Порядок ліцензування роздрібної та оптової торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами

Порядок ліцензування торгівлі виробів із драг оцінних метолів та дорогоцінних каменів.

Ліцензійні умови є обов’язковими для суб’єктів господарювання всіх форм власності, для провадження господарської діяльності з виготовлення виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння та їх продажу.

Необхідні документи для отримання ліцензії:

• Заява встановленого зразка;

• Свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності*;

• Довідка ЄДРПОУ*;

• Статут*;

• Завірена в установленому порядку копія документа, підтверджуючий право власності суб’єкта господарської діяльності або його право оренди нежилого приміщення по місцю здійснення господарської діяльності;

• Відомості про наявність відповідної матеріально – технічної бази (за підписом директора та печаткою підприємства);

• Копії документів, що підтверджують рівень освіти та кваліфікації спеціалістів провідних професій*;

• Відомості за підписом заявники – суб’єкта господарської діяльності про стан здійснення охорони виробничих приміщень. (Також, копія договору щодо надання охоронних послуг для заявника).

*- Копія нотаріально завірена.

Органом ліцензування є Міністерство фінансів України.

Ліцензія видається строком на п’ять років.

Серед особливостей ліцензування роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами належить виділити такі: об'єктом ліцензування є не вид господарської діяльності, а місце торгівлі; порядок видачі ліцензії має суто дозвільний характер; термін дії ліцензії становить не три роки, а рік; плату за ліцензію, яка має фіскальний характер, вносять щокварталу, видані ліцензії підлягають реєстрації в органах державної податкової служби, а в сільській місцевості — також в органах місцевого самоврядування, за діяльність без ліцензії та порушення законодавства з питань ліцензування застосовують санкції іншого характеру Органом ліцензування у сфері роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами є Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів (самостійний підрозділ у складі Державної податкової адміністрації)

Для одержання ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та (або) роздрібну торгівлю тютюновими виробами потрібно подати такі документи,

заяву на одержання ліцензії, в якій належить вказати: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, номер паспорта, орган, що його видав, дату видачі — для фізичної особи-підприємця;

назву, місцезнаходження, телефон, факс, банківські реквізити, прізвище, ім'я, по батькові керівника — для юридичної особи, місце державної реєстрації суб'єкта господарювання, номер і дату видачі свідоцтва про державну реєстрацію, кількість потрібних ліцензій на роздрібну торгівлю, місця для торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами;

перелік документів, які додаються до заяви Якщо, наприклад, потрібно одержати дві ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та одну — на роздрібну торгівлю тютюновими виробами, то заповнюється одна заява, а в графі "кількість ліцензій" вказується — три штуки Якщо на одному місці торгівлі буде провадитись роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, то потрібно буде отримати дві ліцензії), засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію;

довідку органу державної податкової служби еро взяття на податковий облік за формою 4-ОПП, засвідчену печаткою органу державної податкової служби за місцем реєстрації, дозвіл на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами в певних місцях торгівлі з адресами цих місць;

копію документу про реєстрацію реєстраторів розрахункових операцій, засвідчену, відповідно, підписом приватного підприємця або підписом керівника та печаткою підприємства, а в разі використання книг обліку розрахункових операцій — копію документу про їх реєстрацію. Всі документи потрібно подавати підшитими до однієї справи

9. Правові підстави та порядок патентування торгової діяльності.

Торговий патент видається за плату суб’єктами торговельної діяльності державними податковими органами за місцезнаходженням пункту продажу товару, а ті, що здійснюють торгівлю через пересувну мережу – за місцем реєстрації.

Підставою для придбання торгового патенту є заявка, в якій повинні містити такі реквізити:

найменування суб’єкту підприємницької діяльності;

юридична адреса суб’єкта підприємницької діяльності;

для структурного підрозділу – довідка органу, який погодив місцезнаходження структурного підрозділу;

вид діяльності;

найменування документу про сплату вартості торгового патенту.

Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

Вартість торгового патенту на календарний місяць встановлюється у межах таких граничних рівнів:

на території міста Києва, обласних центрів – від 60 до 320 гривень;

на території міста Севастополя, міст обласного підпорядкування (крім обласних центрів) і районних центрів – від зо до 160 гривень;

на території інших населених пунктів – до 80 гривень.

Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців.

Торговий патент повинен бути розміщений:

на фронтальній вітрині магазину, а у разі відсутності - біля касового апарату;

на фронтальній вітрині малої архітектурної форми;

на табличці – для автомагазинів, розвозок та інших видів пересувної торговельної мережі, а також для лотків, прилавків та інших видів торгових точок.

Торговий патент має бути відкритим і доступним для огляду. Торговий патент є чинним на території органу, який здійснив реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності чи з яким погоджено місцезнаходження торгової точки. Передача торгового патенту іншому суб’єкту або структурному підрозділу не дозволяється.

Торговий патент, виданий для здійснення пересувної торгівлі, дійсний на території України.

Податок на прибуток суб’єкта підприємницької діяльності, який підлягає сплаті до бюджету, зменшується на вартість придбаних торгових патентів.

10. Поняття оптової торгівлі. Правові форми здійснення оптової торгівлі: оптові бази, склади, магазини та інші.

Оптова торгівля – це діяльність по придбанню та відповідному перетворенню товару для подальшої його реалізації підприємствам роздрібної торгівлі або іншим суб’єктам підприємницької діяльності.

Оптова торгівля у її справжньому призначенні пов’язана з товарним забезпеченням системи роздрібної торгівлі.

Господарюючі суб’єкти оптової торгівлі свою діяльність здійснюють через:

оптові бази – основні господарські підприємства оптової торгівлі, що здійснюють оптові закупівлі та поставки товарів і надають торговельні послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування та іншим суб’єктам підприємницької діяльності;

товарні склади, склади-холодильники – відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання та переробки товарних запасів;

склади-магазини, що мають функціональні площі, до яких входять торговельні та складські площі закритих та напівзакритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблі, будівельні матеріали тощо).

11. Поняття роздрібної торгівлі. Правові форми здіснення роздрібної торгівлі.

Роздрібна торгівля – це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання незалежно від форми розрахунків.

У роздрібної торгівлі є притаманні тільки їй правила. До них відносяться, наприклад, особливий порядок визначення роздрібних цін.

Роздрібні ціни – це ціни на товари невиробничого споживання, по яким їх продають громадянам та іншим кінцевим споживачам.

Господарюючі суб’єкти для заняття роздрібною торгівлею можуть мати:

Магазини – стаціонарні пункти роздрібного продажу товарів, які займають окремі приміщення або будівлі та мають торговельний зал для покупців.

Види магазинів:

за товарною спеціалізацією – продовольчі, непродовольчі, змішані;

за формами торгівлі – звичайного типу, самообслуговування, торгівлі за зразками, торгівлі за попередніми замовленнями, дрібнооптові (для відпуску товарів дитячим, лікувальним та іншим закритим закладам за безготівковим рахунком);

за товарним асортиментом – спеціалізовані, неспеціалізовані, універмаги, універсами, будинки торгівлі, торговельні центри (комплекси).

Універмаг – магазин загальноміського призначення торговою площею більше 1500 квадратних метрів з асортиментом більше 5000 найменувань непродовольчих товарів.

Універсам, супермаркет – магазин самообслуговування з торговим залом більше ніж 400 квадратних метрів та асортиментом більше 5000 найменувань продовольчих та непродовольчих товарів.

Торговий центр – група торгових об’єктів, зосереджених в одному місці, керування якими здійснюється як одне ціле, які по розміру та місцезнаходженню відповідають потребам обслуговування покупців певної житлової зони.

Різновидом роздрібної торгівлі є дрібно роздрібна торгівля – одна з форм поза магазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торгового залу для покупців. Продаж товарів здійснюється через:

пункти некапітальної забудови – кіоски, ларьки, палатки, павільйони для сезонного продажу товарів, торгові автомати;

палатка торгова – збірно-розбірна конструкція, яка займає відокремлене місце і не має торгового залу для покупців;

кіоск – об’єкт дрібно роздрібної торгівля стаціонарного типу, який займає відокремлене місце без доступу в нього покупців;

засоби пересувної торгівлі – автомагазини, авто розвозки, автоцистерни, низькотемпературні лотки-прилавки, розноски, лотки, столик та ін.

В дрібно роздрібній торгівлі заборонено продаж:

продовольчих товарів, якщо для їх продажу відсутні умови по дотриманню санітарних норм та правил, температурних режимів, умов зберігання та продажу цих товарів;

нефасованих та не упакованих продовольчих товарів з розносок, лотків, столиків, не спеціалізованого транспорту, окрім картоплі, овочів, фруктів в період сезонного продажу, а також морозива та квітів;

алкогольних напоїв;

технічно складних та великогабаритних товарів;

дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них, а також деяких інших товарів.

12. Поняття торгово-виробничої діяльності (громадське харчування). Порядок здіснення торгово-виробничої діяльності.

1. Громадське харчування: сукупність підприємств різних організаційно - правових форм і громадян - підприємців, що займаються виробництвом, реалізацією та організацією споживання кулінарної продукції.

До торгово-виробничої діяльності відноситься підприємницька діяльність в сфері громадського харчування.

До об’єктів громадського харчування відносяться:

їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, фабрики-кухні тощо – окремі приміщення або будівля, що мають, як правило, зал, обладнаний столиками і стільцями для споживання їжі, необхідні виробничі та побутові приміщення для їх приготування. Ресторани і бари поділяються на класі (люкс, вищій, перший);

відкриті літні майданчики - стаціонарні пункти з кількістю місць для обслуговування 20 чоловік і більше. Робочі місця повинні бути обладнані холодильником, торговельно-технологічним обладнанням, мати електроенергію холодну і гарячу проточну воду, каналізацію;

кіоски громадського харчування – стаціонарні пункти, де робочі місця повинні бути обладнані як і відкриті літні майданчики, за винятком столиків і стільців для обслуговування відвідувачів.

Г ромадське харчування є сферою виробничо-торговельної діяльності, яка пов’язана з виробленням і продажем продукції власного виробництва та закупних товарів, як правило, призначених для споживання на місці, з організацією дозвілля або без неї.

Організація роботи торговельно-виробничої мережі відбувається відповідно до Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства, які затверджено Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 24 липня 2002 р. № 219.

До закладів громадського харчування відносяться пункти продажу у сфері громадського харчування, у яких виробляються, готуються та продаються різні страви, кулінарна продукція, булочні, борошняні кондитерські вироби та закупні товари тощо.

Заклади громадського харчування можуть розміщуватись в окремих капітальних будівлях або в спеціально обладнаному для продажу їжі приміщенні іншої капітальної будівлі чи інших спеціально обладнаних стаціонарних спорудах, у вагонах залізничного, салонах авіа-, авто- та водного пасажирського транспорту тощо.

Суб’єкти підприємницької діяльності у сфері громадського харчування для здійснення торговельної діяльності також можуть мати дрібнороздрібну торговельну мережу. У дрібнороздрібній торговельній мережі поряд із стаціонарними пунктами продажу товарів торговельно-виробнича діяльність може здійснюватися через нестаціонарну торговельну мережу.

Суб’єкти господарської діяльності у сфері громадського харчування при облаштуванні закладу (підприємства) згідно з обраним типом (класом) повинні мати необхідні виробничі, торговельні та побутові приміщення, а також обладнання для приготування та продажу продукції. Вимоги, що ставляться до виробничих, торговельних та побутових приміщень закладів (підприємств) громадського харчування, обладнання, інвентарю, переліку послуг, технологічних режимів виробництва продукції, встановлюються законодавством України. Відкриття закладу (підприємства) громадського харчування узгоджується з органами місцевого самоврядування, установами державної санітарно-епідеміологічної служби в установленому законодавством порядку (п. 1.5., п. 1.6. Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування).

У сфері громадського харчування здійснюється діяльність згідно з асортиментом продукції, затвердженим відповідно до типу та класу даного закладу (підприємства) керівником підприємства та погодженим з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби, а також забезпечується наявність продукції, зазначеної у меню, прейскуранті, протягом усього робочого дня або періоду, визначеного для їх продажу (сніданок, обід, вечеря). Погодження асортименту продукції з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної служби провадиться лише при відкритті закладу (підприємства) та зміні технологічних процесів закладу (п. 2.1. Правил роботи закладів (підприємств) громадського харчування).

13. Форми організації торгових об’єктів. Порядок зайняття торгівлею та правила торгового обслуговування населення.

Згідно “Єдиних правил ремонту та утриманню автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил використання їх та охорони” торгові об’єкти відносяться до споруд побутового-торгового призначення (скорочено СПТП) і повинні розміщуватися на підставі дозволу, який видається:

в межах міських вулиць та доріг – відповідними виконкомами місцевих рад по узгодженню з Державтоінспекцією, дорожньо-експлуатаційними та іншими зацікавленими організаціями;

в інших місцях населеного пункту – виконкомами місцевих рад та зацікавленими організаціями;

в межах автомобільних доріг за межами населеного пункту – відповідними дорожньо-експлуатаційними організаціями по узгодженню з ДАІ.

Торгові об’єкти (окрім кіосків для продажу проїзних квитків на зупинках громадського транспорту) повинні розміщуватися за межами тротуару на відстані не менше 1 метру від нього, але не ближче 5 метрів від проїзної частини доріг і вулиць. Коли будинки, споруди і огорожі розташовані ближче 5 метрів від проїзної частини доріг, то торгові об’єкти дозволяється розміщувати в одну лінію з фасадом будівель або огорожі.

Забороняється розміщення торгових об’єктів:

біля фасадів адміністративних і культових будівель, безпосередньо біля пам'ятників, фонтанів, клумб, оглядових і панорамних майданчиків, скульптурних та інших елементів оздоблення будинків і декоративного благоустрою території;

ближче ніж за 20 метрів до перехресть вулиць;

в охоронних зонах інженерних комунікацій;

на зупинці громадського транспорту на відстані ближче ніж 20 метрів в обидва боки по тротуару від установленого дорожнього знака, що її позначає (крім малих архітектурних форм, зблокованих з кіосками для продажу проїзних квитків);

на штучних спорудах (крім випадків, коли розміщення цих споруд передбачено проектом будівництва або реконструкції, погодженим та затвердженим в установленому порядку);

ближче ніж за 100 метрів до залізничних переїздів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об’єкту торгівлі збирається залежно від площі торгового місця, його територіального розміщення і виду продукції але не більше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Власники торгових об’єктів зобов’язані забезпечувати прибирання сміття, снігу, опалого листя та інших відходів, а в разі потреби проводити обробку тротуарів протиожеледними матеріалами.

Дата добавления: 2015-05-10