Емоції й пізнавальні психічні процеси

Емоції – загальна активна форма переживання своєї життєдіяльності, яка пов’язана з реагуванням на впливи зовнішнього та внутрішнього середовища. Емоційний стан - це такий спосіб психічного відображення, який виражається не в зовнішніх предметних діях, які забезпечуються психічними процесами, а в активації центральної ланки аналізатора і його підкіркових структур, самостійна значимість яких обумовлена ​​оцінюванням корисності або небезпеки отриманої інформації. Людина, відчуваючи той чи інший емоційний стан, може нічого при цьому не робити в зовнішньому плані, навіть іноді не може що-небудь робити, наприклад в ситуації граничної небезпеки («заніміти від страху»). Але при цьому її психіка, саме центральні та глибинні структури мозку в сукупності з першою, другою і навіть гормональною системою можуть бути в змозі дуже високою активації. Прості емоційні стани називаються - «емоція». Неоднозначність емоційних станів полягає в тому, що вони по -особливому впливають на психічні процеси: можуть випереджати їх, а можуть слідувати за ними; можуть гальмувати їх, а можуть прискорити. А у людей, до того ж, вираз емоцій визначається культурними традиціями і правилами того етносу або раси, до яких належить людина. Від чого ж залежить виникнення емоцій?

Емоції тісно пов'язані, насамперед, з оцінюванням інформації, яку ми отримуємо із зовнішнього світу і з організму. Якщо отримана інформація оцінюється як неприємна або небезпечна, виникає негативна емоція. Якщо як приємна або корисна, - виникає позитивна емоція. Несподівані події, як правило, викликають неоднозначну емоційну реакцію. Очікувані події і ті, про які ми володіємо потрібними відомостями, як правило, емоцій не викликають. Але так як емоції неоднозначні і навіть парадоксальні, може статися і так, що довго очікувана подія, про яку багато знають, до якої спеціально готувалися, теж може викликати найрізноманітніші емоційні стани. Зауважимо при цьому, що прості емоції, емоційні стани і складні емоції (почуття) можуть відрізнятися надзвичайною силою і інтенсивністю. Що ж є точкою відліку при оцінюванні інформації і, отже, пусковим механізмом позитивних чи негативних емоційних станів? У найзагальніших рисах можна відповісти так: загроза благополуччю або самого життя викликає негативні емоції. Обіцянка благополуччя і задоволень, тобто розквіту життя, викликає позитивні емоції. Основні особливості емоційних станів людини такі. По-перше, вони суб'єктивні, тобто одне і те ж явище у різних людей може викликати різні емоції. По-друге, вони залежать від стану організму, від сили і стійкості його нервової системи. Як кажуть, «що росіянину здорово, то німцеві - смерть». По-третє, емоції бувають двоїсті, тобто ми можемо одночасно щось любити і ненавидіти. По-четверте, емоції впливають на життєдіяльність людини, на її психічні процеси. Стенічні емоції (від грец. «Стенос» - сила) - такі як радість, наснага, підвищують життєздатність людини. Астенічні (печаль, туга) пригнічують життєву активність, а від страху можна й померти.Таким чином, емоції й емоційні стани мають величезне значення в житті. Вони виконують сигнальну та регулятивну функції, що забезпечують ступінь і полюс активації живої істоти, мобілізацію його ресурсів для виживання. Водночас емоції можуть представляти і самостійну проблему, виступаючи перешкодою в життєдіяльності людини і навіть призводити до загибелі. Ось чому так важливо вивчати це психічне явище.Емоційні стани у людей значно складніше й різноманітніше, ніж у тварин. На відміну від тварин у людей розрізняють не просто емоційні реакції, а безліч емоційних станів і виділяють три рівня останніх: прості емоції, емоційні стани і вищі емоції (почуття). Крім того, в психології розрізняють людей за їх емоційним властивостям.

Пізнавальний процес – психічний процес, за допомогою якого людина пізнає світ.

Пізнавальна діяльність – це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Вона складається із серії пізнавальних психічних процесів: відчуття, сприймання, уваги, пам’яті, уяви, мислення і мовлення. Відображення реальності в людській свідомості може відбуватися на рівні чуттєвого та абстрактного пізнання.

Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об’єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття людини – її зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори і відображаються у мозку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси відчуття та сприймання. Вищою формою пізнання людиною є абстрактне пізнання, що відбувається за участю процесів мислення та уяви. У розвиненому вигляді ці пізнавальні процеси властиві тільки людині, яка має свідомість і виявляє психічну активність у діяльності. Істотною особливістю мислення та уяви є опосередкований характер відображення ними дійсності, зумовлений використанням раніше здобутих знань, досвіду, міркуваннями, побудовою гіпотез тощо. Об’єктом пізнання у процесах мислення та уяви є внутрішні, безпосередньо не дані у відчуттях об’єктів, закономірності явищ та процесів.Важливу роль у пізнавальній діяльності людини відіграє пам’ять, яка своєрідно відображає, фіксує й відтворює те, що відображається у свідомості у процесі пізнання.Важливою характеристикою пізнавальної діяльності є емоційні та вольові процеси, які спонукають особистість до активних дій, вольових актів.Пізнання предметів та явищ об’єктивної дійсності, психічного життя людини здійснюється всіма пізнавальними процесами. Підґрунтям розумового пізнання світу, яким би складним воно було, є чуттєве пізнання. Разом з тим сприймання, запам’ятовування, відтворення та інші процеси неможливі без участі в них розумової діяльності, переживань та вольових прагнень. Але кожний з цих процесів має певні закономірності й постає у психічній діяльності або як провідний, або як допоміжний.

Дата добавления: 2015-05-22