Галицькі і волинські землі в період політичної нестабільності 1205-1238рр

Утворення Галицько-волинського князівства. Внутрішня і зовнішня політика Романа Мстиславовича.

Обєднав Галичину і Волинь волинський князь Роман Мстиславич. Він короткий час був князем в Новгороді, після смерті батька одержав м. Володимир на Волині. Заходи щодо обєднання князівств він розпочав у 1188 році. Коротко за відсутності Володимира Ярославича він сидів у Галичі, а після його смерті знову активузував свої зусилля і оволодів Галицьким князівством 1199 року. Значна частина бояр не була задоволена князем, вона хотіла бачити на його місті синів Ігоря Святославича, що були більш легітимними претендентами, оскільки були онуками Я.Осьмомисла. Тому на початку свого правління князь вів боротьбу проти бояр. Про її перебіг пише польський хноніст Кадлубек, однак його розповідь перебільшує жорстокість князя. Знаємо, що Роман Мстиславич прогнав з Галичини бояр Кормильчичів. Після 1202р. князь став володарем і київської землі. Авторитет правителя зріс також завдяки походам проти половців:1202 та 1204 роках. Цікавою є ідея Романа Мстиславича про «добрий порядок» на Русі. Він полягав у виборності київського князя на зїзді шести князів. Функції київського князя 1. зовнішня політика. 2. координування відносин між князями. Відомо, що зїзд не відбувся.Цікавим залишається факт, що сам князь Роман за умови реалізації зїзду, не мав шансів стати київським князем. Великим авторитетом користувався володимиро-суздальський князь Всеволод Юрійович. Не можливо щоб князь не прораховував своїх можливостей, наперед пропонуючи таку реформу. Залишається лише вірити, що він ладен був пожертвувати власними амбіціями на благо держави. Останнім епізодом у діяльності Романа був похід на Польщу у 1205 році. Він здобув два міста. Коли ж він відїхав від табору, поляки несподівано його вбили. Ця подія відбулася за польськими джерелами 19 червня 1205р.

Період 1205-1238рр.-смутні часи. Причини:1. смерть Романа Мстиславича. 2. Наступники малолітні. 3. боярство.

Від імені малолітніх Романовичів «правила» Романова вдова. Послаблення князівства бажали Угорщина і Польща. Так, угорський король Андрій на зустрічі з вдовою у Сяноці 1025 р. Обіцяв свій протекторат, насправді прагнучи включити Галицьке князівство до Угорської держави. Польський князь Лешко, взявши під захист Романовичів також втручався в справи Волині і приєднав там собі пограничні землі. Відтак розпочалася боротьба за князівство. 1206р. Галичину захопили Ігоревичі:Володимир, Роман, Святослав. Запрошені боярською верхівкою Ігоревичі також не змогли знайти спільної мови з боярами. 1211р. Брати повбивали найголовніших боярських верховодів. Тоді залучившись угорською підтримкою бояри повісили князів Романа та Святослава. Формально після цього князем було визнано малолітнього данила. Проте 1213р. Князем себе проголосив боярин Владислав Кормиличич. Наступного року між Угорщиною та Польщею була укладена Спишська угода, за якою обидві держави поділиди володіння над князівством, шляхом шлюбу їх дутей –Коломана та Соломеї. Боротьбу проти угорського панування розпочав Мстислав Удатний. Він здобув Галич двічі 1219 та 1221р. І лише за другим разом зумів остаточно сісти в ньому. Правління князя також позначене спробами бояр взяти владу у свої руки, впливати на князя, чинити заколоти проти нього. Певний вплив на князя мав боярин Судислав. Мабуть, за його порадою князь погодився визволити Коломана та Соломею та віддав свою молодшу доньку за королевича Андрія і віддав йому Перемишль. Це спричинило появу нових претензій на землі княчзівства з боку угорців. Вже 1226-1227 року він змушений був боронити земель князівства від іноземців. Згодом Мстислав передав Галич королевичу Андрієві.

Дата добавления: 2015-05-08