Модель геоекосистеми та екосистеми. Властивості геоекосистеми

Концепція екосистеми була запропонована А.Тенслі (1935 р.).

Екологічний підхід базується на концепції екосистеми. Як і концепція геоекосистеми, екосистема складена тими ж компонентами, але розглядається вона інакше. Екосистема розглядається, як різновид центрованої системи, де один із компонентів відіграє роль центру «хазяїна» (найчастіше це біота), інші – розглядають як периферію (оточення, дім, середовище), тобто вивчається, яким чином інші компоненти впливають на центральний компонент, визначають його стан та можливість існування. Вона моноцентрична.

Екосистема – це система живих організмів та середовища їх існування, яка характеризується цілісністю. (Тенслі, 1935 р.)

Екосистема характеризується такими властивостями:

1. моноцентричність – біота, біоцентрична;
2. цілісність
3. тісний взаємозв'язок і взаємозалежність всіх ланок як біотичних, так і абіотичних (саме це дозволяє говорити про екосистеми як про живі організми, де всі підсистеми точно «підігнані» один під одного. Спроби щось відкоректувати в цих зв'язках приводить або до включення механізмів гомеостазу, повертаючи систему в початковий стан, або до виникнення необоротних змін, після яких екосистема істотно перебудовує свою структуру або гине. Так, наприклад, спроба позбавитися від “шкідливих” з погляду людини комах або тварин в якій-небудь екосистемі може привести до непередбачуваних наслідків аж до загибелі даної екосистеми. Досить пригадати широкомасштабну епопею з відстрілом вовків в наших лісах, яких тепер називаємо санітарами лісу).
4. поза ранговість та другорядність територіального аспекту, важливими є не межі чи розміри, а процеси (екосистемою є і крапля води, оскільки сформувалась внаслідок певних процесів, і біосфера);;
5. сильні позитивні і негативні зворотні зв'язки (позитивний зворотній зв'язок (призводить до еволюції, прогресу) - заболочування території після вирубки лісу, що веде до ущільнення грунту, отже, до накопичення води і зростання відповідних рослин, до збіднення киснем, до уповільнення розкладання рослинних залишків, накопичення торфу і подальшого посилення заболочування. Негативний (що стабілізує) зворотній зв'язок - взаємовідношення між хижаком і жертвою, наприклад, між рисями і зайцями: зростання кількості зайців сприяє зростанню чисельності рисей, але надмірну кількість рисей скорочує поголів'я зайців, після чого чисельність рисі також скорочується. У природних умовах дана система достатньо швидко стабілізується.
6. емерджентність (рідкісний древостой ще не складає лісу, оскільки не створює певного середовища: ґрунтового, гідрологічного, метеорологічного. Відомі спроби насадити ліси в зонах, для яких вони мало характерні, наприклад в степу. Дерева чомусь не приживалися. Успіху вдавалося добитися тільки після того, як на місце посадки завозили грунт з лісів, багатий грибницею. Нитки грибниці обвиває коріння, утворюючи з ними симбіоз - мікрозу. Гриби при взаємодії з тканиною кореня утворюють свого роду “складні органи”, що підвищують здатність рослини витягувати з грунту живильні речовини. У свою чергу гриби отримують деякі продукти фотосинтезу рослин. Потік енергії через мікрозу є одним з головних елементів харчового ланцюга і дерева і грибниці. Багато дерев не можуть рости без мікрози. В той же час сосни, наприклад, із здоровою мікрозою можуть рости на такому бідному грунті, який по сільськогосподарських стандартах не придатний для посівів зернових культур).
7. стабільність
8. стійкість

Геоекосистема – керована або підконтрольна людині територіальна система, являє собою частину ландшафтної сфери із характерними для неї процесами тепло- та волого обміну, біогеохімічними кругообігами, певними видами господарської діяльності та соціокультурних стосунків. Геоекосистема=Сучасний ландшафт.

Складається із геосистеми (відносно цілісне утворення, яке формується у тісній взаємодії та взаємопроникненні природи, населення, господарства, цілісність якого визначається взаємозв’язками між його компонентами), людини, господарсько-економічної системи. Модель геоекосистеми поліцентрична: її центром може бути будь-який із компонентів.

Геоекосистема характеризується такими властивостями:

1. територіальність-просторовість (будь-яка геоекосистема займає певну територію та простір);

2. поліструктурність (наявність вертикальної, територіальної - горизонтальної, часової структур);

3. складність (геоекосистема створена багатьма елементами різних типів із різнорідними зв’язками);

4. цілісність (позбавлення геоекосистеми хоча б одного елемента призводить до її кардинальної перебудови);

5. відкритість (врахування внутрішніх і зовнішніх зв’язків. Взаємовідношення із зовнішнім середовищем, тобто ін. геоекосистемами);

6. динамічність (зміни значень певних характеристик геоекосистеми в часі: добові, сезонні, багаторічні);

7. стійкість (здатність протистояти зовнішнім впливам, збереження внутрішньої структури);

8. стохастичність (ймовірність, невизначеність розвитку і функціонування геоекосистеми);

9. емерджентність (холі стичність – притаманна геоекосистемі нова властивість, якість та функції, які не характерні для кожного із її компонентів поокремо).

На основі відмінностей між поняттями екосистеми та геоекосистеми А. А. Минц та. С. Преображенский провели розмежування цих двох понять зобразивши їх графічні моделі (рис. 2).

.

Рис. 2. Уявлення про екосистему (А) та ландшафт (геоекосистему) (Б) за Мінцем - Преображенским: кружочки – компоненти цих систем, лінії – зв’язки між ними. Маючи одні й ті самі компоненти, структура зв’язків між ними відображається по-різному: - моноцентрично для екосистеми, та – поліцентрично для ландшафту.

Дата добавления: 2015-05-22