Ідеї українських філософів

Концепція фрейдизму

Концепція екзистенціалізму

Концепція неотомізму

Вихідним принципом католицької релігії був і залишається принцип переважання духу над матерією. Звідси неотомістичне трактування сутності людини як самосвідо­мості. Духовне начало у людини є гіпертрофоване, наділене трансцендентною сутністю.

Людина є конкретною неповторною особистістю, є істота духовна, фізична і тілесна, їй притаманне прагнення до свободи. Модель людини – це людина у стані пограничної ситуації на межі життя і смерті, людина відчаю і страждання.

Розглядає людину як істоту переважно психічну, структурними компонентами якої (душі) є Ід (Воно), Его и Суперего. Підносить несвідоме над свідомістю. Джерела культури, релігії, мистецтва, всього людського представники фрейдизму вбачають у не­свідомому, відносно якого людина не усвідомлює себе

У XIX ст. Філософствування в той час перебувало під контролем православної церкви, яка вела таку ж реакційну політику, як і царський уряд, У 1817 р. міністерство народної освіти з'єднується з духовним відомством, і професори філософії проходять сувору цензуру, яка виключала всі елементи вільнодумства До філософії ставилися як до науки, яка не дає ніякого зиску. В тому ж 1817 р. припиняє своє існування Києво-Могилянська академія, в приміщенні якої відкривається Київська духовна академія.

• Ідеї Канта поширював П. І. Лодій, професор Львівського, Краківського, а пізніше Петербурзького університетів. Постійно звертаючись до німецького мислителя, Лодій розвивав сенсуалістські погляди на проблему пізнання і саме з цих позицій полемізував з Кантом, критикуючи його за суб'єктивний ідеалізм, агностицизм, розкриваючи єдність чуттєвого і раціонального, емпіричного та логічного. На його думку, світ існує сам по собі, поза нашим розумом Предмети зовнішнього світу, діючи на органи чуттів, спричиняють виникнення знань.

Лодій підкреслював, що за допомогою мислення людина може пізнавати світ, відкривати властивості речей, закони розвитку природи. Істинність знання полягає у відповідності наших суджень предметам матеріального світу такими, якими вони існують самі по собі. Сама істина існує в таких формах: метафізичній, логічній, моральній та фізичній. Критерій істини полягає у несперечливості й одностайності думок більшості людей; це досягається за допомогою розуму та досвіду.

• Значним осередком поширення нових течій західноєвропейської філософії став Харківський університет. Його перший ректор І. С. Рижський працював у галузі логіки і лінгвістики, опублікував переклади праць Дідро, Гольбаха, Монтеск'є та інших французьких енциклопедистів. «Якщо філософія повинна бути святилищем здорового розуму та надійним дороговказом до благополучного життя, то вона повинна бути освітою розуму та серця».

• У поглядах І. Шада на природу переважає пантеїстична тенденція, особливо при розгляді єдності всіх її сфер. Людина, вважає І. Шад, у своєму розвитку проходить три етапи: тваринний, юридичний, моральний. Переходи відбуваються завдяки соціальному середовищу. Критично сприймаючи договірну теорію держави, Шад відстоював ідею природного права, виводив походження держави та права з розуму людини. Вищий закон суспільства — закон абсолютної свободи, суть якого зводиться до того, що володіння свободою означає панування над собою і може спонукати до таких дій, до яких не зможуть примусити зовнішні сили.

• Найвизначнішим українським філософом минулого століття вважається Памфіл Данилович Юркевич своєрідної концепції «філософії серця». Народився на Полтавщині у родині священика. Вчився в Полтавській семінарії, потім (1847-1851 рр.) у Київській духовній академії, після закінчення якої залишається викладачем. Філософія Юркевича досить багатогранна, з чималою кількістю оригінальних думок з проблем історії філософії, філософської антропології, гносеології, етики, філософії релігії. Центральною проблемою, яка охоплює всю творчість Юркевича, є проблема людини.

Основне поняття, яке несе як гносеологічне, так і онтологічне навантаження, є поняття ідеї. Істинна сутність предмета пізнається не в спогляданні, не у понятті про нього, а в його ідеї, тому перевага надається вченню Платона про розум, а не вченню Канта про досвід. Розгляд питань, які стосуються основ та кінцевої мети світу, відношення світу та людини до Бога, передбачає допущення ідеї, оскільки божественне та розумне в космосі також є ідеєю. Якщо філософія прагне пояснити явища навколишньої дійсності з ідеї та за допомогою ідеї, якщо вона розглядає явища світу як одкровення чи втілення думки, якщо для неї ідея є джерелом, основою, законом і типом явищ дійсності - в цьому разі з'ясовується й обґрунтовується те світоспоглядання, початки якого містяться в будь-якій людській душі і яке з необхідністю допускається релігійним і моральним життям людства. Без допущення ідеї неможливо розкрити сутність самої людини, осягнути сенс її буття.

Реальність, за Юркевичем, складається з трьох сфер: «ноуменального світу», «реального світу», як царства розумних істот; «феноменального світу» примарного існування тілесності. Взаємодія цих трьох світів становить гармонію цілого світу (у його розмаїтті), проте гармонійна взаємодія світів не означає їх повної «прозорості».

Для розуміння суті «філософії серця» Юркевич робить два принципово важливих висновки: 1) «серце» може виражати, знаходити та розуміти такі душевні стани, які за своєю ніжністю, духовністю та життєдайністю недоступні абстрактному знанню розуму; 2) поняття й абстрактне знання розуму відкривається або дає себе відчувати та помічати не в голові, а в «серці»;

Дата добавления: 2015-05-08