Причини низького рівня мовної культури. Способи їх уникнення

Тексти ділових паперів: види й вимоги до оформлення.

Обов’язковим складником ділових паперів, де викладається зміст документа, є текст.

Вимоги:

1. Фактичний матеріал повинен бути достовірним і об’єктивним, точним, неупередженим і ретельно перевіреним. Здебільшого оформлення документів здійснюється від імені юридичної особи (установи, організації), оповідь іде від третьої особи.
2. Достатність матеріалу для об’єктивного розв’язання питання: відсутність двозначного трактування, вичерпність інформації, всесторонній розгляд проблеми, питання, залучення всіх факторів. Необхідно уникати довгих вступів, відступів від суті питання, багатослів’я, повтору слів, що не несуть змістового навантаження, оскільки за другорядними деталями, зайвими частинами втрачатиметься головне. До того ж документ, як правило, не повинен містити більше одного питання. Врахування названих чинників робитиме текст доказовим і переконливим.
3. Використання засобів логічної оцінки матеріалу уможливлює зв’язність окремих частин, визначення причинно-наслідкових зв’язків між фактами,вказівку на черговість здійснення (у першу чергу, одночасно, після).
4. Актуальність фактів та їх своєчасність: запізніла інформація робить документ непридатним для ділового спілкування, а інколи і шкідливим.
5. оптимальним уважається зміст документа, що містить не більше двох основних частин: у першій викладається причина і мета написання, у другій – рішення, пропозиції, висновки.

Інколи рекомендується в текстах ділових паперів виділяти три основні частини:

Вступна, доказова, закінчення.

Типи текстів у документах:

1. Традиційний лінійний запис зв’язної мови (текст до рапорта);
2. Трафарет – це традиційний лінійний запис, але з пропусками, які заповнюються пізніше (текст довідки);
3. Анкета – текст розташовано вертикально у вигляді «запитань» і «відповідей», виражених іменником у називному відмінку (ткст-анкета);
4. Таблиця – зміст подається в цифровій чи словесній формі і викладається у рубриках вертикальної й горизонтальної площин (текст до залікової книжки);
5. Комбінований – сполучення різнотекстових елементів (текст до довідкової картки правопорушника).

Культу́ра мо́влення — це дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, невимушене, цілеспрямоване, майстерне вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування.

культура мовлення — це сукупність таких якостей, які найліпше впливають на адресата з урахуванням реальної ситуації, поставлених мети й завдань. До них належать: точність, зрозумілість, чистота мови, багатство й розмаїтність, виразність, правильність.

А ось як подає визначення поняття «культура мови» словник мовознавчих термінів: культура мови — це ступінь відповідності нормам орфоепії, слововживання та іншим установленим для даної мови; здатність наслідувати ліпші зразки у власному індивідуальному мовленні. Таким чином, блискуче володіння мовою, її нормами у процесі живомовної практики людини й розкриває її культуру мовлення. Мовлення вбирає в себе реальне говоріння, що триває в часі й розкривається у звуковій (включно із внутрішнім проговорюванням) або письмовій формі. Але опанувати літературні канони вимови й дотримувати їх набагато складніше й важче, ніж навчитися безпомилково писати.

Фундаментальними причинами низької культури усного мовлення є порушування системи вимог, регламентування, значний вплив суржику й недостатнє знання засад літературної вимови. Ще з прадавніх часів уміння правильно говорити вважалося невід'ємною частиною виховання. У перших навчальних закладах Давньої Греції ораторське мистецтво вважали однією з семи головних наук.
36. Публічний виступ: суть і вимоги.

Вимоги:

• Доступність викладу,
• Високий рівень науковості й достовірності,
• Логічна культура оратора,
• Яскравість та емоційність його.

Виступ – це мова (повідомлення) однієї особи перед багатьма.

Виступ – це контакт оратора й аудиторії, «діалог» автора і аудиторії, до того ж діалог специфічний: у ньому пропущено репліки однієї зі сторін (слухачів), точніше вони мовчазні.

Виступ належить до складних і багатофункціональних явищ, оскільки тільки оратор повинен виконувати найрізноманітніші функції.

Дата добавления: 2015-05-08