Іграшки та матеріали, рекомендовані для ігрової терапії

Ігрова психотерапія (play therapy) - використання ігрових процедур в терапевтичній практиці, особливо при лікуванні дитячих розладів. Розглядається як варіант катарсису, тобто методу лікування, що дає можливість символічно відреагувати певні ситуації фрустрації. Звичайними для дитячої гри темами є: а) виконання бажань, коли діти розігрують взаємодії або особистий досвід, які вони хотіли б мати; б) повторення негативного досвіду, коли вони продовжують багато разів програвати певні епізоди; в) зміни ролей, коли діти беруть на себе активну (нерідко антагоністичну) роль, тоді як в реальному житті в аналогічних ситуаціях вони були пасивними реципієнтами (Бирман, 2005). Крім терапевтичної цінності, гра може допомогти терапевту у встановленні позитивних відносин з дитиною, отримати інформацію про рівень розвитку навиків дитини, його емоційні конфлікти і стиль комунікативної поведінки. Модус психотерапевтичного втручання може бути різним. При недирективній терапії терапевт, в основному, пасивний і підтримує дитину рефлексивними думками, допомагаючи йому виразити в грі свої особисті конфлікти і знайти їх рішення. Терапевти Его-аналітичної орієнтації схильні пропонувати дитині інтерпретації з тим, щоб допомогти йому зрозуміти і прийняти на свідомому рівні ті емоційні конфлікти, які були витіснені або заперечувалися. Терапевти, орієнтовані на теорію соціального навчання, зосереджені на навчанні грати з іншими (просоціальна манера), а не на афективному змісті дитячої гри. Цінність ігрової психотерапії деякими дослідниками зазнає сумніву відносно багатьох дитячих психіатричних розладів.

• Іграшки з реального життя.

Такими іграшками є лялькове сімейство, ляльковий будиночок, маріонетки, вони можуть зображати членів реальної сім'ї дитини. Ці іграшки роблять можливим безпосередній вираз почуттів дитини. Гнів, страх, суперництво між братами і сестрами,кризи, сімейні конфлікти можуть виражатися безпосередньо, коли дитина розігрує сценки з людськими фігурками.

Машина, вантажівка, човен і каса особливо важливі для упертої, тривожної, сором’язливої або замкнутої дитини, оскільки з цими іграшками можна грати в невизначену гру, не виражаючи ніяких почуттів.

• Іграшки, що допомагають відкорегувати агресію.

У ігровій терапії діти часто відчувають сильні емоції, для опису і виразу яких у них немає словесних визначень. Структуровані іграшки і матеріали, такі як іграшкові солдатики, крокодил, рушниці, гумовий ніж, можуть використовуватися дітьми для виразу гніву. ворожості і фрустрації.

У обстановці ігрової кімнати агресивні діти відчувають, що їм дозволено виражати агресивні відчуття. Від цього вони відчувають задоволення і поступово в них розвиваються позитивніші почуття. Стрілянина, закопування, кусання, биття і ножові удари в ігровій кімнаті прийнятні, оскільки вони виражаються символічно. Інтенсивність, з якою в ігровій кімнаті виражаються агресивні відчуття, іноді може засмутити ігротерапевта початківця.

Проте з часом буває необхідно встановити межі поведінки дитини, якщо, наприклад, вона заходиться розкидати пісок по всій кімнаті.

Забиваючи цвяхи в поліно з м'якої деревини або барабанячи по вішалці, дитина відреагує почуття і в той же час зосереджує на ційдії увагу і енергію, підсилюючи тим самим ступінь концентрації.

В цей перелік можна включити іграшки, що зображають диких тварин, оскільки на ранніх стадіях ігрової терапії дітям важко виражати агресивні почуття по відношенню до людей, навіть якщо це просто ляльки. Такі діти, наприклад, не стрілятимуть в ляльку, що зображає тата, але стрілятимуть в лева. Іноді діти виражають ворожість тим, що кусають, жують і гризуть іграшкового крокодила.

Прикладом матеріалу, який може бути віднесений до двох категорій, є глина. Вона може служити для виразу творчого потенціалу і для відробітку агресивних відчуттів. Глину можна м'яти, бити, кидати, енергійно розкочувати, з силою розривати на шматки. Крім того, дитина може користуватися глиною, щоб виліпити фігурки для гри.

• Іграшки для творчого самовираження і ослаблення емоцій.

Пісок і вода найчастіше використовуються дитиною як неструктуроване середовище для гри. Проте їх рідше можна знайти в інтер'єрі ігрової кімнати, хоча багато авторів описують воду як найефективніший терапевтичний засіб у всіх ігрових матеріалах.

Пісок і вода не мають структури і можуть перетворитися за бажанням дитини у що завгодно: поверхня місяця, хиткі піски, пляж, речовину для чищення. Можливості їх застосування безмежні.

Особливе значення надається кубикам. Кубики можуть бути будинками, їх можна кидати, ставити один на одного, розкидати. Все це дозволяє дитині відчути, що значить творити або руйнувати. Як у випадку з водою і піском, дитина може переживати почуття задоволення, оскільки не існує правильного способу гри з кубиками.

Палітра і фарби дають дитині можливість творити, бруднити, смітити, розігрувати сценки у ванній і виражати свої відчуття.

У центрі ігрової терапії, в університеті Північного Техасу, в ході 20-річного експериментування складений список необхідних іграшок і матеріалів. В процесі роботи одні іграшки викреслювалися, інші додавалися, зберігалися ті з них, які постійно використовувалися більшістю дітей, що намагалися виразити себе найрізноманітнішими способами.

Дата добавления: 2015-05-22