Світогляд, його структура та роль в життєдіяльності людини

Тема 1: Сутність філософії та її роль у суспільстві

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Тема 1. Сутність філософії та її роль у суспільстві.

Тема 2. Гносеологія (філософія пізнання).

Тема 3. Онтологія (філософія буття).

Тема 4. Філософія свідомості.

Тема 5. Антропологія (філософія людини).

Тема 6. Аксіологія (філософія цінностей).

Тема 7. Філософія культури. Проблема цивілізації.

Тема 8. Філософія історії.

Тема 9. Філософія суспільства.

Тема 10. Філософія права.

Тема 11. Антична філософія

Тема 12. Філософія Середньовіччя та епохи Відродження

Тема 13. Філософія Нового Часу і Просвітництва

Тема 14. Класична німецька філософія

Тема 15. Сучасна зарубіжна філософія

Тема 16. Українська філософія

Мета: ознайомити студентів з основами філософських знань, що передбачає розуміння смислу поняття світогляду і знання його типології, з’ясування зв’язку між світоглядом і філософією. Знати специфіку філософського знання, його відмінність від природничо-математичних та соціально-гуманітарних наук. Важливим завданням курсу є усвідомлення головних проблем та структури філософського знання. Для реалізації цих завдань студент має усвідомити функції філософського мислення.

Основні поняття: філософія,філософствування,мудрість, дискурс, праксис, світогляд, світовідчуття, світорозуміння, світосприйняття, типи світогляду, наука, релігія, міф, ідеологія, метафізика, онтологія, гносеологія, антропологія, аксіологія, логіка, рефлексія, соціальна філософія, етика, методи філософії, предмет філософії, функції філософії, категорії філософії.

Питання до самостійної роботи:

1. Світогляд, його структура та роль в життєдіяльності людини.

2. Міфологія та релігія як історичні типи світогляду.

3. Наукова картина світу. Специфіка філософського освоєння світу.

4. Методи та функції філософії.

Суспільство витворило певні форми, в яких культивується (твориться, зберігається і передається) духовність. Це — мистецтво, мораль, релігія, філософія, їх гармонійне поєднання в певній особі, в суспільстві формує світогляд. Він постає як духовна цілісність, у якій із найзагальніших позицій осмислюються світ, суспільство і людина.

Світогляд — система найзагальніших знань, цінностей, переконань, практичних настанов, які регулюють ставлення людини до світу.

Суттєва риса світогляду – цілісність поглядів.

Центральна проблема світогляду — відношення людини до світу.

Виокремлюють три основні типи виявів відношення людини до світу:

Пізнавальне відношення людини до світу виявляється в тому, що світогляд охоплює насамперед найбільш загальне знання про світ.

Оцінювальне відношення людини до світу включає цінності, ідеали, які регулюють соціальні стосунки в суспільстві і на основі яких відбувається оцінювання соціальних явищ.

Практичне відношення людини до світу передбачає наявність у світогляді певних практичних настанов: чинити або не чинити так чи інакше.

Структура світогляду органічно зумовлює його функції.

Функція тлумачення, розуміння світу. Світогляд як світорозуміння може бути раціоналістичним — таким, що визнає всевладдя розуму, та ірраціоналістичним — таким, що вважає основою світу недоступне, непідвладне розуму.

Оцінювальна (аксіологічна) функція. З аксіологічної точки зору світогляди поділяють на оптимістичні й песимістичні, гуманні та антигуманні.

Праксеологічна функція. Виділяють практично-активні та споглядальні світогляди.

Крім вищезазначених, світогляд виконує функції об'єднання нації, релігійної общини, соціальної групи. Взаєморозуміння й узгодженість суб'єктів цих соціальних утворень можливі лише за умови, що вони поділяють певний світогляд.

Дата добавления: 2015-05-22