Віндикація — витребування власником свого майна з

В

Б

Банківська таємниця — обов'язок, що покладається на банк, гарантувати таємницю банківського рахунка клієнта, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим

клієнтам або їхнім представникам.

Банківський рахунок — договір, за яким банк зобов'я­зується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перера­хування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення

інших операцій за рахунками.

Бездоглядна домашня тварина — особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, зобов'язана негайно повідо­мити про це власника і повернути її. Якщо власник без­доглядної домашньої тварини або місце його перебування невідомі, особа, яка затримала тварину, зобов'язана про­тягом трьох днів заявити про це міліції або органові місц^ вого самоврядування, який вживає заходів щодо розшуку

власника.

Бездокументарна форма цінних паперів — у випадках,

визначених законом або в установленому ним порядку, осо­ба яка отримала відповідну ліцензію, може фіксувати пра­во, закріплене в іменному чи ордерному цінному папері, у тому числі в бездокументарній формі (за допомогою елект­ронних засобів та ін.). До такої форми фіксування застосо­вують правила, установлені для цінних паперів, якщо інше не випливає з особливостей фіксації. Порядок офіційної фіксації прав власників і набувачів, здійснення операцій з бездокументарними цінними паперами визначає Закон України "Про національну депозитарну систему і особли­вості електронного обігу цінних паперів в Україні" від

10 грудня 1997 р.

Безпідставне збагачення — недоговірне зобов'язання, в силу якого особа, що набула майно (набувач) за рахунок

іншої особи (потерпілого) без достатньої підстави, встанов­леної законом, іншими нормативно-правовими актами або правочином, зобов'язана повернути безпідставно набуте майно цій особі.

Безхозна річ — річ, яка не має власника або власник якої невідомий.

Біржові правочини — правочини, здійснені між члена­ми біржі або їх представниками на біржових торгах, про взаємну передачу прав і обов'язків відносно майна, яке допущене до обігу на біржі, в строки і в порядку, встанов­лені статутом біржі та правилами біржової торгівлі.

Боржник — суб'єкт (пасивна сторона) зобов'язання, на яку покладається обов'язок.

Будівельний підряд — договір, за яким підрядник зобо­в'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати обумовлені договором будівельні роботи відпо­відно до затвердженої у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується на­дати підрядникові будівельний майданчик або забезпечити фронт робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні робо­ти та оплатити їх.

Валютні цінності — визначені законом певні види май­на, до яких належать валюта України, іноземна валюта та монетарні метали.

Виділ — перехід за розподільчим балансом частини май­на, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Визнання права власності — власник майна має право подавати позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а та­кож у разі втрати ним документа, який засвідчує його пра­во власності.

Виморочна спадщина — майно, яке залишилося після смерті громадянина і щодо якого відсутні спадкоємці за

заповітом і спадкоємці за законом.

Вина (як умова цивільно-правової відповідальності) — психічне ставлення (умисел або необережність) особи до своєї протиправної дії (чи бездіяльності) та її результату.

Винахід — технічне рішення в будь-якій галузі суспіль­не корисної діяльності, яке відповідає умовам патентоспро­можності, тобто є новим, має винахідницький рівень і при­датне для використання.

Випадкові умови договору — умови, які, як правило, не

передбачаються цим видом договору, але можуть бути вста­новлені за погодженням сторін, або які за погодженням сторін встановлюються у відступ від диспозитивної норми.

Випадок (казус) — одна з підстав звільнення боржника від відповідальності, певний психічний стан особи, що ха­рактеризується відсутністю її вини при заподіянні нею

шкоди.

Виробничий кооператив — добровільне об'єднання гро­мадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яке базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднання його членами майнових па­йових внесків.

Відкриття спадщини — настання певних обставин (смерть

фізичної особи, оголошення особи такою, що померла), за яких у відповідних осіб виникає право спадкоємства.

Відмова від права власності — особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинив­ши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Відмова від правочину — особа, яка вчинила односто­ронній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено право іншої особи, це право підлягає

захисту.

Відповідальність за зобов'язаннями держави. Автоном­ної Республіки Крим, територіальних громад — зазначені суб'єкти відповідають за своїми зобов'язаннями своїм май-

ном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Відповідальність юридичних осіб — за своїми зобов'я­заннями юридична особа самостійно відповідає усім належ­ним їй майном.

Відсилання до іноземного права (в міжнародному при­ватному праві) — охоплює всі його норми, які б застосову­валися до конкретної справи згідно з цим іноземним пра­вом. Застосування норми іноземного права не може бути обмежене лише на тій підставі, що ця норма належить до публічного права.

Відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, — вид недоговірного зобов'язання, в силу якого майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо така осо­ба є неплатоспроможною.

Відшкодування моральної шкоди — моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується осо­бою, яка її завдала, за наявності вини такої особи. Неза­лежно від вини моральна шкода відшкодовується у випад­ках, визначених Цивільним кодексом України.

Відшкодування шкоди — недоговірне зобов'язання, в силу якого майнова шкода, завдана неправомірними рішен­нями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим пра­вам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування шкоди внаслідок недоліків товарів, робіт, послуг — продавець, виготовлювач, той хто надає послуги, зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній чи юри­дичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, ре­цептурних та інших недоліків товарів, робіт, послуг, а та­кож недостовірної або недостатньої інформації про них.

Віндикаційний позов — позов власника про витребуван­ня свого майна з чужого незаконного володіння.

чужого незаконного володіння.

Власність — конкретні, історично зумовлені суспільні відносини окремих індивідів та їх колективів з приводу привласнення засобів і продуктів праці шляхом усунення від них усіх інших осіб. Зміст економічних відносин влас­ності становлять володіння, користування і розпоряджен­ня матеріальними благами.

Волевиявлення — зовнішній вираз волі особи при здій­сненні правочину.

Володільницький захист — захист володіння від само­управства, насильства чи свавілля будь-яких третіх осіб, у тому числі проти власника (його ще називають посесорний захист). Проте цей захист має тимчасовий і нестійкий ха­рактер. Він спрощений, полегшений, але недостатній. Во­лодільницький захист спростовується петиторним позовом про право власності.

"Володіння" як окремий цивільно-правовий інститут — самостійний правовий інститут, незалежний від права влас­ності. Володінням визнається фактична наявність речі/у майні фізичної чи юридичної особи, яку вона вважає своєю. Для виникнення володіння необхідне поєднання двох еле­ментів — фактична наявність речі у майні конкретної осо­би і щоб ця особа вважала цю річ своєю.

Встановлення сервітуту в заповіті — спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділян­ки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого май­на для здійснення потреб інших осіб.

Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення — недоговірне зобов'язання, в силу якого особа, що вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її до­ручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких було вчинено дії.

г

Гарантійний строк продукції — строк, протягом якого порушене суб'єктивне цивільне право підлягає захистові. Зокрема, у разі виявлення в товарах (роботах, послугах) відступів, наприклад, від умов договору про якість, поку­пець (замовник) на свій вибір може вимагати від виготов­лювача: заміни товару; відповідного зменшення винагоро­ди; безоплатного усунення недоліків; розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків.

Гарантія — один із видів забезпечення виконання зобо­в'язання. Визнається як письмове зобов'язання банку, іншої кредитної установи, страхової організації (гаранта), що видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов'язан­ня грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.

Географічне зазначення — зафіксоване державною реє­страцією право інтелектуальної власності на зазначення характеристики товару (послуги) межами географічного місця його (її) походження.

Господарське товариство — організація (юридична осо­ба), статутний (складений) капітал якої поділений на част­ки між учасниками. Створюється у формі повного товари­ства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Гроші (грошові кошти) — законний платіжний засіб, обов'язковий до приймання за номінальною вартістю на всій території України, яким є гривня.

д

Дарування — договір, за яким одна сторона (даруваль-ник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Двостороння реституція — наслідок недійсності право-чину, який зобов'язує кожну зі сторін повернути другій стороні все одержане за правочином, а у разі неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності не передбачено законом.

Деліктне зобов'язання — зобов'язання, в якому особа, що протиправне і винно заподіяла шкоду особистості гро­мадянина або його майну чи майну організації, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі.

Депозит — за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої особи (вкладни­ка) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'я­зується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, що визначені договором.

Джерело підвищеної небезпеки — будь-яка діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність заподіян­ня шкоди через неможливість повного контролю за нею з боку людини, а також діяльність з використання, транспор­тування, зберігання предметів, речовин та інших об'єктів виробничого, господарського та іншого призначення, які мають небезпечні властивості.

Дієздатність фізичної особи (цивільна дієздатність) — здатність особи своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Виникає у повно­му обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а у випадках, передбачених за­конодавством, до досягнення вісімнадцятирічного віку.

Добросовісний набувач майна — набувач, який не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.

Добросовісність — при здійсненні цивільних права у межах, наданих договором або актами цивільного законо­давства, особа зобов'язана виявляти добросовісність, зокре­ма утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Наприклад, представник може діяти на підставі закону, а також договору. Незалежно від того, що є підставою пред­ставництва, представник завжди повинен діяти в інтересах особи, яку він представляє, оскільки реалізує не своє пра­во, а право цієї особи.

Довіреність — письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед треті­ми особами (генеральна, спеціальна, разова).

Довірче управління майном — договір, за яким одна сторона (установник управління) передає іншій стороні (до­вірчому управителеві) на певний строк майно у довірче управління, а інша сторона зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені управління цим майном в інте­ресах установника управління або особи, зазначеної ним (вигодонабувача).

Довічне утримання — договір, за яким одна сторона (фізична особа) передає у власність іншій стороні (фізичній чи юридичній особі) будинок або його частину, квартиру, інше нерухоме або таке, що має значну цінність, рухоме майно, замість чого набувач майна зобов'язується надати відчужувачеві або зазначеній ним особі довічне грошове або матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчу­вання, догляду, медичного обслуговування, санаторно-ку­рортного лікування та іншої необхідної допомоги.

Договір — правочин двох чи більше осіб, спрямований на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Договір доручення — договір, за яким одна сторона (по­вірений) зобов'язується вчинити від імені й за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії.

Договір комісії — договір, за яким одна сторона (комі­сіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комі­тента) за винагороду вчинити один чи кілька правочинів від свого імені за рахунок комітента.

Договір на користь третьої особи — договір, у якому борж­ник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Договір приєднання — договір, умови якого визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних фор­мах і можуть бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Договір про охорону — договір, за яким одна сторона (охоронець), що є суб'єктом підприємництва зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна. Володілець майна або особа, яку охороняють зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпе­ки і щомісяця сплачувати встановлену плату.

Договірна відповідальність — відповідальність, перед­бачена сторонами договору за невиконання чи неналежне виконання його умов.

Донорство — повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів і репродуктивних клітин.

Дочірня організація — організація, створена як юридич­на особа іншою організацією шляхом передачі їй частини майна для досягнення цілей, визначених засновником.

Дата добавления: 2015-05-10