Тема 4. Давньогрецька філософія

Тема 3. Філософія Стародавнього Китаю

Тема 2. Філософія Стародавньої Індії

Орієнтовний план:

1. Особливості філософствування в Стародавній Індії.

2. Школи ведичної традиції в Індії.

3. Неортодоксальні вчення стародавньої Індії.

Методичні вказівки:

В історії філософії наявна значна кількість її типів (з грец. – «взірців»). Найдавнішим з них є філософія Стародавньої Індії. Перші свідчення староіндійської філософської думки дійшли до нас у Ведах (Знаннях), що датуються десь за 1500 р. до н. е. У них зібрані хвалебні гімни та пісні богам, магічні заклинання і роздуми про людину. Філософську частину складають Упанішади. В них започатковані основні теми всієї індійської філософії. Вивчаючи цю тему, слід звернути увагу на існування ортодоксальних філософських шкіл: санкх’я, йога, ньяя, вайшешика, веданта, міманса. Від ведичних світоглядних уявлень суттєво відрізняються джайнізм і буддизм.

Рекомендований перелік літератури до теми № 2: 2, 21, 26, 32, 44, 66, 67, 70, 74, 90, 95, 97, 98, 99, 100, 103, 112.

1. Специфіка філософії в Стародавньому Китаї.

2. Основні школи давньокитайської філософії: конфуціанство, дао­сизм, легізм.

3. Морально-правові погляди давньокитайських філософів.

Методичні вказівки:

Найвпливовішими напрямками давньокитайської філософії були конфуціанство і даосизм. Конфуціанство традиційно сповідує зверхність у всьому Неба. Головною керівною силою суспільства Конфуцій уважав моральний приклад, повагу до старших, особливо до батьків. Проблема знань чітко підпорядкована соціальним проблемам. На першому місці були знання землеробства, ремісничої справи, управління народом.

Зміст даосизму викладено у книзі Лао Цзи “Дао де цзин”. “Дао” – це вічність буття, “мати всіх речей”. Що б не існувало, все одно воно “повертається до свого початку”. Дао є началом усіх начал і навіть передує небесному владиці, тобто Богові. Воно зумовлює всі зміни у світі, всі перетворення, початок і кінець існування речей і людей.

Рекомендований перелік літератури до теми № 3: 2, 21, 26, 32, 44, 66, 67, 70, 74, 90, 95, 97, 98, 99, 100, 103, 112.

1. Перші грецькі філософи та їх погляди.

2. Софісти й Сократ.

3. Філософські й соціально-політичні погляди Платона.

4. Етика і політика Аристотеля.

Методичні вказівки:

Філософія Стародавньої Греції поділяється на три періоди: досократівський, класичний та елліністсько-римський. Представники Мілетської школи (Фалес, Анаксімен, Анаксімандр) вбачали першопричину світу в речових формах. Ними для Фалеса була вода, для Анаксімена – повітря, а для Анаксімандра – невизначена матеріальна частка “апейрон”. Іонійський філософ Геракліт (530 – 470) доводив, що світ не створений богами, а “був, є і буде вічно живим вогнем, який закономірно то спалахує, то згасає”.

Піфагорійці першоосновою світу вони вважали не речовину, а її кількісний вираз, математичний і геометричний вимір. Оскільки все можна вирахувати й обчислити, то першопричиною природи є число. Левкіп (500 – 440) та його учень Демокріт (460 – 370) запровадили у філософію поняття “атом” на позначення неподільної частки матерії.

Особливе місце в досократичній філософії посідають думки вчителів мудрості, які за плату навчали філософії, логіки, красномовства, тобто знань, необхідних для суспільно-політичної та військової діяльності. Їх називали софістами (Протагор, Горгій, Крітій та ін.).

Започаткування класичної (з латини – «довершеної», «взірцевої») старогрецької філософії пов’язане з ім’ям Сократа (бл. 470 – 399). У центрі філософських роздумів ним поставлено людину. При цьому людина розглядалася не як природна (природа філософа не цікавила), а як етична, моральна істота. Учень Сократа Платон (470 – 399) створив вчення про ідеї (грецькою – “ейдоси”). На думку Платона, насамперед існує царство нематеріальних і вічних сутностей – ідей. Вони є прообразами предметів видимого світу. Ідеї існують об’єктивно, незалежно від пізнання і мислення людей. Така філософська позиція є об’єктивним ідеалізмом. Грецький філософ Арістотель (384 – 324) є засновником формальної логіки, заклав основи метафізики, розробив учення про державу та політичний устрій суспільства.

Рекомендований перелік літератури до теми № 4: 2, 21, 26, 32, 44, 66, 67, 70, 74, 90, 95, 97, 98, 99, 100, 103, 112.

Дата добавления: 2015-05-22