Форми і засоби захисту права громадян у сфері соціального забезпечення 1 страница

Розділ XV

У ході формування демократичної і соціально-орієнтова­ної правової держави істотно зростає роль правозахисного механізму стосовно до прав і свобод людини як найвищої соц­іальної цінності. Охорона прав і законних інтересів людини й громадянина стає найважливішим обов'язком усіх держав­них органів.

Затверджуючи й забезпечуючи права і свободи людини (ст. З Конституції України), держава в законодавчому по­рядку встановлює гарантії здійснення і захисту цих прав, що має важливе значення для їх реалізації. Кожний грома­дянин може розраховувати на захист із боку держави своїх суб'єктивних прав.

У юридичній літературі під захистом прав звичайно ро­зуміється розгляд спорів між зацікавленими фізичними, юридичними особами, коли одна зі сторін, що сперечається, зважає, що порушено її права. Форми й засоби захисту прав, міра відповідальності осіб за їх порушення закріплені в нор­мативно-правових актах.

Основою реального здійснення права громадян на соці­альне забезпечення є функціонування системи засобів, спрямованих на охорону і захист права від можливих або дійсних порушень. Усі засоби, за допомогою яких забезпе­чується здійснення громадянами своїх прав, підрозділяють­ся на засоби охорони і засоби захисту суб'єктивних прав.

Захист права громадян на соціальне забезпечення здійс­нюється в судовому й адміністративному порядку, заснова­ному на законах. Серед них провідне місце належить Зако­ну України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. і прийнятих на його ос­нові підзаконних актах (постановах Кабінету Міністрів України, інструкціях, наказах і роз'ясненнях Міністерства праці та соціальної політики України, Пенсійного фонду України).

Згідно ст. 105 зазначеного Закону, застраховані особи і члени їх. сімей мають право на оскарження дій (бездіяль­ності) страхувальників, виконавчих органів Пенсійного фонду України та їх посадових осіб відповідно до законодав­ства про звернення громадян, а також у судовому порядку.

Страхувальники мають право на оскарження дій (без­діяльності) виконавчих органів Пенсійного фонду і їх поса­дових осіб у порядку підпорядкованості у вищий орган або посадовій особі, а також у судовому порядку, тобто діють два засоби оскарження — адміністративний і судовий.

Судовий порядок захисту будь-яких прав, включаючи пенсійні, набагато ефективніше, ніж адміністративний. У сучасних умовах звернення до суду з позовом, скаргою або заявою — один з основних засобів правозахисту. Правда, громадянам літнього віку, часом важко перебороти Психо­логічний бар'єр звернення до суду, однак звернення до суду є історично кращою формою культурного, цивілізованого розв'язання суперечок, у більшій мірі гарантуюче об'єктив­ність і незалежність розв'язання скарг. У цілому ряді ви­падків рекомендується звертатися з Позовом у суд за захис­том своїх прав.

Які дії і чиї рішення можна оскаржити в суді? Об'єктом оскарження є дії тих органів соціального захисту у посадо­вих осіб, у чию компетенцію входить рішення відповідних питань. Так, призначення пенсій за чинним законодавством віднесено до компетенції районних управлінь Пенсійного фонду України. Тому на рішення цих органів і подається скарга в суд при відмовленні в призначенні пенсії. У тих ви­падках, коли питання призначення пенсій вирішуються одноосібно начальником районного управління Пенсійно­го фонду, то тоді його рішення є об'єктом оскарження.

У суд можна оскаржити наступні рішення органів Пен­сійного фонду, праці та соціального захисту:

про відмову в призначенні пенсії або будь-якого виду допомоги;

про призначення пенсії не на тих умовах, на яки* Пре­тендував заявник (наприклад, пенсія призначена на загаль­них умовах, а не в пільгових розмірах);

про призначення пенсії в конкретній сумі, коли заявник не згодний з її розміром, порядком обчислення його стажу, заробітку і, відповідно, пенсії. Однак, у суд не може бути оскаржене рішення власника підприємства чи уповноваже­ного ним органу про відмову в поданні до призначення пенсії, тому що у цьому випадку зацікавлена особа має право безпосередньо звернутися з усіма документами в районне управління Пенсійного фонду;

про утримання зайво виплачених пенсій і допомоги, запе­речуючи як сам факт переплат, так і розмір утримань, або докази про свою невинність у виникненні переплати;

дії працівників органів Пенсійного фонду, пов'язані із затримкою виплати пенсій, з припиненням виплати пенсій, включаючи і стягнення невиплачених сум пенсій з вини органів Пенсійного фонду за минулий час;

про перерахунок пенсії, а саме, про відмову в перерахунку пенсії, про розмір пенсії при перерахунку;

про переведення з одного виду пенсії на інший, включаю­чи відмовлення в переведенні, про новий розмір пенсії та ін.;

про відмову в установленні стажу роботи за показання­ми свідків про тривалість установленого стажу та ін.

До суду можна звертатися і з приводу встановлення фактів, необхідних для призначення пенсії, коли їх немож­ливо підтвердити в позасудовому порядку. Зокрема, суд ус­тановлює факти родинних відносин, перебування на утри­манні, реєстрації народження, усиновлення, шлюбу, розлу­чення і смерті, стану у фактичних шлюбних відносинах, батьківства, визнання батьківства, нещасного випадку на виробництві, якщо це необхідно для призначення пенсії або одержання допомоги із фонду соціального страхування, приналежності правовстановлюючого документа особі[330]. На­приклад, якщо в довідці про трудовий стаж заявника, що звернувся за призначенням пенсії, прізвище зазначене з перекручуванням, то органи Пенсійного фонду можуть відмовити в заліку в стаж часу роботи із цієї довідки. Але суд на підставі показань свідків, інших письмових доказів може встановити приналежність довідки заявникові. Дане положення має важливе значення для визначення розміру пенсії. Розмір пенсії, як відомо, залежить від тривалості загального стажу роботи (страхового стажу).

Зазначений вище перелік встановлюючих судом юридич­них фактів у сфері соціального забезпечення не є вичерп­ним. Так, суд може встановити факт знаходження громадя­нина в неповнолітньому віці як в'язня фашистських конц­таборів для наступного одержання пільг, передбачених для даної категорії осіб. В іншому випадку суд може установити факт знаходження на окупованій території в роки Великої Вітчизняної війни 1941 — 1945 р. колишньої громадянки СРСР, нині — Ізраїлю, що не має особливого юридичного значення по законодавству України, але необхідний для за­явниці в Ізраїлі для одержання компенсації від уряду ФРН як постраждалої в роки нацизму.

У практиці судів з'явилися справи про встановлення ста­тусу учасника війни. Так, гр-нка Л. Шепелева із Запоріжжя звернулася в суд із проханням установити факт її трудової діяльності в період війни, а отже, визнати її учасником війни. Комісія по установленню статусу учасника війни відмовила їй у цьому через відсутність необхідних документів.

Рішенням суду від 26 березня 2001 року, на підставі пока­зань свідків, що підтверджують факт роботи гр-нки Л. Шепе­левой у роки війни, установлено статус учасника війни з мо­менту вступу рішення суду в законну силу[331].

Судом захищається право особи на відшкодування збит­ку, заподіяного громадянинові неправильним оформлен­ням пенсійних документів з вини власника підприємства або уповноваженого ним органу. Так, акціонерне товари­ство «Метал» надало в районне управління Пенсійного фон­ду неправильні відомості про фактичний розмір заробітку свого працівника для обчислення пенсії, що привело до зменшення розміру пенсії, яка виплачувалася протягом року. Після подання в управління Пенсійного фонду довід­ки про фактичний розмір заробітку був зроблений перера­хунок пенсії. Органи Пенсійного фонду в подібних випадках не доплачують пенсію за минулий час, оскільки заниження розміру пенсії відбулося не з їх вини, а з вини підприємства, що представляло документи.

Тому працівник звернувся у суд з позовом до власника підприємства з приводу стягнення недоотриманих сум пенсії з моменту її призначення і до перерахунку. Суд цей позов задовольнив на тій підставі, що працівникові був на­несений матеріальний збиток. Підставою відшкодування збитку виступає у цьому випадку цивільне законодавство.

Або інший приклад. Інвалід вправі звернутись до суду, щоб стягнути із особи, що спричинила шкоду, як правило, підприємства, додаткові витрати, необхідні для оплати додаткового харчування, придбання ліків, протезування, сто­роннього догляду, санаторно-курортного лікування, вклю­чаючи вартість проїзду до місця лікування і назад самого потерпілого, а в необхідних випадках і супровідного, при­дбання спеціальних транспортних засобів та ін.[332]

Згідно ст. 6 Закону України «Про основи соціальної за­хищеності інвалідів в Україні»[333] громадянин вправі в судо­вому порядку оскаржити рішення органу медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про визнання або невизнання його інвалідом. Вважаємо, що ненадання й інших прав, пільг і переваг, встановлених Законом, також може бути оскарже­не в суд.

У суд може бути оскаржено відмовлення в наданні різних пільг і переваг, заснованих на законах про статус ветеранів війни, праці й військової служби, що носять загальний, а не індивідуальний характер. Наприклад, не можна оскаржити в суд відмови в наданні пенсіонерові одноразової матеріаль­ної допомоги, коли вона виплачується по розсуду різних дер­жавних органів, включаючи органи соціального захисту. Якщо ж пільга носить загальний характер і в законі конкре­тизовані умови її надання (тобто коло осіб, що мають право на неї, характер пільги, умови одержання, зобов'язання дер­жавного органу), то тоді відмову в її наданні можна оскаржи­ти в суд. Наприклад, інвалідові війни відмовлено у виплаті компенсації витрат за бензин, ремонт, запасні частини. Така відмова може бути оскаржена в суд, оскільки право інваліда війни на одержання компенсації носить цілком конкретний характер, встановлений законом.

Законодавством встановлено певний порядок подачі й розгляду скарги судом. Скарга подається в суд у письмовій формі. Вона повинна відповідати вимогам цивільного про­цесуального законодавства й містити в собі:

прізвище, ім'я та по батькові заявника і його адресу;

найменування органу соціального захисту (посадової осо­би), чиї дії, рішення оскаржуються, а також місце його знаход­ження; який акт оскаржується й дата його прийняття;

чи звертався заявник у вищий орган соціального захисту, яке рішення ним було прийнято по скарзі; обставини, яки­ми заявник обґрунтовує свою незгоду з рішенням органу соці­ального захисту, докази, що підтверджують його доводи й позицію; формулюється прохання заявника (наприклад, зо­бов'язати районне управління Пенсійного фонду призначи­ти пенсію за віком у конкретному розмірі із заліком у стаж усього часу роботи із представлених документів).

До скарги додаються її копія, марка держмита, докази, що підтверджують обґрунтованість вимог заявника. Скарга по­дається в суд або самим громадянином, або його вповноваже­ним представником за дорученням. Скарга подається у суд за місцем знаходження управління Пенсійного фонду або за місцем праці посадової особи, чиї дії оскаржуються, наприк­лад, на рішення управління Пенсійного фонду Малиновського району м. Одеси.

Порядок розгляду скарг судом трохи спрощений з метою їх більш швидкого розгляду. Така скарга повинна бути роз­глянута в установлений законом термін, який може бути продовжений зі складних справ[334].

У судове засідання запрошується керівник органу соці­ального захисту, рішення якого оскаржується.

Рішення суду по скарзі виноситься залежно від резуль­татів перевірки. Якщо суд визнає оскаржені дії неправомір­ними, то він виносить рішення про задоволення скарги. Суд зобов'язує орган соціального захисту зробити конкретні дії для усунення допущених порушень. Наприклад, при вста­новленні незаконності відмови в призначенні пенсії суд зо­бов'язує орган Пенсійного фонду призначити пенсію. При невиконанні рішення суду потрібно звертатися в суд за вжи­ванням заходів, встановлених законами України. На винну посадову особу може бути накладений штраф у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і призначений новий строк для виконання рішення. Штраф стягується в дохід держави. При невиконанні рішення після накладення штрафу на посадову особу розмір штрафу може бути збільше­ний у три рази. Сплата штрафу не звільняє посадову особу від обов'язку виконати рішення суду.

Особі, що не має спеціальної юридичної підготовки, іноді складно провести справу в суді, захищаючи свої інтереси. Тому потрібно звертатися за допомогою в юридичну консультацію. Але при цьому необхідно знати, що в ряді випадків юридична допомога, наприклад, ветеранам війни може бути безкоштов­ною. Так, у відповідності зі ст. 22 Закону України «Про ста­тус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту»[335], вете­рани війни звільняються від оплати за оформлення доку­ментів, юридичні консультації, а також судових витрат, пов'язаних з розглядом питань по їх соціальному захисту.

Однак, незважаючи на те, що судовий порядок захисту прав громадян є універсальним і досить ефективним, він не виклю­чає й такий спосіб захисту права на соціальне забезпечення, як адміністративний (спеціальний) порядок. Справа в тому, що звернення до суду все-таки є останнім, надзвичайним за­ходом розгляду конфлікту. Краще розв'язувати суперечки до суду, на що, власне кажучи, і спрямований адміністративний порядок розгляду соціальних питань, у вищому органі соц­іального захисту, а саме: в обласному управлінні Пенсійного фонду, органі праці та соціальної політики, Міністерстві праці та соціальної політики України.

Слід зазначити, що більшість питань розглядається в адміністративному порядку Пенсійним фондом, органами праці та соціального захисту. Причому, добре, коли зацікав­лена особа, чиї інтереси порушені _t які дії вона хоче оскаржи­ти. Наприклад, якщо мова йде про відмову в призначенні пенсії або неправильному визначенні її розміру, то скарга може бути подана в обласне управління Пенсійного фонду, Мініс­терство праці та соціальної політики України.

Якщо рішення конкретних питань віднесено до компе­тенції органів Пенсійного фонду, наприклад, пов'язане із затримкою виплати пенсії, то стосовно управлінь у райо­нах, містах і областях, як вищестоящий орган, є правлін­ня Пенсійного фонду, як центральний орган державної виконавчої влади, що разом із районними, міськими й об­ласними управліннями Фонду утворюють систему органів, що здійснює фінансування пенсійного забезпечення.

Отже, скарга може бути подана в суд або у вищий орган у порядку підпорядкованості. Вищий орган зобов'язаний розглянути її в порядку і строки, установлені Законом України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 р.[336] Про результати повідомити зацікавлену особу в місячний строк. У випадку одержання незадовільної відповіді громадянин вправі звернутися зі скаргою в суд, тобто право подачі скар­ги в суд за ним зберігається.

А як бути в тому випадку, коли взагалі ніякої відповіді не було отримано з обласного управління Пенсійного фонду? Тоді після закінчення місячного строку з моменту подачі скарги, як у нашому прикладі, громадянин вправі звернутися в суд незалежно від того, отримав він відповідь чи ні.

Крім цього, спеціального порядку оскарження можливі звернення громадян зі скаргою і в органи державної влади, тобто в районну державну адміністрацію або у відповідний орган місцевого самоврядування.

Функції цих органів із розгляду скарг визначені законо­давством. Надаючи великого значення роботі зі скаргами, як формі охорони прав громадян, у всіх державних устано­вах передбачена обов'язковість реєстрації скарг.

Реєстрації підлягають усі скарги, що надійшли, у тому числі усні, з наступним розглядом по суті зазначених у скарзі питань.

До числа найбільш типових причин, що породжують скарги із соціальних питань, можуть бути віднесені на­ступні: ненадання сприяння заявникові при оформленні пенсії; перевищення повноважень окремими працівниками управлінь соціального захисту; ігнорування юридичних фактів, що мають значення для соціального забезпечення; подача скарги в некомпетентні органи; бюрократизм.

Нагляд за законністю і правильністю розгляду скарг гро­мадян здійснюють органи прокуратури. Прокурор може перевірити будь-який акт органу соціального захисту або посадової особи і визнати його незаконним. На виявлені факти порушень законодавства прокурор зобов'язаний відповідним чином реагувати, а в необхідних випадках при­тягнути до відповідальності винну посадову особу.

Таким чином, вибір засобів захисту права на соціальне забезпечення залежить від конкретних обставин. Однак власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретно обрати форму захисту свого суб'єктивного права, встановлену законодавством.

[1] Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 6. — Ст. 32.

[2] Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 3. — Ст. 10

[3] Відомості Верховрої Ради України. — 1998. — № 23. — Ст. 121.

[4] Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 49-50. — Ст. 376.

[5] Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 47-48. — Ст. 372.

[6] Відомості Верховної Ради України. — 1956. — № 15. — Ст. 313.

[7] Відомості Верховної Ради СРСР. — 1964. — № 29. — Ст. 340.

[8] Відомості Верховної Ради СРСР. — 1964. — № 29. — Ст. 340.

[9] Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 6. — Ст. 32.

[10] Право социального обеспечения: Учебник / Под ред. К.Н. Гусова. — М.: «Проспект», 2001. — С. 10-11.

[11] Право социального обеспечения Росси: Учебник — М.: Изд-во БЕК, 2001. — С. 20—22.

[12] Офіційний вісник України. — 2000. — № 35. — Ст. 1482.

[13] Вестник Московского университета. Серия «Право». —1983. — №4. — С.46.

[14] Андреев B.C. Право социального обеспечения в СССР. — М.: Юрид. лит., 1987. — С. 31.

[15] На зрельїй, развитой характер отношений по социальному обеспечению обращено внимание и в литературе по общей теории права: Халфина P.O. Общее учение о правоотношениях.— М., 1974.— С. 237; Алексеев С.С. Структура советского права. — М., 1975. — С. 200.

[16] Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. — М.: Юрист, 1994. — С. 16.

[17] Витченко A.M. Метод правового регулирования обхцественньїх отношений. — Саратов, 1974. - С. 49 и след.

[18] Захаров М.Л., Тучкова Е.Г. Право социального обеспечения России. — М.: Изд-во БЕК, 2001. — С. 68-69.

[19] Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. (зі змінами та доповнення­ ми) // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 37. — С. 237.

[20] Положення про Пенсійний фонд України: Затверджено Наказом Президента України від 1 березня 2001 р. № 121/2001 // Офіційний вісник України. — 2001. — № 9. — Ст. 350.

[21] Закон України «Про розмір внесків на деякі види за­гальнообов'язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №11. —Ст. 71.

[22] Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №№ 46-47. — Ст. 403; 2000. — № 22. — Ст. 171; 2001. — № 14. — Ст. 71.

[23] Соціальний захист. — 2004. — № 10. — С. 5.

[24] Соціальний захист. — 2004. — № 10 — С. 5.

[25] Відомості Верховної Ради України. — 2003. — Ms 47-48. — Ст. 372.

[26] Урядовий кур'єр. — 2004. — № 5.

[27] Одеські вісті, 27 січнд 2007р.

[28] Урядовий кур'єр. — 2004. — № 184. ⁴ Урядовий кур'єр. — 1999. — № 218.

[29] Урядовий кур’єр. – 2004. - № 5.

[30] Відомості Верховної Ради України.— 1991.— №21. — Ст. 252.

[31] Соціальний захист. — 2002. — № 12.

[32] Відомості Верховної Ради України.— 1997.— № 46. — Ст. 292.

[33] Соціальний захист: Інформаційний виробничий журнал. — 2G04. — № ю. — С. 18.

[34] Соціальний захист. — 2001. — № 9. — С. 21

[35] Советское пенсионное право / Под ред. М.Л. Захарова — М., 1974. — С. 10, и след.: Сирота І.М. Право пенсійного забезпе­чення в Україні: Курс лекцій. — К.: Юрінком Інтер, 1998. — 288 с.

[36] Право України. — 1998. — № 12. — С. 138—140.

[37] Трудовое и социальное право России: Учебное пособие, под ред. проф. Л.Н. Анисимова. — М., 1999. — С. 11-12.

[38] Сулейманова Г.В. Социальное обеспечение и социальное страхование. — М.: «Контур», 1998. — С. 6.

[39] Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник. — М.: Изд-во БЕК, 1975. — С. 330—345; Трудовое и социальное право России. — М.,1999. — С. 33—37.

[40] Відомості Верховної Ради України. — 1994.— № 6. — Ст. 32.

[41] Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №№ 2-3. — Ст. 20.

[42] Відомості Верховної Ради України. —1992. — № 15. — Ст. 190.

[43] Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 4. — Ст. 18.

[44] Соціальний захист: Інформаційний та науково-виробничий журнал. — 2001. — № 7. — С. 29.

[45] Відомості Верховної Ради України. — 1998, — № 23. — Ст. 121.

[46] Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №№ 46-47. — Ст. 403.

[47] Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 22. — Ст. 171.

[48] Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 14. — Ст. 71.

[49] Відомості Верховної Ради України. — 2001. — №11. — Ст. 47.

[50] Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 49-51.— Ст. 376.

[51] Відомості Верховної Ради України. — 1992. —№9. —Ст. 11.

[52] Урядовий кур'єр. — 1992. — № 1.

[53] Офіційний вісник України. — 1998. — № 15. — Ст. 569.

[54] Офіційний вісник України. — 2001. — №№ 1-2. — Ст. 17.

[55] Офіційний вісник України. — 1999. — № 6. — Ст. 187.

[56] Офіційний вісник України. — 1999. — № 6. — Ст. 187.

[57] СП України, — 1992. — № 3. — Ст. 68.

[58] Офіційний вісник України. — 2003. — № 4. — Ст. 102.

[59] СП України. — 1992.— № 1. — Ст. 12; № 6 — Ст. 139; № 8. — Ст. 188.

[60] СП України. — 1991. — № 2. — Ст. 39; № 8. — Ст. 162; № 9 — Стст. 226, 227; № 10. — Ст. 162.

[61] СП України. — 1992. — № 9. — Ст. 209; № 11. — Ст. 271; 1994. — № 4. — Ст. 70; № 8. — Ст. 231.

[62] Офіційний вісник України. — 2000. — №46. — Ст. 1996; 2001, №27. — Ст. 1243.

[63] Постанова Верховної Ради України про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 6 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992.— № 3. — Ст. 11.

[64] Методичний лист про проведення автоматизованим заходом перерахунків пенсій у зв'язку з підвищенням розміру трудових пенсій: Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної полі­тики України і правлінням Пенсійного фонду України від 29 січня 2001р. №37.

[65] Порядок організації й проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 // СП України. — 1994. — №8. — Ст. 190; Інструкція «Про встановлення груп інвалідності». Затверджена Міністерством охорони здоров'я України від 7 квіт­ня 2004 р. // Офіційний вісник України. — 2004. — № 17. — Ст. 1235.

[66] Урядовий кур'єр. — 1996. — 20 серпня.

[67] Учасниками, що підписали Угоду, є: Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменія, Узбекистан і Україна.

[68] Відомості Верховної Ряди України. — 1996. — № 25. — Ст. 102.

[69] Урядовий кур'єр. — 1996. — 20 серпня.

[70] Угода поширюється на дві категорії громадян, що проживають в Україні. Перша — на тих громадян, кому вже була призначена пенсія на території Російської Федерації. І друга — на тих громадян, які мають пільговий стаж роботи в зазначених районах, але переїхали в Україну до досягнення пенсійного віку. Їм виплачується частина пенсії, що відповідає тривалості пільгового стажу, починаючи з 1 січня 1991 p., за умови досягнення пен­сійного віку.

[71] Урядовий кур'єр. — 2000. — № 205.

[72] Сегодня. — 2006. — 16 жовтня.

[73] Урядовий кур'єр. — 2007. — № 16.

[74] Офіційний вісник України. — 2006.— №45. — С. 3001.

[75] Урядовий кур'єр. — 2006. — № 208.

[76] Офіційний вісник України. — 2001.— № 9. — Ст. 350; № 39. — Ст. 1755; 2002. — № 26. — Ст. 1230.

[77] Урядовий кур'єр. — 2006. — 6 жовтня.

[78] Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 49—51. — Ст. 376.

[79] Урядовий кур'єр. — 2006. — № 209

[80] Відомості Верховної Ради України. — 1999. — №№ 20-21. — Ст. 190.

[81] Відомості Верховної Ради України.—-1997. — № 24. — Ст. 170

[82] Офіційний вісник України. — 2000. — № 40. — Ст. 1697.

[83] Топчеев И.С. Организационная работа органов социального обеспечения. — М., 1980. — С. 47.

[84] Офіційний вісник України. — 2000. — N° 40. — Ст. 1698

[85] Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 p.; Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 p.; Типове положення від 29 вересня 2000 р.

[86] Даль В. Толковмй словарь русского язика — М., 1980. — Т. 3. — С. 431.

[87] Толковмй словарь русского языка / Под ред. Д.Н. У такса. — М., 1939. — Т. 3. — С. 827.

[88] Ожегов С.И. Словарь русского язьїка. — М., 1984. — С. 528

[89] Правоведение. — 1967. — № 2. — С. 64

[90] Астрахан Е.И. Принципи пенсионного обеспечения рабочих и служащих. — М.: Госюриздат, 1961; Андреев B.C. Право соціального обеспечения в СССР: Учебник. — М.: Юрид. лит., 1987; Советское право социального обеспечения / Под. ред. А.Д. Зай-кина. — М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982; Советское пенсионное право / Под ред. М.Л. Захарова: Учебноепособие. — М.: Юрид. лит., 1974; Право социального обеспечения: Учебник / Под ред. К.Н. Гусова, — М.:2001.— С. 43 — 58.

[91] Андреев B.C. Право социального обеспечения в СССР: Учеб-ник. — М.: Юрид. лит., 1987. — С. 60.

[92] Советское пенсионное право / Под ред. М.Л. Захарова, учсбное пособие. — М.: Юрид. лит., 1974.

[93] Право социального обеспечения: Учебник / Под ред. К.Н. Гусо­ва. — М.: 2001. — С. 48-49

[94] Докладніше про це мова йде в першому розділі підручника

[95] Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 20. — Ст. 102; 2002. —№35. —Ст. 261.

[96] Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 38. — Ст. 348.

[97] Відомості Верховної Ради України. — 1997.— № 37. Ст. 237;

1998. — №№ 11-12. — Ст. 49; № 42. — Ст. 257; № 49. — Ст. 303;

1999. — № 38. — Ст. 349; № 25.— Ст. 211; № 52. — Ст. 46; 2000. — № 13. — Ст. 104.

[98] Урядовий кур'єр. — 2001. — № 198.

[99] Форми й види соціального забезпечення. Підручник, 2007 р

[100] Чечот Д.М. Субт>ективное право и форми его защитьі. — Изд-воЛГУ, 1968.

[101] Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. — М.: Юрист, 1994. — С. 31-32.

[102] ХалфинаР.О. Общееучениеоправоотношениях. —М., 1984. — С. 35.

[103] Андреев B.C. Право соціального обеспечения в СССР. — М.,1980. — С. 107

[104] Андреев B.C. Социальное обеспечение в СССР. — С. 80—85; Гущин И.В. Правоотношения по социальному обеспечению членов колхоза. — Калининград, 1974. — С. 43—47; Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению в СССР. — М., 1974. — С. 27—33; Тарасова В.А. Юридические факти в области пенсионного обеспечения. — М., 1974; Иванова Р.И. Правоотно­шения по социальному обеспечению в СССР. — М.: Изд-во Моск. ун-та., 1986.

[105] Офіційний вісник України, 2006. — № 44. — С. 2947

[106] Алексеев С.С. Об об^екте права и правоотношении // Вопросы общей теории советского права. — М., 1960. — С. 284—306

[107] Гущин И.В. Право членов колхоза на пенсию. — М.: Юрид. лит.,1972. — С. 108.

[108] Зайкин А.Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. — М.: Изд-во МГУ, 1974. — С. 108

[109] Толстой Ю:К. К теории правоотношения. — Изд-во ЛГУ, 1959. — С.65.

[110] Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР. — Изд-во Моск. ун-та, 1986. — С. 143; Зайкин А.Д. Право­отношения по пенсионному обеспечению. — Изд-во МГУ, 1974. — С. 110.

[111] Зайкин А. Д. Правоотношения по пенсионному обеспечению. Изд-во МГУ, 1974.— С. 27—29; Тарасова В.А. Юридические факти в области пенсионного обеспечения. Изд-во МГУ, 1974. — С. * 1..

[112] Тарасова В.А. Процедурньїе правоотношения. — В кн.: Советское право социального обеспечения // Под ред. А.Д. Зайкина. — С. 112

[113] Тарасова В.А. Процедурньїе правоотношения. — В кн.: Советское право социального обеспечения / Под ред. А.Д. Зай-кина.Изд-во МГУ, 1974. — С. 112

[114] Встановлення цих фактів у судах регулюється нормами цивільно-процесуального права

[115] Иванова Р.И. Правоотношения по социальному обеспечению в СССР. — Изд-во Моск. ун-та, 1986. — С. 54-55

[116] О трудовом стаже см.: работьі B.C. Андреева, А.Д. Зайкина, других авторов.

[117] Ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

[118] Стст. 24, 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

[119] Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 6. — Ст. 32

[120] Відомості Верховної Ради України. —1998. — №23. —Ст. 121

[121] Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 49—51.— Ст. 376

[122] Порядок обчислення вислуги років, призначення й виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапор­щикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби й військової служби за контрактом, особам начальницького й рядо­вого складу органів внутрішніх справ і членам їхніх родин: За­тверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 // СП України. — 1992. — № 7. — Ст. 182; 1994. — № 9. — Ст. 230

Дата добавления: 2015-05-10