Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Економічна психологія: генезис, предмет, об’єкт, завдання




План

1. Економічна психологія: генезис, предмет, об’єкт, завдання.

2. Міждисциплінарний зв’язок економіко-психологічних наук.

3. Психологія маркетингу: суть, мета, завдання.

 

Економічна психологія в широкому розумінні є психологією суб’єкта господарських відносин, яким може бути одна людина, нація, організація чи держава.

Як самостійна галузь знання, ця наукова дисципліна стала формуватися в першій третині ХХ століття, а в середині його остаточно підтвердила свою окремішність завдяки працям американського вченого Дж. Катони, який, вивчаючи відносини між психологією та економікою, запропонував перший проект емпіричного дослідження психологічних аспектів економічної поведінки (1951 рік).

Її джерела можна відшукати ще у працях таких економістів, як сформовано теорію раціональної “економічної людини”.

А. Сміт (1723 – 1790 роки), який вважається засновником економіки як самостійної науки; А. Маршалл (1842 – 1924 роки), який створив мікроекономічну теорію;

Дж. Кейнс (1883 – 1946 роки) – автор теорії макроекономіки.

Одним з перших помітив, що модель „економічної людини” стає анахронізмом, Т. Веблен (1857 – 1929 роки). Він вважав, що головним мотивом економічної поведінки людей є прагнення підвищити соціальний статус, а це стимулює технічний прогрес.

В зв’язку з цим Т. Веблен наголошував на необхідності дослідження людської природи, яка визначається, по-перше, психічним складом: інстинктами – цілями людської поведінки, що формуються в культурному контексті і передаються з покоління у покоління.

По-друге, культурно-обумовленим характером – інститутами, засобами досягнення цілей.

Отже, Т. Веблен вважав за необхідне у процесі дослідження економічної реальності звернутися до методів психології.

До психологічних та етичних проблем ринкового господарювання увагу науковців привернули ще у XVIII столітті представники німецької історичної школи економічної теорії: їхня модель “економічної людини” відрізнялась від класичної моделі А. Сміта. Критикуючи ідею “природної людини” А. Сміта, Б. Гільдебрандт і К. Кніс пропонували розглядати в якості об’єкта для аналізу в економіці народ як національно та історично визначене, об’єднане державою ціле. На думку Б. Гільдебрандта, окрема людина “як єство суспільне, є, перш за все, продуктом цивілізації та історії. Її потреби, освіта і ставлення до матеріальних цінностей, як і до людей, ніколи не залишаються однаковими, а географічно та історично безперервно змінюються і розвиваються разом зі всією освіченістю людини” [5, с. 76]. Отже, “економічній людині” історичної школи притаманні численні соціокультурні стереотипи, нав’язані зовнішнім середовищем. І тільки в цій якості вона може проявляти себе в господарській діяльності.

Вплив сучасної психології на модель „економічної людини” простежується наприкінці ХІХ – початку ХХ століть у працях інституціоналістів, які досліджували роль корпорацій, профспілок, політичних партій в узгодженні економічних дій індивідів. Послідовник Т. Веблена Д. Коммонс (1862 – 1945 роки) запровадив поняття “діючого” колективного інституту як регулятора колективних дій людей, котрий знімає антагонізм між ними [51, с. 19 – 25].

Потреба переходу в дослідженні економічної реальності на рівень психології була обумовлена вступом розвинених країн в епоху постіндустріального суспільства. Зросло значення особистості в різних сферах економіки – виробництві, розподілі, обміні, управлінні. Індивід отримав матеріальну, інформаційну, енергетичну та інші можливості радикально впливати на результати діяльності організації та інших соціально-економічних систем як позитивно, так і негативно. Крім того, постіндустріальне суспільство змінило сферу споживання, поставивши за мету економіки задоволення потреб не стільки груп населення, скільки окремої особистості, індивідуума. В цих умовах моделі, розроблені в рамках класичної економічної теорії, виявилися неадекватними. Цілком зрозуміло, що коли постає завдання досліджувати такі дії людини і суспільства, як вибір рішення в економічній ситуації, а діюча особа – індивідуум, то необхідно звертатися до сфери спеціальних наук про людину, в першу чергу до психології.

Отже, економічна психологія започатковувалась як прикладна наука. Її завданням було дослідити причини невідповідності поведінки “економічної людини” економічній практиці. Хоча перші праці з економічної психології з’явилися ще наприкінці ХІХ століття (Г. Мюнстерберг), широкого визнання сформульовані в них ідеї не здобули. 1902 року французький соціопсихолог Г. Тард написав двотомник “Економічна психологія”, який теж не був належно оцінений.

Пізніше, в 1940-і роки, увагу наукової громадськості привернули роботи Дж. Катони. Вивчаючи поведінку споживача, він став одним з найяскравіших представників маркетингової гілки економічної психології. В 1970-ті роки створюється Міжнародна асоціація з досліджень у галузі економічної психології. Західні психологи активно вивчають економічну реальність, про що свідчить не тільки велика кількість досліджень з цієї тематики, але й заснування журналу “Економічна психологія”. Започатковуються й окремі галузі економічної психології, зокрема вікова економічна психологія, психологія споживача та інші.

У вітчизняній науці перші роботи з проблем економічної психології з’явились у 1980 – 1990 роках. В них досліджувалися засоби підвищення ефективності господарського механізму. Тематика економічної психології пов’язувалася з людським фактором у виробництві та проблемами управління, а сама економічна психологія розглядалась як наука про психологічні умови ефективного господарювання. Йшлося про необхідність використання керівниками психологічних знань для активізації людського фактора. Саме тому економічна психологія розвивається певний час у рамках промислової психології і психології управління [27; 28]. Проте уже тоді з’являються праці, в яких обгрунтовується необхідність виділити економічну психологію в окрему галузь науки. Так, А. Кітов наголошує, що економіка і психологія – це галузі знань, які вивчають один і той самий об’єкт – людину. Економічна наука досліджує відносини людей в суспільстві стосовно “речей” і не приділяє уваги впливові суб’єктивних факторів на економічні відносини. Психологічна ж наука цілком зосереджується на людині, суб’єктивних аспектах суспільних відносин, абстрагуючись від конкретного економічного контексту. Значно глибше відображає економічне життя суспільства економічна психологія, яка об’єднує зусилля економічної і психологічної наук.

 

2. Міждисциплінарний зв’язок економіко-психологічних наук.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 774; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.