Питання для опрацювання. 1.Класифікація самостійної роботи студентів

1.Класифікація самостійної роботи студентів.

СРС – це діяльність, що організується тим, хто навчається, в силу його

пізнавальних мотивів у найбільш зручний, раціональний, з його точки зору, час

та контролюється ним самим на основі опосередкованого системного

управління з боку викладача1. Види діяльності для набуття знань:

а) навчально-пізнавальна (розумова діяльність, розвиток мислення, синтез,

аналіз);

б) виробнича (набуття навичок та вмінь, що потрібні фахівцю);

2. Ступінь самостійності студента:

а) викладач спонукає до самостійних дій та допомагає студенту (низький

рівень СРС); 10

б) викладач спонукає до самостійних дій, студент виконує завдання під

контролем викладача (середній рівень СРС); в) викладач спонукає до самостійних дій, студент виконує завдання

самостійно (прийнятний рівень СРС);

г) викладач не спонукає до самостійних дія, студент виконує завдання

самостійно і контролює себе (високий рівень СРС).

3. Місце СРС у навчальному процесі:

а) аудиторний час;

б) позааудиторний час.

4. Обов’язковість СРС:

а) обов’язкова (домашні завдання, практика, лабораторні роботи, семінарські

заняття, курсові та дипломні роботи, академічна різниця);

б) добровільна (участь у конкурсах, олімпіадах, вікторинах, студентських

наукових конференціях, виступи в гуртках, підготовка наукових повідомлень,

підготовка публікацій).

В МДГУ використовуються такі види завдань:

 опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу з використанням конспекту лекцій, підручника, довідкової літератури;

 вивчення окремих змістових модулів курсу (тем або питань), що передбачені для самостій-ного опрацювання з метою реферування, анотовування, складання тезисного плану, конспекту тощо;

 реферування першоджерел;

 аналіз, синтез, порівняння, узагальнення явищ, фактів, закономірностей, викладених у друкованих джерелах інформації, з метою підготовки відповідей на поставлені напередодні запитання;

 складання таблиць, графіків, ілюстрацій; виконання графічних робіт;

 виконання вправ;

 підготовка додаткового матеріалу до лекції відповідно до заданого плану;

 підготовка до виступу на семінарському занятті;

 підготовка до проведення та захисту лабораторних (практичних) робіт;

 переклад іноземних текстів встановлених обсягів;

 розв’язання і письмове оформлення задач, схем, діаграм, інших робіт графічного характеру;

 підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів;

 виконання домашніх завдань, домашніх модульних робіт;

 підготовка до проведення контрольних заходів (здача змістових модулів, написання модульних контрольних робіт, іспитів тощо);

 моделювання процесів, уроків, навчальних занять, позакласних виховних заходів;

 виконання творчих завдань, які передбачають самостійне складання задач, тестових завдань, комплексу вправ тощо та їх оформлення;

 використання кейс-методів (ситуаційні завдання);

 виконання групових проектів;

 оформлення звітів за результатами практик, виконання науково-дослідних робіт, творчих завдань;

 підготовка наукових доповідей, анотацій, статей, тез;

 виконання підготовчих, інформаційних самостійних робіт;

 робота з пошуковими системами Інтернет.

Індивідуальні завдання (реферати, розрахункові, графічні, розрахунково-графічні роботи, контрольні роботи, аналіз практичних, проблемних ситуацій, проекти, підготовка результатів власних досліджень до виступу на конференції, участь в олімпіадах, робота з кейсами тощо) сприяють більш поглибленому вивченню студентом теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використати знання для вирішення відповідних практичних завдань. Інформаційні самостійні роботи передбачають поєднання опрацювання довідників, словників, огляд фахових журналів, Інтернет-сайтів з виконанням практичних робіт (складання комплексу вправ, бібліографії досліджуваної проблеми, словникової вибірки, підготовку тез, конспектів).

Індивідуальне навчально-дослідне завдання – вид індивідуального завдання навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру, що виконується на основі самостійного вивчення частини програмового матеріалу або його систематизації та узагальнення, для практичного застосування.

2. Організація самостійної роботи студентів.

Ефективність організації СРС забезпечується реалізацією таких принципів: узгодженості мети (формування професійної компетентності фахівців), задач, форм індивідуальної та самостійної роботи; індивідуального підходу до студентів, що позначається у сформованому індивідуальному стилі діяльності; диференціації та індивідуалізації (врахування особливостей розвитку психічних процесів людини, психологічних закономірностей продуктивного мислення, механізмів учіння та навчання); праксеологічності (максимальна активізація пошуково-дослідницьких дій студентів); діалогічності в підсистемі “викладач – студент” для створення атмосфери “спільної педагогічної дії з метою реалізації спільної задачі”; інформаційної технологічності; прогностичності (як виявлення перспектив розвитку особистості та формування професійної компетентності фахівців); керованості (активне стимулювання студентів до самостійної освітньої діяльності, оцінка способів продуктивної навчальної діяльності студента, контроль та корекція, підготовленість студентів до виконання завдань).

Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися у бібліотеці вищого навчального закладу, навчальних кабінетах, комп'ютерних класах (лабораторіях), а також в домашніх умовах.

Для організації самостійної роботи студентів з використанням складного обладнання чи устаткування, складних систем доступу до інформації (наприклад, комп'ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування тощо) передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку фахівця: викладача, бібліотекаря, завідувача комп’ютерним класом тощо.

З метою керування та організованого проведення самостійної роботи, пропорційного навантаження студента протягом семестру (навчального тижня), раціонального використання аудиторного фонду деканатом розробляється план-графік. Основою для розробки плана-графіка є робочий навчальний план спеціальності та робочий план дисципліни, який розробляється кафедрою і є складовою частиною робочої навчальної програми. План-графік СРС затверджується деканом факультету і доводиться до відома студентів і викладачів.

План-графік розробляється на кожен семестр, його складовими є всі види СРС з дисциплін, які вивчаються у відповідному семестрі.

При розробці плана-графіка СРС декан або його заступник координує проведення поточних контрольних заходів з метою раціонального їх розподілу протягом семестру і тижня та рівномірного навантаження студента, слідкує за тим, щоб на один і той же тиждень не планувалось більше двох поточних контрольних заходів (контрольні роботи, колоквіуми, здача змістових модулів тощо).

План-графік самостійної роботи студентів заочної форми навчання розробляється на навчальний рік на основі робочого навчального плану спеціальності і графіка проведення екза-менаційних сесій. У ньому встановлюються терміни здачі в деканат контрольних робіт, виконаних студентом самостійно, інших контрольних заходів, якщо вони передбачені робочою навчальною програмою дисципліни.

З метою своєчасного складання деканатом плана-графіка СРС кафедри подають робочі плани дисциплін за місяць до початку весняного або осіннього семестру.

Організація СРС з навчального модуля має здійснюватися з дотриманням низки вимог:

 психологічної та дидактичної готовності студента до виконання різних видів завдань;

 обґрунтування необхідності СРС в цілому й конкретних завдань для стимулювання позитивних мотивів діяльності студентів;

 конкретизації цілей навчального предмета або теми; визначення змісту завдань; конкретизація вимог до ЗВН, які потрібно сформувати у студентів у процесі самостійної діяльності; розробки завдань різних видів складності згідно з визначеними рівнями засвоєння знань; розробки конкретних ситуацій, що передбачають нестандартне розв’язання задач;

 відкритості та загальної оглядовості завдань, адекватності оцінювання результатів виконання;

 надання студентам детальних методичних рекомендацій щодо виконання завдань, термінів опрацювання інформації, перевірки результатів;

 розробленої системи оцінювання, алгоритму виконання завдань студентом, підготовки зразка виконання роботи;

 здійснення індивідуального підходу до організації СРСР та ІРС;

 виконання студентами стандартних та творчих робіт, що відповідають умовно-професійному рівню засвоєння знань;

 індивідуалізації СРС, ІРС;

 нормуванні завдань для СРС та ІРС;

 стандартизації та комплексності;

 наявності постійного зворотнього зв’язку зі студентами;

 інформаційності та технологічності, що забезпечується визначенням витрат часу та трудомісткості різних їхніх типів; обліком виконання завдань та їхньої якості; стандартизацією вимог до вмінь та розроблення комплексу професійно-орієнтованих завдань; застосуванням кредитної технології навчання та рейтингової оцінки на всіх етапах навчального процесу; розробкою нормативів обліку навантаження студента під час самостійної роботи; підтриманням постійного зворотнього зв’язку зі студентами в процесі виконання завдань, що є фактором ефективності контролю.

Керування СРС суб’єктами її організації (тьютор, викладач, науковий керівник) здійснюється за такими етапами: 1. Визначення мети як стратегії вивчення курсу, конкретизація навчальних пізнавальних завдань відповідно до змістового модулю; 2. Визначення змісту СРС з кожної навчальної дисципліни, що є адекватною для виконання професійних завдань; 3. Конкретизація видів СРС та моделей діяльності студента під керівництвом тьютора або викладача в процесі виконання індивідуальних завдань (репродуктивних; конструкторських; частково-пошукових, дослідницьких). 4.Створення позитивної мотивації на всіх етапах спільної діяльності; 5. Підготовка (мотиваційна, технологічна) студентів до виконання завдань самостійної, індивідуальної роботи; 6. Проміжний контроль результативності організації СРС, ІРС та постійна корекція самостійної роботи у всіх циклах при виконанні завдань усіх рівнів складності; 7. Контроль і оцінка успішності виконання навчальних завдань наприкінці кожного робочого циклу; 8. Оцінка ефективності організації СРС для досягнення мети та завдань проектування за визначеними критеріями; 9. Оцінка (самооцінка) сформованості у студентів спеціальних ЗВН, пізнавальної активності (бажання працювати, напруженість, задоволеність результатами,), емоційної (настрій на спільну роботу з викладачами, самопочуття, працездатність).

Викладачами розробляється система визначення якості виконаних студентом завдань для самостійної (індивідуальної) роботи та рівня набутих ним знань, вмінь, навичок, що передбачає оцінювання у балах усіх результатів, досягнутих під час проведення всіх форм контролю.

За кожне завдання у форматі змістового модуля студент отримує оцінку в балах. Кожен вид робіт оцінюється, виходячи з максимальної кількості балів, наприклад, що дорівнює 3. За правильне оформлення і складання в установлений термін кожного передбаченого виду роботи нараховуються додаткові бали, наприклад 3, що спонукає студента до необхідності готуватися до семінарських (практичних) занять. У разі несвоєчасного складання роботи кількість додаткових балів відповідно зменшується. Бали, які набрані студентом при виконанні всіх видів робіт протягом модуля, сумуються.

3. Психологічні питання організації самостійної роботи студентів.

Підготовка сучасного фахівця у будь-якій галузі неможлива без

набуття ним знань та навичок самостійної роботи. Її велику,

інформаційно містку частину включено у підготовку бакалаврів-

документознавців. Ознайомлення студентів гуманітарного факультету з

методикою самостійної роботи, практичними порадами та завданнями до

її виконання є метою цих методичних рекомендацій. Запропоноване

видання є першим досвідом навчально-методичної розробки для

підготовки документознавців. За складом матеріалу, змістом та

структурою воно повністю узгоджено з навчальним планом. Навчальна діяльність характеризується суб'єктністю, активністю,

предметністю, цілеспрямованістю, наявністю структури та змісту. Особливими

ознаками самостійної навчальної діяльності є такі:

– зміни самого суб'єкта;

– залежність від рівня розвитку студента та опора на досягнутий рівень

розвитку;

– засвоєння загальних способів дій та наукових понять;

– передування загальних засобів дій вирішенню завдань;

– залежність змін психічних властивостей та поведінки тих, хто

навчається, від результатів їх власних дій.

СРС – це діяльність, що організується тим, хто навчається, в силу його

пізнавальних мотивів у найбільш зручний, раціональний, з його точки зору, час

та контролюється ним самим на основі опосередкованого системного

управління з боку викладача.

СРС – це багатоаспектне та поліфункціональне явище з двоєдиністю

цілей:

– формування самостійності студента (спеціальна мета навчання);

– розвиток здібностей, вмінь, знань та навичок студентів (загальна мета

діяльності навчання). Важливим каналом керування СРС є дидактичні матеріали. До них

входять підручники, посібники, збірники завдань, методичні інструкції,

перспективні програми та плани процесу навчання. Принципи їх складання:

доступність, послідовність, науковість. Укладаються дидактичні матеріали з

урахуванням специфіки студентів – рівня підготовленості, віку, особливості

сприйняття матеріалу тощо. Першочергова увага приділяється співвідношенню

бюджету часу до обсягу знань, що має бути засвоєний студентами

4. Керівництво самостійною роботою студентів.

Існують різні організаційні форми СРС. Перша – традиційна, яка виконується са-мостійно у вільний від занять, зручний для студента час, як правило, поза аудиторією, однак, інколи, з урахуванням специфіки дисципліни – в предметній лабораторії, читальному залі, комп’ютерному центрі, лінгафонному кабінеті тощо.

Самостійна робота над змістовим модулем передбачає виконання різних видів завдань (репродуктивних, за зразком, реконструктивно-варiативних, частково-пошукових, навчально-дослідних), спрямованих на отримання студентом нових знань, іх систематизацію та узагальнення; формування практичних вмінь та навичок; контроль готовності студента до лекцій, семінарських занять, захисту лабораторних та практичних робіт, інших контрольних заходів.

В МДГУ використовуються такі види завдань:

 опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу з використанням конспекту лекцій, підручника, довідкової літератури;

 вивчення окремих змістових модулів курсу (тем або питань), що передбачені для самостій-ного опрацювання з метою реферування, анотовування, складання тезисного плану, конспекту тощо;

 реферування першоджерел;

 аналіз, синтез, порівняння, узагальнення явищ, фактів, закономірностей, викладених у друкованих джерелах інформації, з метою підготовки відповідей на поставлені напередодні запитання;

 складання таблиць, графіків, ілюстрацій; виконання графічних робіт;

 виконання вправ;

 підготовка додаткового матеріалу до лекції відповідно до заданого плану;

 підготовка до виступу на семінарському занятті;

 підготовка до проведення та захисту лабораторних (практичних) робіт;

 переклад іноземних текстів встановлених обсягів;

 розв’язання і письмове оформлення задач, схем, діаграм, інших робіт графічного характеру;

 підготовка конспектів навчальних чи наукових текстів;

 виконання домашніх завдань, домашніх модульних робіт;

 підготовка до проведення контрольних заходів (здача змістових модулів, написання модульних контрольних робіт, іспитів тощо);

 моделювання процесів, уроків, навчальних занять, позакласних виховних заходів;

 виконання творчих завдань, які передбачають самостійне складання задач, тестових завдань, комплексу вправ тощо та їх оформлення;

 використання кейс-методів (ситуаційні завдання);

 виконання групових проектів;

 оформлення звітів за результатами практик, виконання науково-дослідних робіт, творчих завдань;

 підготовка наукових доповідей, анотацій, статей, тез;

 виконання підготовчих, інформаційних самостійних робіт;

 робота з пошуковими системами Інтернет.

Індивідуальні завдання (реферати, розрахункові, графічні, розрахунково-графічні роботи, контрольні роботи, аналіз практичних, проблемних ситуацій, проекти, підготовка результатів власних досліджень до виступу на конференції, участь в олімпіадах, робота з кейсами тощо) сприяють більш поглибленому вивченню студентом теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використати знання для вирішення відповідних практичних завдань.

Види індивідуальних завдань з певних навчальних дисциплін визначаються робочою навчальною програмою дисципліни. Терміни видачі, виконання і захисту індивідуальних завдань визначаються графіком, що розробляється випускаючою кафедрою на кожний семестр. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно із забезпеченням необхідних консультацій з окремих питань з боку викладача. Допускаються випадки виконання комплексної тематики (проекту) кількома студентами.

Особливим видом індивідуальних завдань є виконання проектів (методичних, бібліографічних, аналітичних).

Інформаційні самостійні роботи передбачають поєднання опрацювання довідників, словників, огляд фахових журналів, Інтернет-сайтів з виконанням практичних робіт (складання комплексу вправ, бібліографії досліджуваної проблеми, словникової вибірки, підготовку тез, конспектів).

Індивідуальне навчально-дослідне завдання – вид індивідуального завдання навчального, навчально-дослідного чи проектно-конструкторського характеру, що виконується на основі самостійного вивчення частини програмового матеріалу або його систематизації та узагальнення, для практичного застосування. ІНДЗ – є завершеною теоретичною або практичною роботою, може охоплювати одну, декілька тем або зміст навчального курсу в цілому.

ІНДЗ – це окремий обов’язковий змістовий модуль, який виконується самостійно й оцінюється як частка навчального курсу з урахуванням у загальній оцінці за курс. Питома вага ІНДЗ у загальній оцінці з дисципліни, залежно від складності та змісту завдання, може становити від 25% до 40%.

ІНДЗ містить елемент пошукової, частково науково-дослідної роботи і виступає чинником залучення студента до науково-дослідної діяльності, яка може бути продовжена в результаті виконання курсової, дипломної, магістерської роботи, підготовку наукових доповідей, написання наукових статей тощо.

Зміст, структура, порядок подання та захисту ІНДЗ, критерії оцінювання розробляються викладачем і доводяться до відома студентів до початку його виконання.

Якщо структура залікового курсу складається з кількох дисциплін (наприклад, філософія, безпека життєдіяльності) або аспектів іноземної мови (фонетика, граматика, ділова ІМ тощо) ІНДЗ має комплексний характер, виконується на основі знань, умінь та навичок, одержаних у процесі вивчення всього залікового кредиту. У цьому випадку зміст, структура, порядок подання та захисту ІНДЗ, критерії оцінювання затверджуються кафедрою і доводяться до відома студентів і викладачів.

Курсова робота (КР) з навчальної дисципліни – це індивідуальне завдання, яке передбачає розробку сукупності документів (розрахунково-пояснювальної або пояснювальної записки, при необхідності – графічного, ілюстративного матеріалу), та є творчим або репродуктивним рішенням конкретних завдань щодо об’єктів діяльності фахівця, які виконані студентом самостійно під керівництвом викладача згідно із завданням, на основі набутих із даної та суміжних дисциплін знань та умінь.

Курсова робота є кваліфікаційною науковою працею, виконаною студентом у вигляді спеціально підготовленого рукопису. Вона містить обґрунтовані теоретичні положення, які зроблено студентом на підставі аналізу наукової, художньої, методичної літератури; методичні розробки, в яких викладено результати прикладного дослідження проблеми. Курсова робота свідчить про рівень знань з методології наукового дослідження, фахових навчальних дисциплін, а також про сформованість загальних та спеціальних професійних вмінь та навичок.

Тематика курсових проектів (робіт) затверджується на засіданнях кафедр. Мета, завдання та порядок виконання курсових проектів і робіт, зміст та обсяг їх окремих частин, характер вихідних даних, а також інші вимоги подаються у методичних вказівках, які розробляються кафедрами і доводяться до відома студентів.

Розрахунково-графічна робота (РГР) – індивідуальне завдання, яке передбачає вирішення конкретної практичної навчальної задачі з використанням відомого, а також (або) самостійно вивченого теоретичного матеріалу. Значну частину такої роботи складає графічний матеріал, який виконується відповідно до чинних нормативних вимог та з обов’язковим застосуванням комп’ютерної графіки, якщо це визначено завданням.

Розрахункові та графічні роботи (РР, ГР) – індивідуальні завдання, які передбачають вирішення конкретної практичної навчальної задачі з використанням відомого, а також (або) самостійно вивченого теоретичного матеріалу. Основну частину розрахункової роботи складають розрахунки, які можуть супроводжуватися ілюстративним матеріалом: графіками, векторними діаграмами, гістограмами тощо. Основну частину ГР складає графічний матеріал, виконаний відповідно до чинних нормативних вимог.

Реферати, аналітичні огляди тощо – це індивідуальні завдання, які сприяють поглибленню і розширенню теоретичних знань студентів з окремих тем дисципліни, розвивають навички самостійної роботи з навчальною та науковою літературою. Ця форма індивідуальних завдань рекомендується для теоретичних курсів і дисциплін гуманітарного та соціально-економічного циклів. В одному семестрі кількість рефератів з різних дисциплін не може бути більше трьох. На виконання реферату з дисципліни у робочій навчальній програмі необхідно передбачити не менше 10-15 годин СРС.

Контрольні роботи, що виконуються під час СРС (ДКР) – це індивідуальні завдання, які передбачають самостійне виконання студентом певної практичної роботи на основі засвоєного теоретичного матеріалу. Контрольні роботи, як і розрахункові роботи, можуть передбачати певний ілюстративний матеріал.

В одному семестрі кількість РГР або РР (ГР, ДКР) для студентів денної форми навчання – не більше 4, а для студентів заочної форми – не більше 10. На виконання студентами цих робіт у робочій навчальній програмі дисципліни необхідно передбачити не менше 15-20 % годин СРС.

Наявність позитивних оцінок, отриманих студентом за індивідуальні завдання, є необхідною умовою допуску до семестрового контролю з даної дисципліни. Індивідуальні завдання виконуються самостійно і не входять у тижневе аудиторне навантаження студента. Викладач контролює виконання індивідуального завдання на консультаціях, графік яких розробляється і затверджується завідувачем кафедри на початку семестру.

Друга форма самостійної роботи – аудиторна індивідуальна самостійна робота під керівництвом викладача, під час виконання якої студент може отримати методичну допомогу щодо її виконання. Основні види самостійної роботи: консультації, індивідуальні навчальні заняття, перевірочні роботи, практикуми з іноземних мов (фонетичні, граматичні, комунікативні) тощо. Обсяг часу, відведений викладачу для проведення індивідуальної роботи, визначається робочим навчальним планом підготовки бакалаврів, спеціалістів, магістрів. Види самостійних робіт визначаються викладачем або кафедрою відповідно до змісту та структури залікового кредиту, змістового наповнення модуля тощо.

Консультація - форма навчального заняття, при якій студент отримує від викладача відповіді на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.

Консультація може бути індивідуальною або проводитися для групи студентів, залежно від того, чи викладач консультує студентів з питань, пов'язаних із виконанням індивідуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальної дисципліни. Консультація може передбачати додаткове вивчення (пояснення, опрацювання) окремих розділів навчальної дисципліни, аудиторне проектування, роботу з використанням комп’ютерної техніки тощо. Рекомендується планувати загальний обсяг індивідуальної роботи студентів під керівництвом викладачів на семестр не більше 6 годин на тиждень. Зазначений вид роботи не входить до тижневого ауди-торного навантаження студента і зараховується до навчального навантаження викладача.

В МДГУ проводяться такі види консультацій: настановчі, оглядові, тематичні, контрольно-корекційні.

Індивідуальне навчальне заняття - форма організації навчання під керівництвом викладача, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти набувають у процесі навчання, а також для розкриття індивідуальних творчих здібностей, у т.ч. і до науково-дослідної роботи. Індивідуальні заняття проводяться за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану студента і можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках – повний обсяг навчальних занять для конкретного освітнього або кваліфікаційного рівня. Організація та проведення індивідуальних занять доручається найбільш кваліфікованим викладачам.

Індивідуальні заняття на молодших курсах спрямовуються здебільшого на поглиблення вивчення студентами окремих змістових модулів, додаткове роз’яснення складних теоретичних питань, виконання практикумів, вирішення задач. На старших курсах індивідуальні заняття мають науково-дослідний характер і передбачають безпосередню участь студента у виконанні наукових досліджень та інших творчих завдань.

Види індивідуальних занять, їх обсяг, форми та методика проведення, форми та методи поточного та підсумкового контролю (крім державної атестації) визначаються індивідуальним навчальним планом студента. Навчальне навантаження викладача у цьому випадку визначається встановленими в МДГУ нормами часу.

5. Рівні сформованості умінь самостіної роботи студентів.

Орієнтаційний компонент умінь самостійної роботи націлений на розвиток початкового

уміння, психологічна структура якого передбачає усвідомлення мети самостійної роботи та пошук

способів її виконання, що спираються на раніше засвоєні знання та навички, діяльність у цілому

здійснюється шляхом спроб і помилок.

Операційний компонент умінь самостійної роботи спрямований на формування загального

рівня умінь, що передбачає наявність знань щодо способів виконання дії і використання раніше

засвоєних, неспецифічних для самостійної діяльності навичок. Мотиваційний компонент

передбачає формування високорозвинутого уміння, що спирається на творче використання знань,

навичок самостійної діяльності з усвідомленням не лише мети, а й мотивів вибору способів її

досягнення.

Результативний компонент присутній на кожному етапі формування умінь. Найвища

результативність процесу формування умінь самостійної роботи визначає майстерність, що

вимагає творчого використання засвоєної сукупності знань, умінь, навичок для ефективної

самостійної діяльності та формування самостійності як риси особистості. Концепція самостійної роботи студентів в умовах упровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) спрямована на розвиток особистості майбутнього фахівця, формування його як творця, здатного не лише самостійно здобувати знання, а й реалізувати їх відповідно до практичних вимог сьогодення. В умовах скорочення аудиторних годин за рахунок збільшення часу на СРС (50-70% навчального часу) відбувається переорієнтація процесу навчання з лекційно-інформативної на індивідуально-диференційовану, особистісно-орієнтовану форми.

Необхідною умовою впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу є розробка науково-методичного супроводу СРС та організаційно-методичного забезпечення індивідуальної роботи студентів, що є провідною метою діяльності кафедр. Зміст самостійної роботи студента у форматі конкретної дисципліни визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача. Вимоги до змісту курсової, кваліфікаційної, дипломної, магістерської роботи визначаються кафедрою відповідно до ОКХ, враховуючи освітньо-професійну програму підготовки бакалавра, спеціаліста, магістра.

Зміст завдань для самостійної роботи, які виконуються в період практик (навчальних, виробничих, педагогічних, переддипломних тощо), конкретизовано в Положенні про практики зі спеціальності.

Відбір та структурування змісту для самостійної (індивідуальної) роботи відбувається за такими принципами:

• модульності (як змістової завершеності частки навчальної дисципліни);

• системності;

• міждисциплінарності та інтеграції;

• індивідуалізації та диференціації;

• креативності для формування у студентів навичок вирішення практичних задач на репродуктивному, адаптивному, частково-пошуковому та творчому рівнях складності;

• компенсаторності (розширення “фонових” знань за рахунок орієнтації студентів на самостійний пошук і систематизацію додаткової інформації, нарощення “ядра” набутих професійно значущих знань із метою забезпечення повноти їх актуалізації),

• багаторівневості, що передбачає забезпечення “поетапного” ускладнення змісту навчально-дослідницької діяльності через скорочення або помноження завдань дослідження, звуження або розширення “інформаційного поля” дослідницьких завдань. Принцип багаторівневості дозволяє в повному обсязі врахувати індивідуальні можливості студентів, рівень їхнього актуального розумового розвитку, ступінь оволодіння навчальним матеріалом.

При розробці змісту та технологій організації самостійної роботи слід враховувати структуру компетенцій, які визначають готовність студента організовувати самостійну роботу.

Базові знання студента освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра, спеціаліста, магістра: методології наукового дослідження; наукової організації праці студента ВНЗ; джерел отримання інформації та технологій користування ними; особливостей організації самостійної (індивідуальної) роботи за кредитно-модульною технологією; особливостей модульно-рейтингової системи оцінювання ЗВН; форм і видів самостійної, індивідуальної роботи студента у ВНЗ; методів наукового дослідження; сучасних форм самоосвіти, технологій самонавчання; основних положень концепції упродовж життя; технології проективної роботи.

Базові вміння і навички студента освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра, спеціаліста, магістра:

Інтелектуальні

 Користуватися понятійним апаратом наукового дослідження;

 Виділяти головне, другорядне в інформаційних (наукових) текстах;

 Свідомо використовувати логічні прийоми мислення (аналогія, порівняння, аналіз, синтез);

 Інтерпретувати отримані результати власної інтелектуальної діяльності, робити висновки, узагальнення;

 Працювати з інформацією (класифікувати, узагальнювати, інтерпретувати)

Пошукові, дослідницькі

 Самостійно знаходити необхідну інформацію в інформаційному полі;

 Встановлювати причинно-наслідкові зв’язки;

 Використовувати наукові методи пізнання: моделювання, експеримент, спостереження, роботу з першоджерелами тощо;

 Визначати основні компоненти наукового дослідження, складати програму наукового дослідження;

 Адекватно оцінювати власну діяльність.

Інформаційні

 Використовувати інформаційні та комунікаційні технології для отримання необхідної інформації, класифікації, систематизації та її оформлення.

 Використовувати технології постійного оновлення знань, удосконалення навичок.

 Розробляти власні стратегії, моделі самоосвіти.

 Організовувати процес самонавчання.

 Визначати доцільність власних освітніх траекторій.

 Добирати власні прийоми навчання.

 Виконувати проекти.

 Використовувати нові технології та комунікації.

 Швидко адаптуватися до нових умов праці або навчання, знаходити нові рішення, долати труднощі.

Якість СРС (ІРС) визначається рівнем сформованості певних компетенцій у майбутнього фахівця.

Тема: Контроль та оцінка знань, умінь та навичок студентів

Дата добавления: 2015-05-08