КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Міграційні процеси та їх види 2 страница
Вирішення проблем водопостачання економічних районів одночасно вирішуватиме розвиток галузей економіки, що розташовані в цих регіонах. d^ Мінеральні ресурси. Як уже зазначалося раніше, мінеральні ресурси України розмішені в усіх економічних районах, але вони мають свої особливості і специфіку розміщення, пов'язану з територіальним розподілом корисних копалин та способами їх використання. Розглянемо коротку характеристику мінерально-ресурсного потенціалу економічних районів. Ч*» Донецький економічний район — це найбільш багатий і унікальний економічний район за різноманітністю корисних копалин. Головну тут роль відіграє вуглевидобування, разом з тим в великих масштабах здійснюється видобуток нерудної металургійної сировини (флюсових вапняків і доломітів, вогнетривких глин, каоліну), хімічної сировини (кам' яної солі) та будівельних матеріалів (цементної, гіпсової, керамічної сировини тощо). Перспективи використання мінерально-сировинної бази пов'язуються з рідкісними і рідкозе-мельними металами, золотом, супутнім вугіллю метаном, які треба використовувати при комплексній переробці сировини. \ Східний економічний район - його мінерально-сировинну спеціалізацію визначає розміщена в його межах Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна зона (231 родовище газу і конденсату, видобуток газу 912 млрд. м3, нафти і конденсату - 2,5 млн. т на рік), Кременчуцький залізнорудний район (видобуток руди 16 млн. т на рік) та будівельна сировина, особливо цементна. В цьому економічному районі є великі поклади кам'яної солі, бурого вугілля, фосфоритів, сировини для стінових будівельних матеріалів. \ Придніпровський економічний район. Він один з найбільших у світі гірничопромислових регіонів з потужним комплексом збагачувальних та металургійних підприємств. Видобуток залізних руд становить тут понад 10 млн. т на рік. У цьому ж районі зосереджено весь видобуток марганцевих руд та видобуток уранових, нікелевих, графітових руд, до 50 % титанових руд, 95 % бурого і 10 % кам'яного вугілля. Тут розташовані чотири гірничо-збагачувальні комбінати, Завалівський графітовий комбінат, Побузький нікелевий завод.
Ц^ Центральний економічний район. Цей район достатньо забезпечений будівельною сировиною з виробництва місцевих будівельних матеріалів (стінових І в'яжучих, камінь і граніт, облицювальні вироби). Найбільші обсяги видобувних робіт здійснюються на півдні Черкаської області в межах Ватутінського гірничопромислового району, де зосереджено видобуток бентонітових глин (Черкаське родовище), первинних і вторинних каолінів та бурого вугілля. Ц^ Поліський економічний район. У цьому регіоні зосереджені найбільші родовища торфу (1278 родовищ, з яких 279 розробляються) та будівельного каменю (95 родовищ, з яких 52 розробляються). Найбільші родовища каменю зосереджені у Житомирській області, де виділяється однойменний гірничопромисловий район. У межах Волинської області частково знаходиться Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн, а на сході в Чернігівській області - нафтовидобувний, де експлуатується 20 родовищ з видобутком нафти до 0,5 млн. т. У Поліському регіоні розташовані унікальні родовища титанових руд (Іршанське родовище, Житомирська область), родовища бурштину в Рівненській області. Перспективні є родовища рідкісних металів (Пержанське берилієве), титанових руд у корінному заляганні, міді, фосфоритів (розробка яких ведеться), базальтів та інших корисних копалин. Ц> Подільський економічний район. Він спеціалізується, в першу чергу, на будівельній мінеральній сировині, зокрема цементній (мергелі, вапняки), будівельному камені, для виробництва вапна (в тому числі і для цукрової промисловості), гіпсовій сировині. В Хмельницькій та Вінницькій областях розташовані унікальні родовища каолінів (Турбівецьке, Глухівецьке). В цьому регіоні є родовища бентонітових глин, граніту, глауконіту. В Хмельницькій області виявлені поклади сапонітових глин, що можуть використовуватися як меліо-рант і кормова добавка.
Ц*> Карпатський економічний район. Цей регіон є одним з найбільш насичених мінеральними ресурсами. У Передкарпатсько-му гірничопромисловому регіоні є 43 родовища нафти (29 розробля- ються) і 61 родовище природного газу (40 з них розробляються). Незважаючи на виснаженість родовищ, перспективи розвитку регіону є значними. За оцінкою спеціалістів, родовища нафти можуть мати запаси більше як 0,5 млрд т. На північному заході Львівської області розташована більша частина Львівсько-Волинського кам'яновугільного басейну. Великі об'єкти гірничопромислового комплексу створені на базі розробок сірчаних руд і калійних солей, цементної сировини (вапняків). Перспективним є Загайпільське сірчане родовище, що в Коломийському районі Івано-Франківської області. Унікальні родовища кам 'яної солі є в Солотвино Закарпатської області. Тут є родовища бентонітових глин, поліметалевої, глиноземної (Бігансь-ке), золоторудної сировини. У 2002 р. почато розробку Мужіївського та Саулякського родовища золоторудної сировини. Карпатський регіон належить до унікальних у масштабах Європи за кількістю родовищ і якістю мінеральних лікувальних та питних вод, а також лікувальних грязей. %. Причорноморський економічний район. У цьому регіоні поширені вапняки, будівельний камінь, керамічні глини, будівельні піски, що повністю забезпечують місцеву будівельну індустрію. Миколаївський глиноземний завод працює на імпортних бокситах, але є перспектива працювати на сировині власній. На півночі Одеської області виявлені перспективні золоторудні об'єкти, у межах Криму -нафтогазові родовища. Проте більш перспективні є шельфи Чорного та Азовського морів, де почали розроблятися перші родовища. 8.5. Ресурсозабезпечення і його значення для розвитку народного господарства країни
За даними Українського науково-дослідного інституту та науково-технічної інформації Міністерства економіки України, із надр України щорічно добувається понад 1,5 млрд. м3 гірничої маси, з якої 50-70 % йде у відвали. Для розміщення відвалів гірських порід щорічно відводяться сільськогосподарські угіддя у 1,0 тис. га. За даними досліджень, проведених науковцями, сьогодні в країні заскладовано по-
РОЗДІЛИ. ЕКОНОВЯІКА УКРАЇНИ ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОМІЧНА СМСТЕЙЙА Ш— " '•** над ЗО млрд. гірничопромислових та інших відходів, які займають понад 200 тис. га землі1. Значні обсяги вскришних порід утворюються при видобуванні сировини відкритим способом: руд кольорових металів, сірки, вогнетривких глин, цементної сировини, бурого вугілля, різних природних будівельних матеріалів тощо. Щоб переконатись у наявності відходів від промислового виробництва і необхідності їх утилізації в масштабах країни, досить побувати в таких промислових центрах як Донбас, Кривбас, Придніпров'я, Приазов'я, в районах Калуша, Бурштина (Івано-Франківська обл.), Роздолу і Новоград-Волинська (Львівська і Волинська обл.). В Україні чимало ресурсних відходів і має місце неефективне їх використання в інших галузях народного господарства (сільському господарстві, виробництві, лісовій та хімічній галузях промисловості), недостатнє використання водних та різноманітних мінеральних ресурсів. Ми розглянемо тільки основні із них:: земельні, лісові, водні та мінеральні ресурси. > Земельні ресурси. Україна має достатньо високий земельно-ресурсний потенціал, але такий цінний ресурс використовується неефективно. Сьогодні майже 1/3 земельних угідь перебуває в запущеному стані і не використовується належним чином. Висока розор°аність земель і неефективне використання земельних ресурсів знижують потенціальні можливості регіонів не тільки забезпечувати власні потреби сільськогосподарською сировиною і продуктами харчування, але позбавляють державу експортних її можливостей.
На сьогодні немає науково-обґрунтованої і затвердженої належним чином вдосконаленої структури земельного фонду, тому ці ресурси і не можуть ефективно використовуватись для потреб народного господарства. Щодо нераціонального використання земельного фонду вчені України вбачають такі причини: ' Баришполец В.Т. Использование вторичньїх ресурсов угольной и металлургической про-мншленности в народном хозяйстве УССР. - К., 1982. -36 с. (Обзор информации Укр НИИН-ТИ. - Сер. 17. Охрана окр. средн и рациональное использование природних ресурсов). Глава ft. Природний та ресурсно-трудовшй потенціал економіки України ш ^ + розробки корисних копалин здійснюються з грубим порушенням екологічних і технічних норм; + у галузях важкої індустрії допускаються наднормативні викиди забруднюючих і шкідливих речовин у ґрунт, повітря та водне середовище; + в країні не вирішене, особливо в великих містах і промислових центрах, питання утилізації промислових, побутово-комунальних та інших відходів. Відкриті сміттєзвалища забруднюють навколишнє середовище; + при гірничовидобувних роботах, розробці і розширенні відкритого кар'єрного господарства, спорудженні нових об'єктів відбувається безпосереднє руйнування верхнього (родючого) шару ґрунту та його повне вилучення з користування; + нераціональна структура земельних угідь і, в першу чергу, сільськогосподарських. Крім цього, не упорядковані території населених пуншів, 'немає генеральних схем і планів їх забудови, що призводить до неефективного використання значної частини земель. Часто під забудову відводяться високопродуктивні сільськогосподарські землі. Надзвичайно цінними є землі з особливим правовим режимом охорони: природно-заповідні території, рекреаційно-оздоровчі, території історично-культурного призначення тощо. Загальна площа даних земель становить 7,2 % території України. Збільшення площі даних земель на 15-20 % дасть можливість створити необхідні умови стійкого природного середовища щодо антропогенних забруднень. Сьогодні, коли практично відбулася приватизація земель, необхідно встановити належний контроль за її цільовим використанням і, безперечно, має бути вставлена орендна плата за землю. При нецільовому і неефектному її використанні вона повинна вилучатись. Контроль за цільовим використанням земель треба покласти на місцеві органи самоврядування. РОЗДІЛИ. ЕКОНО&ЯІКА УКРАЇНИ ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОНОМІЧНА СМСТШША > Лісові ресурси. Ліс як найважливіша і одна з найбільших складових земельного фонду виконує ряд життєво важливих функцій, які забезпечують оптимальний розвиток інших складових природного процесу. «У процесі розвитку ліс продукує органічну масу, виконуючи при цьому ряд функцій: накопичує сонячну енергію, виробляє кисень, сприяє затриманню вологи на полях, регулює рівень води в річках, фільтрує воду, попереджує повені тощо. За різноманітністю будови, силою дії на навколишнє середовище ліс є найскладнішим і наймогутнішим рослинним угрупуванням, що позитивно впливає на гідрологічний і кліматичний рижими місцевості, ґрунтоутворення, флору та фауну» [8, С.222]. Як бачимо, ресурсозбереження лісового фонду є важливим чинником підвищення ефективності використання лісових ресурсів на основі впровадження науково-технічного прогресу, раціоналізації господарських зв'язків, посилення режиму економії. В умовах дефіциту деревини, при обмежених можливостях збільшення її заготівлі в Україні та суттєвому зменшенні завозу з-за кордону (Росії, Прибалтики) ресурсозбереження стає основним шляхом забезпечення потреби народного господарства в лісопродукції. До основних напрямів ресурсозбереження науковці зараховують: ■ф- впровадження прогресивних технологій, що забезпечують скорочення періоду лісовирощування і підвищення продуктивності лісових насаджень; •Ф" спеціалізацію і концентрацію лісовирощування, розширення поквартально-блокової системи виручок лісу, спрямованих на скорочення затрат праці, коштів у лісовому господарстві; •Ф* поліпшення заготівлі деревини, збору і утилізації лісосічних відходів; •ф- скорочення втрат продукції лісу за рахунок вилучення із процесу лісовирощування площі для будівництва об 'єктів, не пов 'язаних з веденням лісового господарства; ■ф- впровадження економічно ефективних і екологічно безпечних лісогосподарських заходів з охорони і захисту лісу; Глава 8. Природний та ресурсно-трудотий потенціал @иомоміки Ущшни -ф- збільшення площ лісопосадки і доведення їх до 22-24 % від всієї площі угідь, як цього досягли розвинуті європейські країни. Проблеми ресурсозбереження необхідно вирішувати в деревообробній галузі, удосконалюючи техніку, технологію переробки деревини, переходячи на безвідходне виробництво. Для цього потрібно організувати і використовувати новітні методи розпилення (розкряжуван-ня) деревини, більш раціонально переробляти нестандартну сировину, ефективно використо вуватя низькоякісну сировину як хвойних, так і листяних порід, переробляючи їх у деревинно-стружкову плиту (ДСП) та деревинно-волокнисту плиту (ДВП). З окремих відходів виробництва можна виготовляти клепку, паркетну фризу, тару, штахетник, сувеніри, тощо. Повна утилізація відходів на виробництві деревообробної галузі може зберегти близько 25-30 % ділової деревини. Це питання дуже важливої ваги, оскільки при невеликих витратах значно скоротиться споживання ділового лісу. На базі відходів ділової деревини треба організувати цехи лісохімічного виробництва. Зокрема, із пне-вого осмолу виробляється смола, скипидар, дерев'яне вугілля; із кори берези - фармакопейний дьоготь, із хвої- вітамінне борошно, хлоро-філо-каротинна паста і хвойний екстракт морської води, із хвойних і зелених гілок - вітамінне борошно. На технологічні цілі використовують тирсу від розпилювання лісу, стружку, тонкомірні і низькосортні деревовідходи від санітарних рубок та рубок догляду за лісом. З метою подальшого удосконалення використання сировини лісо-ресурсів в усіх структурних підрозділах лісового комплексу необхідно переходити на ресурсозберігаючі, маловідходні і безвідходні технології. Для цього потрібно переоснастити лісовиробництво сучасним устаткуванням, новою технікою. Міністерству лісогосподарського комплексу необхідно розробити та здійснити систему наукових, техніко-економічних і організаційно-господарських заходів. Науковці вважають основними такі заходи: ^ удосконалення нормативної бази відходів, поліпшення їх обліку в процесі лісовирощування, догляду за лісом, лісозаготівель і переробки деревини;
^ поліпшення організації збирання відходів, які утворюються в колективних сільськогосподарських підприємствах, сфері послуг, інших організаційних структурах, та передача їх для переробки спеціалізованим підприємствам; ф створення спеціалізованих пунктів з переробки відходів та постачання їх споживачам для виробництва деревних плит целюлози; ф оснащення опорних пунктів транспортними засобами для підвезення і поставки споживачам сировини; $> розробка менш деревомістких конструктивних матеріалів, освоєння нових і розширення виробництва високоефективних видів продукції (деревного борошна, паркету, пресованих паливних брикетів тощо); ^ концентрація лісопиляння і деревообробки, поглиблення спеціалізації лісогосподарського і деревообробного виробництва. У перспективі лісогосподарської діяльності необхідно здійснити реструктуризацію системи організаційної структури управління лісогосподарським комплексом, організувати єдиного господаря лісової галузі, створивши комплексні господарства - лісокомбі нати, які б цим займались від посадки до вирощення лісів і глибокої переробки деревини. Досвід і практика показали, що не варто від'єднувати від підприємств деревообробної промисловості їх сировинну базу. Це має бути єдиний лісргосподарський комплекс, який забезпечуватиме безвідходне і маловідходне виробництво. Використання сировини вторинних ресурсів деревини у вигляді їх заготовки від виробництва інших галузей народного господарства сприятиме зростанню виробництва продукції для широкого вжитку населення, яке займається домашнім господарством. > Водні ресурси. Як уже було сказано раніше, у країні спостерігається нестача водних ресурсів, тому їх ефективне і бережливе використання має виняткове значення як для споживання населення, так і для виробничої діяльності. Галузь водопостачання є однією з найбільш енергомістких. Річне споживання електроенергії становить понад 8 млрд. кВт год, що дорівнює потужності майже всього каскаду Дніпровських ГЕС.
Дослідження констатують, що за останні роки значно погіршилась якість води основних джерел водопостачання, що характеризує незадовільну діяльність водогосподарських організацій. Значною мірою спостерігається забруднення річкових стоків і підземних водоносних горизонтів органічними сполуками, фенолами, нітратами, нафтопродуктами, патогенними мікроорганізмами, промисловими і побутовими відаодами тощо. Як констатують санітарно-епідемічні служби, сьогодні в 260 населених пунктах України питна вода за окремими фізнко-хімічними показниками (загальний вміст солей, жорсткість, залізо, аміак природного походження) не відповідає вимогам стандарту. Крім цього, через відсутність місцевих джерел води близько 1200 населених пунктів в АР Крим і південних областях України частково або повністю забезпечуються привізною водою. Значна частина раніше побудованих водопроводів та очисних споруд, фільтрувальних станцій, водозаборів не відповідають сучдсним нормативним вимогам, і населенню надходить не якісна вода. Складні ситуації з водопостачанням у Луганській, Донецькій, Хмельницькій, Запорізькій, Херсонській, Харківській і ряді інших областей, де понад 2 млн. м3 води (14 %) не відповідають вимогам стандарту. Незважаючи на дефіцит води, непродуктивні її втрати за даними експертних оцінок становлять 32 %, а це додаткові втрати електроенергії, реагентів, матеріальних та трудових ресурсів. У структурі промислового водокористування переважають водомісткі галузі (енергетична, металургія, хімія), маловодомісткі становлять близько 10 %. Як за обсягом використаної води із водних джерел, так і за безповоротними її втратами до найбільш водомістких^галузей належить сільське господарство. На його долю припадає 24 % загального і 57 % безповоротного водопостачання в Україні. Прогноз і перспективи розвитку продуктивних сил України і її регіонів повинні ґрунтуватись виключно на основі їх природної водозабезпеченості, з урахуванням територіальної мінливості річкового
стоку, кількісних і якісних показників природних вод та можливості обґрунтованого з еколого-економічних позицій їх перерозподілу. Основним показником для визначення обсягів водних ресурсів, які можуть бути залучені у господарський обіг народного господарства, має бути рівень ресурсної і самовідновної здатності водних об'єктів, які є, з одного боку, джерелами водопостачання населення, а з іншого -найважливішими компонентами природного середовища, що забезпечують його функціонування. > Мінеральні ресурси є основою виробничої діяльності народногосподарського комплексу. Зміст ресурсозбереження полягає у найбільш повному і ефективному використанні розвіданих запасів корисних копалин. Це можна досягти шляхом: ф зменшення втрат в надрах у процесі видобування корисних копалин; ф зниження втрат корисних компонентів під час збагачення; ф комплексного використання сировини з урахуванням як основних, так і супутніх компонентів; ф максимального використання відходів видобування, збагачення та хіміко-металургійної переробки корисних копалин. В Україні резерви ресурсозбереження за зазначеними напрямками є дуже значними. Через використання недосконалих технологій значна частина розвіданих корисних копалин залишається в надрах. Наприклад, видобуток нафти становить тільки 35-40 % від розвіданих запасів. Застосування інтенсивних технологій дозволяє підняти видобування її до 60-65 %. При шахтному добуванні залізних руд втрати в надрах становлять до 10-15 % запасів, а при відкритому кар'єрному способі видобутку вони знижуються до 3-4 %. Втрати вугілля становлять до 15-20 %, а кам'яної солі, калійних солей, гіпсу - до 50-60 %. Одним з найбільш дієвих заходів щодо зменшення втрат є застосування технологій із закладкою відпрацьованих ділянок надр само-твердіючими породними сумішами. Вирішення проблеми відходів має виходити із їх оцінки і як екологічно небезпечного чинника, і як значного додаткового ресурсного джерела. Наукові дослідження стверд-
жують, що відходи в багатьох випадках є повноцінною сировиною не тільки для виробництва будівельних матеріалів і для будіндустрії, а й для отримання ряду дефіцитних металів і мінералів, а також як паливо. За даними наукових досліджень, в Україні використовується всього 12-14 % відходів і вторинних ресурсів, тоді як в розвинутих європейських країнах - 42-45 %. З метою залучення у виробництво наявних додаткових вторинних ресурсів і відходів виробництва треба розробити і здійснити спеціальну державну програму. У ряді галузей ведуть наукові розробки з цієї проблеми. Так, наприклад, зі складу відходів вуглезбагачення ведеться розробка технологій одержання супутніх компонентів окремих елементів корисних копалин. Надзвичайно актуальне питання розробки технології утилізації відходів як важливого напряму ресурсозбереження в мінерально-сировинному комплексі. Такий досвід є в розвинутих європейських країнах (Італії, Франції, Німеччині та ін). 8.6. Населення і трудовий потенціал України 8.6.1. Роль населення у розвитку народного господарства України Усі матеріальні і духовні цінності суспільства створюються працею людей, їх головною продуктивною силою - трудовим ресурсним потенціалом. Населення - це історично складена і безперервно відтворюваль-на сукупність людей, яка проживає на певній території (материк, країни, області, міста, села тощо). Властивістю населення є його відтворення шляхом постійної зміни поколінь у їхній соціально-економічній обумовленості. Процес відтворення населення становить природний його рух- міграцію, демографічні аспекти розвитку сім'ї і розвитку демографічних структур. Населення разом з природними умовами і ресурсами та способом виробництва матеріальних благ є основою матеріального життя суспільства. Взаємодія людей за допо-
РОЗДІЛИ. ЕКОНОМІКА УКРАЇНКИ ЯК ЦІЛІСНА СОЦ.-ЄКОНОШЧНА СМСТЕВЙА могою засобів виробництва, з одного боку, та предметів праці - з іншого, забезпечує матеріальний добробут людей, що проживають на певній території. Роль населення як основи суспільного виробництва полягає в тому, що воно виступає споживачем матеріальних благ і, тим самим, зумовлює розвиток насамперед тих галузей, які орієнтуються у своєму розміщенні на споживача. Розвиток економіки будь-якої країни можливий лише за наявності певної кількості її жителів, які здійснюють виробництво товарі в і послуг, необхідних для їх життя. Це і є сутністю господарювання людей, без якого існування суспільства неможливе. Взаємозв'язок між населенням і розвитком господарства - це історичний процес, який постійно змішоється і ускладнюється протягом усього історичного розвитку людсіва. В процесі еволюції розвитку суспільства воно забезпечувало свою життєдіяльність за рахунок дарів природи шляхом їх збору, рибальства і мисливства. На наступних етапах розвитку тип господарювання змінюється- - розвивається відтворювальне господарство. Спочатку це було землеробство і тваринництво. Розвиток цих галузей зумовлював необхідність виробництва певних засобів, що призвело до становлення нового прошарку людей - ремісників. Виробництво засобів праці і спеціалізації певних територій на виробництві різних продуктів відповідно до наявних природних умов і ресурсів сприяло розвитку торгівлі як наступного етапу господарювання. У подальшому періоді свого історичного розвитку людство значно ускладнило суспільні відносини. Воно пройшло стадії від індустріального суспільства до індустріального і пост індустріального. В нинішніх умовах господарювання настав час інформаційної стадії розвитку суспільства, коли наука, розробки новітніх технологій стають основними сферами діяльності людей і разом з наданням різних послуг забезпечують засоби їх існування. Як бачимо, населення і економіка складають єдине ціле: людські потреби викликають появу нових виробництв та послуг, а останні впливають на людей. Оскільки людина є основним творцем суспіль- ного багатства, то чисельність населення, кваліфікації його працездатної частини є чинником, який обумовлює економічний розвиток. Частина населення, яка зайнята в суспільному виробництві, є найбільш активною і головною продуктивною силою суспільства, що створює матеріальні цінності. її роль - забезпечити потреби суспільства, підвищити життєвий рівень населення. Споживчий попит залежить від чисельності населення, зміни його структури. Населення виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ і послуг. Населення не існує поза економікою, як і економіка не може функціонувати без населення. При плануванні розвитку і розміщення продуктивних сил окремих галузей народного господарства практичне значення мають чисельність наявних трудових ресурсів та джерела їх поповнення. Одночасно важливим є їх якісна характеристика: рівень освіти, професійно-кваліфікаційна підготовка, фізичний стан, місце проживання тощо. Для функціонування різних галузей народного господарства потрібні трудові ресурси лише відповідної якості, в тому числі і певної статі. Є низка галузей економіки, де більш доцільним є використання праці чоловіків (металургія, машинобудування, будіндустрія та ін.), а в інших - переважно жінок (легка промисловість, харчова, побутове обслуговування населення, освіта, медицина тощо). Споживання як важлива форма людської життєдіяльності має різноманітний вплив на структуру, функціонування і розміщення всіх галузей народного господарства. Тут треба звернути увагу, що демографічна структура населення значно впливає на масштаби, структуру і якість товарів, що призначені для споживача. Передусім чисельність і структура населення впливають на розміщення і масштаби розвитку тих галузей, які виготовляють продукцію щоденного попиту, зокрема продуктів харчування. Потреби населення зумовлюють і розвиток галузей соціальної інфраструктури (транспорт, зв'язок, інформація) та сфери послуг (освіта, охорона здоров'я, культура, туризм, спорт тощо), метою розвитку економіки має бути забезпечення потреб населення в матеріальних і духовних благах, його інтелектуальному розвитку.
8.6.2. Чисельність І розміщення населення України Найважливішими показниками демографічної характеристики народонаселення є чисельність, регіональне розміщення, його динаміка, статево-вікова структура. Чисельність населення як країни, так і її регіонів постійно змінюється. Ці зміни відбуваються внаслідок природного руху: його народжуваності і смертності, а також завдяки його міграційним процесам - переміщенню людей з одних регіонів у інші та за межі країни. Найбільш важливим фактором динаміки загальної ч исельності населення України є його природний рух. Різниця між кількістю народжених та кількістю померлих навивається природтлм приростом, а різниця між кількістю прибулих та вибулих - сальдо міграції. Закономірності розвитку економіки значною мірою визначають характер демографічних процесів. Одночасно тенденції демографічного розвитку є неодмінним фактором, який зумовлює економічну і соціальну політику держави. Знання чисельності населення та прогнозування на певний період дозволяє оптимально збалансувати плани розвитку народного господарства і напрями демографічної політики. Україна є однією з великих за чисельністю населення держав Європи. За кількістю жителів посідає сьоме місце. Демографічна статистика розрізняє поняття «наявне населення» та «постійне населення». Перший термін охоплює осіб, що перебувають на території країни (регіону) незалежно від місця їх постійного проживання. Постійне населення — це сукупність людей, які постійно проживають в країні (регіоні) незалежно від того, де вони перебувають у момент спостереження. Тобто чисельність постійного населення дорівнює чисельності наявного мінус тимчасово проживаючі плюс тимчасово відсутні. Найбільш повну інформацію про чисельність населення, його структуру і розміщення, а також процеси руху дають загальнодержавні переписи. Під час Всеукраїнського перепису населення проводився облік як наявного, так і постійного населення, чисельність якого якнайповніше характеризує соціально-економічну структуру суспільства. Загальна чисельність постійного населення України станом на 5 грудня 2001 р. становила 48,457100 тис. осіб. Зміни, що відбулися у розміщенні населення в регіонах; України порівняно з даними перепису населення у 1989 p., наведено у табл. 8.6.1. Таблиця 8.6.1. Кількість постійного населення регіонів України за переписами населення у 1989 та 2005 pp.
Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 455; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |