Питання 2. Споживча кооперація України. Споживче товариство. Спілка споживчих товариств. 2 страница

Чергові з'їзди споживчої кооперації скликаються один раз на п'ять років. З'їзд правомочний вирішувати питання за наявності ²/₃ делегатів.

Відповідно до ч. З ст. 8 Закону України "Про споживчу кооперацію" вищим органом управління спілки є з'їзд (конфе­ренція), який приймає статут, обирає розпорядчі, виконавчі та контрольні органи, вирішує інші питання діяльності спілки. Вза­ємодія і підпорядкованість розпорядчих, виконавчих та конт­рольних органів спілки визначається статутом.

Питання 4. Органи управління Укоопспілки

У період між конференціями районної споживчої спілки, обласних з'їздів і з'їздами Укоопспілки функції вищого органу самоврядування виконує рада. Особовий склад ради комплек­тується шляхом обрання її членів і кандидатів відповідною конференцією і з'їздами. Рада не може вирішувати ті питання, що віднесені до виключної компетенції конференції і з'їздів.

Районна і обласна спілка та Укоопспілка мають свій ви­конавчо-розпорядчий орган - правління. Цей орган відпові­дальний перед Радою за стан справ у спілці, спрямовує поточну, організаційну, господарську і соціальну діяльність споживчої спілки, здійснює безпосереднє управління роботою підприємств (об'єднання) власного господарства.

Повноваження правління спілки окреслені її статутом. Ці повноваження в першу чергу полягають у забезпеченні дотри­мання принципів кооперативної демократії, статутних прав пайовиків, виконанні їхніх наказів, розгляді критичних заува­жень, пропозицій; заяв і скарг членів і працівників споживчої кооперації, а також населення і вжитті з цих питань необхідних заходів.

У своїй діяльності правління спілок приділяє увагу укладенню і виконанню договорів і угод, забезпечує додержання договірної дисципліни і застосування договірних санкцій в разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань. Воно приймає рішення про віднесення підвідомчих госпо­дарюючих суб'єктів до підприємств, що користуються правом юридичної особи, затверджує їхні статути (положення), а також розглядає звіти про їхню діяльність. Правління спілки само- стінно визначає структуру управління і штати, встановлює відповідно до чинного законодавства форму, систему і розміри оплати праці, а також інші види доходів працівників апарату споживспілки в межах кошторису на його утримання, що затверджується радою споживспілки. До компетенції правління належить вирішення питання самостійно або на договірних засадах встановлювати ціни і тарифи на продукцію виробничо- технічного призначення, сировину, сільськогосподарську про­дукцію і товари народного споживання, що виробляються і закуповуються споживспілкою, та на надані послуги, за винят­ком продукції, товарів і послуг, на які передбачається державне регулювання цін і тарифів.

Повноваженням правління та голови правління споживчої спілки є також організаційно-правові питання, зокрема, вони пра­вомочні обирати зі свого складу відкритим голосуванням або звільняти з посади заступника голови правління; правління ор­ганізовує роботу з добору, розстановки та виховання кадрів, з їхньої підготовки і підвищення кваліфікації, направляє працівників спілки, які є членами споживчої кооперації в навчальні заклади, в тому числі на правах господарського стипендіата на договірних засадах. Особливого значення набуває його повноваження щодо проведення ревізій фінансово-господарської діяльності споживчих утворень, підприємств, підпорядковашїх спілці, здійснення інших функцій внутрішньокооперативного контролю. Правління зобо­в'язане в разі необхідності розглядати результати перевірок на своєму засіданні. Воно організовує виконання програм (планів) економічного та соціального розвитку, забезпечує ефективне вико­ вико­ристання матеріальних і фінансових ресурсів, зміцнює виробничо- господарську та трудову дисципліну.

Запитання для закріплення матеріалу

1. Визначте порядок створення спостережної ради кооперативу.

2. Дайте характеристику діяльності ревізійної комісії кооперативу.

3. Охарактеризуйте органи управління спілок спожив­чих товариств на кожному.

4. Визначте повноваження правління Укоопспілки.

Даний матеріал самостійної роботи повинен бути оформлений у зошиті у вигляді опорного конспекту.

Тема 2.3. Правове регулювання кооперативної

діяльності

Питання для самостійного вивчення

1. Правове регулювання господарської діяльності в ко­операції.

2. Розмежування між підприємницьким і безприбут­ковим кооперативами.

3. Правове регулювання спільної господарської діяль­ності кооперативів та їх об'єднань.

Література

Основна:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003. ст. 23.

3. Закон України «Про споживчу кооперацію» від 10.04.1992. ст. 11.

4. Закон України «Про сільськогосподарську кооперацію» від 17.07.1997 ст. 28.

Додаткова:

1. Колюда О.П. Кооперативне право: Навчальний посібник. Чернівці: 2007. – С.125 – 149.

2. Кооперативне право. За ред. чл.-кор. НАН України В.І. Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – С.173 – 189.

3. Основи кооперації: Навчальний посібник./ С.Г. Бабенко, С.Д. Гелей, - К.: Знання. – 2004, С. 22 – 29.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Правове регулювання господарської діяль­ності в кооперації

З метою забезпечення економічних інтересів членів ко­оперативів господарська діяльність здійснюється безпосередньо кооперативами та їх об'єднаннями, а також створеними ними підприємствами та організаціями.

Сільськогосподарські виробничі кооперативи, а також кооперативи в сфері промислового виробництва господарську діяльність здійснюють безпосередньо, у зв'язку з чим кожний працездатний член кооперативу є одночасно і його працівником. Такі кооперативи займаються господарською діяльністю пере­важно на засадах підприємництва, оскільки окремі фізичні особи - підприємці об'єднуються в кооператив для здійснення спільної (колективної) діяльності, об'єднуючи при цьому капі­тал і працю. На засадах підприємництва виробничі кооперативи здійснюють господарську діяльність самостійно на свій ризик, яка спрямована на отримання прибутку від спільного викорис­тання майна і землі, реалізації виробничої продукції.

Виробничі кооперативи для більш ефективного забез­печення своєї господарської діяльності можуть створювати власні підприємства, а також обслуговуючі кооперативи, това­риства, або спільні підприємства та організації.

Споживчі товариства та сільськогосподарські обслуго­вуючі кооперативи, що створюються для задоволення своїх еко­номічних інтересів, та їх спілки (об'єднання) можуть створюва­ти власні підприємства та організації, які самостійно здійс­нюють свою господарську діяльність в інтересах кооперативів, товариств-засновників та їх членів. Створені споживчими і обслуговуючими кооперативами та їх об'єднаннями підприєм­ства та організації також отримують статус юридичної особи, у процесі господарювання виступають від свого імені та укладають господарські договори з іншими фізичними і юридичними особами, у тому числі з товариством чи об'єднанням, які їх створили.

Через створене кооперативне підприємство члени спо­живчого товариства забезпечують реалізацію поставлених зав­дань щодо економічних взаємовідносин і діяльності.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про кооперацію" кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування.

Кооперативи самостійно розробляють програми і плани економічного та соціального розвитку, розглядають і затвер­джують їх на загальних зборах членів кооперативу.

Кооперативи мають право провадити будь-яку госпо­дарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом.

Кооператив має право відкривати свої філії, відділення, представництва без створення юридичної особи.

Виробничі кооперативи провадять господарську діяль­ність з метою одержання прибутку. Інші кооперативи надають послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку.

Оподаткування, облік і звітність у кооперативі здійс­нюються у порядку, передбаченому законодавством.

Питання 2. Розмежування між підприємницьким і без­прибутковим кооперативами

Кооперативне підприємство, що.створене кооперативом, не належить до підприємницьких структур, якщо його госпо­дарська діяльність спрямована на задоволення економічних інтересів членів споживчого чи обслуговуючого кооперативу і працівників підприємства.

Кооперативне підприємство, що створене виробничим кооперативом, вважається підприємницькою структурою, якщо його господарська діяльність спрямована на отримання при­бутку, більша частина якого використовується для розподілу між членами кооперативу і працівниками, а не для розвитку виробництва і розширення діяльності кооперативу і якщо послугами підприємства користуються переважно не члени кооперативу.

Відмінності між підприємницькими і безприбутковими кооперативами полягають головним чином у стосунках між підприємством і власником - засновником підприємства, а та­кож у принципах розподілу чистого доходу.

Основні риси безприбуткового кооперативного підпри­ємства:

1. Задоволення в першу чергу потреб членів споживчого і обслуговуючого кооперативу, обмежені виплати на пай, більшу частину виплат отримує той член, який більшою мірою корис­тується послугами підприємства.

2. Діяльність здійснюється відповідно до статуту, затвер­дженому кооперативом, і в рамках загальних інтересів членів.

3. Контроль здійснюється членами кооперативу.

4. Джерелом фінансування господарської діяльності є пе­реважно внески членів-клієнтів і доходи від господарської діяльності.

5. Оподатковуються тільки чисті доходи після їх розпо­ділу між членами кооперативу.

Основними рисами підприємницького підприємства є:

1. Отримання прибутку для інвестора і задоволення по­треб інвестора.

2. Діяльність здійснюється з метою отримання прибутків незалежно від задоволення потреб споживачів.

3. Контроль здійснюється інвесторами, вклад яких пе­реважає вклади інших учасників. Кількість голосів залежить від розміру частки у спільному (колективному) капіталі.

4. Джерелом фінансування господарської діяльності є внески інвесторів і прибутки від господарської діяльності.

5. Підлягають оподаткуванню багатьма податками, у тому числі подвійними.

Отже, мета господарської діяльності та механізм досяг­нення поставлених завдань кооперативних безприбуткових під­приємств досить відрізняється від підприємницьких підпри­ємств, незважаючи на наявність багатьох спільних ознак.

Питання 3. Правове регулювання спільної господар­ської діяльності кооперативів та їх об'єднань

В умовах науково-технічного прогресу, ринкових відно­син і конкуренції більшої ефективності досягають підприємства й організації, господарські товариства і кооперативи, які здійс­нюють господарську діяльність на засадах інтеграції, спеціа­лізації і концентрації. Кооперативи певною мірою використо­вують спеціалізацію і концентрацію відповідних видів госпо­дарської діяльності для задоволення економічних інтересів чле­нів споживчих товариств.

У кооперації можуть застосовуватись різні форми спіль­ної господарської діяльності. Вона може здійснюватись на рівні кооперативів та їх об'єднань, спілок. Найбільш поширеними формами спільної діяльності в кооперації є:

• кооператив кооперативів;

• кооперативні підприємства;

• договори про спільну господарську діяльність.

Учасниками спільної діяльності можуть бути коопе­ративи, їх спілки, юридичні особи, що не входять у систему кооперації, іноземні інвестори, фізичні особи.

Великого поширення набула практика створення коопе­ративами чи їх об'єднаннями спільних підприємств у системі споживчої кооперації. Відповідно до ст. 11 п. 2 Закону України "Про споживчу кооперацію" споживчі товариства та їх спілки, виходячи зі статутних вимог, мають право вступати як засновники до спільних підприємств, асоціацій та інших об'єднань для розв'язання господарських і соціальних завдань.

У Примірному положенні про спільні підприємства в споживчій кооперації сформульовані рекомендації про порядок створення спільних підприємств (СП) у споживчій кооперації України. У ньому зазначається, що метою спільних підприємств є раціональне використання наявних фінансових, матеріальних, сировинних і трудових ресурсів, виробничих потужностей під­приємств, нарощування виробництва товарів народного спожи­вання та надання послуг, розвиток та посилення інтеграційних зв'язків між галузями і територіальними ланками кооперації всіх рівнів, поліпшення взаємодії і посилення впливу споживачів на діяльність підприємств.

За профілем діяльності спільні підприємства в споживчій кооперації можуть бути: торговельні, громадського харчування, заготівельні, сільськогосподарські, промислові, будівельні, тор­говельно-заготівельні, промислово-сервісні тощо.

Примірним статутом спільного підприємства визнача­ється, що господарська, економічна і соціальна діяльність спіль­ного підприємства здійснюється на умовах повного господар­ського розрахунку. Воно самостійно планує свою діяльність, виходячи з попиту на продукцію, що виготовляється, робіт, послуг і забезпечення виробничого і соціального розвитку під­приємства та своїх статутних завдань.

Основу планів спільного підприємства становлять замов­лення засновників та договори, укладені зі споживачами про­дукції, робіт, послуг і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Спільна господарська діяльність споживчих товариств, їх спілок та утворених ними підприємств здійснюється також на підставі укладених між ними договорів про спільну діяльність без створення юридичної особи.

У договорі зазначаються сторони, їх адреси, предмет спільної діяльності, права та обов'язки сторін щодо забезпечен­ня спільної діяльності і реалізації продукції, робіт, послуг, по­рядок встановлення цін на продукцію, розподілу отриманих до­ходів, а також цивільно-правова відповідальність за невиконан­ня чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

У процесі спільної діяльності до договору можуть бути внесені зміни і доповнення.

Учасниками спільної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи України, що не є членами споживчих товариств і спілок, а також фізичні та юридичні особи іноземних держав.

Запитання для закріплення матеріалу

1. Визначте основні засади здійснення господарської діяльності в кооперації.

2. Дайте характеристику відмінностям між підприєм­ницькими і безприбутковими кооперативами.

3. Визначте на підставі чого здійснюється спільна господарська діяльність кооперативів та їх об'єднань.

Даний матеріал самостійної роботи повинен бути оформлений у зошиті у вигляді опорного конспекту.

Тема 2.4. Договірні форми кооперативних відносин

Питання для самостійного вивчення

1. Договори у сфері кооперативної торгівлі, побутового і комунального обслуговування та ресторанного харчування в кооперації.

2. Договори у сфері заготівель сільськогосподарської продукції.

3. Інші договори в кооперативній діяльності.

Література

Основна:

1. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Закон України «Про кооперацію» від 10.07.2003. ст. 23.

Додаткова:

1. Колюда О.П. Кооперативне право: Навчальний посібник. Чернівці: 2007. – С.150 – 181.

2. Кооперативне право. За ред. чл.-кор. НАН України В.І. Семчика. – К.: Ін Юре. – 1998. – С.190 – 215.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Договори у сфері кооперативної торгівлі, побутового і комунального обслуговування та ресторанного харчування в кооперації

Відносини в кооперації щодо надання послуг виникають на основі взаємодії кооперативно- і цивільно-правових норм. Норми цивільного законодавства регулюють обумовлені вико­ристанням товарно-грошової форми майнові відносини у роз­дрібній торгівлі, ресторанному господарстві, при виконанні на замовлення громадян і юридичних осіб різних робіт й послуг, перевезенні пасажирів і багажу, найманні житлових і нежит- лових приміщень, у сфері культурного обслуговування та деякі інші. Підставою їх виникнення є цивільно-правовий договір.

Сільські жителі, в тому числі члени кооперативів, задо­вольняють свої повсякденні потреби у продуктах харчування, одязі, виробах культурно-нобутового призначення внаслідок придбання цих товарів на підприємствах кооперативної роз­дрібної торгівлі та ресторанного господарства на підставі укла­дання договору купівлі-продажу.

Характерними ознаками договору роздрібної торгівлі є те, що він складається саме в названій торгівлі, продавцями виступають кооперативні організації, які наділені спеціальною правосуб'єктністю - здійснювати роздрібний продаж товарів, отриманих у готовому вигляді від виготовлювачів або виго­товлених із сировини. Покупцями товару є громадяни, в тому числі члени кооперативу (пайовики), а також юридичні особи. Члени кооперативу мають переваги у придбанні товарів, які реалізуються кооперативними торговельними підприємствами.

Особливості цього договору визначаються правилами роботи магазинів кооперативних організацій.

Кооперативні організації як суб'єкти торговельних відно­син виступають у ролі продавців або покупців товарів у сфері оптової торгівлі. Важливим її елементом є ярмарки щодо опто­вого продажу товарів народного споживання. Загальна мета яр­марку - створення належних умов для багатосторонніх кон­тактів продавців й покупців, сприяння розширенню торгівлі, встановленню ділових зв'язків між виробниками і споживачами товарів.

В умовах формування нової інфраструктури аграрного ринку, коли зменшуються обсяги заготівель сільськогоспо­дарської продукції за договором контрактації, виникла біржа реального товару, насамперед, як форма оптової торгівлі. Вона викликала появу нових видів договорів (контрактів) з участю кооперативних організацій. Це - спотові, форвардні й ф'ючерсні контракти.

Спотові договори (контракти) - це укладені на біржах угоди, за якими товаровиробники передають у власність (повне господарське відання чи оперативне управління) готовий товар (сільськогосподарську продукцію) за плату без відстрочення терміну.

Форвардні договори (контракти) - це угоди купівлі- продажу товару (сільськогосподарської продукції) з відстро­ченим терміном його передачі покупцеві товаровиробником. На умовах "Форвард" товаровиробники продають майбутню (з уро­жаю поточного року) сільськогосподарську продукцію в обумовлені терміни і місця передачі товару.

Ф'ючерсні угоди (контракти) є договорами купівлі- продажу стандартних контрактів на можливе придбання товару в майбутньому. Ці стандартні контракти, в яких специфікуються кількість та якість товару, є документами на зразок цінних паперів, їх реалізацією займається Розрахунково-клірінговий підрозділ товарної біржі, що виступає в ролі гаранта виконання зобов'язань сторін при купівлі або продажу контрактів. Розрахунково-клірінгова палата ф'ючерсної торгівлі виступає як продавець контракту перед покупцем та у ролі покупця перед продавцем.

Ф'ючерсні угоди (оскільки може мати місце реальна поставка товару) використовуються кооперативами для страху­вання (хеджирування) свого товару.

Суть ф'ючерсних угод зводиться до отримання прибутку за рахунок розбіжності у цінах на товар, які існують на момент укладання угоди та її здійснення.

У сфері кооперативної торгівлі поруч з договором купів- лі-продажу провідне місце займає договір поставки товарів.

В інтересах здійснення нормальної повсякденної госпо­дарської діяльності договори поставки укладаються і вико­нуються кооперативними організаціями з контрагентами відпо­відно до Положення про поставки продукції виробничо-техніч­ного призначення і Положення про поставки товарів народного споживання. У договорах визначаються предмет поставки (най­менування, кількість, асортимент, якість товару), терміни по­ставки, ціна. Крім цих істотних умов, у договорах також відображаються порядок відвантаження, відпуску, умови прий­мання продукції (товару), місце виконання договору (залізнична станція, склад покупця чи постачальника), умови повернення тари і багаторазових пакувальних засобів, форма і терміни розрахунку з контрагентами, відповідальність сторін за пору­шення взятих зобов'язань, порядок змін і доповнень та дострокового розірвання договору.

Серед договорів, які укладають кооперативні організації, велике значення для народного господарства має договір контрактації. Від договору поставки він відрізняється тим, що його предметом є, як правило, сільськогосподарська продукція в її натуральному вигляді, що вирощена сільськогосподарськими підприємствами. Характерно, що сторонами цього договору є переважно кооперативи двох типів: виробничі в сільському господарстві (колективні сільськогосподарські підприємства, селянські спілки) і споживчі (сількоопзаготпроми, заготівельні контори організацій споживчої кооперації). Заготівельник укла­дає з господарством окремий договір на кожний вид продукції, що закуповується. Укладання договорів, як правило, відбува­ється безпосередньо у господарствах, куди заготівельник на­правляє свого уповноваженого представника. У договорах пе­редбачається:

а) кількість (за видами продукції), якість, строки, порядок й умови доставки та місця здавання сільськогосподарської продукції;

б) обов'язки заготівельних організацій і підприємств своєчасно приймати продукцію й оплачувати її та надавати допомогу сільськогосподарським кооперативам в організації виробництва сільськогосподарської продукції;

в) взаємна майнова відповідальність сторін у разі неви­конання ними обов'язків. Відповідальність за порушення умов договору полягає у сплаті неустойки і відшкодуванні збитків. Відносини з приводу зобов'язань, що виникають за цим догово­ром, регулюються нормами Цивільного кодексу, спеціальними положеннями й типовими договорами на закупівлю окремих видів сільськогосподарської продукції.

У сфері кооперативної роздрібної торгівлі поширений також договір комісії. Суб'єктами цього договору є, з одного боку, комісійний магазин, що входить у систему кооперативної торгівлі, а з іншого, як правило, громадянин, який здає на продаж магазину за винагороду належні йому товари. Якщо магазин не є юридичною особою, то стороною виступає ко­оперативна організація. Сторони в договорі мають назву "комі­тент" і "комісіонер". Досить часто комітентом виступають сільськогосподарські кооперативи, колективні сільськогосподар­ські підприємства та селянські спілки, коли вони здають на комісію сільськогосподарську продукцію. Договір комісії на продаж сільськогосподарської продукції регулюють Цивільний кодекс та нормативні акти органів управління споживчої і сільськогосподарської кооперації, у відповідності з якими комісіонерами є заготівельні контори, споживчі товариства тощо.

Кооперативи як суб'єкти комерційної діяльності у ряді випадків, не маючи власних будівель, приміщень, укладають договори найму (оренди майна). Будучи наймачами майна, вони зобов'язані користуватися ним відповідно до договору, підтри­мувати його в належному стані, проводити за свій рахунок поточний ремонт і своєчасно вносити плату.

До одного з багатьох договорів про надання послуг належить договір підряду. За цим договором кооперативна організація може виступати як замовником, так і виконавцем певних робіт. Різновидом договору підряду є договір побутового замовлення.

У групі договорів про надання послуг, що їх укладають кооперативні організації, поширення мають договори про охорону об'єктів органами позавідомчої охорони внутрішніх справ.

На окремий правовий аналіз заслуговують договори роз­дрібної купівлі-продажу в ресторанному господарстві. Особли­вістю діяльності кооперативних підприємств ресторанного господарства є продаж громадянам, а в деяких випадках органі­заціям харчових продуктів, виготовлених із сировини самими підприємствами ресторанного господарства. Цей договір охоплює ряд умов, що стосуються безпосередньо купівлі- продажу продуктів харчування, а також надання додаткових послуг покупцям. Продаж продуктів у основному передбачає надання послуг, внаслідок яких покупці мають змогу споживати продукти харчування безпосередньо в їдальні, кафе, буфеті. Для цього виникає потреба організовувати гардероб для одягу, умивальник, салфетки, відповідний посуд. Разом з тим реалізація продукції може відбуватися без надання додаткових послуг, коли продаються напівфабрикати чи готова продукція для дому.

У магазинах і відділах кулінарії пропозицією укласти договір (офертою) є виставлення на внутрішніх вітринах нату­ральних зразків товарів, що пропонуються покупцям. Прийняття (акцепт) оферти покупцем провадиться ним або шляхом замовлення страв офіціанту, або шляхом вказування на страви, що зазначені в меню та виставлені на роздачі на підприємствах самообслуговування, або шляхом оплати через касу вартості продуктів, виставлених на внутрішніх вітринах магазинів, від­ділень кулінарії. Укладання і виконання розглядуваного дого­вору відбувається за правилами цивільного законодавства з урахуванням норм кооперативного права, що містяться в спе­ціальних правилах роботи підприємств громадського харчу­вання кооперативів.

Питання 2. Договори у сфері заготівель сільськогоспо­дарської продукції

Кооперативні організації та їх об'єднання (спілки) вихо­дячи із статутних вимог, закуповують у своїх членів сільсько­господарську продукцію і сировину, дикорослі плоди, ягоди, гриби, лікарсько-технічну сировину для наступної переробки і реалізації.

Правовою формою відносин з приводу закупівель є договір закупки сільськогосподарської продукції у населення, в тому числі у членів кооперативів. За цим договором одна сторона здавальник - зобов'язується виробити або здобути й передати у власність сільськогосподарську або мисливську продукцію, сировину, дикорослі плоди, ягоди, гриби, а друга сторона - заготівельник зобов'язується прийняти, оплатити продукцію та надати необхідну допомогу у вирощенні або здобутті продукції.

Здавальниками за договором закупки є члени споживчих товариств, інших кооперативів, які ведуть особисте підсобне господарство і мають у власності тварин, кроликів, птицю. Здавальниками також можуть бути мисливці та інші громадяни, які здають заготовлювачам мисливську продукцію, дикорослі плоди та ягоди. Як заготівельники найчастіше виступають організації й підприємства споживчої кооперації (сількоопзагот- проми і райкоопзаготпроми).

Цей договір є двостороннім, платним, консенсуальним. Відносини з приводу його укладання і виконання регулюються нормами Цивільного кодексу про договір купівлі-продажу, загальними його нормами про форму угоди (договору) та про виконання зобов'язань.

Окремі умови, які стосуються особливостей відносин з членами кооперативу в сфері заготівель, регулюються нормами кооперативного права, що містяться в нормативних актах, які у споживчій кооперації приймаються правлінням Укоопспілки. У затверджуваних ним примірних договорах на закупівлю сільськогосподарської продукції передбачаються: кількість та якість продукції рослинництва й тваринництва, що її зобо­в'язується виростити член кооперативу в своєму господарстві; терміни здавання продукції, яка повинна відповідати чинним державним стандартам або технічним умовам і бути у затаре- ному вигляді; обов'язок здавальника своєчасно повідомляти заготівельника про наявність готової продукції для здавання; порядок виконання договірних зобов'язань; форми розрахунків за продану продукцію.

У договорах, що укладаються між здавальником і заготівельником, зазначені положення типових договорів кон­кретизуються стосовно їхніх прав та обов'язків.

Здавальник, як сторона договору, зобов'язується:

• продати сільськогосподарську продукцію, що відпо­відає діючим стандартам або технічним умовам, у передбачені договором терміни з урахуванням строків дозрівання культур, умов вирощування (виробництва) і зберігання продуктів;

• забезпечити необхідний догляд за сільськогосподар­ськими культурами, овочами, плодами та ягодами, застосовуючи при цьому передову агротехніку і засоби боротьби із сіль­ськогосподарськими шкідниками;

• забезпечити своєчасне збирання і здавання продукції у затареному вигляді;

• не пізніше, ніж за 10 днів до початку здавання про­дукції, повідомляти заготівельника про її наявність.

Заготівельник, як друга сторона договору, у свою чергу зобов'язується:

. прийняти продану продукцію від члена кооперативу в першочерговому порядку, у визначеній кількості, в обумов­леному місці і в терміни, передбачені договором;

• на бажання здавальника видати йому аванс у розмірі до 50 відсотків від суми договору на закуплену продукцію тва­ринництва і до 30 відсотків на закуплену продукцію рослин­ництва;

• сприяти здавальнику в придбанні за готівку інвентарю, інших механізованих знарядь праці, а також районованих сортів картоплі, насіння овочевих культур, саджанців, мінеральних добрив, молодняку птиці, кроликів тощо;

• ознайомити здавальника з вимогами діючих стандартів і технічних умов на продукцію, що підлягає продажу;

• завезти здавальникові за 10 днів до початку збирання урожаю тару (ящики, мішки) у необхідній кількості;

• заплатити здавальникові за продану продукцію готів­кою через касу своєї організації або на бажання здавальника через установу ощадного банку.

Дата добавления: 2015-05-10