КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Правовласності господарських об'єднаньРозділIII. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб
на «статутний капітал», а й функція статутного капіталу і встановлений принцип кореляції між статутним капіталом та чистими активами товариства. Так, ст. 144 ЦК України встановлює, що у разі, якщо після закінчення другого чи кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю виявиться меншою від зареєстрованого статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому порядку, якщо учасники не прийняли рішення про внесення додаткових вкладів. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного капіталу, товариство підлягає ліквідації1. Аналогічне правило передбачене ст. 155 ЦК України щодо статутного капіталу акціонерних товариств. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про господарські товариства» зменшення статутного фонду не допускалося за наявності заперечень кредиторів, але старе законодавство не встановлювало самої процедури повідомлення господарським товариством про зменшення статутного фонду та порядок виявлення волі кредиторами щодо цього. Оскільки статутний фонд не містив функції гарантій виконання зобов'язань перед кредиторами, питання зменшення статутного фонду не зачіпали інтересів кредиторів. Зміна у кодексі функцій статутного капіталу ставить завдання чіткого врегулювання порядку зменшення статутного капіталу в господарських товариствах2. Відповідно до статей 144, 157 ЦК України зменшення статутного капіталу товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, а також акціонерного товариства буде допускатися після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків. Як суб'єкт права власності, господарські товариства здійснюють свої правомочності з володіння, користування і розпорядження належним їм майном через органи управління в порядку, передбаченому законом і установчими документами. 1 Шевченко Я. М., Венецька М. В., Кучеренко І. М. Проблеми вдосконалення правово 2 Там само. Закон України «Про підприємства в Україні» (ст. З)1 надає підприємствам право об'єднувати на добровільних засадах виробничу, наукову, комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України. Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання за галузевим, територіальним та іншими принципами. Об'єднання діють на підставі договору або статуту, що його затверджують їх засновники або власники. Членами об'єднання можуть бути лише підприємства, які при входженні до об'єднання зберігають права юридичної особи. Відповідно до п. З ст. З Закону України «Про підприємства в Україні» об'єднання є юридичною особою, може мати самостійний і зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Отже, господарське об'єднання — це складна організація, створена на основі поєднання матеріальних інтересів підприємств-учасни-ків, діє на підставі установчого договору або статуту і реєструється як юридична особа. Як юридична особа господарське об'єднання є власником майна, що юридично відокремлене від майна його членів. Особливості відносин власності господарських об'єднань виявляються в тому, що майно, яке стає власністю об'єднання, належить суб'єктам власності — окремим юридичним особам. Тобто власність господарських об'єднань виникає на основі власності їх членів. Інша особливість цих відносин — добровільний порядок їх виникнення. Об'єднання стає власником частини майна своїх членів, добровільно переданої у його власність. Право власності господарського об'єднання закріплює належність майна, добровільно переданого юридичній особі його засновниками, іншими юридичними особами. Отже, суб'єктами права власності виступають господарські об'єднання як новостворені юридичні особи. Об'єктом права власності об'єднання є майно, добровільно передане йому підприємствами й організаціями, а також набуте у результаті господарської діяльності та на інших підставах, не заборонених законом (ст. 27 Закону України «Про власність»). Оскільки підприємства, які входять до складу об'єднань, зберігають права 1 ВВР УРСР. — 1991. — № 24. — Ст. 272.
Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб
юридичної особи, їх майно не входить до складу об'єктів права власності господарського об'єднання. З урахуванням цього розмежовується відповідальність об'єднання і його членів як суб'єктів права: об'єднання не відповідає за зобов'язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов'язаннями об'єднання і один одного. Договором (статутом, положенням) можуть бути передбачені винятки з цього правила. За рахунок майна засновників, отриманих доходів об'єднання може не тільки набувати майно, а й створювати нові організації з правами юридичної особи. Ці підприємства можуть входити або не входити до об'єднань залежно від установчих документів об'єднання і самого підприємства. Власником таких підприємств (їх майна) є об'єднання. На відміну від підприємств-членів об'єднання (за винятком підприємств зв'язку, вугільної, нафтової, газової, нафтопереробної промисловості, державних підприємств транспорту та ін.), таке підприємство позбавлене права вільного виходу з об'єднання (п. З ст. 27 Закону України «Про власність»). Об'єднання здійснює право володіння, користування, розпорядження закріпленим за ним майном, яке складається із основних фондів, оборотних коштів, інших матеріальних цінностей, відповідно до мети своєї діяльності і призначення майна. Після припинення діяльності об'єднання майно, яке залишилося, поділяється між підприємствами та організаціями, що входили до нього (п. 5 ст. 27 Закону України «Про власність»). § 5. Право власності громадських об'єднань Об'єднання громадян новим ЦК України (ст. 86) віднесені до не-підприємницьких товариств, що не мають на меті одержання прибутку для його наступного поділу між учасниками. Об'єктами права власності громадських об'єднань є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, житлові будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, устаткування, транспортні засоби та цінне майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (ст. 28 Закону України «Про власність»). Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних і членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом. Громадські організації мають право на майно та кошти, придбані внаслідок господарської та іншої комерційної діяльності створених ними господарських установ та організацій, заснованих підприємств. Кошти та інше майно об'єднань громадян не можуть перерозподілятися між їх членами (навіть у разі ліквідації) і використовуються для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовуються у доход держави. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про об'єднання громадян» право власності об'єднань реалізують їхні вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян. Одним із видів об'єднань громадян є політичні партії, що створюються і діють на підставі Закону України «Про політичні партії в Україні» від 5 квітня 2001 р.1 Чинним законодавством встановлено специфічний правовий режим щодо майна, що належить політичним партіям. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про політичні партії» зазначені об'єднання громадян для здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно, кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами України. Політичні партії, створені ними установи й організації не мають права засновувати підприємства, крім засобів масової інформації, здійснювати господарську та іншу комерційну діяльність, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виборів із власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, інших суспільно-політичних заходів. Крім того, ст. 22 Закону України «Про об'єднання громадян» і ст. 15 Закону України «Про політичні партії в Україні» встановлюють обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями. Згідно із зазначеними статтями фінансування політичних партій не допускається: 1) органами державної влади та органами місцевого самоврядування, крім випадків, зазначених законом; 1 ВВР. — 2001. — № 23. — Ст. 118.
Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб
2) державними та комунальними підприємствами, установами й 3) іноземними державами та їх громадянами, підприємствами, установами, організаціями; 4) благодійними та релігійними об'єднаннями та організаціями; 5) анонімними особами або під псевдонімом; 6) політичними партіями, що не входять до виборчого блоку політичних партій. Інформація про надходження на рахунок політичної партії коштів, заборонена цим Законом, доводиться відповідною банківською установою до відома Міністерства юстиції України. Кошти, що надійшли політичним партіям з порушенням вимог, передбачених цим Законом, перераховуються політичними партіями до Державного бюджету України або стягуються в доход держави у судовому порядку. Особливим видом громадських об'єднань є професійні спілки, що створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів громадян. Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначені Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» від 15 вересня 1999 р.1 Згідно зі ст. 34 цього Закону профспілки, їх об'єднання можуть мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності. Право власності профспілок, їх об'єднань виникає на підставі: — придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів, пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших підставах, не заборонених законодавством; — передачі їм у власність коштів та іншого майна засновниками, членами профспілки, органами державної влади або органами місцевого самоврядування. З метою реалізації статутних завдань профспілки, їх об'єднання, які є юридичними особами, можуть здійснювати необхідну господарську та фінансову діяльність шляхом надання безоплатних послуг, робіт, створення в установленому законодавством порядку підприємств, установ або організацій із статусом юридичної особи, формувати відповідні фонди, кредитні спілки. 1 Офіційний вісник України. — 1999. — № 38. — Ст. 1889. Фінансовий контроль за коштами профспілок та їх об'єднань органами державної влади та місцевого самоврядування не здійснюється. Контроль за їх надходженням та витрачанням здійснюють контрольні ревізійні органи, обрані відповідно до статутів (положень) профспілок, їх об'єднань. Позбавлення профспілок права власності, а також права володіння та користування майном, переданим їм у господарське відання (див. Господарський кодекс України, де визначено це поняття), може мати місце лише за рішенням суду на підставах, визначених законами. Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок, їх об'єднань, що належить їм на праві власності, здійснюють виборні органи профспілки або об'єднання, створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з'їзди тощо). Члени профспілок не відповідають своїми коштами та іншим майном за зобов'язаннями профспілки та її органів, як і профспілка та її органи не відповідають своїми коштами та іншим майном за зобов'язаннями членів профспілки. Особливим видом об'єднань громадян є творчі спілки, що створюються і діють на підставі Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 7 жовтня 1997 р.1 Відповідно до ст. 21 цього Закону джерелами формування майна і коштів творчих спілок є: — внески членів творчих спілок; — винагороди за управління майновими правами авторів відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права»; — фінансування з Державного бюджету України; — майно колишніх загальносоюзних творчих спілок Союзу РСР, до якого належать розташовані на території України будинки, споруди, матеріально-технічні засоби, які за станом на 24 серпня 1991 року згідно з правоустановчими документами перебували у віданні творчих спілок колишнього Союзу РСР або у володінні чи користуванні відповідних республіканських або територіальних структур; — доходи, отримані внаслідок підприємницької діяльності підприємств творчих спілок, що спрямовуються на виконання статутних цілей спілки; — відрахування до фондів творчих спілок частини доходів від реалізації результатів творчої діяльності членів творчих спілок (за створення і використання творів літератури, мистецтва, архітектури, журналістики та реклами), а також відрахування до фондів 1 ВВР. — 1997. — № 52. — Ст. 312. Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб
всеукраїнських творчих спілок частини доходів від реалізації результатів творчої діяльності письменників і митців попередніх поколінь, класиків української літератури та мистецтва; — добровільні грошові та матеріальні внески фізичних і юридич З метою здійснення статутних завдань і цілей творчі спілки у встановленому порядку можуть створювати підприємства, установи та організації з правами юридичної особи для здійснення господарської та іншої діяльності, правовий статус яких визначається законодавством України, статутом спілок, а також їхніми власними статутами (положеннями) (ст. 23 цього Закону). У разі ліквідації творчої спілки майно передається організації-правонаступнику, а коли її немає, реалізується в установленому законом порядку. Кошти, одержані від реалізації майна, можуть бути використані лише на цілі, пов'язані з розвитком відповідної галузі культури та мистецтва. Одним із видів непідприємницьких юридичних осіб є благодійні організації, що створюються і діють на підставі Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»1. Відповідно до ст. 18 цього Закону у власності благодійної організації можуть перебувати рухоме і нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти, а також інше майно, придбане на законних підставах. Джерелами формування майна та коштів благодійних організацій є: — внески засновників (засновника) та інших благодійників; — благодійні внески і пожертвування, що мають цільовий характер (благодійні гранти), надані фізичними та юридичними особами у грошовій та натуральній формі; — надходження від проведення благодійних кампаній по збору благодійних пожертвувань, масових заходів, благодійних лотерей та аукціонів з реалізації майна та пожертвувань, що надійшли від благодійників; — доходи від депозитних вкладів та цінних паперів, надходження від підприємств, організацій, що перебувають у власності благодійної організації; — інші джерела, не заборонені законодавством України. не можуть бути кредити. Майно та кошти благодійної організації не можуть бути предметом застави. 1 ВВР. — 1997. — № 46. — Ст. 292. Благодійна організація здійснює господарську діяльність, спрямовану на виконання її статутних цілей та завдань. Фізичні та юридичні особи, які віддають частину своїх прибутків, заощаджень або майна на благодійну діяльність, мають податкові та інші пільги відповідно до законодавства України. Благодійні організації, що існують лише на членські внески і добродійні пожертвування, звільняються від сплати податків та інших платежів до бюджету і спеціальних фондів. Відповідно до ст. 22 цього Закону благодійники, які передали своє майно, кошти та інші матеріальні цінності до благодійної організації, одержують на їх вимогу звіт про використання зазначених майна, коштів та цінностей. Якщо майно, кошти та інші матеріальні цінності передані за цільовим призначенням, звіт про їх використання подається благодійнику в обов'язковому порядку благодійною організацією. Набувачі благодійної допомоги у формі благодійних внесків і пожертвувань, що мають цільовий характер (благодійні гранти), повинні звітувати перед благодійниками та благодійними організаціями про їх використання. Контроль за діяльністю благодійних організацій, у тому числі й за порядком використання ними майна та коштів, призначених для благодійної допомоги, здійснюється органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції. Рекомендована література: Право власності в Україні / За ред. О. В. Дзери, Н. С Кузнєцової — К., 2000. Скловский К. И. Собственность в гражданском праве. — М., 2000. Суханов Е. Общие положения о праве собственности и других вещных правах // Хозяйство и право. — 1995. — № 6. — С. 29-46. Суханов Е. Приобретение и прекращение права собственности // Хозяйство и право. — 1998. — № 6. — С. 3-13. Право собственности в Украине / Под ред. Я. Н. Шевченко. — К., 1996. Беляева Н. Ю. Благотворительность вчера, сегодня, завтра / Под ред. В. В. Меньшикова. — М., 1994.
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 340; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |