Приклад 16.2

Тип держави в релігійних цивілізаціях АзГї

Держава індуської цивілізації. Індуську цивілізацію складають такі країни, як Індія, Непал, Шрі-Ланка і, за певних умов, М'янма.

Державний режим цих країн є консервативним. Соціальна основа державної влади спирається на кастовий устрій.

Система каст містить спеціалізацію та взаємозалежність груп, що вона організовує, і являє собою ієрархію спадкових груп, які одночасно розрізняються і взаємодіють між собою на основі трьох чинників:

41.градації статусів;

42.детальних правил, що повинні забезпечити їх розподіл;

43.розподілу праці та взаємозв'язку.

Проте досить потужним є вплив національних буржуазій. Так, в Індії підприємці розглядали Індійський національний Конгрес як основну силу, що здатна, з одного боку, забезпечити Політичну стабільність, а з іншого - проводити в життя їх основні економічні вимоги. Економічну основу державної влади скла­дає майно, що знаходиться в державній власності. Це майно утворюється як за рахунок оподаткування, так і за рахунок існування потужного державного сектору економіки, що в ос­новному зосереджено у важкій промисловості й капіталоміст­кому виробництві з використанням сучасних технологій та організації праці. Морально-ідеологічна основа державної вла­ди базується на релігійній ідеології, основу якої складає індуїзм і буддизм. При цьому індуїзм є тією релігією, що спрямована на підтримку існуючих у суспільстві традицій. Саме тому дер­жава індуської цивілізації має традиційну легітимаість, яка ґрунтується на принципі: світ склався раз і назавжди, а тому слід виконувати приписи предків. Якщо ти воїн - вбивай, якщо пастух - иаси овець. Саме так складається система наст, базо­вий принцип якої засновано на опозиції «чисте/нечисте». Ця опозиція підспудно розуміє ієрархію, яка є перевагою чистого над нечистим, і передбачає розподіл праці, оскільки чисті й не­чисті професії повинні бути розділеними.

держави: цивілі

Л. Дюмон про теорію еарн

Крім ієрарх» * чистого /нечистого» в Індії існує й інша ієрархія, з саме: тра­диційна градація чотирьох вари, «кольорів» або станів, у рамках якої розрізня­ються чотири категорії*: найвище знаходяться брахмани, або жерці, потім кшатрії, чи воїни, потім вайш^гі', що у сучасному розумині, найвірогідніше, е торговцями, і, нарешті, шудри, слуги або бідняки. Необхідно було б додати як п'яту категорію

Ієрархія і влада. У реальній градації' статусів влада займає місце, яке теоретична Ієрархія «чистого/нечистого* не передбачає. Так, у тому випадку, коли цар, що вживає в їжу м'ясо, знаходиться набагато вище, ніж торговець чи землероб-вчгетаріанець, ієрархій е не лише додатковою, а й оспорюється. Таким чином, спід або визнати, що ідеологія «не працює» в «серединній зоні» ієрархії статусів, або ж припустити втручання зовнішнього чинника, що повинен урівноважити ієрархію після того, як визначені крайні точки.

Щоб розібратися в цьому, нам саме і слід звернутися до теорії еарн. У рамках цієї теорії дві перші верни з самого початку розглядалися як «дві сили а, які, будучи пов'язаними певним чином, повинні володіти світом; вона дозволяє цареві прилучитися якимось чином до вищого рангу, якому він служить. Таким чином, влада певним чином урівноважує чистоту на другорядних рівнях, залиша-

Джерело: Дюмон Л. Ното піегагсНІсиі // Сравнчтельное изучение Б.С. Ерасов. - М.: Аспект Пресе, 1999. - С. 377.

Крім того, морально-ідеологічна основа державної влади по­лягає у припущенні, що для стабільності в державі насамперед потрібний високий моральний рівень підданих та самого держав­ця. При цьому найпершою чеснотою державця є здатність пра­вителя жити інтересами своїх підданих. Більше того, якщо цар дійсно розуміє свої інтереси і хоче правити довго, йому слід дія­ти за принципами Артхашастри {науки про політику): «Щастя царя - у щасті підданих, у користі підданих - його користь. Корисним для царя є не те, що йому приємно, а що приємно його підданим - у тому користь царю»¹. При цьому шляхом удоско­налення держави індуська цивілізація вбачала не вдосконален­ня зовнішніх форм, а удосконалення самої людини.

За формою правління держави Індуської цивілізації можуть бути як монархіями (Непал), так і республіками (Індія, М'янма, Шрі-Ланка). За формою державно-територіального устрою вони можуть бути як федераціями (Індія, М'янма), так і унітарними

Іистика: Учеб. пособ. -М., 2000.

308 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

державами (Непал, Шрі-Ланка). Проте політичний режим, який існує в цих країнах, можна визначити як ліберальний, що тяжіє як до демократії (Індія, Непал, Шрі-Ланка), так і до авторитари­зму (М'янма). Так, ліберальний режим в Індії ставить собі за мету пом'якшити національні, кастові, релігійні та інші супереч­ності, нейтралізуючи при цьому різні прояви сепаратизму в сус­пільстві.

Правова система більшою мірою тяжіє до індуського права, що входить до релігійної правової сім'ї. Проте в окремих краї­нах (наприклад, у Шрі-Ланці) спостерігається досить суттєвий вплив англо-американської правової сім'ї.

Держава ісламської цивілізації. Загалом ісламська цивілі­зація являє собою єдність трьох складових - арабомовної, ірано-мовної та тюркомовної частини населення світу, а також ще трьох порівняно самостійних регіонів, що розташовані в Південній та Південно-Східній Азії (Пакистан, Бангладеш, Індонезія, Малай­зія), Тропічній Африці (Еритрея і Сомалі, держави смуги Сахеля та Судану тощо) та на Балканах (у межах розселення албанців і мусул ьман-боснійців).

Державний режим, що існує в умовах ісламської цивілізації, є консервативним. Це, крім усього іншого, забезпечується тради­ційним укладом мусульманського суспільства, а, отже, здебіль­шого воно є легітимним навіть у випадках узурпації. Як приклад можна навести Іран, де курс реформ шаха Мохамеда Рези не ко­ристувався широкою підтримкою суспільства. Саме це призвело до узурпації влади, яку здійснив аятола Хомейні. Проте зазначе­на узурпація була сприйнята народом цілком позитивно.

Соціально-економічна основа державної влади враховує на­самперед форму правління. Так, в умовах монархії соціально-економічну основу державної влади утворює родоплемінна арис­тократія та мусульманське духовенство. Щодо республік, то со­ціально-економічну основу державної влади утворюють або ду­ховенство (ісламські республіки), або дрібна буржуазія (соціалі­стичні республіки), або ж союз великої й середньої буржуазії із земельною (Ліван, Єгипет) чи родоплемінною (Туніс, Ємен) арис-

Морально-ідеологічна основа державної влади спирається на ісламську ідеологію, яка уособлюється в мусульманській концеп­ції держави. Для неї характерними є такі риси:

1) відповідальність держави перед народом унаслідок того, що народ може вимагати від правителя діяти відповідно до іс­ламських канонів;

Глава 16. Типологія держави: й

43.єдність держави і релігії - визнання ісламу державною релі­
гією;

44.зв'язаність держави шаріатом - мусульманським правом;
Коран має вищу юридичну силу і стоїть над Конституцією;

45.сутністю ісламської концепції державності є халіфат - обо­
в'язок, який покладений на главу мусульманської держави
та представників ісламської общини, що обирали і контро­
лювали халіфа і надавали йому поради.

З розколом ісламу на дві основні течії {шиїтів та сунітів), концепція мусульманської державності також розкололася. Так, для сунітів характерними є такі погляди:

50.необхідність халіфату аргументується тим, що навіть неспра­
ведлива влада є кращою за анархію і «імам-деспот є кращим
за смуту»;

51.верховним носієм суверенітету в халіфаті є Аллах. Від імені
Аллаха вищу владу на землі здійснює община (держава). Ця
влада є відображенням суверенності Аллаха. Община (дер­
жава) має право приймати закони, але лише в тому випадку,
коли проблема вже не врегульована Кораном або суною;

52.халіфом стають в результаті особливого договору між общи­
ною і претендентом на халіфат. Общину представляють му-
джтахіди. що наділені справедливістю, мудрістю та вмінням
самостійно вирішувати питання, які не врегульовані Кора­
ном або суною;

53.влада глави держави обмежена, він не користується якимись
привілеями чи імунітетом. Як І кожного мусульманина, його
можна покарати за злочини чи проступки. Повноваження
глави держави не носять божественного характеру.

Шиїти ж вважають:

61.імамат (держава) е продовженням і завершенням місії про­
рока, право Аллаха, а не обов'язок общини. Імамат є вищим
проявом добра та мудрості Аллаха, тому така форма правлін­
ня встановлена ним самим;

62.верховним носієм суверенітету в халіфаті є Аллах; від імені

63.імам є прямим представником Аллаха і пророка; лише про­
рок призначає собі спадкоємця з числа його прямих нащадків;

64.імам наділений божественною владою, стоїть вище за общи­
ну, його особа священна. Рішення імама як головного знавця
шаріату до IX століття мали силу закону, проте пізніше його
законодавчі повноваження були передані провідним право­
знавцям-муджтах і дам.

310 РОЗДІЛ 3. ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ

Основною метою держави ісламського типу є захист мусуль­ман від усього випадкового, руйнівного, зовнішнього. Досягнен­ня зазначеної мети передбачає вирішення низки завдань як конс­труктивного (підтримка благодійництва), так і стабілізуючого характеру. Проте більшість завдань має деструктивний харак­тер. Так, навіть у такій прогресивній країні, як ОАЕ, власник нерухомості є обмежений у правах, адже він може здавати в оренду належну йому нерухомість на строк не більше 25 років. Це до­зволяє його нащадкам не страждати через рішення батьків і по закінченні строку оренди приймати нові рішення.

Для вирішення поставлених завдань ісламська держава на­діляється низкою функцій як зовнішнього, так і внутрішнього плану. Для реалізації цих функцій створюється відповідний ме­ханізм.

Для механізму держави в умовах ісламської цивілізації ха­рактерним є пріоритет верховного лідера країни над усіма ін­шими гілками влади. Парламенти в ісламських державах но­сять більшою мірою декларативний характер. Уряд і суди під­контрольні державному лідеру. Цей лідер може бути як главою держави (монархом або президентом республіки), так і лідером духовного плану (аятола, імам, чи то керівник ісламської респу­бліки Іран). При ньому можуть існувати різного роду консуль­тативні органи.

За формою правління держави ісламського типу можуть бути як монархіями, так і республіками. При цьому ісламські монар­хії є арабськими.

Сучасні арабські монархії можна поділити на дві групи. До першої з них входять Оман та Саудівська Аравія, де існує необ­межена монархія. Другу групу утворюють обмежені монархії в ОАЕ, Катарі, Кувейті, Бахрейні, Марокко та Йорданії.

Щодо республік, то вони існують в таких арабських країнах, як Ліван, Сирія, Ірак, Лівія, Туніс та Алжир. Крім того, існують досить специфічні ісламські республіки в Ірані, Пакистані та ін.

Державно-територіальний устрій держав ісламської циві­лізації може бути як простим (Оман, Кувейт, Іран), так і склад­ним (ОАЕ).

Політичний режим може варіюватися від демократичного (Ліван) до тоталітарного (Іран часів Р.М. Хомейні). Проте в біль­шості випадків він є авторитарним. Державно-політичний ре­жим цих країн є соціалістським.

За публічним же виміром держави ісламської цивілізації є або соціальними олігархіями, де роль еліти звичайно виконує духовенство, або автархіями у формі монархій чи монократій.

Глава 16. Типологія держави: цивілізацій ний підхід

Правова система цієї цивілізації є ісламського, ще до релігійної правової сім'ї.

Питання для самоконтролю

63.Які країни складають індуську цивілізацію?

64.Що являє собою система каст?

65.З яких частин складається ісламська цивілізація?

66.Які основні напрямки існують в сучасному ісламі?

Дата добавления: 2015-05-10