрішньоособистісний або внутрішній конфлікт є одним з най­більш складних і первинних психологічних конфліктів, який відбува­ється у внутрішньому світі людини. Означений конфлікт є гострим не­гативним переживанням, що викликане довготривалим протиріччям і зіткненням структур внутрішнього світу особистості, та відображає її протирічливі зв'язки з соціальним середовищем, ускладнення в при­йнятті рішень та розв'язанні проблем. Переживання особистістю сво­єї неоднозначності, складності внутрішнього світу, усвідомлення мін­ливості власних бажань та притягань, неможливості їх реалізації, ко­ливання самооцінки, боротьба мотивів — все ие є простором внутріш-ньособистісних конфліктів, які можуть призводити як до конструктив­них, так і до деструктивних наслідків. Внутрішні конфлікти конструк тивного характеру є необхідними моментами розвитку особистості. Внутрішні конфлікти деструктивного характеру мають серйозну по­грозу і наслідки для особистості від розвитку особистісної конфлікт­ності, невротичних конфліктів, до адиктивної та суїцидальної поведінки.

Внутрішньо особистісний конфлікт може відбуватися:

- на підсвідомому рівні, коли є актуальна потреба (чогось хочеться" однак важко визначити, що саме), але поставити адекватні правильні цілі, які приведуть до задоволення потреби, людина не може. Про це свідчить і переживання обтяжливого емоційного стану, роздратованість, коли кожна дрібниця може призвести до емоційного вибуху;

- коли мотив, який відображає суб'єктивну потребу особистості, усвідомлений, але неможливе чітке визначення мети з огляду на невизначені умови її досягнення або недостатні сили і засоби її реалізації. Оскільки емоції є своєрідним сигналізатором задоволення людських потреб, вони в цьому випадку будуть негативними;

- коли мета поставлена і необхідна діяльність виконана, але актуальна потреба не задоволена, що знову ж таки призведе до значної емоційної незадоволеності.

Якщо працівник не бачить перспектив професійного розвитку чи посадового зростання, то це також може стати причиною внутрішнього конфлікту, оскільки не знаходить свого задоволення в самореалізації, у визнанні.

Крім цього, в житті можлива ситуація, коли зміст цілі або способи її досягнення суперечать із цінностями або окремими моральними принципами особистості. Досягнення цілі, задоволення значимої потреби в цьому випадку може супроводжуватись негативними переживаннями, докорами сумління (совісті).

З позиції психології конфлікти – це природні закономірні процеси в життєдіяльності людей і організацій, які є неминучими умовами їх розвитку. Звичайно, тут ідеться про конструктивні конфлікти на відміну від диструктивних, котрі гальмують розвиток.

Конструктивні – це такі конфлікти, які пов'язані із суперечністю, розбіжністю і боротьбою з принципово значущих проблем життя організації. Вони можуть бути джерелом розвитку колективу на шляху до нових цілей і здебільшого супроводжуються формуванням нових норм і цінностей. Конфлікт передусім виявляє джерело розбіжностей, що дає змогу усунути його. Позитивний ефект конструктивного конфлікту для окремої людини може виявлятися і в тому, що при його вирішенні відбувається усунення внутрішнього психічного напруження і, як наслідок, буде знайдено вихід зі стану фрустрації. Відомо також, що конфлікт може виконувати функцію об'єднання, інтеграції групи щодо зовнішніх проблем і труднощів.

33. Визначте зміст переживання як основи внутрішньоособистісних конфліктів

Переживання особистістю власної неоднозначності, складності внутрішнього світу, усвідомлення змінності і нестабільності світу, власних бажань і домагань, та нерідко — неможливості їх реалізації, коливання самооцінки, боротьба мотивів — все це є полем внутріш­ньоособистісних конфліктів.

Внутрішньособистісні конфлікти можна поділити на дві групи в залежності від протирічь, що лежать в основі конфлікту:

• виникають як результат переходу об'єктивних протирічь, зов­нішніх по відношенню до людини, у внутрішній світ (моральні конфлікти, адаптаційні та ін.);

• виникають з протирічь внутрішнього світу особистості (мотива­ційні конфлікти, конфлікт неадекватної самооцінки), котрі відо­бражають ставлення особистості до середовища.

О. Донченко і Т. Титаренко виділяють три рівня розвитку пси­хологічного протиріччя:

• психологічна рівновага внутрішнього світу особистості;

• порушення рівноваги, ускладнення видів діяльності, проекція психологічного доскомфорту на роботу, спілкування з оточен­ням (внутрішньособистісний конфлікт);

неможливість реалізації планів і програм, «переривання жит­тя», неможливість виконувати власні життєві функції до того часу, поки не вирішиться протиріччя (життєва криза).

Як визначають автори, на кожному з рівнів можливо вирішення протиріччя. Ця можливість залежить від того, що людині необхідно для нормального і повноцінного життя, яким потребам та їх реаліза­ції погрожує відмова або неможливість реалізації.

Може бути і так, що до внутрішньоособистісного конфлікту людина так і не приходить, але нерідко все ж таки протиріччя розви­вається далі і переростає у внутрішній конфлікт.

Відзначають різноманітні умови виникнення внутрішньособис-тісного конфлікту та супроводжувального його переживання:

• особистісні умови (складний внутрішній світ та актуалізація ці­єї складності; складна ієрархія потреб і мотивів; високий рівень розвитку почуттів та цінностей; підвищена схильність особис­тості до самоаналізу і рефлексії);

• зовнішні умови (задоволення глибоких і активних мотивів і став­лень особистості стає неможливим або знаходиться під загрозою);

• внутрішні умови (наявність суттєвих протирічь між різними сто­ронами особистості; усвідомлення особистістю суб'єктивної не-вирішеності ситуації, коли людині здається, що вона не зможе пережити ситуацію вибору та емоційно занурюється в неї та ш.) Переживання, як відомо, є формою активності особистості, в якій усвідомлюється протиріччя і відбувається процес його розв'я­зання на суб'єктивному рівні. Переживання є емоційно забарвленим станом особистості.

Для внутрішнього конфлікту особистості вла­стиве ціннісне переживання, до якого відноситься:

• особистість не досягла вищих етапів ціннісного вдосконалення, що супроводжується зміною її ціннісно-мотиваційної системи (наприклад, мотиви, які не відповідають цінностям, відверта­ються свідомістю принципово або ж стають незначущими);

• особистість знаходиться на вищих щаблях розвитку ціннісної свідомості (наприклад, не цінність належить особистості, а са­ма особистість є частиною цінності, належить їй і в ній знахо­дить сенс життя).

В цілому, на думку А. Я. Анцупова і А. І. Шипілова, пере­живання внутрішньособистісного конфлікту специфічні і відріз­няються від інших типів переживань: досить високою психоемо­ційною напругою; специфікою усвідомлення особистістю трудно­щів даної ситуації; проявлює процес вибору, сумніву та боротьби, відображає переструктурування ціннісно-мотиваційної системи особистості.

Переживання, що супроводжують внутрішні конфлікти та є їх специфічною відзнакою, можуть мати позитивні і негативні наслід­ки в залежності:

• від ступеня переживання та психоемоційної напруги, що супро­воджують внутрішній конфлікт;

• від конструктивної або деструктивної спрямованості конфлікту. Так конструктивні внутрішні конфлікти ускладнюють психічне життя людини, сприяють її розвитку і особистісному зростан­ню, вони є основою його морального розвитку та особистісних змін. Крім того, конструктивні і позитивно спрямовані конф­лікти формують особистість, її самооцінку, Я-концепцію, само­регуляцію тощо. Деструктивними, негативними конфліктами вважаються ті вну-трішньоособистісні конфлікти, які поглиблюють роздвоєння особис­тості, переходять у життєві кризи, що супроводжуються суттєвими і глибокими переживаннями, призводять до розвитку невротичних ре­акцій, аддиктивної і суїцидальної поведінки.

До суттєвих наслідків деструктивних внутрішніх конфліктів відноситься у першу чергу і те, що вони порушують життєвий цикл особистості та успішність життєдіяльності людини, вони знижують ефективність професійної діяльності та працездатність людини, сприяють виникненню втомлюваності, розвитку неврозів та різнома­нітних стресів, пов'язаних з неуспішністю діяльності.

Довготривалі внутрішньособисгісні конфлікти можуть затримувати розвиток особистості. Так, Л. І. Божович відзначає, що «... людина, яка постійно стикається з внутрішніми конфліктами, відрізняється невпевністю, нестійкістю поведінки, нездатністю досягати свідомо поставлених цілей, тобто в неї відсутні риси, які є основними і влас­тиві психологічно зрілій особистості»1

Суттєвим є і те, що властиві внутрішнім конфліктам пережи­вання, коли вони займають суттєве місце в житті людини, і людина не може не тільки знайти вихід з складної ситуації і з стану своєї психоемоційної напруги, стають неможливими для подолання і роз­в'язання, підсилюють і поглиблюють напругу, стан стресу, стиму­люють виникнення невротичних конфліктів.

До основних видів невротичних конфліктів, яких існує досить значна кількість, В М. М'ясищев відносить:

• істеричний невротичний конфлікт, який відзначається завище­ними домаганнями особистості у поєднанні з недооцінкою об'єктивних умов та вимог оточення і соціуму;

• обсесивно-психастенічний невротичний конфлікт, який від­різняється наявністю якихось нав'язливих станів (фобій), відзначається суттєвими протиріччями у власних потребах, між бажаннями і обов'язками, між моральними принципами і влас­ними прихильностями, • неврастенічний невротичний конфлікт відзначається протиріч­чями між можливостями особистості та її завищеними вимога­ми до себе.

Практично всі визначені види невротичних конфліктів супро­воджуються внутрішніми конфліктами, переживаннями, протиріч­чями та психоемоційною напругою, що може приводити до різно­манітних форм деструктивної поведінкою і пошуку особистістю можливих і досяжних форм її зниження або подолання.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-08; Просмотров: 1822; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.03 сек.