Вікові аспекти динаміки розвитку креативності

Феномен дитячої обдарованості безпосередньо пов’язаний з проблемою вивчення творчої діяльності. Як відомо, фізіологічною основою обдарованості є задатки (особливі структури мозку), пластичність мозку і нервової системи, специфіка будови лівої та правої півкуль головного мозку. Психологічна база обдарованості вцілому співпадає з основними структурними елементами творчого пошуку, до яких відносяться, насамперед, розвиток внутрішньої логіки особистості, нестандартнебачення, нешаблонне мислення.

В свою чергу, структура обдарованості складається з таких компонентів, як інтелектуальний, обумовлений розвитком процесів уваги, пам’яті, мислення,креативний або творчий, зв’язаний із рівнем розвитку творчої уяви, оригінальності і продуктивності мислення, та мотиваційний компонент, до якого відносяться пізнавальна і дослідницька активність.

Ключовим моментом обдарованості є, так звана, креативність, яка являє собою інтегральну властивість особистості. Відомо, що це явище має віковий аспект.Креативність на різних вікових етапах (старший, дошкільний та молодший шкільний вік) менше диференційована і повинна розглядатися, головним чином, як універсальна (загальна) здібність. Однак із віком на генетичний фон накладається вплив середових чинників. В результаті цього креативність стає предметною, щореалізується у будь-якому виді діяльності. Слід також зауважити, що на ранніх вікових етапах високий рівень креативності може сполучатися із низьким рівневом розвитку інтелекту.

І без інтенсивної роботи у відношенні розвитку останнього здатність до творчості, тобто кретивності, у подальшому може швидко знижуватися. Цей кризис креативності частіше всього обумовлений відсутністю у педагогічній практиці відповідного індивідуального підходу до виховання творчої особистості.Якщо дитині надати можливість накопичувати індивідуальний пізнавальний досвід, а також бути суб’єктом власної діяльності, у неї є всі шанси перебороти такий кризис. Ось чому так важливо досліджувати у відповідний час динаміку розвитку креативності учнів середньої школи, що й становило мету даної роботи.

Ідентифікація обдарованості проводилась серед учнів віком від 10 до 15 років за методикою Торренса. Ця методика дозволяє в певній мірі виявити дітей, яківіддають перевагу творчому підходу до вирішення поставлених перед ними завдань (первинна кретивність), поряд із тими, що вважають за краще використовувати вподібних умовах репродуктивну або перехідну, так звану, вторинну креативність. Всього у дослідженні прийняло участь 205 учнів, які були поділені на три групи за віком. До першої групи входило 70 учнів віком 10 – 11 років, до другої – 65 учнів віком 12 – 13 років, третю групу складали 70 учнів віком 14 – 15 років. Проведеннями дослідження дало змогу визначити п’ять рівнів креативності серед досліджуваних: дуже високий, високий, вище середнього, середній, нижче середнього.

Згідно із отриманими результатами, серед учнів першої групи середній рівень креативності мали 28,6%, вище середнього – 21,4%, нижче середнього – 18,5%,високий – 17,1%, дуже високий – 14,3% учнів.

У другій групі з 65 учнів 29,2% мали рівень креативності вище середнього, у 23,1% учнів креативність була високою. Середній рівень креативності бувпритаманний 21,5% учнів, нижче середнього – 13,8% досліджуваних, а дуже високий рівень креативності спостерігався лише у 12,3%.

Наші досліди показали також, що учні з рівнем креативності вище середнього найчастіше зустрічались у третій групі – 35,7%, а ось інші рівні креативності в цієї групи були розподілені таким чином: дуже високий – 12,9%, високий – 17,1%, середній – 18,6%, нижче середнього – 15,7%.

Таким чином, порівняльний аналіз прояву різних рівней розвитку креативності свідчить, з однієї сторони,про те, що остання із віком певним чином змінюється.Зокрема, дуже високий рівень креативності, зареєстрований в наймолодшій групі (10 -11 років), із віком знижується, і серед учнів третьої групи (14 – 15 років) віндосягае найнижчого рівня. Зміни високого рівня креативності мають характер параболи: однакові показники в учнів 10 – 11 і 14 – 15 років, та найбільш високий показник в учнів 12 – 13 років. Подібно до дуже високого рівня креативності змінюється і середній рівень: будучи найвищим у першій групі, він стає найнижчим утретій. Динаміка змін рівня креативності нижче середнього носить хвилеподібний характер, бо найвищим цей рівень виявився у самій молодшій групі, далі із вікомвін знизився, але потім у найстаршій за віком групі трохи підвищився.

Найстабільнішим з точки зору вікових змін виявився рівень креативності вище середнього. Поступово, починаючи з молодшої групи, він зростав, досягнувши найвищого показника в старших за віком учнів (14 – 15 років). Проте подальший аналіз свідчить про те, що цей рівень креативності стає

домінуючим у віці 12 – 13років, зберігаючи тенденцію до подальшого

зростання, в той час як у учнів молодшої групи він не є перевалюючим.

З другого боку, внутрішньо груповий аналіз прояву рівнем креативності показує, що у віці 12 – 13 та 14 – 15 років на перший план виходить вище середній рівенькреативності. Найменший відсоток учнів у всіх вікових групах мають дуже високий рівень креативності.

У першій віковій групі показники рівня креативності поступово зростають від дуже високого до середнього. У другій віковій групі більшість учнів маютьвисокий, вище середнього та середній рівні креативності, в той час як дуже високий та нижче середнього рівні займають незначну позицію. У третій віковій групідомінує, головним чином, рівень креативності вище середнього, інші рівні креативності знаходяться у межах прояву від 13 до 19 відсотків. Останнє може свідчити про те, що набування знань та подальшого життєвого досвіду, з одного боку, формує творчі здібності людини, але з другого боку, в певній мірі усереднює її творчий потенціал.

Разом з тим, наявність, хоч і в незначній кількості, у всіх трьох вікових групах учнів з дуже високим рівнем креативності підтверджує те, що для вивченнятворчого процесу зовсім необов’язково досліджувати геніїв. Елементи творчості виявляються в рішенні повсякденних життєвих задач, їх можна спостерігти,якпоказали наші досліди, і в звичайному шкільному навчальному процесі. І це націлює педагогів та батьків і всих тих, хто знаходиться поряд із дітьми, наудосконалення роботи по вихованню творчих здібностей дітей з метою зростання останніх.

1.6 Особливості творчого мислення у молодших школярів
Відмітна ознака творчої діяльності дітей - суб'єктивна новизна продукту діяльності. За своїм об'єктивним значенням «відкриття» дитини може бути і новим, незвичним, але, в той же час, виконуватися за вказівкою вчителя, за його задумом, з його допомогою, а тому не бути творчістю. І в той же час дитина може запропонувати таке рішення, яке вже відоме, використовувалося на практиці, але додумався до нього самостійно, не копіюючи відоме.
У цьому випадку ми маємо справу з творчим процесом, заснованим на здогаду, інтуїції, самостійному мисленні учня. Тут важливий сам психологічниймеханізм діяльності, в якій формується уміння вирішувати нешаблонний, нестандартні математичні завдання.
Успішне формування в молодших школярів творчого мислення можливе лише на основі врахування педагогом основних особливостей дитячої творчості та рішення центральних завдань у розвитку творчого мислення.
П.Б. Блонским були точно помічені основні відмінні риси дитячої творчості: дитячий вимисел нудний і дитина не критично ставиться до нього; дитина раб своєї бідної фантазії. Головним чинником, що визначає творче мислення дитини, є його досвід: творча діяльність уяви знаходиться в прямій залежності від багатства і різноманітності минулого досвіду людини. Звідси випливає і перша найважливіше завдання у формуванні творчого мислення молодших школярів. Для того щоб сформувати в учнів уміння творчо вирішувати математичні завдання, необхідно перш за все подбати про розвиток у них математичного кругозору, про створення реальної почуттєвої основи для уяви.
Особливістю творчого мислення школярів є те, що дитина некритично ставиться до свого продукту творчості. Дитячий задум не спрямовується ніякими ідеями, критеріями, вимогами, а тому суб'єктивний.
Розвиток творчого мислення невіддільне від формування виконавських умінь і навичок. Чим різнобічне і досконаліше вміння і навички учнів, тим багатша їхня фантазія, реальніші їхні задуми, тим більш складні математичні завдання виконують діти.
Психологами встановлено, що розвиток мислення людини невіддільне від розвитку її мови. Тому найважливіше завдання в розвитку творчого мислення учнів - навчання їх вмінню словесно описувати способи вирішення завдань, розповідати про прийоми роботи, називати основні елементи задачі, зображувати й читати графічні зображення її. Засвоєння учнями необхідного словникового запасу дуже важливо для формування і розвитку в них внутрішнього плану дії. При будь-якому творчому процесі завдання вирішується спочатку в розумі, а потім переноситься в зовнішній план.
А. Савенков, який працює над дослідженням спеціального, цілеспрямованого розвитку креативності, виділяє наступні умови формування творчого мислення учнів:
- Паритет завдань дивергентного і конвергентного типу, тобто завдання дивергентного типу повинні не тільки бути присутнім як рівномірні, але й у деяких предметних заняттях домінувати;
- Домінування розвиваючих можливостей навчального матеріалу над його інформаційною насиченістю;
- Поєднання умови розвитку продуктивного мислення з навичками його практичного використання;
- Домінування власної дослідницької практики над репродуктивним засвоєнням знань;
- Орієнтація на інтелектуальну ініціативу, поняття «інтелектуальна ініціатива» припускає прояв дитиною самостійності при вирішенні різноманітних навчальних і дослідницьких завдань, прагнення знайти оригінальний, можливо альтернативний шлях вирішення, розглядати проблему на більш глибокому рівні або з іншої сторони;
- Неприйняття конформізму, необхідно виключати всі моменти, що вимагають конформістських рішень;
- Формування здібностей до критичності і лояльності в оцінці ідей;
- Прагнення до максимально глибокого дослідження проблеми;
- Висока самостійність навчальної діяльності, самостійний пошук знань, дослідження проблем;
- Індивідуалізація - створення умов для повноцінного прояву і розвитку специфічних особистісних функцій суб'єктів освітнього процесу;
- Проблематизація - орієнтація на постановку перед дітьми проблемних ситуацій.
Таким чином, дотримання цих умов дасть можливість формування творчого мислення школярів.
Для подальшої виділимо три основних умови формування творчого мислення, три стратегії:
1) індивідуалізація освіти;
2)дослідне навчання;
3) проблематизація.

Дата добавления: 2015-05-22