Аутрайт – валютний курс при міжбанківських термінових валютних угодах з урахуванням премії або знижки. 4 страница

Україна повинна будувати таку модель ринкової економіки, яка найбільше відповідає особливостям нашого розвитку, структурі економіки, географічному положенню. Ураховуючи те, що Україна має могутній індустріальний і науково-технічний потенціал, підготовлені кадри, нам недоцільно обирати модель ринкової економіки, у якій переважає приватна власність і економіка регулюється виключно ринковими законами. Цей шлях був би не прогресом, а регресом.

Таким чином, Україні важливо обрати правильний шлях переходу до ринку. Найпоширенішими з них є: еволюційний, «шокової терапії» (або прискорений), жорсткого регулювання (рис. 18.5).

Рис. 18.5. Моделі та стадії переходу до ринкової економіки

Модель еволюційного переходу до ринку ґрунтується на поетапному і поступовому впровадженні ринкових відносин. Вона характеризується значною тривалістю (10–15 років) і поступовістю змін.

Модель «шокової терапії» передбачає одночасне й швидке введення всіх атрибутів ринку, стрімкий перехід від неринкових до ринкових відносин.

Модель жорсткого регулювання переходу до ринку ґрунтується на державному регулюванні цін на найважливіші товари та доходи населення.

Вводити ринкову економіку в Україні слід прискорено, але без «шоку». Таким є поелементний, еволюційно-радикальний шлях. Він поєднує перший і третій варіанти, тобто поступовість, поетапність і державне регулювання цін на найважливіші товари, з одного боку, і прибутків, з іншого. Миттєво нам не вдасться ввійти в ринок, тому що в країні, по суті, немає розвиненої інфраструктури, без якої він не може існувати.

Перехід до ринкової економіки потребує також докорінних організаційних перетворень, проведення цілеспрямованих реформ, зміни психологічного мислення. В організаційному плані перехід до ринкової економіки може бути поділений на три основні стадії:

– підготовча – демократизація економіки;

– реформаторська – оздоровлення, стабілізація економіки;

– творча – організація навчальної діяльності ринку.

Демократизація економіки включає: ліквідацію структур апарату примусового господарювання в економічній сфері; демонополізацію товарного й грошового обігу; декретування права власності; створення необхідних умов для конкуренції; кадрове забезпечення реформи.

Реформування економіки передбачає: створення надійного механізму управління грошово-кредитною системою; організаційно-господарське реформування економіки; створення ефективного механізму економічного стимулювання та регулювання підприємницької діяльності.

Творчий процес – організація навчальної діяльності ринку – об’єднує: відновлення функцій грошей; створення бюджетно-податкового механізму; свободу вибору форм власності; створення ринкової системи з усіма її елементами.

У межах основних стадій та їх напрямів розробляються загальна й конкретні цільові програми. Наприклад, програма економічної реформи й політики України включає такі розділи: фінансова політика, грошово-кредитна політика, лібералізація цін, зовнішньоекономічна політика, програма приватизації, інвестиційна політика, конверсія й структурна перебудова економіки та ін.

Економіка України знаходиться в умовах, які без перебільшення можна назвати «напередодні світової депресії». Наближення краху заснованої на доларі світової фінансової системи дедалі частіше штучно гальмується військово-політичними чи військовими заходами, що стало можливим у пострадянському однополюсному світі.

Сьогодні складний для світової економіки час, який потребує пильної уваги експертного співтовариства, концентрації інтелектуальних зусиль на шляхах і засобах вироблення відповідей, адекватних сучасним викликам.

Виявилися хибними прогнози щодо того, що глобальна економічна криза:

– відбудеться в середньостроковій перспективі (1 – 1,5 – 2 роки);

– матиме сегментарний характер і не зачепить усі сектори економіки;

– відчуватиметься лише окремими країнами світу.

Наближення загальносвітової депресії прогнозують найавторитетніші фінансові установи й експерти. Такі оцінки висловили, наприклад, фахівці Goldman Sachs Group, колишній глава Федеральної резервної системи США Алан Грінспен, лауреати Нобелівської премії з економіки Майрон Шоулз і Джозеф Стігліц.

Міжнародне рейтингове агентство Fіtch погіршило з 2,9 до 2,7% прогноз темпів зростання світової економіки на 2009 рік, а також прогноз темпів зростання економік низки ключових країн, таких як США, Японія, Великобританія та країни Єврозони.

Найбільш песимістичні погляди в аналітиків Fіtch на американську економіку, вірогідність депресії якої, на їхню думку, у 2009 році є достатньо високою.

ООН оприлюднила ще гірші прогнози, згідно з якими темпи зростання світової економіки у 2009 році складуть 2,1%. Ще в травневій доповіді ООН було зазначено: «Достеменно не відомо, як швидко заходи, що вживаються США з метою стимулювання в контексті кредитно-грошової та податково-бюджетної політики, матимуть результат і чи не призведе збереження проблем на фінансовому ринку і ринку житла до сповзання цієї провідної в економічному відношенні країни до більш глибокого спаду, що матиме наслідки для всього світу».

Сьогодні очевидно, що антикризові заходи американського уряду не дають відчутних довгострокових позитивних результатів. Це засвідчує, зокрема, оголошена 7 вересня заява Міністерства фінансів і Федерального агентства з фінансування житла США щодо впровадження державного керування на іпотечних гігантах Fannіe Mae і Freddіe Mac, які володіють або виступають гарантами майже половини всіх іпотечних кредитів у США на суму понад 5 трильйонів доларів.

Чи не нагадує це заходи, яких вживав уряд Ф. Рузвельта з метою виведення американської економіки з Великої депресії?

Аналогічна ситуація склалася також в Європейському Союзі.

За даними Eurostat, валовий внутрішній продукт 15 країн, що входять до єврозони, у II кварталі ц. р. знизився на 0,2 відсотка в порівнянні з першим кварталом і зріс лише на 1,4% в порівнянні з відповідним кварталом попереднього року.

Зокрема, у Німеччині, у найбільшій європейській економіці, за даними Федерального статистичного управління, ВВП у другому кварталі ц. р. скоротився на 0,5% в порівнянні з першим кварталом. Зростання німецької економіки у квартальному обчисленні склало 1,5%.

За даними опитування, проведеного Європейським центробанком, зростання економіки єврозони у 2009 році складе лише 1,3%, а не 1,6%, як прогнозувалося раніше.

Таким чином, спостерігаються чіткі ознаки наближення глобальної кризи, яка охопить більшість країн світу (можливо, за винятком Китаю, Індії, Бразилії, В’єтнаму та ін.).

Можна виокремити ряд причин прямування економіки до прірви депресії, які мають не короткостроковий чи кон’юнктурний, а фундаментальний характер, що зумовлюється системними недоліками світової економічної системи (рис. 18.6).

Рис. 18.6. Причини прямування світової економічної системи до прірви депресії

По-перше, це вади глобальних фінансів. За висновками багатьох експертів, світова економіка, насамперед у розвинених країнах, протягом останніх десятиліть перетворилася з продуктивної на спекулятивну.

Динаміка фондового ринку зумовлюється не реальною цінністю представлених на ньому цінних паперів, що ґрунтується на споживчій цінності відповідних товарів і послуг, а спекулятивним попитом. Унаслідок цього на ринку під впливом навіть другорядних подій можуть миттєво з’явитися або, навпаки, зникнути з ринку десятки мільярдів доларів.

Таким чином, цінність сучасних грошей майже повністю відірвалася від цінності їхнього товарного наповнення. Порушено фундаментальну пропорцію ринкової економіки, що формалізується «рівнянням обміну» Фішера: вартість грошей в обігу має відповідати вартості вироблених товарів і наданих послуг. Замість традиційної формули товарно-грошового обміну «товар – гроші – товар» або більш пізньої «гроші – товар – гроші» маємо безтоварну формулу «гроші – гроші», що відбиває спекулятивну сутність новітньої фінансової системи та сучасного фондового ринку.

По-друге, неминучість депресії зумовлюється характером сучасного розподілу праці у світовій економіці. Розвинені країни дедалі більше залежать від постачання з країн, що розвиваються, не тільки енергоносіїв чи сировини, але й готової продукції споживчого призначення. Це стало наслідком переведення до «третього світу» виробництв попередніх технологічних укладів і зосередження найбагатших країн світу на розвиткові сфери послуг, що обслуговує переважно їхні внутрішні потреби.

За таких умов трансформація економічної політики країн «третього світу», які більше не згодні на постачання своєї продукції на світовий ринок за низькими цінами, закономірно призвела до виникнення величезних дисбалансів у зовнішній торгівлі. Зовнішні прояви такої трансформації – стрімке підвищення цін на енергоносії та продовольство.

Особливо негативно це позначається на економіці США, які компенсують величезний дефіцит платіжного балансу емісією доларової маси. Зрозуміло, що рано чи пізно цей набряк має прорвати.

По-третє, наближення краху заснованої на доларі світової фінансової системи дедалі частіше штучно гальмується військово-політичними чи військовими заходами, що стало можливим у пострадянському однополюсному світі.

Проте події в Грузії призвели до виникнення принципово нової глобальної конфігурації, у якій застосування силового арсеналу утвердження глобальних переваг однієї країни є обмеженим.

Нині ми живемо в розколотому світі з високим ступенем нестабільності, у якому існуючі інститути безпеки довели свою неефективність. Намагання надалі вирішувати економічні проблеми силовими засобами можуть призвести до виникнення широкомасштабного політичного або навіть збройного конфлікту, наслідки якого неважко передбачити.

Достатньо згадати, що саме Перша світова війна поклала край глобалізації кінця XIX – початку XX століття.

За умов, що склалися, матиме надзвичайно руйнівні наслідки політика, вочевидь спрямована на порушення інтересів і безпеки великих країн. Особливо якщо ці країни визначальним чином впливають на стан світового енергетичного ринку та ресурсне забезпечення держав Заходу.

Наміри щодо блокування вступу Росії до СОТ, виключення з G8 (країн «великої вісімки»), обмеження потоків капіталів тощо – контрпродуктивні, позаяк не додають конструктиву у формуванні «порядку денного» світової економіки на майбутнє.

По-четверте, події останніх десятиліть довели неефективність існуючих інститутів регулювання світової економіки.

Це, насамперед, стосується Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Світової організації торгівлі (СОТ).

МВФ виявився безпорадним перед сповзанням глобальної економіки в зону депресії. Головні причини неефективності цього інституту – негативна «кредитна історія», накопичена ним під час застосування шкідливих рецептів економічного «оздоровлення» країн-реципієнтів протягом 90-х років, а також неготовність відмовитися від використання застарілих монетаристських підходів до формування політики Фонду в країнах «третього світу».

Крах Дохійського раунду переговорів країн СОТ став наочною ілюстрацією глухого кута, до якого завела спрямованість цієї організації на захист інтересів розвинених держав у «третьому світі».

Відсутність загальновизнаних ефективних міжнародних механізмів забезпечення балансу інтересів розвинених країн і країн, що розвиваються, унеможливлює стабільний розвиток глобальної економіки.

Отже, малі економіки стали заручниками всіх чинників глобальної нестабільності – світової економічної нерівноваги, кризи діючих інститутів підтримання стабільності, боротьби великих держав за зони політичного та економічного впливу. Це повною мірою відчула на собі економіка України.

Протягом п’ятнадцятирічних переговорів щодо вступу до СОТ українська сторона зробила суттєві поступки нашим партнерам. Як результат, Україна має одну з найбільш відкритих економік у світі за рівнем захисту внутрішнього ринку.

Проте пропорційно збільшувався вплив негативних процесів у глобалізованій світовій економіці на економіку України.

Якщо світова криза десятирічної давнини не мала руйнівних наслідків для України (на відміну від країн Східної Азії та Росії), то сучасні тенденції, про які йшлося вище, мають для України порівняні за масштабом аналогічні наслідки.

Насамперед, ідеться про інфляційні процеси, які в Україні сягнули найбільших масштабів в Європі. За період із червня 2007 до травня 2008 рр. споживчі ціни зросли на 31 %. Україна повною мірою відчуває вплив зростання цін на енергоносії та продовольчі товари, роль так званої «імпортованої» інфляції.

Стрімкими темпами нарощується від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі, яке в I півріччі 2008 р. склало 7202 млн доларів (у I півріччі 2007 року – 2343 млн доларів). Коефіцієнт покриття експортом імпорту знизився до 0,84 (у 2007 р. – 0,92).

Від’ємне сальдо торгівлі товарами за I півріччя 2008 р. склало 9845 млн доларів (у 2007 році – 4171 млн доларів).

Світові тренди дзеркально відбиваються й на українському фондовому ринку, посилюючись під впливом внутрішніх негараздів української політичної й економічної ситуації.

Ключовий український фондовий індекс ПФТС протягом поточного року знизився з позначки 1177 (28 грудня 2007 року) до 499 (8 вересня 2008 р.), тобто більше ніж удвічі, а обсяги торгів, відповідно, з 5415 до 843 млн грн (у 6,5 раза). Тільки протягом одного дня 5 вересня торги в ПФТС припинялися двічі, що відбувається в разі зниження котирувань 75% акцій більш ніж на 7%.

Загальносвітовим тенденціям відповідає й скорочення виробництва в деяких галузях, зокрема в будівництві.

Але чи не найбільш руйнівну роль у наростанні негативних процесів в українській економіці відіграє перманентна політична криза, яка в багатьох відношеннях віддзеркалює процеси, що відбуваються в стосунках між провідними геополітичними гравцями.

Вона не тільки не додає впевненості бізнес-середовищу та відлякує інвесторів, але й унеможливлює реалізацію давно назрілих реформ на законодавчому рівні, яких гостро потребує українська економіка.

Перманентний передвиборний стан сприяє загостренню популізму, коли замість непопулярних, але необхідних структурних змін ініціюються хвилі соціальних виплат населенню. Антиінфляційні заходи мають виключно монетарний або адміністративний характер, що заганяє інфляцію «вглиб» та уповільнює економічне зростання.

За таких умов досить високі темпи зростання (107,3% у 2007 р., 106,5% за січень-липень 2008 р.) утримуються за рахунок стрімко зростаючого попиту, що дедалі більше задовольняється імпортованою продукцією, розвитку інфраструктури для її реалізації, достатньої ліквідності банківської системи та, будемо відвертими, певної інерційності економічного розвитку.

Уже в наступному році із черговим підвищенням цін на енергоносії й очікуваним погіршенням світової кон’юнктури для продукції традиційного українського експорту (метали, хімія, продовольство) резерви для збереження прийнятних темпів зростання будуть значною мірою втрачені.

За оцінкою Світового банку, темп зростання ВВП України у 2009 році становитиме лише 2,5%.

Тому, зважаючи на вкрай негативні політичні (криза влади, розкол політичної еліти, зростаюча поляризація країни за низкою фундаментальних ознак) та економічні (відсутність низки обов’язкових законодавчих умов ефективності бізнес-середовища й інвестування, неефективна податкова політика, критично низький рівень захисту внутрішнього ринку) умови життєво необхідною є консолідація провідних політичних сил навколо ключових завдань стабілізації економічного розвитку, створення умов для забезпечення його нової якості, упровадження першочергових структурних реформ, наближення в такий спосіб до копенгагенських критеріїв членства в Європейському Союзі, адже Україна має потенціал, який слід розвивати та ефективно використовувати.

Контрольні та дискусійні питання

1. Назвіть тенденції переходу від однієї економічної системи до іншої.

2. У чому полягає унікальність перехідної економіки України?

3. Який тип економічної системи переважає в Україні?

4. Поясніть, чому в постсоціалістичних країнах необхідна ліквідація монополії державної власності.

5. Яка об’єктивна потреба в переході України до ринкової економіки та реальні можливості?

6. Перелічіть основні напрями й методи соціально-економічної політики держави.

7. Що повинно бути першочерговим завданням молодіжної політики як на державному, так і на регіональному рівні?

8. Обгрунтуйте відмінності епохи матеріального виробництва від епохи гуманістичного виробництва.

9. Перелічіть риси соціально-орієнтованої економіки.

10. Які етапи формування та реалізації соціальної політики в Україні?

11. Що передбачає система соціальних гарантій?

12. На яких рівнях слід будувати соціальну політику держави з урахуванням економічного становища в країні, джерел фінансування й можливостей регіонів?

13. Назвіть ряд причин прямування економіки до прірви депресії.

14. Для чого потрібна консолідація провідних політичних сил навколо ключових завдань стабілізації економічного розвитку?

Тести для самоконтролю

1. Європейський Союз ухвалив політичне рішення про надання Україні статусу країни з ринковою економікою:

а) 1 грудня 1991 р.;

б) 1 грудня 2005 р.;

в) 24 липня 1991 р.;

г) 24 липня 2005 р.

2. Вибрати, який тип ринкової економіки формується в Україні:

а) вільного підприємництва;

б) узгодженого вільного підприємництва;

в) соціально-орієнтована;

г) перерозподілу доходів.

3. Основними рисами перехідної економіки є:

а) нестійкість та альтернативний характер перехідної економіки, пріоритетність соціальної рівності;

б) невтручання держави безпосередньо в економічні процеси;

в) однозначність прогнозів розвитку перехідної економіки;

г) стійкість перехідної економіки.

4. До основних проблем, характерних для української економіки, слід віднести:

а) безробіття, низький рівень доходів населення та корупцію;

б) відсутність чіткого адміністративного поділу держави;

в) невигідне географічне розташування;

г) перевиробництво.

5. До суб’єктивних причин негативних явищ в економіці України слід віднести:

а) відсутність чіткої мети та стратегії переходу до ринкової економіки; б) невигідне географічне розташування; в) орієнтацію промислового комплексу на виробництво військової продукції; г) негативний вплив на економіку наслідків Чорнобильської катастрофи.

ЕКОНОМІЧНИЙ СЛОВНИК

А

Абсолютний приріст – показує, наскільки даний обсяг продукту більший чи менший від обсягу базового періоду.

Абсолютні переваги – теорія міжнародної торгівлі, розроблена А. Смітом, згідно з якою міжнародна торгівля є вигідною в тому випадку, якщо 2 країни торгують такими товарами, які кожна з них виробляє з меншими витратами, ніж країна-партнер. Країни експортують ті товари, які вони виробляють із меншими витратами й імпортують ті товари, які виробляються іншими країнами з меншими витратами. Оскільки праця є єдиним фактором виробництва, умова абсолютної переваги у витратах означає лише, що одній країні потрібно менше часу на виробництво одиниці товару, ніж іншій країні.

Автоматична (недискреційна) фіскальна політика, при якій бюджетний дефіцит і бюджетний надлишок виникають автоматично, унаслідок дії автоматичних стабілізаторів економіки. Такими стабілізаторами в економіці є прогресивне оподаткування й трансфертні платежі.

Агрегат М0 – готівкові гроші або паперові гроші та монети, що пере­бувають на цей момент поза банками.

Агрегат М1 – готівка + кошти на розрахункових і поточних рахунках.

Агрегат М2 – готівка + кошти на розрахункових і поточних рахунках + термінові ощадні рахунки та валютні заощадження.

Агрегат М3 – готівка + кошти на розрахункових і поточних рахунках + термінові ощадні рахунки та валютні заощадження + кошти клієнтів за трастовими операціями банків.

Адміністративно-командна система – економічна система, заснована на державній власності та централізованих методах управління. Усі рішення щодо обсягу ресурсів, їхнього використання, структури та розподілу продукції приймаються централізованими органами. Підприємства – власність держави – здійснюють виробництво на основі державних директив. Тому така система ще називається плановою економікою.

Акселератор – це числовий коефіцієнт, що показує відношення приросту інвестицій до приросту національного доходу.

Активні операції банку – це операції у вигляді позики. До них відносять: кредити, здійснення гарантійних операцій із платежів.

Акції (від лат. actіo – дія, дозвіл) – цінні папери, випущені акціонерними товариствами, які засвідчують вкладення певної кількості капіталу й дають право їхньому власникові на отри­мання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного то­вариства.

Альтернативна вартість – це суб’єктивна оцінка індивідом тих благ, якими він змушений пожертвувати, щоб отримати бажане благо. Тобто це кількість певного продукту, від якого слід відмовитися, щоб отримати деяку кількість іншого продукту.

Альтернативна ціна –робочий час, необхідний для виробництва одного товару, виражений через робочий час, необхідний для виробництва іншого товару.

Амортизаційні відрахування –відрахування частини вартості основних фондів для відшкодування їх зносу, тобто для їх відтворення, шляхом віднесення (списання) на собівартість продукції згідно з існуючими нормами. Вони показують обсяг капіталу, спожитого в ході виробництва за окремі роки. Саме амортизаційні відрахування й формують згадану різницю між валовими чистими інвестиціями.

Асоціація –договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації й кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових і матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Аутрайт –валютний курс при міжбанківських термінових валютних угодах з урахуванням премії або знижки.

Б

Банк – фінансовий інститут, що акумулює грошові кошти та інші нагромадження (золоті запаси, цінні папери тощо), надає кредити, здійснює грошові розрахунки, випуск в обіг грошей і цінних паперів, операції із золотом та інші функції.

Банківська система – організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв’язку та взаємодії, яка існує в тій чи ін­шій країні у визначений історичний період.

Банківський прибуток – різни­ця між сумою отриманих відсотків за кредитами та витратами банку на виплати відсотків за депозитними вкладами.

Банкнота – боргові зобов’я­зання держави, які випускаються в обіг національним банком.

Безготівка – засоби обміну, які є борговими зобов’язаннями депозитних інститутів зі сплати певної грошової суми. Вартість таких грошей визначається їх купівельною спроможністю.

Безробітні (за методологією МОП) – особи у віці 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам: не мали роботи (прибуткового заняття); протягом останніх чотирьох тижнів шукали роботу або намагались організувати власну справу; упродовж найближчих двох тижнів були готові приступити до роботи, тобто почати працювати за плату за наймом або на власному підприємстві.

Безробіття – це неспроможність капіталістичної системи забезпечити частину працездатного населення роботою та можливістю реалізувати власність на свою робочу силу відповідно до вимог законів даного ладу.

Біметалізм – це грошова система, у якій за золотом і сріблом законодавчо закріплена роль загального еквівалента.

Біржа –організаційно-правова форма оптової торгівлі масовими товарами за стандартами та зразками (товарна біржа) або систематичних операцій із купівлі-продажу цінних паперів (фондова біржа), валюти (валютна біржа), робочої сили (біржа праці), угод із фрахтування (фрахтова біржа).

Благо – це те, що задовольняє людську потребу (предмет, явище, процес).

Бухгалтерський прибуток – це різниця між загальним виторгом і явними витра­тами фірми. Такий прибуток називають ще розрахунковим, бо під час його обчис­лення враховують лише грошові платежі, які фіксуються в бухгалтерській звітності фірми.

Бюджет –це план формування й використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади області, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

Бюджети органів місцевого самоврядування включають бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Бюджетна система –це сукупність окремих ланок, юридично пов’язаних між собою, яка базується на загальноприйнятих принципах, що відповідають міжнародним стандартам.

Бюджетне обмеження – це лінія, що показує, яку кількість товарів – послуг (споживацьких наборів) може придбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу.

Бюджетний дефіцит – це та сума, на яку в поточному році видатки бюджету перевищують його доходи. Його можна розрахувати як різницю між величиною дефіциту бюджету й виплатою відсотків за борг.

В

Валовий (балансовий) прибуток – різниця між валовою виручкою, яка отримана від реалізації продукції, і сумою матеріальних витрат, амортизації й зарплати.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) –показник ринкової вартості всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених на території країни за допомогою факторів виробництва (землі, праці, капіталу та підприємницького хисту), незалежно від того, кому ці фактори належать – резидентам чи іноземцям за звітний рік.

Валовий національний продукт (ВНП) –це показник сукупної ринкової вартості всього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг, вироблених за допомогою факторів виробництва (землі, праці, капіталу та підприємницького хисту), що належать представникам певної країни, наприклад українцям, незалеж­но від того, де розміщені ці фактори виробництва – в Україні чи за кордоном, за один рік.

Валові приватні внутрішні інвестиції –ви­датки, пов’язані з кінцевими покупками машин, устаткуван­ня й верстатів підприємцями, з усім будівництвом і змінами в запасах, а також витрати домогосподарств на придбання житла.

Валюта (в перекладі з італ. – цінність, вартість) – це грошові знаки іноземних держав, а також кредитні та платіжні документи в іноземних грошових одиницях, що застосовуються в міжнародних розрахунках.

Валютний ринок –це система стійких економічних та організаційних відносин, пов’язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют і платіж­них документів в іноземних валютах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторго­вельних розрахунків, туризму, міграції капіталів, робочої сили тощо, які передбачають використання іноземної валюти по­купцями, продавцями, посередниками, банківськими устано­вами та фірмами.

Валютний союз –міждержавна угода між групою країн, які встановили межі взаємних коливань курсів національних валют, а також використовують спеціальну умовну грошову одиницю в рамках міждержавних відносин країн союзу.

Валютні операції –певні банківські та фінансові операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності. Це використання валютних цінностей як за­собу платежу; вивезення, ввезення, пересилання та переказування валютних цінностей; отримання й надання кредитів, нарахуван­ня відсотків, дивідендів; залучення інвестицій, придбання цінних паперів та інші операції, здійснення яких відбувається тільки за умови отримання відповідних ліцензій Національного банку України.

Варант – цінний папір, що випускається разом з обліга­цією чи привілейованою акцією й дає її власникові право на до­даткові пільги у визначений час.

Ваучер – майновий купон, що видається в процесі привати­зації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації.

Вексель (від нім. Wechsel – розмін) – письмове боргове зобов’язання за встановленою законом формою, яке видається позичальником (боржником, векселедавачем) кредитору (векселеотримувачу), що надає останньому право вимагати від бор­жника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк.

Дата добавления: 2015-05-22