Методичні рекомендації. Тема: Україна в другій половині 1950-х - середині 1980-х років

План

Тема: Україна в другій половині 1950-х - середині 1980-х років

Семінарське заняття №11

Контрольні питання

1.Висвітліть процес територіального поділу Польщі й подальшу долю західноукраїнських земель.

2.Проаналізуйте основні складові радянізації західноукраїнських земель.

3.Складіть таблицю: основні битви 1941-1942 рр.

4.Евакуаційні заходи в Україні.

5.Окупаційний режим в Україні. План «Ост» та його реалізація.

6.Охарактеризуйте основні течії Руху Опору в Україні.

7.Поясніть зміст такого явища, як колабораціонізм в Україні.

8.Вкажіть операції зі звільнення України.

9.Охарактеризуйте якими були наслідки Другої світової війни для України.

Теми доповідей та рефератів:

1.Радянсько-німецький договір про ненапад від 1939 р.

2.ОУН-УПА – невід’ємна частина руху Опору в Україні.

3.Херсонщина в роки війни.

Література:

1. Веселова О. Українське суспільство в 1945-1953 рр.: ідеологізація по-сталінськи // Історичний журнал. – 2005. – № 1.

2. Кентій А., Лозицький В. Війна без пощади і милосердя: Партизанський фронт у тилу вермахту в Україні (1941-1944). – К., 2005.

3. Ковалюк В.Р. Західна Україна на початку другої світової війни // Укр. істор. журнал. – 1991.

4. Коваль М.В. Друга світова війна та історична пам'ять // Укр. істор. журнал. – 2000. – №3, 4.

5. Коваль М.В. ОУН-УПА: між «третім рейхом» і сталінським тоталітаризмом // Укр. істор. журнал. – 1994. – №2-3.

6. Коваль М.В. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939-1945 рр.). – К., 1999.

7. Коваль М.В. Українська РСР у період відбудови і розвитку народного господарства (1945-1955) // Укр. істор. журнал. – 1990. – № 4.

8. Кучер В. Друга світова війна і Україна: короткий історіографічний огляд // Історичний журнал. – 2005. – № 2.

9. Лисенко О.Є. Друга світова війна як предмет наукових досліджень та феномен історичної пам'яті // Укр. істор. журнал. – 2004. – №5. – С.З-16.

Мета: розглянути суспільно-політичний та соціально-економічний розвиток українських земель у другій половині 1950-х – середині 1980-х рр.; сформувати уявлення про добу «відлиги», «застою» (з’ясувати чому з’явилися саме такі назви); дисидентський рух.

Ключові поняття: Хрущовська «відлига»; реабілітація; лібералізація політичного режиму; дисидентство; «шістдесятники»; «неперспективні» села; П.Ю.Шелест; В.В.Щербицький; русифікаторська політика; нігілістичне ставлення; правозахисний і дисидентський рух; «застій».

1.Суспільно-політичне життя в умовах «відлиги».

2.Економічні реформи та соціальні програми М.С.Хрущова (1953-1954).

3.Криза радянської моделі суспільно-політичного розвитку. Л.І.Брежнев (1964-1982). Ю.В.Андропов (1982-1984). К.У.Черненко (1984-1985).

4.Кризові явища в економіці та соціальній сфері.

5.Дисидентський рух.

Період з 1953 по 1964 р. увійшов в історію під назвою «десталінізації» або лібералізації суспільно-політичного та економічного життя. Висвітлюючи перше питання, варто звернути увагу на загальну суспільно-політичну ситуацію, яка склалася в Україні на середину 1950-х рр. Після смерті Сталіна в радянській державі було проголошено курс на лібералізацію суспільно-політичного та економічного життя. Слід розкрити критику культу особи Сталіна, з якою виступив М.С. Хрущов «Про подолання культу особи та його наслідків» на ХХ з’їзді КПРС в 1956 р. Важливо показати причини культу особи і його наслідки для народів СРСР і українського народу зокрема. Поясніть чому вважається, що ця подія започаткувала період «відлиги»; вкажіть на підтримку яких політичних сил спирався перший секретар ЦК КПРС, взявши курс на демократизацію суспільства? Проаналізувати, як проходив процес реабілітації жертв сталінських репресій, чому він мав половинчастий характер.

Проаналізуйте чинники, які зумовили необхідність проведення реформ у суспільно-політичній сфері. Вкажіть, які практичні кроки здійснювалися у рамках нової політики. З’ясуйте, чому не вдалося втілити в життя всі позитиви, задекларовані партійним керівництвом, які політичні сили були зацікавлені у гальмуванні реформ, які чинники прискорили завершення політичної кар’єри М.Хрущова. Розкрийте неоднозначність тлумачення роль та значення постаті М.Хрущова у суспільно-політичному житті України.

У другому питанні слід охарактеризувати зміни, що відбулися в економіці СРСР та України у хрущовський період. Покажіть їх зв’язок із суспільно-політичними процесами. Зверніть увагу на обґрунтованість «економічних експериментів» М.Хрущова та їх суперечливий характер. Покажіть, наскільки ефективними виявилися зміни в економічній політиці у цей період. Вкажіть особливості реформування господарського управління промисловістю і сільським господарством в окреслений період. Підводячи підсумок, акцентуйте увагу на причинах та наслідках незавершеності економічних реформ періоду «відлиги».

Наприкінці 1964 р. новим Генеральним секретарем обрали Л. Брежнєва, який почав проводити політику, спрямовану на задоволення потреб партійної бюрократичної верхівки. В цьому питанні, слід проаналізувати, чому зміна в партійному керівництві спричинила згортання процесів лібералізації і початок періоду неосталінізму, як це вплинуло на ситуацію в Україні. Проаналізуйте причини посилення політичних репресій, згортання процесу реабілітації, посилення русифікації та зміцнення центральної влади в Україні. Розкрийте причини та особливості зростання тоталітаризму в адміністративно-державному управлінні. Дайте оцінку діяльності вищих партійних керівників в Україні (П.Шелест, В.Щербицький).

Потрібно проаналізувати стан народногосподарського комплексу країни за часів керівництва Л.Брежнєва. Зверніть увагу на поступове наростання кризових явищ в економіці, невідповідність масштабів та якісних показників планового виробництва зростаючим потребам суспільства. Розкрийте ресурсно-витратний характер промислового виробництва у даний період. Держава взяла курс на нову економічну реформу під назвою «косигінська» реформа. Результатом її було падіння темпів економічного розвитку і наростання кризи. Розгляньте основні причини системного уповільнення темпів економічного розвитку. Покажіть, чому даний період називають періодом «застою». Охарактеризуйте особливості соціальної політики уряду у цей період. Розкрийте механізм гальмування розвитку суспільства, його складові елементи. Посилювався бюрократичний централізм. Нарощувався військово-промисловий комплекс (ВПК). Україна перетворилася в зону екологічного лиха. Неефективна колгоспно-радгоспна система, міграція сільського населення в міста і дефіцит робочої сили в селі сприяли появі «неперспективних» сіл і кампанії з їх ліквідації. Стан оплати праці та падіння купівельної спроможності карбованця позначилися на життєвому рівні населення. Дефіцити і черги стали найхарактернішими рисами побуту радянських людей у 70-80-ті pp. ХХ ст. Натомість зростали привілеї, всевладдя та безконтрольність номенклатурної верхівки. Зверніть увагу на загострення економічної ситуації в країні, посилення тіньової економіки у народному господарстві СРСР та України до середини 1980-рр.

В останньому питанні охарактеризуйте місце дисидентського та правозахисного руху у житті України в умовах посилення політичного тиску. Зокрема, варто звернути увагу на передумови виникнення руху «шестидесятників», його організаторів та найбільш активних учасників (Л.Танюк, А.Горська, І.Драч та ін.). Проаналізуйте основні форми діяльності нового покоління української інтелігенції, що виступала за оновлення тодішнього суспільства.

Охарактеризуйте історичну зумовленість виникнення дисидентського руху в Україні, вкажіть його основні центри та форми діяльності. Розгляньте основні напрямки дисидентського руху (самостійницький, національно-культурницький, правозахисний, релігійний), завдання та способи їх вирішення. Назвіть та проаналізуйте основні форми спротиву дисидентства тоталітарному ладу. Поясніть, яке місце займала Українська Гельсінська група у розвитку дисидентського руху республіки і Союзу. Поясніть, яку роль відіграв дисидентський рух у суспільно-політичному житті республіки; чому він не став масовим.

Ознайомтесь із першоджерелами:

З доповіді Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова XX з'їзду Комуністичної партії Радянського Союзу «Про культ особи та його наслідки» (25 лютого 1956 р.) (витяг)

...Свавілля Сталіна стосовно партії, її Центрального Комітету особливо виявилося після XVII з'їзду партії, який відбувся 1934 р.

...Комісія ознайомилася з великою кількістю матеріалів … і виявила численні факти фальсифікованих справ проти комуністів, неправдивих звинувачень, кричущих порушень соціалістичної законності, внаслідок чого загинули невинні люди. Виявляється, що багато партійних, радянських, господарських працівників, яких оголосили в 1937-1938 роках «ворогами», насправді ніколи ворогами, шпигунами, шкідниками і т. ін. не були, що вони, по суті, завжди лишалися чесними комуністами, але були обмовлені, а іноді, не витримавши звірячих тортур, самі зводили на себе наклеп (під диктовку слідчих-фальсифікаторів) у всіляких тяжких і неймовірних звинуваченнях.

Встановлено, що із 139 членів і кандидатів у члени Центрального Комітету, обраних на XVII з'їзді партії, було заарештовано і розстріляно (переважно у 1937-1938 рр.) 98 осіб, тобто 70 відсотків.

...Це відбулося внаслідок зловживання владою з боку Сталіна, який почав застосовувати масовий терор проти кадрів партії.

...Склалася порочна практика, коли в НКВС складалися списки людей, справи яких підлягали розгляду на Військовій Колегії, і їм заздалегідь визначалася міра покарання. Ці списки передавалися Єжовим особисто Сталіну для санкціонування пропонованих мір покарання. В 1937-1938 роках Сталіну було направлено 383 таких списки на багато тисяч партійних, комсомольських, військових і господарських працівників і було отримано санкцію.

...Сталін був людиною дуже недовірливою, з хворобливою підозріливістю....Хвороблива підозріливість прийшла його до огульного недовір'я, в тому числі й стосовно видатних діячів партії, яких він знав багато років....

Маючи необмежену владу, він припускався жорстокого свавілля, пригнічував людину морально і фізично.

...Культ особи набув таких страшних розмірів здебільшого тому, що сам Сталін всіляко заохочував і підтримував звеличення його особи... Одним з найбільш характерних проявів самовихваляння і відсутності елементарної скромності Сталіна є видання його «Короткої біографії», яка вийшла у світ 1948 р.

Ця книга є вираженням найбільш невтримних лестощів, зразком обожествлення людини, перетворення її на непогрішного мудреця....Нема необхідності цитувати нудотно-улесливі характеристики, нагромаджені в цій книги одна на одну. Слід лише підкреслити, що всі вони відредаговані особисто Сталіним.

Изв. ЦК КПСС: – 1989. – № 3. – С. 136-157. // Історія України: Документи. Матеріали. Посібник /Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., Академія, 2002. – С.389-390.

Указ Президії Верховної Ради СРСР про передачу Кримської області із складу РРФСР до складу УРСР (19 лютого 1954 р.)

Учитывая общность экономики, территориальную близость и тесные хозяйственные и культурные связи между Крымской обл. и Украинской ССР, Президиум Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик постановляет:

Утвердить совместное представление Президиума Верховного Совета РСФСР и Президиума Верховного Совета УССР о передаче Крымской обл. из состава Российской Советской Федеративной Социалистической Республики в состав Украинской Советской Социалистической Республики.

Председатель Президиума Верховного Совета СССР К. Ворошилов

Секретарь Президиума Верховного Совета СССР Н. Пегов

Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посібник /Упоряд.: А.С.Чайковський, О.Л.Копиленко, В.М.Кривоніс, В.В.Cвистунов, Г.І.Трофанчук. – К., ЮрінкомІнтер, 2003. – С. 568.

Із книги І. Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (витяг)

От і радіємо з денаціоналізації десятків народів, з успіхів русифікації, того, що мовляв понад десять мільйонів неросіян в Союзі, за останнім переписом назвали «рідною» російську мову і зріклися своєї мови. І ставимо це в заслугу «великому и могучему русскому языку», забуваючи, що всі великі росіяни вбачали велич і красу своєї мови зовсім не в її нібито здатності витісняти й заміняти гобою інші і славили її лише тоді й остільки, коли й оскільки йшлося про обстоювання її для себе, а не поширення її на інших.

...Щоб десятки націй СРСР «добровільно» відмовилися від своєї мови й національності, для цього потрібно дуже багато, непомірно багато неправди й несправедливості. Бо ж в атмосфері правди й справедливості безглузда й дика сама постановка такого питання, такої мети: спеціально відмовлятися, цілим народом відмовлятися від своєї мови....Потрібно багато несправедливості і неправди щодо минулої історії цих народів, щодо марксизму-ленінізму, щодо суті комунізму, щодо характеру тих процесів, які відбуваються на наших очах.

Вітчизна. – 1990. – № 7. – С. 100.

Із книги П. Шелеста «Україно наша Радянська» про досягнення України за радянські часи (1970 р.). (витяг)

Кожний, хто живе на Радянській Україні, любить її, з гордістю говорить: «моя Україна», «наша Україна». І це цілком природно і закономірно. Тут ми народилися, виросли як громадяни, будівники комунізму. Але водночас ми кажемо: «наша Росія, Білорусія, Грузія, Латвія, всі союзні республіки». І це також природно і закономірно, бо вони є республіки-сестри єдиної сім'ї народів і своєю спільністю становлять могутній Радянський Союз.

...Нинішня наша Україна за рівнем і обсягом промислової продукції – це майже шість довоєнних Україн. Питома вага республіки в народному господарстві країни по окремих видах промислової та сільськогосподарської продукції становить: по вугіллю – 34 проценти, газу – 31, чавуну – 48, готовому прокату – 42, залізній руді – 56, металургійному устаткуванню – 48, тракторах – 32, фабричних цукрових буряках – 58, олії – 32, зерну – 23, м'ясо-молочних виробах – 23-25 процентів. По багатьох найважливіших показниках, у тому числі і по обсягу промислової продукції та капіталовкладеннях, Україна досягла рівня, який мав увесь Радянський Союз напередодні Великої Вітчизняної війни....

…

Радянська Україна займає почесне місце на міжнародній арені. Вона бере активну участь у роботі більш як п'ятдесяти різних міжнародних організацій, є членом ООН. До голосу України сьогодні прислухається увесь світ. Прогресивні люди всіх країн з великим інтересом дізнаються про наші досягнення в усіх галузях народного господарства, культури, науки, мистецтва.

Шелест П.Ю. Україно наша Радянська. – К.: Політвидав України, 1970. – С. 5, 76-79. // Історія України: Документи. Матеріали. Посібник /Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., Академія, 2002. – С.401-402.

Зі статті у журналі «Комуніст України» «Про серйозні недоліки та помилки однієї книги» про книгу П. Шелеста «Україно наша Радянська» (квітень, 1973 р.) (витяг)

...За останні роки створено чимало фундаментальних праць... У світлі цих незаперечних досягнень особливо прикрою є поява окремих публікацій низького ідейно-теоретичного і фахового рівня. В цьому плані привертає увагу книга П.Ю. Шелеста «Україно наша Радянська».

У книзі непомірно багато місця відводиться минулому України, її дожовтневій історії, водночас слабо показуються такі епохальні події, як перемога Великого Жовтня, боротьба на побудову соціалізму. … Особливо наочно це виявилося у характеристиці Запорізької Січі. Автор значною мірою ідеалізує українське козацтво і Запорізьку Січ....

В книзі, наприклад, про возз'єднання України з Росією – цю видатну історичну подію, що мала величезне значення для дальшого розвитку двох братніх народів, говориться як про звичайний рядовий факт. Жодним словом автор не обмовився про те, що завдяки цьому історичному актові український народ був врятований від іноземного поневолення….

...В книзі жодного слова немає, наприклад, про те, що далеко не всі українські письменники одразу сприйняли Великий Жовтень, … перші роки Радянської влади не завжди знаходили вірне відображення, що в національному питанні група митців у 20-х – першій половині 30-х років виявляла хитання, а окремі з них ставали на шлях боротьби проти політики партії.

Обходячи такі питання, автор тим самим применшує роль Комуністичної партії, її ідей і практичної діяльності у розв'язанні завдань соціалістичного будівництва...

Відомо, що економіка СРСР являє собою єдиний народногосподарський комплекс і розвивається за єдиним державним планом в інтересах всього Радянського Союзу в цілому і кожної республіки зокрема…

Однак у книзі «Україно наша Радянська» розвиток економіки республіки, її досягнення розглядаються значною мірою у відриві від загальних успіхів Радянського Союзу, не розкривається той факт, що розквіт Української РСР є наслідком не лише героїчної праці трудящих України, а й усіх народів СРСР…

...У книзі навіть не названо основних принципів заснування Союзу РСР. …

За що усунули Шелеста?: Документи. – Сучасність, 1973. – Ч. 7. – С. 77-81. // Історія України: Документи. Матеріали. Посібник /Уклад., комент. В.Ю.Короля. – К., Академія, 2002. – С.403-404.

Лист секретаря ЦК КПУ В. Маланчука н Політбюро ЦК КПУ про необхідність боротьби з націонал-комунізмом (весна 1973 р.) (витяг)

За останні роки в діяльності ідеологічних центрів імперіалізму все більшого значення надається так званому націонал-комунізму, спрямованому проти ідеології марксизму-ленінізму, дружби народів і пролетарського інтернаціоналізму…

За кордоном, особливо українською націоналістичною еміграцією, активно досліджуються ідейно-політичні платформи та досвід практичної антирадянської діяльності укапістів і боротьбистів, видано багато статей і брошур на цю тему... Ватажки ряду зарубіжних угруповань українських буржуазних націоналістів лементують про можливість реалізації ідей націонал-комунізму на Україні, навіть в умовах радянського ладу, шляхом відриву її від Союзу РСР. Все це зумовлює необхідність рішучого посилення боротьби проти ідеології націонал-комунізму, ґрунтовного і всебічного викриття ворожої марксизму-ленінізму ідейно-теоретичної сутності і політичного спрямування націонал-комунізму всіх різновидностей, особливо українського. При цьому важливо розкрити ідейно-політичну спорідненість і наступність доктрин сучасних трубадурів націонал-комунізму з поглядами їх посередників, зокрема, боротьбистів та різних націонал-ухильницьких елементів в КП(б)У, їх теоретичну неспроможність і політичну шкідливість.

Бажан О. Мене називають сучасним Кочубеєм... // Літературна Україна. – 1993. – 2 грудня.

Дата добавления: 2015-05-22