Центральна поховальна споруда

НАСИП

ОГУЗ

Ак-Мечетський курган

Золотий курган

Чабанцева Могила

Перша Завадська

Мельгуновський курган

Товста Могила

Гайманова Могила

Козел

Солоха

Куль-Оба

Огуз

Чортомлик

Мелітопольський курган

Олександропільський курган

Переп’ятиха

ЧОРТОМЛИК

Чортомлик — велика скіфська могила (висота 20 м, діаметр — 350 м) кін. 4 ст. до н. е., розташована за 22 км на північний захід від Нікополя (Дніпропетровська область) біля села Чкалове.

ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Досліджувала курган експедиція Імператорської Археологічної комісії під керівництвом відомого археолога І.Є.Забєліна у 1862 — 1863 роках.

ОПИС КУРГАНУ ТА ЗНАХІДОК

Об'єм насипу кургану - близько 82000 метрів кубічних. Тут відкрито поховання скіфського царя і цариці та рабів чи воїнів, скелети коней, багато золотих і срібних оздоб та зброї.

Найціннішою знахідкою є срібна ваза-амфора, на фризі якої зображено скіфів, що приборкують диких коней. Знайдені мистецькі об'єкти належать до найкращих творів давньогрецького ювелірного мистецтва; зберігаються в Ермітажі (Санкт-Петербург).

Огу́з — курган скіфського царя IV століття до н. е. біля селища міського типу Нижні Сірогози Херсонської області, є найбільшим курганом причорноморського степу.

Отримані з нього знахідки є окрасою скіфських колекцій Ермітажу та Національного музею коштовностей. Досліджувався у різні часи археологами Миколою Веселовським, В. М. Ротом, О. М. Лєсковим та Ю. В. Болтриком. Згідно з дослідженнями Юрія Болтрика, з великою ймовірністю, Огуз може бути усипальницею нащадка скіфського царя Атея.

Дата спорудження кургану: 330–310 роки до нашої ери.

ДОСЛІДЖЕННЯ ВЕСЕЛОВСЬКОГО

У 1890 році археолог М. Веселовський, який вже зажив слави розкопками багатих скіфських курганів у Криму та Приазов'ї, вирішив почати дослідження найбільшого кургану причорноморського степу — Огуза. Влітку того ж року Нижньосірогозька сільська громада ухвалила дозволити розкопки цього кургану, що стояв на громадській землі, на околиці села Нижні Сірогози.

Розкопки кургану тривали чотири польові сезони (1891–1894 роки). За цей час М. Веселовський встиг, крім невеликого розкопу у північній полі кургану (1891), перерізати центральну частину насипу траншеєю, орієнтованою з півдня на північ (ширина 21 м), що поступово звужувалася до дна.

Під центром насипу була виявлена гігантська (16,3*16,3 м) квадратна яма глибиною 6,4 м, заповнена величезним дикарним камінням. На дні ями, в центрі її, відкрито квадратну (6,4*6,4 м) кам'яну гробницю з кам'яною долівкою. Вона була складена з добре обтесаних блоків, поставлених вертикально. Стінки гробниці та її перекриття у вигляді уступчастого склепіння кріпилися за допомогою масивних залізних скріп. Для цього в блоках були просвердлені спеціальні отвори, куди вставлялися скріпи, а потім їх заливали свинцем. Сама гробниця-склеп та принципи її побудови є суто грецькими. У жодному скіфському кургані Нижнього Подніпров'я не зустрічається подібна споруда. Це, поза сумнівом, справа рук грецьких майстрів, яких запросили для зведення царської усипальниці.

З південного боку до склепу вів коридор завдовжки 34 м і шириною понад 2 м. На відстані чотирьох метрів від входу у склеп лежав охоронник, біля якого виявлено спис, ніж, набір бронзових і кістяних вістер до стріл. Поховання слуг виявлені у нішах, викопаних в північній і західній стінках ями. Біля них знайдено два срібні персні з плоским щитком, пастові намистини, бронзові сережки і бронзове дзеркало.

Ще одна ніша у східній стінці виявилася порожньою. На жаль, склеп був неодноразово пограбований. В ньому знайдено лише кілька десятків золотих бляшок різних типів, розбиті амфори, уламки списів. Біля входу у склеп знайшли також золоті ґудзики. На цьому дослідження Веселовського були закінчені.

ДОСЛІДЖЕННЯ РОТА

Однак через вісім років про курган Огуз знову почули. Осінніми дощами 1901 року була підмита одна з прямовисних стінок старого розкопу. Після обвалу її місцеві селяни знайшли тут кілька золотих речей. Звістка про це швидко облетіла всю округу і почалися скарбошукацькі розкопки.

У різних місцях кургану, головним чином у південно-західній полі, знаходили все нові і нові золоті речі. Місцевою владою не було вжито ніяких заходів по охороні кургану. Археологічна комісія змушена була звернутися з листом до Таврійського губернатора з проханням встановити на кургані охорону і конфіскувати награбовані коштовності. Навесні 1902 року для додаткового дослідження кургану з бригадою досвідчених землекопів виїхав В. Рот.

З великими труднощами вдалося покласти край хижацьким розкопкам Огуза, але прагнення збагатитися призвело до того, що місцеві жителі почали розкопки курганів в усій окрузі. То в одному, то в іншому кургані грабіжники знаходили золоті речі.

Ажіотаж скарбошукацтва приніс величезну шкоду науці, культурі, мистецтву. Одночасно з розкопками В. Рот вжив енергійних заходів, щоб скупити награбовані коштовності, однак частина цих речей все ж потрапила до приватних колекцій. Серед знахідок, що надійшли до Ермітажу, була велика кількість золотих прикрас. Це різноманітні пронизки, напівсферичні ґудзики з петелькою на звороті, численні бляшки різного розміру із зображенням маски людини, розетки з шістьма і вісьма пелюстками, трикутники, прикрашені пуансонним орнаментом, фігурні бляшки з рослинним орнаментом і багато інших.

Найцікавіші бляшки у вигляді орла, що летить, і левиці, що лежить. Крім того, не можна бути впевненим, що усі речі, зібрані В. Ротом, походять саме з Огузу. Це значною мірою знецінює їх як археологічне джерело, хоча вони, безперечно, є чудовими мистецькими витворами. Досить поглянути хоча б на золоту голівку оленя, яка була, ймовірно, прикрасою головного убору.

Незважаючи на очевидний інтерес і важливість кургану Огуз, царський уряд не надав коштів, потрібних для повного дослідження цієї пам'ятки. В. Рот змушений був обмежитися прокладанням єдиної траншеї у південно-західній полі кургану, там, де за повідомленням місцевих жителів зустрічалися золоті речі.

В цьому полі було виявлено ще одну могилу, пограбовану у давнину. З неї грабіжники пробили хід до центральної могили. Навіть важко уявити, якою грандіозною була здобич грабіжників, адже В. Рот та скарбошукачі, що випередили його, знайшли у грабіжницькому ході сотні масивних виробів із золота й срібла (головним чином, деталі кінського убору).

Щонайменше сім коней в багатих уборах були поховані в Огузі. Чотири убори аналогічні тим, що були знайдені в Чортомлику та Козлі. Це фігурні, пластинчасті, прикрашені гравіруванням налобники зі скульптурною головою звіра, фігурні нащічники двох типів з зображеннями птахів, круглі плоскі або опуклі ґудзики, масивні діжкоподібні пронизки, дзвіночки, серповидні або круглі бляшки, що висять на ланцюжках тощо. Інші вуздечкові набори цілком оригінальні. Це срібний налобник у вигляді фігурки левиці, що готується стрибнути, а також литий ажурний нащічник з гравіруванням, який, певно, належить до цього ж набору.

Взагалі, зображення лева є дуже характерним для кінського убору Огуза. Так, до складу ще одного срібного набору упряжі входить пластинчастий налобник, на якому викарбовані чотири голови левів, причому дві нижні звернені мордами одна до одної. Вершину цього налобника прикрашає голова левиці на високій шиї. У тому ж стилі виконано чотири фігурні платівки: рельєфне зображення голови левиці фланкірують дві викарбовані стилізовані морди тварин. Аналогічне зображення є також на срібних карбованих нащічниках цього набору. Крім того, в центрі нащічників зображений олень з гіллястими рогами; позаду нього, лапами один до одного, лежать два леви з роззявленими пащами.

Найефектнішим є вуздечковий набір, до складу якого входять срібний налобник, прикрашений головою грифона, чотири великі срібні, вкриті золотом, свастикоподібні бляшки, на яких зображені голівки чотирьох загнузданих коней. Незвичайними є нащічники цього убору, що не знаходять собі аналогій у всьому скіфському мистецтві (на жаль, вони дуже погано збереглися). Вони також срібні, вкриті золотою фольгою.

Судячи з фотографій, зроблених одразу ж після знахідки, на нащічниках були зображені три людські фігури. Під час реставрування нащічники не вдалося повністю відновити. Найкраще збереглася права жіноча фігура, зображена у профіль. Жінка боса, у довгому платті з короткими рукавами; зігнута в лікті ліва рука лежить на животі. Від центральної частини композиції вціліла лише людська голова, показана у фас, і частина правої руки, піднятої догори. Найгірше збереглася ліва фігура, яка була, очевидно, аналогічна правій.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЛЄСКОВА

Як писав у 1971 році О. Лєсков: «…Минуло 70 років після робіт В. М. Рота на Огузі. А найграндіозніший курган Скіфії ще чекає на свого дослідника. Немає сумніву у доцільності повного дослідження цієї видатної пам'ятки»[1]. Лєсков справедливо вважав, що в могилі мають бути й інші поховання. Вчений у своїх припущеннях спирався на той факт, що у 1891 році М. І. Веселовський у північній розвідковій траншеї виявив материковий викид на дуже значній відстані від центральної могили.

Веселовський вважав, що цей викид походить з двох бокових могил. «Чи був правий відомий вчений? — запитував у свої праці Лєсков. — Відповідь на це питання повинні дати нові розкопки, які, можливо, відкриють нові поховання і, безумовно, дадуть неоціненний матеріал для відповіді на питання, яким чином і у скільки прийомів створювався цей грандіозний пам'ятник Скіфії. Подальші розкопки необхідні.»

Тож у 1972 році Херсонська експедиція Інституту археології АН України під керівництвом О. М. Лєскова продовжила розкоп Огузу.

Проте значних знахідок дослідження в цьому сезоні не дали. Але була отримана і зафіксована картина устрою гігантсько насипу. Надумані звинувачення Лєскова в сіонізмі та загибель в результаті хуліганського нападу його заступника, ленінградського археолога Олександра Румянцева перервали роботи на кургані на кілька років.

ДОСЛІДЖЕННЯ БОЛТРИКА

Лише дослідження Юрія Болтрика поставили крапку у вивченні цієї археологічної пам'ятки. Завершальний етап розкопок припав на 1979–1981 роки. Роботи велися протягом трьох польових сезонів.

Саме останній археолог, що досліджував Огуз, знайшов Північну могилу кургану. Окрім того, Болтрик встановив, що враховуючі колосальні працевитрати на зведення поховальної споруди, присутність поховань залежних осіб, поховання високопорідних верхових коней та високу якість поховального інвентарю, курган Огуз, безпосоердньо слід вважати усипальницею скіфського царя. Достеменно ім'я цього царя невідомо, проте, цілком вірогідно, що це міг бути спадкоємець скіфського царя Атея, який загинув 339 року до н. е. у битві з батьком Олександра Македонського — Філіпом II.

У 1979 році до дослідження приступила спеціально створена Таврійська експедиція Інституту археології АН України під керівництвом Ю. В. Болтрика.

До початку роботи експедиції більше двох третин насипу і підкурганного простору залишалися недоторканими. Розкопані траншеї, які простояли 7 років після роботи Херсонської експедиції, частково були засипані від руйнування високих бровок. Це положення справ і визначило подальший хід робіт.

Тож у сезоні 1979 року була знята частина насипу, що залишилася. Були розчищені і зафіксовані ділянки крепіди, під схилами курагану виявлено кільцевий рів, простежено конструктивні особливості насипу.

У 1980 був повністю знятий насип і досліджена значна частина підкурганного простору. Поблизу центральної могили, відкритої в 1894 р Веселовським, виявлена ​​ритуальна доріжка, вистелена камкою (морською травою). У північній межі кургану була виявлена ​​невідома раніше бічна північна могила. Ретельний підхід до роботи дозволив знайти безліч загублених раніше речей (як ранніми дослідниками, так і грабіжниками).

Сезон 1981 року був завершальним у дослідженні пам'ятника. Остаточно досліджені залишки вже відомих поховань, а також виявлені нові, раніше не виявлені поховання: кінська могила, що відноситься до основного захоронення; поховання воїна-лучника;

Оскільки Сірогозький район здебільше аграрний на розкопках використовувалася невелика техніка. Як свідчать археологи, часами використовувалася практично вся відповідна техніка району.

Так при розкопках насипу використовувалася маленькі скрепера на базі трактора ДТ-75 (6 одиниць), та бульдозери на тій же базі. Окрім того, із Каховки доставили великий тракторний скрепер С-100.

Таврійська експедиція провела остаточне дослідження залишків насипу і всіх підкурганних споруджень. За цей час були повторно відкриті центральне похоронне спорудження, південна могила, виявлені раніше невідомі північна і західна могили, могила чотирьох коней. Був виявлений і досліджений кільцевий рів, який дав можливість уточнити межі кургану, і залишки крепіди.

Розкопки кургану, що продовжувалися в цілому дев'ять польових сезонів, що розтягнулися на дев'яносто років, були завершені.

ОПИС КУРГАНУ ТА ЗНАХІДОК

Схематична реконструкція кургану Огуз за Ю. Болтриком. Художник — М. Ієвлєв

За часів М. Веселовського Огуз являв собою гігантський насип понад 20 метрів висотою і більше 380 метрів в окружності. Добре знаючи кургани Причорномор'я, Веселовський писав: «Від Бердянська до Сірогоз (тобто протягом 187 верст) і на південь від цієї лінії я ніде не зустрічав кургану таких розмірів і настільки стрункого». Курган був оперезаний насипним валом, між курганом і валом був рів глибиною понад 2 метри.

Лише об'єднані зусилля археологів чотирьох поколінь дозволили одержати повну картину будови цієї видатної поховальної пам'ятки. Курган містив: центральну поховальну споруду із ступінчастим склепом і пов'язані з цією спорудою могили вартового й чотирьох коней, а також Північну й Південну могили, впущені до вже існуючого насипу.

Насип кургану, об'ємом 140 тисяч кубічних метрів (за іншими даними — 117 тисяч метрів кубічних), був споруджений з дернових блоків-вальків у декілька прийомів. Основний будівельний матеріал кургану — блоки з дерну — довозився із долини Сірогозької балки, розташованої за 3-5 кілометрів від місця робіт. Курган оточувало кільце крепіди з вапняку, який довозили, ймовірно, з берегів Дніпра за 50 кілометрів. Для крепіди й склепу було доставлено близько 5 тисяч кубічних метрів каменю.

КРЕПІДА
Крепіду було укладено на схилі насипу, а на деякій відстані від неї насип був оперізаний великим ровом, діаметр якого 125–130 метрів, ширина 4—6 метрів, глибина до 3,5 метрів. Глина, яка викидалася із рову, укладалася ззовні і слугувала підмурком валу, оточуючого курган.

Центральна поховальна споруда кургану складалася із вхідної ями з чотирма нішами по кутах й сліпим ходом; довгого підземного коридору, величезного квадратного в плані котловану, у стінках якого містилися три ніші. До котловану вели два спуски-пандуси у його центральній частині було споруджено камінний склеп площею близько 41 квадратних метри. Слід зазначити, що в поховальних пам'ятках Скіфії камінні склепи невідомі. За архітектурними особливостями склеп Огуза можна віднести до тих боспорських склепів, які будували Давні греки. Очевидно й склеп Огузу споруджували наймані грецькі майстри.

Дата добавления: 2015-05-22