Лекція 2: Поняття та види джерел кримінального права

(2 год.)

Мета лекції:

- освітня: формувати в курсантів розуміння суті джерел кримінальне право України, їх видів і значення для правозастосовної діяльності;

- розвиваюча: розвивати вміння курсантів аналізувати різні джерела кримінального права, визначаючи характер їх правового впливу;

- виховна: сприяти розумінню джерел кримінального права як першооснови його дії, запоруки ефективного правового регулювання.

Міжпредметні зв’язки: теорія держави та права, конституційне право, історія України, історія держави і права України, історія держави і права зарубіжних країн, філософія.

Технічні засоби навчання: мультимедійна презентація.

План:

1. Поняття джерела кримінального права.

2. Види джерел кримінального права.

3. Місце кримінального закону в системі джерел кримінального права.

Опорні поняття: джерело кримінального права, закон про кримінальну відповідальність, Конституція, міжнародний договір, судовий прецедент.

1. За своїм змістом одним із перших джерел кримінального права була Біблія: Мойсей від імені Бога оголосив 10 заповідей, які можна віднести до „карної тематики” („Не вбивай!”, „Не кради!” та ін.). Ці заповіді, будучи фундаментом духовних взаємин, стали основою сучасної цивілізації.

Під джерелом норм кримінального права варто розуміти явище правової дійсності, яке має певну форму, визнане державою та містить кримінально-правові норми або їх елементи, які регулюють кримінально-правові відносини в Україні та відносяться до її правової системи.

2. Кримінальний закон об’єктивно не здатний повністю задовольнити потреби в регулюванні кримінально-правових відносин щонайменше через свою недосконалість. Тому останнім часом всі частіше висловлюється думка про розширення переліку джерел кримінального права., якими на сьогодні мають визнаватися:

1 ) Конституція України, норми якої мають пряму дію та можуть застосовуватися в разі прогалини в Загальній частині КК. При колізії норм конституційного та кримінального права застосовуються перші з них.

2) Міжнародні договори, загальновизнані принципи і норми міжнародного права (звичаї, прецеденти).

Норми міжнародного права також застосовуються для заповнення прогалин у кримінальному законодавстві та розв’язання колізій між міжнародним правом і кримінальним правом.

3) Кримінальне законодавство = КК України. Злочинність і караність діяння визначається тільки КК. Всі зміни підлягають включенню до КК і без нього діяти не можуть. До кримінального законодавства можна також включити Закон України „Про застосування амністії в Україні” та закони „Про амністію”.

4) Нормативно-правові акти регулятивного законодавства, зокрема при застосуванні кримінально-правових норм з бланкетними диспозиціями, за допомогою яких визначається зміст окремих ознак складу злочину.

5) Рішення Конституційного Суду України (діють у розвиток положень кримінального законодавства або усувають його прогалини).

6) Рішення Європейського суду з прав людини, які містять тлумачення норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., а також оцінку змісту окремих ознак складів злочинів, передбачених національним законодавством.

7) Рішення Верховного Суду України, ухвалені за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь. Такі рішення заКПК України є обов’язковими для правозастосовців.

Останні два з перелічених джерел фактично свідчать про віднесення до їх числа прецедентів, що раніше було цілком не можливо.

3. Закон про кримінальну відповідальність = кримінальний закон = КК України.

Закон про кримінальну відповідальність – це прийнятий в особливому порядку нормативно-правовий акт вищого органу законодавчої влади (Верховної Ради України), що реґулює охорону особи, суспільства та держави від суспільно небезпечних посягань шляхом визнання їх злочинними та санкціонування на цій основі норм кримінально відповідальної поведінки.

Кримінальний кодекс України діє в часі, просторі та поширюється на фізичних осіб, які скоїли злочин (злочини) на території України, а також за її межами. Під час підготовки до заняття рекомендується зосередити увагу на основних положеннях застосування КК України в зазначених випадках.

Злочинність і караність діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час скоєння цього діяння (ч. 2 ст. 4 КК України). Чинним вважається закон, який набрав сили.

У зв’язку з цим принципове значення мають питання щодо часу прийняття, оприлюднення, набрання чинності та часу припинення дії закону про кримінальну відпові­дальність. Ці питання мають велике значення для вирішення питань, які можуть виникнути за наявності колізій між законами у зв’язку з їх застосуванням стосовно конкрет­ного суспільно небезпечного діяння, коли, наприклад, під час скоєння такого діяння був чинним один закон про кримінальну відповідальність, а під час розгляду справи в суді діє вже інший закон.

Оприлюднення закону – самостійна стадія набрання законом чинності, яка полягає у доведенні до відома громадян і державних органів від імені Президента України повного й точного тексту закону (державною мовою) шляхом його розміщення в офіційному друкованому виданні.

Положення про час набрання кримінальним законом чинності передбачено у ч. 1 ст. 4 КК України. Воно відповідає вимогам ч. 5 ст. 94 Конституції України. На підставі зазначеного можна виділити три терміни набрання чинності новим кримінальним законом:

а) через десять днів з дня його офіційного оприлюднення;

б) з дня його опублікування в офіційному виданні;

в) з того терміну, який у ньому вказаний.

Розглядаючи питання про чинність кримінального закону в часі, необхідно дослідити рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6 і 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 року.

Дата добавления: 2015-05-10