Національно-культурне відродження у Галичині. Культурно-просвітницька діяльність Руської Трійці

Ю.Бачинський та М.Міхновґький – виразники української національної ідеї.

Найвидатнішими представниками кагорти українців-незалежників стали Юліан Бачинський та Микола Міхновський.Юліан Бачинський(1870-1940) народився в східній Галичині в с.Новосілці у родині греко-католицького священика. Вищу юридичну освіту здобув у Львівському та Берлінському університетах. Значний вплив на формування його світогляду справили М.Драгоманов та І.Франко. Юліан Бачинський був прихильником соціалістичних ідей, одним із засновників соціал-демократичної партії Галичини.У праці «Україна irredenta»(1895), Ю.Бачинський першим в українській суспільно-політичній думці висунув ідею політичної незалежності України. Політичну самостійність України він вважав за необхідну умову її економічного і культурного розвику.У східніій Україні засновником незалежницької течії став Микола Міхновський (1873-1924). Він народився в с.Турійці на Полтавщині. Був одним з ініціаторів таємного братства «Тарасівці». Працював адвокатом, виступав на політичних процесах, брав активну участь у громадському житті. Свої ідеї про незалежність України Микола ко оприлюднив на Шевченківських святах у Полтаві та Харкові в 1900р. Його промова отримала назву «Самостійна Україна» і була надрукована окремою брошурою у Львові. Вона стала першою програмою Революційної української партії.

Національне відродження, що розпочалося в Лівобережній Україні, мало значний вплив на пробудження національної свідомості українців у Галичині, яка перебувала в складі Австрійської імперії. У національно-культурному відродженні Галичини можна хронологічно виділити три періоди: перший — присвячений збиранню народної спадщини (1816—1847 pp.); другий — організаційний (1848-1860 pp.); третій — політичний (1861-1918 pp.).В умовах відсутності національної інтелігенції роль ініціатора національного відродження в Галичині взяло на себе греко-като-лицьке духовенство. Важливу культурно-просвітницьку місію в Галичині виконували духовні навчальні заклади: Греко-католицька духовна семінарія у Львові та Дяко-вчительський інститут у Перемишлі. З ініціативи галицьких митрополитів і єпископів П.Білянського, А.Анге-ловича, М.Левицького та духовних діячів при церквах Галичини були відкриті парафіяльні школи. Вони поширювали серед народу освіту, пропагували досягнення української культури. Лише на терені Перемиської єпархії налічувалося понад 380 таких шкіл. Навчання у школах велося польською мовою. Це викликало протест греко-католицького духовенства, яке вимагало запровадити навчання українською мовою. Активну культурно-просвітницьку діяльність розгорнули відомі діячі Греко-католицької церкви І.Могильницький, М.Герасевич, В.Компаневич, І.Лаврівський та ін. І.Могильницький (1777— 1831 pp.) був автором першої в Галичині граматики української мови.Наприкінці 20-х років XIX ст. центр національного відродження галицьких українців перемістився з Перемишля до Львова. В цей час у середовищі прогресивно налаштованих українських студентів духовної семінарії та Львівського університету склалося літературне угруповання "Руська трійця". До нього увійшли Мар-кіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький Активну участь в діяльності гуртка брали Микола Устиянович і Григорій Ільке-вич. Культурно-просвітницька діяльність "Руської трійці" започаткувала справжнє національно-культурне відродження в Галичині. Головним девізом їх творчості стало твердження: "нарід руський — одне з головних поколінь слов'янських,...русини Галичини є часткою великого українського народу, який має свою історію, мову і культуру".Важливими джерелами культурно-просвітницької діяльності "Руської трійці" були не лише національно-визвольні прагнення українського народу, а й твори відродженої над Дніпром літератури, мовознавчі, історичні та етнографічні праці діячів українського відродження, зокрема М.Максимовича, М.ІДертелєва, І.Срез-нєвського, а також польських, чеських і сербських письменників, які відкрили слов'янський світ.

58.Здобутки української культури у період національно-демократичної революці(1917-1920)

Період розвитку української культури 1917-1920рр. називають короткою добою відновлення української державності, коли було сворено принципово нові умови для розвитку української національної культури, але поступ культури відбувся в період гострого військово-політичного протистояння, громадянської війни та іноземної військової інтервенції.Перемога Лютневої революції 1917р. в Росії відкрила певні реальні можливості для відродження української мови і школи.Політика Тимчасового уряду в галузі народної освіти була демократичнішою ніж царського уряду і тому вже в березні 1917р.були зроблені розпорядження пр. навчання українською мовою в початкових школах і дано дозвіл на відкриття двох державних українських гімназій та чотирьох кафедр українознавства в університетах.Справжнім виразником інтересів українського громадянства і учительства у справі освіти стала Центральна Рада – представницький політичний орган українського народу, утворений 7.03.1917р. ЦР одразу ж проголосила головним завданням освітньої політики відродження рідної мови і школи. Велику підтримку і допомогу надавали їй українські громадські організації; товариство шкільної освіти, учительські організації. Перші українські школи відкривалися виключно на громадські й народні кошти.Важливою подією в культурному житті України того часу стало відкриття другого українського Народного Університету 21.04.1918р. в Полтаві.Таким чином, за короткий час(з березня 1917р. до квітня 1918р.) попри складні політичні умови, початок громадянської війни,Центральна Рада і Генеральний секретаріат народної освіти, при активній підтримці українських громадських організацій і національно свідомої частини українського народу, заклали фундаментальні засади відродження національної середньої та вищої освіти.

Дата добавления: 2015-05-22