Тема 14. Філософія В.С. Соловйова

Тема 13. Філософські погляди Г.С. Сковороди

1. Г.С. Сковорода та його місце в історії вітчизняної філософської думки.

2. Світ і людина в філософії Г.С. Сковороди.

3. Суспільно-політичні, етичні і правові погляди.

Методичні вказівки:

Г. Сковорода справив великий вплив на подальший розвиток української філософської думки. В його ученні про дві натури (видиму і невидиму) у три світи – мікро, макро та символічний – чітко простежується думка, що природа “есть всему первоначальная пружина”, а матерія вічна. Водночас у природних таємницях філософ убачає результат божественного впливу, як єдність очевидного й потайного, знаного для людей і прихованого від них.

Світ у розумінні Г. Сковороди постійно змінюється, він суперечливий, перебуває у вічному русі. Розкриваючи проблеми пізнання світу, Г. Сковорода звертається до думки старогрецьких філософів про людський вимір усього існуючого. У нього людина є найвищою визначеністю світу. Найважливішою ознакою філософії Г. Сковороди є її високий гуманізм і моральність..

Рекомендований перелік літератури до теми № 13: 7, 8, 14, 15, 21, 26, 31, 32, 34, 46, 47, 48, 62, 63, 66, 70, 74, 82, 83, 86,87, 88, 90, 92, 93, 95, 97, 98, 99, 100, 105-110, 113-116.

1. Становлення філософських поглядів В.С. Соловйова.

2. Вчення про Софію.

3. Етичні та філософсько-правові погляди В.С. Соловйова.

4. Соціально-історичні пошуки.

Методичні вказівки:

Правова концепція Володимира Сергійовича Соловйова (1853—1900) тісно зв'язана з його вченням про моральність. У мислителя можна вирізнити два відмінні розуміння сутності права. Перше розуміння зводиться ним до розгляду права як негативного розмежування свободи людей у суспільстві, а друге — до визначення права як мінімуму моральності. За концепцією В. С. Соловйова, право, під формальним кутом зору, — це свобода, обумовлена рівністю. Вона є основою людського існування, а рівність визначає її форму. Об'єднуючись, свобода і рівність складають суспільство як "правомірний порядок".

В. С. Соловйов, як і багато його попередників, з'ясування сутності права почав із запитання про його ідейні підвалини. Він уважав, що підвалини цього суспільного феномена знаходяться у сфері моральності. Порівнюючи моральність із правом, мислитель зазначав, що право є визначеним мінімумом моральності. Крім того, важливою якістю права є вимога його зовнішньої реалізації, реалізації визначеного мінімуму добра, зовнішнім утіленням якого є прямий або непрямий примус. Виходячи з цього, В. С. Соловйов у творі "Виправдання добра" визначає право як "...примусову вимогу реалізації визначеного мінімуму добра або порядку, що не припускає проявів зла".

Принцип права, за вченням філософа, — це справедливість. Вимога особистої свободи є умовою, без якої неможливі людська гідність і високий моральний розвиток. Але людина, на думку мислителя, може розвивати свою свободу тільки в суспільстві. Тому особиста свобода не повинна вступати в протиріччя з умовами життя суспільства. Позаяк існування суспільства залежить не від досконалості окремих людей, а від безпеки всіх, то цю безпеку захищатимуть не моральні імперативи, а юридичні закони, які мають характер примусу, сили для тих, хто вчиняє протиправні дії.

Конкретизуючи свою концепцію, філософ зазначав, що право не втручається у вільний вибір людей між добром і злом, воно не втручається у сферу мотивів, воно тільки не дозволяє людям практично вчиняти злі дії. Отже, філософським синтезуючим підґрунтям права є рівність, що передбачає поєднання індивідуальної свободи й загального права — безпеки й добробуту. З порушенням одного з цих компонентів порушується природна рівновага, що призводить до тієї чи іншої крайності — анархії чи деспотизму.

Рекомендований перелік літератури до теми № 14: 7, 8, 14, 15, 21, 26, 31, 32, 34, 46, 47, 48, 62, 63, 66, 70, 74, 82, 83, 86,87, 88, 90, 92, 93, 95, 97, 98, 99, 100, 105-110, 113-116.

Дата добавления: 2015-05-22