Соціальна структура суспільства зарубіжних країн

Основні форми власності на способи виробництва зарубіжних країн.

Конституційно-правові основи суспільного ладу зарубіжних країн.

Суспільний лад - це всеохоплююча організація суспільства, яка обумовлена певним рівнем соціально-економічного та політичного розвитку, характерними рисами свідомості і традиціями взаємодії людей у різних сферах життя.

Суспільний лад охороняється державою і правом, його засади знаходять своє закріплення в Основному Законі держави. У структурному відношенні суспільний лад складається з 4-х основних підсистем, кожна з яких об'єднує групу суспільних відносин в економічній, соціальній, духовно-культурній і політичній сферах.

Конституційна регламентація суспільного життя в різних країнах неоднакова за формою і обсягом. У сфері економічної організації вона протягом тривалого часу зводилась до закріплення в основних законах права власності.

Інститут власності - це форма присвоєння благ та відношенням між людьми з його приводу. /) публічна власність, яка за своїм характером відрізняється неподільністю (суб’єкти – держава, суб’єкти федерації; самоврядна місцева територіальна община; громадські формування)

2) приватна власність – подільна (будь які юридичні або фізичні особи).

З ст. 17 Декларації прав людини і громадянина 1789 року випливає юридична модель конституційної гарантії влас­ності:

1) право власності невід'ємне;

2) позбавлення цього права можливе тільки як виняток;

3) порядок позбавлення повинен бути встановлений за­коном;

4) закон, в свою чергу, має визначити такі випадки суспільної необхідності, за яких можливо позбавлення суб'єкта права власності;

5) ця необхідність повинна бути очевидною;

6) позбавлення права власності можливе лише з відшко­дуванням;

7) відшкодування повинно бути попереднім.

Плюралізм форм власності передбачає досить яскраву соціаль­ну структуру суспільства зарубіжних країн.

Існують три основні соціальні спільності:

а) особи, які працюють за наймом і складають абсолютну більшість населення кожної країни;

б) підприємці, у середовищі яких простежується постійне збільшення кількості середніх і дрібних власників;

в) маргінали (лат. - той, що міститься скраю) - це піддані та громадяни, які живуть за нижньою межею встановленого у країні офіційного рівня забезпеченості.

Високий рівень розвитку виробничих сил у розвинених краї­нах на основі новітніх досягнень науки й техніки, впровадження кібернетики, комп'ютеризація виробництва та освіти, прорив у сфері мікроелектроніки, впровадження енергозберігаючих і мало витратних технологій, використання роботів тощо спричини­ли падіння попиту на некваліфіковану («сині комірці») і збільши­ли попит на кваліфіковану («білі комірці») робочу силу.

Внаслі­док цього з середовища трудящих сформувався новий «середній клас» (адекватні назви - «середні верстви», «білі комірці»).

Сьо­годні середні верстви складають близько 70% осіб, що працюють за наймом, і постійно поповнюються «синіми комірцями».

В ос­новному - це кваліфіковані працівники із середньою, а часто з вищою освітою; інженерно-технічні фахівці широкого профілю; науковий і проектно-конструкторський персонал, менеджери («золоті комірці») і т. ін.

У США та Великобританії кількість інже­нерно-технічних працівників і менеджерів уже зрівнялася з кількістю працівників різних кваліфікацій.

Середній клас зарубіжних країн виконує нині головну функ­цію не тільки на виробництві, а й у суспільстві.

Він виступає ос­новним охоронцем існуючих суспільних відносин, носієм паную­чої ідеології, усіх цінностей, створених у суспільстві вільного підприємництва.

Можна сказати, що середній клас є гарантом ста­більності цього суспільства, його опорою.

Відповідно змінилася й політична роль трудящих.

Висновок марксизму про те, що ка­піталізм сам по собі створює могильника в особі пролетаріату, не підтвердився, а пристосовування цієї системи до нових умов вия­вилося досить ефективним.

Щодо великих підприємців, то їх кількість незначна.

Проте прибутки обернено пропорційні їх чисельності. Так, у США 60% доходів у 1991 р. припадало всього на 1% сімей.

Паралельно зі змінами соціальної структури суспільства, зро­станням кількості власників і в цілому життєвого рівня населен­ня простежується тенденція до маргіналізації окремих верств сус­пільства.

Маргінали, їх чисельне зростання - це результат со­ціальної нерівності, притаманної як розвиненим державам, так і тим, що розвиваються.

Це наслідок хвороби, якої ще не вдалося позбутися жодній соціальній системі.

Маргінали - це особлива соціальна група зі своїми соціальними інтересами у пошуках ро­боти, житла, матеріальної чи медичної допомоги тощо.

До неї належать безробітні, іммігранти, старі люди, що не мають пенсії, оди­нокі люди, багатодітні сім'ї, представники національних меншин.

Для них характерний низький рівень освіти (часто неграмотність), погані житлові умови, недоїдання, хитке соціальне становище, залежність від системи соціального забезпечення.

Саме тому середовище маргіналів є благодатним ґрунтом для створення кри­мінальних структур та екстремістських рухів.

За даними амери­канської газети «Нью-Йорк таймс» від 12 жовтня 1992 р., у США нараховується 35,7 млн. (14,2%) маргіналів.

У країнах ЄС кількість їх також значна - близько 30 млн. чоловік.

Тільки у Великобри­танії 11 млн. чоловік належать до прошарку бідних, 30% мешканців Іспанії перебувають за межею бідності.

Водночас треба зауважити, що у конституціях і нормах консти­туційного права демократичних держав є намагання виключити або звести до мінімуму невиправдані соціальні відмінності, соціальні конфлікти, скоротити межу між багатством і бідністю.

Наведене вище не суперечить висновку про те, що консти­туції є насамперед основними законами держави, а не суспільства, хоча вони в найбільш загальному вигляді регла­ментують суспільне життя.

Дата добавления: 2015-05-08