НормйтивнО'Правовий акт

Поняття І види нормативно-правових актів. Норма права за­кріплюється в нормативно-правовому акті, що є основним дже­релом права в Україні, Росії, Туреччині і країнах континенталь­ної правової сім'ї.

Нормативно-правовий акт можна визначити як офіцій­ний письмовий акт-документ компетентного органу, в якому закріплене забезпечуване державою формально-обов'язкове правило поведінки загального характеру.

376 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

у 1991 році) чи договір про розмежування предметів відання і повноважень між федерацією та її суб'єктами (такий договір існує в сучасній Росії).

Так, у договорі про утворення СРСР від ЗО грудня 1922 року було закріплено таке:

1) Сторони договору: Російська Соціалістична Федеративна
Радянська Республіка (РСФРР), Українська Соціалістична Радян­
ська Республіка (УСРР), Білоруська Соціалістична Радянська Ре­
спубліка (БСРР) та Закавказька Соціалістична Федеративна Ра­
дянська Республіка (ЗСФРР: Азербайджан, Вірменія та Грузія).

2) Повноваження федерації (22 пункти).

З.Вищі органи Федерації: З'їзди Рад СРСР, Центральний Виконавчий Комітет СРСР (колективний глава держави СРСР, що складався з 371 члена): порядок їх формування і функціону­вання, Рада Народних Комісарів СРСР (уряд, що складався з 12 народних комісарів - наркомів), карні органи: Верховний Суд СРСР та ОДПУ (об'єднаний орган Державного політичного управ­ління при РНК СРСР).

1. Акти органів державної влади СРСР, що мають обов'язко­
ву силу на всій території Союзу РСР.

2. Уряди радянських республік, що складалися з 14 наркомів.

3. Правове положення Вищої ради народного господарства.

4. Права союзних республік.

5. Символи СРСР: герб, прапор, державна печатка, столиця
тощо.

Приклад 18.2

Преамбула / стаття перше Договору про розмежування предмет/в ведення м/ж РФ га Республікою Татарстан

Повноважні представники органів державної влади Російської Федерації та органів державної влади Республіки Татарстан:

1) керуючись Конституцією Російської Федерації та Конституцією Рес­
публіки Татарстан;

2) виходячи з загальновизнаного права народів на самовизначення, прин­
ципів рівноправності, добровільності та свободи волевиявлення;

3) гарантуючи збереження територіальної цілісності та єдності еконо­
мічного простору;

4) сприяючи збереженню та розвитку історичних і національних тради­
цій, культур та мов;

5) піклуючись про забезпечення громадянського миру, міжнаціональної
злагоди та безпеки народів;

6) реалізуючи пріоритет основних прав і свобод людини і громадянина
незалежно від національної належності, віросповідання, місця прожи­
вання та інших критеріїв;

Глава 18. Форма права

Таблиця 18,3. Класифікація законів

Закони

	конституційні	[ звичайні
Конституція	Закони, прийняття яких передбачено Конституцією	Закони, що вносять зміни до Конституції	Кодифіковані закони	Поточні закони

закони, що вносять зміни і доповнення в Конституцію, а також закони, необхідність прийняття яких передбачена самою Кон­ституцією. Прикладом останнього є закон, передбачений ст. 59 Конституції РФ, де проголошене право громадян Росії на альте­рнативну цивільну службу. Закон, що буде регулювати ці відно­сини, є конституційним.

Щодо звичайних законів, то вони можуть бути кодифікова­ними і поточними. До кодифікованих законів належать кодек­си, Основи законодавства тощо. Поточними визнаються закони, що не мають глобального, кодифікованого характеру і вирішу­ють поточні ситуації, які постають перед державою. Прикладом такого закону е Закон України «Про національні меншини в Україні» від 25 червня 1992 року.

Підзаконний нормативний акт - це правовий акт, який видається на основі і відповідно до законів, проте має меншу юридичну чинність, ніж останні.

В Україні це: нормативні Укази Президента України, поста­нови Кабінету Міністрів, інструкції й нормативні накази мініс­терств І відомств, рішення органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади (наприклад, рішення облдер­жадміністрацій), нормативні накази, що діють на державних під­приємствах, в установах і організаціях.

Прикладом підзаконного нормативного акту є нормативний Указ Президента Ук^шни «Про Збройні Сили України» від 12 гру­дня 1991 року.

Як зазначалося, основний елемент нормативно-правового акту - це стаття. Саме тому досить актуальним є аналіз співвідно­шення статті нормативно-правового акта і норми права. Слід мати на увазі, що існує, зокрема, три варіанти такого співвідно­шення.

Перший варіант передбачає повний збіг норми права і статті нормативно-правового акту. Цей варіант можна проаналізувати на прикладі ст. 13 Закону Республіки Білорусь від 26 червня 1997 року «Про заходи боротьби з організованою злочинністю

чіижаквн ашоявє хинуІІІХІиізнон оЩ¹ '(£'81 ^-ІҐ9^В1 •яиїґ) ииинувьиае оди ииинуґпЛл.иіонон иІЛд чхЛжои

'Ляґвйоп Лиониігдооо о ииівнижІІІ 'хме зїі

Іятхнв хшоявйіі-оннихвисіон шахзиз я оя

-хзнзаохйзн оаое зЛьзпвадве оіп "матнниь ЛньиИийог Лпган зви

ЇОЇПОІ. ИІЛіЧІґАн 'ИНИХПГОП 'ИНШОН

-ояз Ійафо А иниоонїґтя шчІггаоЛо Інитквя шчігідинн зснІгЛлай

ІЛиАіґнасІзфаа нохвігаї

взчізвицийіі оди (вїґвл вняохіїзд ап _ тнтвйя^ я) иіґвігя тонн -вжсіаїґ ионвлйо минчйинввізіґдйіі ииїпия инчіги

:нонве оїп 'зо, чіижзігвн Йномпе лвнго •инизонїґтя ІачІгшоЛо тшшии'жвнивн 'иігиз ІоньиїґийоІ Іоїпия іМгв щинанівксіон аїі -•дро иоігох ве аинв хияоавсіи-онниівисіон віігемтфиовігн жонвл ажои "гніїгвяоїг вл, шчІгвциїїшЛІч 'тачігвноиай 'Інявжйзіґ -ончігвлве ви - ІйОіООсІІІ а оізтіґ в^ 'ІяоовІІииІІ т Ін^иооІІ вн - рвь я оізтїґ не -иіяв шнонаЕЇґш ні инонве вн «шзімнпті оюньпдгчіоі хі оє нинв хииоавйи-оняиівийон ІгІїґоІІ зЛнзт 'мв,ь чіиооїґ з нііяв хиаоявйп-онвиівисіон гіїівніфиовіґн

з

иинаонзо 'оіпої тіоонник мин вннвйдвн -нзіґисайц ийодия ойп нояв£) Аіид олоаоавйи-онниівмсіон оі -оиво ваевн '(оїпої, ваонвіаоп 'нонве) Ліня оіояоявіііі-оііяиі.внсе -он Лїґия вяевн чхвжзігеи аІІАдисІіІз хин»!хдсюн -їв ииинйіхдоан І (ихннЛп 'ифвсілвіавп 'тивіо 'иавігі ' снойЛіиАЙІо сяонанвнеиа е віееиЛчой оіоаоичоип їґкіглия зви Іеіевлйо Ід отоігаз шоаооАкийп 'сяоавж

-йаВ кзчхзЛьзІІєадве; вачізнвойохо оїп 'Ііоінниь Лньиїисім зви

Іинєк.аоро ^ вави її шаап члся

-Лаоовно иь чкяшн(ИЕ 'чіокнігяонвіоа оїп 'иннтгГаяоІІ вігиавйп її олдої 'вявйп иийон вочівіош хвІЬНв хиаоявйІІ-онаиІвисГон д 'хт зинше одв зЛаоовно 'зоІІгаонвІзА 'вавйп иисЕон чхиюш

їгіїой Є66Т ^л ІІтгвйаїґзф цончо^Ім^ иь Ійой 0861 896І Л І;ґпкв(1ф ІїїІЛшізнон ивн^ийп иІгАд иониь

віївнржіп ноіґвйоп цинві з иоїґвп-нисЕІІ миш оа 'ІиЛїГнайзфесі вн е[хяв хиаоавйп-онаиіві«д1он оїґоїп 'оїпоі. (иєвиЛ) иагвйн^ исмнаИнезсІц '(иаон -віооїі) инівйнл яійюппи моїзнідвд '(иивнонве вочіоівниевн ихіте ІД) интвймл таоїґвд оюняохйзд вотасжвиїрійп Інтайнд я иідів щоавсіп-онаихвиїїон 'їївішийіген *І№Ї1їнз<ІзфзсІ вн очнї/зйаміїезд вочізвмдиііи одв иавжсІаК моквліо иинхнахапком вочізвіґия

:щя оїп 'зх з вінв олоаоавсіїї-онаиівкйон

Глава 1 8. Форма права

Таблиця 18.4. Класифікація нормативи о-правових актів

Критерій	Вид	І Підвид
За юридичною силою	Закони Підзаконні	Конституційні Звичайні нормативно-правові акти

За дією в часі За дією в просторі

За колом осіб

Постійні

Тимчасові

Зага л ь ноде ржав н і

Регіональні

Муніципальні

Локальні

Класифікуються з урахуванням міжнародного права

Класифікуються а урахуванням національного права

Акти, що спираються на право ґрунту

Акти, що спираються на право крові

Акти, дія яких поширюється на всі категорії осіб

Акти, що діють виключно на певну категорію осіб

Так, стаття 22 Основ кримінального законодавства Союзу РСР та союзних республік від 25 грудня 1958 року встановила, що смертна кара припускається лише за зраду Батьківщини, шпи­гунство, диверсію, терористичний акт, бандитизм та умисне вбив­ство за обтяжуючих обставин. Список застосування може бути розширеним виключно у військовий час та в умовах бойової об­становки. 5 травня 1961 року Указом Президії Верховної Ради СРСР цей перелік було розширено внаслідок застосування смерт­ної кари за розкрадання в особливо великих розмірах державно­го та суспільного майна, за підробку грошей та відносно особливо небезпечних рецидивістів, що тероризують тих, хто хоче виправи­тись. Проте, якщо розкрадання в особливо великих розмірах від­булося незадовго до прийняття цього Указу, то останній не міг бути застосованим до тих, хто здійснював зазначені діяння.

По-друге, нормативне-право вий акт може втратити силу, але окремі його положення, норми права можуть застосовуватися до фактів, що мали місце під час його дії (це так звані триваючі правовідносини).

Дія нормативно-правового акта в часі означає, що норма­тивно-правовий акт набув чинності в певний час і припиняє діяти в певний час.

380 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

та корупцією», що наголошує: «Керівники міністерств і органів державного управління, а також підприємств, установ і орга­нізацій незалежно від форм власності, що не виконують цей Закон у межах своєї компетенції, несуть відповідальність у відповідності до законодавства Республіки Білорусь»¹. У да­ному прикладі гіпотезою є положення «у межах своєї компе­тенції». Диспозиція - «керівники міністерств...не виконують цей Закон». Санкція - «несуть відповідальність у відповідно­сті до законодавства Республіки Білорусь». Норма права і стат­тя Закону збігаються.

Другий варіант передбачає внесення кількох норм права в одну статтю. Так, стаття 119 Кримінального кодексу України передбачає таке: частина 1; «Вбивство, вчинене через необереж­ність, - карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк»; частина 2 «Вбивство двох або більше осіб, вчинене через необережність, -карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми ро­ків»². Як бачимо, у статтю 119 включено дві норми права, які стосуються вбивства через необережність.

Третій варіант передбачає розміщення однієї норми в декі­лькох статтях. Прикладом цього може бути розміщення нор­ми права, яка регулює відносини стосовно організаційно-право­вих форм юридичних осіб в частині II пункту 2 статті 83 (Ор­ганізаційно-правові форми юридичних осіб), що закріплює іс­нування двох форм товариств - підприємницьке та непідпри-ємницьке: 84 (Підприємницькі товариства), 85 (непідприємни-цькі товариства) Цивільного кодексц України.

Межа дії нормативно-правових актів. Як зазначалося вище, нормативно-правові акти можуть поділятися залежно від їх дії в часі, просторі та за колом осіб (табл. 18.4).

Говорячи про дію нормативно-правових актів у часі, слід мати на увазі таке. По-перше, закон зворотної сили, як правило, не має. Виняток становить кримінальне законодавство, де зворо­тна сила закону має місце у випадку, якщо новий закон або від­міняє покарання за злочин, або встановлює його більш м'який вид, ніж попередній закон.

¹ Про заходи боротьби з організованою злочинністю та корупцією. Закон Респу­бліки Білорусь № 47-3 від 26 червня 1997 року // Міжнародні правові акти та законодавство окремих країн про корупцію / Укл. М.І, Камлик та ін. - К., 1999. -С. 373.

¹ Кримінальний кодекс України (прийнятий сьомою сесією Верховної Ради України 5 квітня 2001 року). - К., 2001. - С. 60.

Глава 18. Форма права

Муніципальні нормативно-правові акти діють на рівні міст, селищ, сіл тощо. Прикладами муніципальних нормативи о-пра­вових актів є закони міста Москви.

Локальні нормативно-правові акти діють на рівні держав­них підприємств, установ або організацій. Локальними актами є статути, правила внутрішнього трудового розпорядку тощо.

Дія нормативпо-аравових актів за колом осіб означає, що нормативно-правовий акт поширюється на певну категорію громадян.

Існує дві класифікації даної категорії актів. Перша спира­ється на міжнародно-правові стандарти, а друга поділяє акти на загальні і спеціальні.

Згідно з першою класифікації нормативно-правові акти мо­жуть спиратися на право ґрунту чи на право крові.

Нормативно-правові акти, що спираються на право Грунту, -це ті акти, які стосуються всіх людей, які знаходяться на терито­рії держави (у тому числі і на тій, що має право екстериторіально­сті). Прикладом таких актів є Кримінальний кодекс України, який поширюється на всіх (громадян держави, іноземних громадян, осіб без громадянства тощо), хто скоїть злочин на території України.

Нормативне-правові акти, що спираються на право крові, -це ті акти, які поширюються лише на громадян держави (напри­клад, України). Прикладом таких актів є Закон України Мі 2766-ІП від 18 жовтня 2001 року «Про вибори народних депутатів Укра­їни», стаття 2 якого затверджує виборчі права лише за громадя­нами України.

Загальні нормативно-правові акти поширюються на всіх. Прикладом загального акта е Цивільний кодекс України.

Спеціальні нормативно-правові акти поширюються лише на окремі категорії осіб. Прикладом спеціального акту є Закон України № 2862-ХП від 15 грудня 1992 року «Про статус суд­дів», який стосується виключно категорії суддів.

Питання для самоконтролю

7) Що таке нормативи о-правовий акт?

8) Що таке закон?

9) Що таке підзаконний нормативний акт?

10)Які існують варіанти співвідношення норми:права і статті нор­
мативи о-правового акту?

382 РОЗДІЛ 4. ТЕОРІЯ ПРАВА

Нормативно-правовий акт може набути чинності після його прийняття (підписання чи опублікування), через певний термін тощо. Втрачає ж він свою чинність після прийняття нового нор­мативне-правового акту, після закінчення певного строку дії нормативно-правового акту або при виконанні певної дії, яка передбачається або мається на увазі.

Залежно від дії в часі, нормативно-правові акти можуть бути постійними і тимчасовими; негайними і відстроченими.

Постійний нормативне-правовий акт видається на невизна-чений термін. Так, Конституція України діє з 28 червня 1996 року. Проте строк припинення її дії не зазначається.

Тимчасовий нормативно-правовий акт видається на певний термін. Так, Закон про Державний бюджет України на 2005 рік діє з 1 січня 2005 року і по 31 грудня 2005 року, тобто встанов­люється не лише час початку дії, а й час припинення.

Негайний нормативно-правовий акт вступає в дію з моменту його прийняття. Так, Конституція України 1996 року є прикла­дом негайного акту, адже згідно зі статтею 160 вона почала дія­ти з моменту свого прийняття.

Відстрочений нормативно-правовий акт починає діяти через певний час після його прийняття. Так, Цивільний кодекс Укра­їни було прийнято 16 січня 2003 року. Проте він набув чинності лише з 1 січня 2004 року.

Дія нормативно-правового акта в просторі означає тери­торіальне обмеження його дії, коли нормативне-правовий акт застосовується на тій території, на яку поширюється сувере­нітет держави або компетенція відповідних органів.

Як зазначалося, за дією в просторі нормативно-правові акти можуть бути загальнодержавними, регіональними, муніципаль­ними і локальними.

Загальнодержавні нормативно-правові акти діють на всій території держави (включаючи право екстериторіальності, тобто право на територію посольств). Прикладом загальнодержавних нормативних актів є Конституція України, закони України та Інші нормативно-правові акти, що прийняті вищими та центра­льними органами державної влади і управління.

Регіональні нормативно-правові акти діють на визначеній території (суб'єкти федерації, адміністративно-територіальні оди­ниці). Прикладами регіональних нормативно-правових актів є Конституція Республіки Башкортостан.

Глава 19

Право, законодавство, система

- Система права.

- Система законодавства,

- Систематизація законодавства.

- Правова система.

Дата добавления: 2015-05-10