Предметом правового регулювання будь-якої галузі права є сукупність якісно однорідних суспільних відносин, урегульованих правовими нормами. 7 страница

Участь суб'єкта у правовідносинах - це не єдиний спосіб розкриття, реалізації його правового статусу, і категорію суб'єкт права не можна вважати тотожною сумі усіх правовідносин, в які він вступає.120

Інколи особа володіє правоздатністю, але не є суб'єктом конкретних фінансових правовідносин, а тому необхідно розрізняти поняття «суб'єкт фінансового права» і «суб'єкт фінансових правовідносин».

Суб'єкт фінансового права - це особа, яка володіє правосуб'єктністю, тобто потенційно здатна бути учасником фінансових правовідносин, оскільки наділена необхідними правами та обов'язками.

Суб'єкт фінансових правовідносин - це не потенційний, а реальний їх учасник, який у конкретно існуючих правовідносинах реалізує свої права і несе відповідні юридичні обов'язки.

Юридичні права і обов'язки у сфері фінансової діяльності належать суб'єктам фінансового права, оскільки обумовлені дією фінансово-правових норм, незалежно від участі в конкретних правовідносинах. Суб'єкт фінансового права пов'язаний з суб'єктом фінансового право-відношення:вступаючиуконкретніправовідносиниупроцесіреалізації своїх прав та обов'язків, тобто реалізуючи свою правосуб'єктність, він стає суб'єктом (учасником) фінансових правовідносин.121

Поняття «суб'єкт фінансового права» є ширшим за поняття «суб'єкт (учасник) фінансових правовідносин)» оскільки:

- у даний момент носії суб'єктивних прав та юридичних обов'язків можуть ще не вступати у конкретні правовідносини;

- певна частина прав та обов'язків суб'єкта може залишитися нереалізованою, оскільки у зв'язку з дією уповноважувальних фінансово-правових норм суб'єкт може не проявити волю до реалізації деяких своїх прав.

120 Халфина Р. О. Общее учение о правоотношениях. М: Юриздат. 1974. - C115.

121 Карасева М. В. Финансовое правоотношение: Монография. - Воронеж, 1997. -С. 112

Учасниками відносин, які регулюються фінансово-правовими нормами є: Україна, адміністративно-територіальні одиниці, державні органи, органи місцевого самоврядування та їх посадові особи, юридичні особи, громадяни України, особи без громадянства, іноземні громадяни.

Виділяють три основні групи суб'єктів фінансового права:

а) держава; її адміністративно-територіальні одиниці;

б) колективні суб'єкти;

в) індивідуальні суб'єкти.

До першої групи суб'єктів фінансового права належать: Україна як держава; адміністративно-територіальні одиниці (АР Крим; області, райони, райони в містах, селища і села), які володіють згідно із законом здатністю мати і здійснювати як безпосередньо, так і через представника права та обов'язки. Їхньою особливістю як суб'єктів фінансового права є те, що вони мають владні повноваження, тобто функції публічної влади.

Відомий дореволюційний дослідник фінансового права С.І. Іловайський називав серед суб'єктів фінансового господарства державу та інші примусові (політичні, публічні) союзи, що володіють властивостями самостійного суб'єкта права, до яких він відносив, зокрема, місцеві союзи (земства, міські і сільські громади).122

122 Иловайский С. И. Учебник финансового права (Пятое (посмертное) издание) Одесса, 1912. - С. 1-3.

Держава в цілому стає суб'єктом фінансових правовідносин, коли вона регулює фінансові відносини між Україною та її адміністративно - територіальними одиницями в особі вищих та місцевих органів, компетенція яких встановлена Конституцією України, законодавчими та іншими нормативними актами, а також в особі спеціально уповноважених фінансових органів (кредитних установ), що представляють інтереси держави.

Адміністративно-територіальні утворення реалізовують свою правосуб’єктність через органи державної влади або органи місцевого самоврядування, які діють у межах своєї компетенції, встановленими актами про статус цих органів. Однак у деяких випадках у результаті їхніх дій учасниками фінансових правовідносин стають саме публічно - правові утворення в цілому, а не представницькі органи чи органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування.

Повноваження України як суверенної держави в галузі фінансової діяльності є досить широкими. Вони конкретизуються через повноваження органів державної влади, що виступають від імені України.

Україна є учасником фінансових правовідносин стосовно:

- визначення основних напрямів фінансової політики;

- встановлення загальних принципів організації та функціонування фінансової, грошової та кредитної систем держави;

- утворення, розподілу та використання коштів бюджету та інших централізованих фондів;

- встановлення та стягнення загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів);

- державного боргу;

- здійснення грошової емісії.

Адміністративно-територіальні одиниці є носіями визначених прав та обов'язків у сфері фінансової діяльності як щодо інших адміністративно-територіальних одиниць, так і щодо того суб'єкта, територіальною частиною якого вони являються. Суб'єктами фінансово-правових відносин є як самі адміністративно-територіальні одиниці, так і їх органи. Адміністративно-територіальні одиниці реалізують надані їм права через органи державної влади або органи місцевого самоврядування.

Адміністративно-територіальні одиниці є суб'єктами фінансового права стосовно:

- права затвердження та виконання місцевого бюджету;

- права встановлення місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів);

- права на випуск місцевих позик;

- права на отримання фінансової допомоги.

Другу групу суб'єктів фінансового права складають колективні суб'єкти, до яких належать:

- органи держави (представницькі, виконавчі);

- органи місцевого самоврядування;

- організації (підприємства, установи). Характерною особливістю колективних суб'єктів фінансового

права є обов'язкова участь у фінансових правовідносинах органів державної влади та місцевого самоврядування, які здійснюють певну частину фінансової діяльності. До них належать:

а) представницькі органи влади (Верховна Рада України, Верховна Рада АР Крим, обласні, районні, міські, сільські та селищні ради);

б) органи виконавчої влади як загальної компетенції (Рада Міністрів України, Рада Міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації), так і спеціальної (галузевої) компетенції

(міністерства, служби, відомства, в тому числі фінансово- кредитні органи (Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна податкова адміністрація України та їх регіональні органи тощо).

Суб'єктами фінансового права є органи державної влади - організаційно і структурно виділені частини державного механізму, наділені в установленому Конституцією порядку державно-владними повноваженнями, правовими і матеріальними засобами для виконання завдань та функцій державної влади України.123

123 Тодика Ю. Н. Конституционное право Украины: отрасль права, науки, учебная

дисциплина: Учебное пособие. - Харьков: Фолко; Райдер, 1998. - С. 89.

Правосуб'єктність державних органів у фінансових правовідносинах характеризується деякими загальними рисами:

1) усі вони мають визначену уповноваженими органами держави компетенцію;

2) кожен державний орган має право приймати юридичні акти, на підставі норм яких виникають, змінюються та припиняються фінансові правовідносини;

3) кожен державний орган зобов'язаний здійснювати свою діяльність на основі закону і в межах своєї компетенції.

Разом з тим різні види державних органів володіють спеціальною правосуб'єктністю у сфері фінансової діяльності:

1) орган законодавчої влади приймає рішення у сфері фінансової діяльності, що втілюється у відповідних правових актах, вживає заходів, спрямованих на виконання цих рішень, і здійснює контроль за їх реалізацією. Такі рішення є обов'язковими для усіх інших органів державної влади і органів місцевого самоврядування;

2) органи виконавчої влади наділені особливими повноваженнями у сфері фінансової діяльності, які мають виконавчий та розпорядчий характер: виконують акти законодавчого органу держави, укази Президента України, які стосуються фінансової діяльності, організують виконання цих актів або своїми розпорядженнями забезпечують їх виконання.

Правосуб'єктність органів місцевого самоврядування у фінансово - правових відносинах визначається такими рисами:

1) органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за належне здійснення своїх повноважень перед територіальними громадами;

2) органи місцевого самоврядування здійснюють діяльність, яка має владний характер, а тому рішення у сфері фінансової діяльності, які вони приймають у межах своїх повноважень,

є обов'язковими для виконання на території місцевого самоврядування для усіх підприємств, установ, організацій, посадових осіб, громадян, громадських об'єднань;

3) органи місцевого самоврядування є самостійними у межах своїх повноважень, але діють відповідно до законів, інших нормативно-правових актів, прийнятих у державі, які для них є обов'язковими;

4) наділені відносною самостійністю, органи місцевого самоврядування тісно пов'язані з державними органами і можуть наділятися законом окремими державними повноваженнями з передачею необхідних для їх здійснення матеріальних та фінансових засобів;

5) органи місцевого самоврядування наділені також власною компетенцією щодо вирішення фінансових питань місцевого значення;

6) органи місцевого самоврядування організують виконання на своїй території законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, нормативних актів інших державних органів;

7) з питань, віднесених до відання органів місцевого самоврядування, вони приймають правові акти.

До колективних суб'єктів фінансового права належать також підприємства, установи, організації. Такі суб'єкти володіють здатністю вступати у різноманітні фінансові правовідносини - бюджетні, податкові, валютні, кредитні тощо. Обсяг їхньої фінансової правосуб'єктності залежить від багатьох чинників: форми власності, організаційно-правової форми створення, способу фінансування, сфери діяльності тощо.

Підприємства, установи, організації є колективними суб'єктами фінансового права стосовно:

- прав на отримання капітальних вкладень і дотацій з бюджетів;

- прав на участь у кошторисному процесі;

- обов'язків по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів);

- обов'язків надавати до податкових органів інформацію тощо.

Суб'єктами фінансових правовідносин можуть виступати також філіали, інші відокремлені підрозділи підприємства (наприклад, у відносинах щодо сплати податку на додану вартість), а також об'єднання підприємств (асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, промислово-фінансові групи, тощо).

До колективних суб'єктів фінансового права відносять також приватні підприємства, селянські (фермерські) господарства, орендні підприємства, підприємства з іноземними інвестиціями з приводу сплати податків, зборів і обов'язкових платежів, використання дотацій з бюджету, державного кредиту, інших джерел фінансування.

Обсяг фінансово-правових прав і обов'язків мають бюджетні установи, казенні та муніципальні підприємства, страхові організації, неприбуткові організації, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності та інші групи юридичних осіб у зв'язку з використанням для виконання

своїх завдань коштів, що виділяються з бюджету, та використанням позабюджетних коштів.

Специфічною групою юридичних осіб - суб'єктів фінансового права є фінансові установи, до яких належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг, тобто операцій з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.124

124 Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг:

Закон України від 12 липня2001 року №2664-111 //Відомості Верховної Ради України.

- 2002 № 1. -Ст. 1.

Специфічними повноваженнями у сфері фінансової діяльності наділені банки - юридичні особи, які мають виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади коштів фізичних та юридичних осіб розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Окрім того, що банки несуть фінансово-правові обов’язки стосовно сплати податків та зборів,формування обов'язкових резервів, дотримання правил здійснення кредитних, розрахункових, депозитних, валютних операцій, вони можуть виступати як уповноважені учасники фінансових правовідносин (так звані уповноважені

банки), яким держава делегує владні повноваження щодо контролю за валютними, касовими, розрахунковими операціями їхніх клієнтів, за виконанням Державного та місцевих бюджетів, обслуговуванням державних та муніципальних позик, кредитуванням за рахунок бюджетних коштів пріоритетних програм.

Підприємства, установи, організації, як суб'єкти фінансових правовідносин мають, як правило, статус юридичної особи.

Індивідуальними суб'єктами фінансового права є фізичні особи: громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства.

Існує два види правосуб'єктності індивідуальних суб'єктів фінансового права:

а) особиста правосуб'єктність, якою користуються усі громадяни

України - суб'єкти фінансово-правових відносин;

б) особлива правосуб'єктність посадових осіб органів державної

влади і місцевого самоврядування, обсяг і специфіка прав яких

у фінансово-правових відносинах залежить від компетенції

відповідного органу. Особливістю правосуб'єктності поса-

дових осіб є, та що вони беруть участь не у всіх фінансових

правовідносинах, а лише у тих, які пов'язані з діяльністю

відповідного державного органу чи органу місцевого

самоврядування.

Серед фізичних осіб - суб'єктів фінансового права окремо виділяють громадян, які займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи.

Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства) с суб'єктами фінансового права стосовно:

- податкових та інших обов'язкових платежів;

- державного страхування;

- участі у грошово-речових лотереях.

Обсяг їхньої фінансової правосуб'єктності залежить не від громадянства, а від інших чинників, які мають значення для обчислення розміру обов'язкових платежів, - часу перебування на території України упродовж календарного року, володіння певним майном, розміру доходу, наявності податкових пільг тощо.

Елементом структури фінансових правовідносин є їх об'єкт.

Під об'єктом фінансових правовідносин розуміють: те, на що спрямована поведінка учасників фінансових правовідносин для задоволення їх інтересів у межах належних їм суб'єктивних прав та юридичних обов'язків; те, заради чого суб'єкти вступають у правовідносини. Об'єктами фінансових правовідносин є явища реальної дійсності, що наділені системою суттєвих властивостей та якостей, з якими норма фінансового права пов'язує повноваження і обов'язки - поведінку учасників фінансових правовідносин. Ними виступають реальні соціальні блага, на використання та охорону яких спрямовані конкретні права і відповідні їм обов'язки, і з приводу яких між суб'єктами виникають, змінюються чи припиняються суб'єктивні права та юридичні обов'язки таких суб'єктів.

Таким чином, фінансові правовідносини - це юридичний зв'язок їх учасників, права та обов'язки яких об'єднують певні предмети або явища, що і виступають об'єктами таких відносин. Ними виступають кошти або фінансові зобов'язання, з яких формуються, використовуються та розподіляються фонди коштів держави, органів місцевого самоврядування внаслідок реалізації суб'єктивних прав та юридичних обов'язків учасників фінансових правовідносин: податки, збори, мито, бюджетні асигнування, субсидії, бюджетні позички, дотації, субвенції, штрафи.

Об'єкти фінансових правовідносин відіграють важливу роль у забезпеченні зв'язку між їх учасниками, в реалізації ними своїх законних інтересів. Вони надають фінансовим правовідносинам цілеспрямованого характеру, а тому є необхідним їх структурним

елементом.

Третьою складовою частиною структури фінансових правовідносин є їх зміст, який складає фактична поведінка суб'єктів і сукупність їх суб'єктивних прав, юридичних обов'язків та юридичної відповідальності.

Суб'єктивне право - це міра можливої (або дозволеної) поведінки суб’єкта фінансових правовідносин, установлена фінансово-правовими нормами для реалізації його прав і яка забезпечена юридичними обов’язками другої сторони цих відносин.

Юридичний обов'язок - це міра необхідної поведінки суб'єкта фінансових правовідносин, установлена фінансово-правовими нормами для задоволення інтересів уповноваженого суб'єкта і забезпечена можливістю державного примусу

І суб'єктивному праву, і юридичному обов'язку властиві певні ознаки:125

125 Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник. - X.: Консум, 2000. – С 182.

Ознаки суб'єктивного права

1) можливість визначеної поведінки

2) можливість, що належить суб'єкту, - уповноваженому

3) надається з метою задоволення інтересів уповноваженого

4) існує у правовідносинах

5) є мірою можливої поведінки, порушення якої є зловживання правом

6) існує лише відповідно до юридичного обов'язку

7) установлюється юридичними нормами

8) забезпечується (гарантується) державою

Ознаки юридичного обов'язку

1) необхідність визначеної поведінки

2) обов'язок, що належить суб'єкту, - зобов'язаному

3) покладається з метою задоволення інтересів уповноваженої особи

4) існує у правовідносинах

5) є мірою необхідної поведінки

6) існує відповідно до суб'єктивного права

7) установлюється юридичними нормами

8) забезпечується (гарантується) державою

Юридичний обов'язок має три основні форми:

1) утримання від заборонених дій, що суперечать інтересам інших (пасивна поведінка) (наприклад, не перешкоджати посадовим особам державних посадових органів здійснювати обстеження приміщень, пов'язаних з утриманням об'єктів оподаткування);

2) здійснення конкретних дій (наприклад, особа, яка зобов'язана сплачувати податок, повинна вчинити активні дії щодо його сплати (визначити розмір та перерахувати його у встановленому законом порядку у визначений бюджет (цільовий фонд) тощо);

3) обмеження в правах особистого, майнового, організаційного чи іншого характеру (заходи юридичної відповідальності).126

Поняття та зміст юридичної відповідальності розглянуто в главі 10.

126 Кельман М. С, Мурашин О. Г. Загальна теорія права: Підручник. - К., 2002. -С. 122.

.

3. Виникнення, зміна та припинення фінансових правовідносин

Виникнення, зміну та припинення фінансових правовідносин пов'язують з певними умовами, передбаченими нормами фінансового права, які прийнято називати юридичними фактами.

Юридичні факти - це передбачені нормами фінансового права конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують певні юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення фінансових правовідносин.

Основною функцією юридичних фактів у фінансових правовідносинах є функція породження правосуб'єктності.

Юридичний факт характеризується двома чинниками:

1) наявністю життєвих обставин;

2) визнанням державою цих життєвих обставин юридичними фактами.

У змісті юридичних фактів розрізняють матеріальну та ідеальну сторони, розуміючи їх як явища об'єктивної дійсності (конкретні події та дії), прямо або побічно передбачені нормами права, зафіксовані в установленій законодавством процесуально-процедурній формі та які викликають передбачені законом правові наслідки.

Юридичний факт - це одиничний факт об'єктивної дійсності, з якою норма права пов'язує певні правові наслідки. Однак у багатьох випадках правовідносини виникають, змінюються, припиняються на основі не поодинокого юридичного факту, а сукупності юридичних фактів, необхідних для настання правових наслідків, передбачених нормою права (виникнення, зміна чи припинення правовідносин), яка у юридичній літературі називається фактичним (юридичним) складом.127 Фактичний (юридичний) склад-це сукупність необхідних фактів без яких не виникають правовідносини. Кожен факт окремо, поза вказаною сукупністю не має самостійного правового значення. Фактичний склад характеризується такими рисами: він є комплексом розрізнених, самостійних життєвих обставин, кожна з яких може мати значення окремого юридичного факту; життєві обставини, що входять до нього, утворюють єдину систему і в ній елементи фактичного складу знаходяться у взаємозв'язку.

127 Скакун О. Ф. Теория государства и права: Учебник. X.: Консум, 2000. - С.403.

Особливостями юридичних фактів, що включаються у сферу правового регулювання фінансових правовідносин, є такі: вони повинні обов'язково передбачатися нормами права; бути зафіксованими, оформленими в установленому порядку і викликати передбачені законом наслідки.

Як і в інших галузях права, усі юридичні факти у фінансовому праві класифікують на підставі певних критеріїв.

1) За юридичними наслідками розрізняють такі юридичні факти:

а) правоутворюючі - такі, з якими норми фінансового

права пов'язують виникнення фінансових правовідносин

(наприклад, рішення податкового органу про накладення

штрафу за порушення правил ведення податковою

обліку);

б) правозмінюючі - такі, з якими норми фінансового права

пов'язують зміну фінансових правовідносин (наприклад,

рішення Національного банку України про зміну облікової

ставки);

в) правоприпиняючі - юридичні факти, з якими норми

фінансового права пов'язують припинення фінансових

правовідносин (наприклад, рішення Міністерства фінансів

України про зупинення операцій з бюджетними коштами

розпорядника цих коштів);

2) за вольовою ознакою суб'єктів юридичні факти поділяють на

діяння та події:

а) діяння (дія чи бездіяльність) - це обставини, що

відбуваються за волею суб'єктів, тобто це вольова

поведінка суб'єктів фінансових правовідносин, з якими

пов'язане їх виникнення, зміна та припинення (наприклад,

затвердження Державного бюджету України, повідомлення

податкового органу платникові податку про необхідність

сплати суми податку). Для фінансових правовідносин

найбільш характерним юридичним фактом є затвердження

фінансово-планових актів як загального значення, так і

індивідуальних;

б) події - юридичні факти, на підставі яких виникають,

змінюються та припиняються фінансові правовідносини

незалежно від волі суб'єкта (смерть платника податку,

народження дитини, стихійне лихо). Наприклад, податкові

правовідносини припиняються у зв'язку із смертю платника податків; народження у громадянина третьої дитини є підставою для зміни податкових правовідносин, зокрема у нього виникає право на податкову соціальну пільгу щодо оподаткування доходів фізичних осіб; у зв'язку з оголошенням території зоною стихійного лиха виникають правовідносини з приводу надання субвенцій з бюджету вищого рівня підпорядкування нижчому.

Події є умовою виникнення права, але його результатом завжди є діяння.

Юридичні діяння, що спричиняють фінансово-правові наслідки, може здійснити кожна дієздатна особа, а конкретне юридичне діяння, можливість чи необхідність здійснення якого забезпечується суб'єктивними правами та юридичними обов'язками, - лише носій цих прав та обов'язків або особа, якій доручено їх здійснення. У результаті здійснення конкретного юридичного діяння припиняються попередні або встановлюються нові фінансово-правові відносини, виникають нові права та обов'язки, які, в свою чергу, обумовлюють можливість чи необхідність здійснення нових юридичних діянь. Отже, юридичне діяння складає умову виникнення права, але воно ж складає і результат права.128

128 Иоффе О. С. Гражданское право. Избранные труды. М.: Статут, 2000. - С.627

Діяння суб'єктів у фінансових правовідносинах залежно від того, чи відповідають вони вимогам закону, нормативних актів або ж порушують їх, поділяються на дві групи:

1) правомірні діяння - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, що відповідає вимогам закону, нормативних актів;

2) неправомірні діяння - вольова поведінка суб'єкта фінансових правовідносин, яка не відповідає вимогам закону, нормативних актів.

Правомірні діяння, у свою чергу, поділяються на юридичні вчинки та юридичні акти.

Юридичні вчинки - це дії, з якими норми фінансового права пов’язують виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Юридичні акти - юридично значущі дії, що здійснюються органами державної влади, місцевого самоврядування з метою створення правових норм, з якими пов'язане виникнення, зміна

чи припинення фінансових правовідносин. Наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження «Порядку складання, розгляду, затвердження» та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ» від 28 лютого 2002 р. № 228 є юридичним актом, що обумовлює виникнення фінансово-правових відносин, пов'язаних із складанням, розглядом, затвердженням та виконанням кошторисів бюджетних установ.

Неправомірні діяння - це правопорушення, які являють собою винну протиправну поведінку. Об'єктом правопорушення суб'єкта фінансового права є суспільні відносини, що регулюються нормами фінансового права. Будь-яке правопорушення суперечить нормі права. Разом з тим неможливо порушити правову норму без порушення конкретних правовідносин, як не можна порушити правовідносини, не порушивши в той же час і закріпленої правової норми.

Неправомірні діяння поділяють на злочини і проступки. Ці діяння тісно пов'язані з юридичною відповідальністю: породжують юридичну відповідальність і є її підставою. Правопорушення - це не лише неправомірні дії, а й утримання від таких дій (бездіяльність).

3. За характером дії розглядають юридичні факти разової дії, що мають юридичне значення лише в одному конкретному випадку, і юридичні факти безперервної дії.

4. Залежно від закріплення у нормативному акті можна класифікувати юридичні факти, що закріплені у законах України, указах Президента України, постановах Кабінету Міністрів України, наказах та розпорядженнях міністерств, відомств.

5. За суб'єктами збирання та аналізу юридичних фактів розрізняють юридичні факти, що встановлюються органами державної влади та місцевого самоврядування (Державної податкової служби, Державної контрольно-ревізійної служби тощо).

6. За обсягом та тривалістю юридичних наслідків юридичні факти поділяють на такі, що зумовляють наслідки загального характеру, і такі, що юридичні факти, що зумовляють наслідки індивідуального характеру.

7. За тривалістю породженого юридичним фактом наслідку

перший може бути:

а) одноразовим;

б) строковим.

Крім юридичних фактів, які сприяють виникненню, зміні чи припиненню матеріальних фінансових правовідносин, мають місце і юридичні факти, за допомогою яких з'ясовується та встановлюється настання тих чи інших юридичних наслідків з використанням законодавчо передбачених засобів доказування: показання свідків, письмові докази, висновки експертів і у виняткових випадках - речові докази.

Питання для самоконтролю

1 Які суспільні відносини належать до фінансових?

2. Які функції виконують фінансові правовідносини?

3. Визначте ознаки фінансових правовідносин.

4. Назвіть види фінансових правовідносин за різними критеріями.

5. Яку структуру мають фінансові правовідносини?

6. Які ознаки є характерними для суб'єкта фінансових правовідносин?

7. Що виступає загальною передумовою участі суб'єктів у фінансових правовідносинах?

8 Які розрізняють види правосуб'єктності?

9 Що розуміють під правоздатністю, дієздатністю та деліктоздатністю суб'єкта фінансових правовідносин?

10. Установіть відмінність між поняттями «суб'єкт фінансового права» і «суб'єкт фінансових правовідносин».

11 Назвіть групи суб'єктів фінансового права.

12 У яких фінансових правовідносинах їх учасником є Україна як держава?

13 Обґрунтуйте, чи виступають суб'єктами фінансових правовідносин

адміністративно-територіальні одиниці.

14 Визначте характерні особливості колективних суб'єктів фінансового

права.

15. Якими рисами характеризується правосуб'єктність державних органів у фінансових правовідносинах?

16 Проаналізуйте зміст правосуб'єктності органів місцевого самоврядування у фінансових правовідносинах.

17 У яких фінансових правовідносинах їх учасником є підприємства, установи, організації?

Дата добавления: 2015-05-10