КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Суб'єкти прав на комерційні найменування
Власниками прав на комерційні найменування можуть бути лише юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності. Це випливає зі ст. 90 ЦК України, де юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне найменування. Не можуть виступати у цивільному обороті під своїм комерційним найменуванням об'єднання осіб, пов'язаних між собою лише договором про спільну діяльність, представництва і філії юридичних осіб та 1 Волчинский В. К. Понятие и содержание фирменного наименования // Вестник МГУ. Серия XII. Право. — 1973. — N» 1; Медведев Д. А. Право на фирму в условиях рыночной экономики. — Уфа, 1991. — С. 68; Підопригора О. А., Підопри-гораО.О. Право інтелектуальної власності. >— К., 1998. — С. 129. інші їхні відособлені підрозділи (цехи, відділення, ділянки тощо). Усі вони мають виступати в цивільному обороті від імені юридичної особи, яка їх утворила, і відповідно користуватися її комерційним найменуванням. Не можуть мати комерційних найменувань ті установи, які виконують функції некомерційного характеру, тобто не здійснюють підприємницьку діяльність, зокрема фонди, асоціації, громадські та релігійні організації, споживчі кооперативи, а також їх об'єднання. Зміст права на комерційні найменування Право на комерційне найменування гарантує можливість підприємницькому товариству виступати в цивільному обороті під власним найменуванням. Організація може бути власником прав лише на одне фірмове найменування. Юридична особа, яка є власником прав на комерційне найменування, має право використовувати його, а також перешкоджати, забороняти будь-яким іншим особам неправомірно використовувати своє комерційне найменування. Майнові права на комерційне найменування передаються іншій особі лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якій ці права належать, або його відповідною частиною (ст. 490 ЦК України).
Юридична особа під своїм комерційним найменуванням укладає цивільно-правові угоди, реалізує особисті немайнові права, захищає свої порушені права або права, що оспорюються, здійснює інші юридичні дії. Використанням комерційного найменування також може бути його розміщення на вивісках, бланках, рахунках, прейскурантах, у публікаціях рекламного характеру, оголошеннях, анотаціях тощо. Абсолютний характер права на комерційне найменування означає, що всі інші юридичні особи не мають права порушувати прав на дане найменування. Однак заборонити використання різними комерційними організаціями того самого чи схожого комерційного найменування дуже важко через обмеженість його спеціальних ознак. Щоб заборонити використання такого найменування іншими юридичними особами, власник має підтвердити пріоритет набуття прав на нього. Також необхідно обґрунтувати, чому використання того самого найменування іншою комерційною організацією порушує його законні інтереси. Комерційне найменування тісно пов'язане з діловою репутацією організації. У цьому відношенні права на комерційне найменування пов'язані з правом на захист честі і гідності осіб, які є власниками комерційних організацій. Вони подібні до особистих немайнових прав. Поряд з цим права на комерційні найменування можуть мати вартісну оцінку, що зумовлює відшкодування заподіяних збитків у разі їх порушення.
Розділ У. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони
Права на комерційні найменування охороняються на всій території України. Відповідно до положень Паризької конвенції з охорони промислової власності правова охорона надається їм у всіх країнах, які є її учасниками.
Момент набуття права на комерційні найменування у законодавстві не вирішено. Відповідно до ЦК України право на відповідне комерційне найменування є чинним з моменту першого його використання та охороняється без обов'язкового подання заявки чи його реєстрації і незалежно від того, є чи ні комерційне найменування частиною торговельної марки. Захист прав на комерційне найменування Захист прав на комерційні найменування у цивільно-правовому порядку полягає в реалізації передбачених законом заходів щодо відновлення своїх порушених прав, припиненні їх порушення та застосуванні до порушника відповідних санкцій (ст. 432 ЦК України). Захист прав на комерційні найменування може здійснюватися у судовому порядку. До порушень прав на комерційне найменування належить неправомірне використання спеціальної частини комерційного найменування, призначеної для розрізнення комерційних організацій. При розгляді спору про порушення прав на комерційне найменування суд враховує наявність чи відсутність реальної небезпеки переплутування комерційних організацій з тотожними або схожими найменуваннями. Права на комерційне найменування можуть бути порушені також через використання комерційного найменування в знаку для товарів і послуг, власником прав на який є інша комерційна організація. Згідно з п. З ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не допускається реєстрація знаків відомих на території України комерційних найменувань або їх частини, права на які належать іншим особам, що одержали права на ці найменування до дати подання заявки на знак щодо однорідних товарів і послуг. Якщо вид діяльності власника прав на комерційне найменування і власника прав на знак для товарів та послуг не збігається і вони не перетинаються на ринку, то використання в знаку елементів чужого комерційного найменування порушенням прав не буде. Проте маркування знаком, близьким до комерційного найменування організації, що випускає аналогічну продукцію, може бути визнано актом недобросовісної конкуренції, забороненої законом.
Порушенням прав на комерційне найменування вважається також перекручування іншими особами справжнього комерційного найменування організації. Власник комерційного найменування, права якого порушені і йому заподіяна шкода, має право на її відшкодування у повному обсязі. 2. Правова охорона торговельної марки Поняття та загальна характеристика торговельної марки У ринкових умовах поряд з комерційними найменуваннями важливе значення мають знаки, слова і символи, що допомагають споживачам орієнтуватися в однорідних товарах і послугах різних фірм, одержувати найбільш якісні товари й уникати підробок. Таку функцію виконують знаки для товарів і послуг (за термінологією Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», далі — Закон1). У ЦК України для цих об'єктів права інтелектуальної власності застосовується інший термін — «торговельна марка». Відповідно до ст. 492 ЦК України торговельною маркою (далі — марка) може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, придатних для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів. Умови і обсяг правової охорони Умови визнання позначень торговельними марками і, відповідно, надання їм правової охорони визначаються Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Правова охорона надається лише тій марці, яка не суперечить суспільним інтересам, принципам гуманності та моралі. Необхідними умовами правової охорони марки також є: 1) здатність відрізнити дану марку від інших марок та загальновживаної чи національної символіки (принцип відносної новизни торговельної марки); 2) дотримання прав інших суб'єктів права інтелектуальної власності. Згідно зі ст. 6 цього Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які: 1) не мають розрізняльної здатності;
2) є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; 3) вказують на вид, якість, кількість, властивості, призначення, 1 Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. // ВВР. — 1994. — № 7. — Ст. 36. Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони
4) є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо то 5) є загальновживаними символами і термінами; зображують: 6) державні герби, прапори та емблеми; 7) офіційні назви держав; 8) емблеми, скорочені або повні найменування міжнародних 9) офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки; 10) нагороди та інші відзнаки. Позначення, вказані в пунктах 1-3, 5, можуть бути внесені до знака як елементи, що не охороняються, якщо вони не займають домінуючого положення в зображенні знака. Позначення, вказані у пунктах 6-9, можуть бути включені до знака як елементи, що не охороняються, якщо на це є згода відповідного компетентного органу або їх власників. Не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з: 1) знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для однорідних товарів і послуг; 2) знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна; 3) фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання до Установи заявки щодо однорідних товарів і послуг; 4) кваліфікованими зазначеннями походження товарів, крім випадків, коли вони включені до знака як елементи, що не охороняються, і зареєстровані на ім'я осіб, які мають право користуватися такими зазначеннями; 5) сертифікаційними знаками, зареєстрованими у встановленому порядку. Не реєструються як знаки позначення, що відтворюють: 1) промислові зразки, права на які належать в Україні іншим особам; 2) назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них, твори мистецтва та їх фрагменти без згоди власників авторського права або їх правонаступників; 3) прізвища, імена, псевдоніми та похідні від них, портрети і факсиміле відомих в Україні осіб без їх згоди. Отже, торговельна марка може мати елементи, що охороняються, та неохоронювані елементи. Об'єктами, що охороняються, можуть бути словесні, зображувальні, об'ємні та інші позначення або їх комбінації, виконані у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів. Набуття права інтелектуальної власності на марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг. Водночас набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку, яка має міжнародну реєстрацію або визнана в установленому законом порядку добре відомою, не вимагає засвідчення свідоцтвом. Одержання свідоцтва можливе у разі подання відповідної заявки до Держдепартаменту з питань інтелектуальної власності (далі — Установи). При цьому в разі претензій кількох заявників на тотожні позначення право на свідоцтво отримує той із них, чия заявка має більш ранню дату подання або більш ранню дату пріоритету (за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана або не відхилена). Про право пріоритету слід заявляти окремо. Заявник, який бажає скористатися цим правом, подає до Установи заяву про пріоритет протягом трьох місяців після подання попередньої заявки щодо свідоцтва. Дата пріоритету може встановлюватися за датою подання попередньої заявки на реєстрацію такої самої марки для товарів і послуг до Установи або до відповідного органу держави — учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності (конвенційний пріоритет). Дата пріоритету заявки на торговельну марку, що використана в експонаті, показаному на офіційних міжнародних виставках, проведених на території однієї з країн -учасниць Паризької конвенції з охорони промислової власності (виставковий пріоритет), може бути встановлена за датою відкриття виставки, якщо заявка надійшла до Установи впродовж шести місяців від вказаної дати. Також дата пріоритету заявки на торговельну марку може встановлюватися за датою її міжнародної реєстрації відповідно до міжнародних договорів, учасницею яких є Україна. Для одержання свідоцтва заявка має пройти процедуру експертизи, порядок якої встановлено законом. Експертиза має два етапи — формальний та кваліфікаційний. Якщо заявка пройде етап формальної експертизи, тобто відповідатиме всім встановленим вимогам щодо її оформлення та оплати збору, тоді проводиться кваліфікаційна експертиза по суті заявки. Якщо за результатами кваліфікаційної експертизи заявки буде визначено, що позначення відповідає умовам надання правової охорони, заявнику надсилається рішення про реєстрацію знака. Відомості про реєстрацію та видачу свідоцтва мають бути опубліковані для широкого загалу. Законодавство нагадує про необхідність сплати зборів за дії, пов'язані з видачею свідоцтва, оскільки несплата тягне за собою відкликання заявки. Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Зареєструвати торговельну марку можна також в іноземних країнах. Заявка на реєстрацію в іноземній державі подається відповідно до законодавства цієї країни, однак спочатку вона має надійти до Установи, а згодом пересилається до Міжнародного бюро інтелектуальної власності і розглядається відповідно до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків від 14 квітня 1891 р1. Суб'єкти та зміст прав на торговельні марки ЦК України визначає, що майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації, особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором. Майновими правами є: 1) право на використання торговельної марки; 2) виключне право дозволяти використання торговельної марки; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Торговельна марка може бути зареєстрована на ім'я юридичної або фізичної особи, а також об'єднання осіб та їхніх правонаступників. Іноземні юридичні та фізичні особи теж можуть бути суб'єктами прав на торговельну марку за тих самих умов і в тому самому порядку, що й українські особи. Право на певну торговельну марку може належати одночасно кільком фізичним та (або) юридичним особам. Взаємовідносини між ними при користуванні знаком визначаються угодою. У разі відсутності такої угоди кожний власник свідоцтва може користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання знака та передавати право власності на знак іншій особі без згоди решти власників свідоцтва. Використанням марки визнається застосування її на товарах і при наданні послуг, для яких її зареєстровано, на упаковці товарів, у рекламі, друкованих виданнях, на вивісках, під час показу експонатів на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні, в проспектах, рахунках, на бланках та в іншій документації, пов'язаній із введенням зазначених товарів і послуг у господарський оборот. * Інтелектуальна власність: словник-довідник. — Т. 2. Промислова власність. — К., 2000. — С 81. Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони Визнається її використання в Інтернеті, а також при відтворенні доменних імен, тотожних чи подібних до марки настільки, що їх можна сплутати. Власник майнових прав на торговельну марку на підставі ліцензійної угоди може передати свої права правонаступнику або дати будь-якій особі дозвіл на їх використання. Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи лише разом із підприємством чи діловою практикою, в яких було використано дану марку. Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на цю марку. Зазначений строк може бути продовжений щоразу на десять років у порядку, встановленому законом. Однак у певних випадках можливе дострокове припинення чинності майнових прав на торговельну марку. Це випадки, коли: 1) марка перетворюється у загальновживане позначення певного виду товарів чи послуг; 2) особа, якій ці права належать, ініціює їх припинення (у цьому випадку вона має відшкодувати збитки ліцен-зіату). За Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» передбачалося також припинення прав на знак (марку) у разі, якщо він не використовувався або недостатньо використовувався в Україні, можливо тому, що воно є спірним. Достроково припинені виключні майнові права на торговельну марку можуть бути відновлені за заявою особи, якій вони належали. Крім того, ці права можуть бути визнані недійсними з підстав та в порядку, встановленому законом. На даний час у зазначеному Законі визначено лише підстави визнання недійсним свідоцтва судом, а саме: 1) невідповідність зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; 2) наявність у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; 3) реєстрація кваліфікованого зазначення походження товару, якщо раніше зареєстрований знак для товарів і послуг складаєть- Розділ V. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Глава 31. Інтелектуальна власність як об'єкт правової охорони
ся лише з цього зазначення походження товару або містить його як елемент, крім випадків, коли власник такого знака для товарів і послуг є особою, яка має право на використання цього кваліфікованого зазначення походження товару, та коли знак для товарів і послуг містить це кваліфіковане зазначення походження товару як елемент, що не охороняється. 3. Правова охорона прав інтелектуальної власності на географічне зазначення
Дата добавления: 2015-05-10; Просмотров: 642; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |