Розділ 1. Презентація політики в українських мас-медіа

Вступ

РЕФЕРАТ

До складання кандидатського іспиту з філософії на тему:

«Політика і влада в інформаційному суспільстві: український аспект»

Здобувача І року навчання

Спеціальності 07.00.06

Кафедри архівознавства

та спеціальних історичних дисциплін

Чуб Юлія Миколаївни

Науковий керівник

к.і.н., доцент Щербак М.Г.

КИЇВ 2015р.

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………….2

1. Презентація політики в українських мас-медіа………………………….4

2. Влада як об’єкт уваги громадського мовлення…………………………11

3. Вплив інформаційних технологій на політику і владу…………………16

Висновки …………………………………………………………………..21

Список використаних джерел …………………………………….……23

У сучасному світі політика і влада безпосередньо залежать від інформації, яку розглядають як стратегічну «сировину» демократії. Але таке значення вона відіграє не тільки в становленні держави як об’єкта міжнародних відносин, суспільного ладу, але й у формуванні інформаційного суспільства.

Постановка проблеми. Виявлення сутності політики і влади дозволяє розібратися в складних проблемах сучасності та визначити свою позицію до них. Сучасна людина постійно відчуває на собі вплив політики. В умовах демократичного переходу її ефективність постає важливим чинником стабільності нашого суспільства. Саме її регулюючий вплив на суспільні процеси повинен сприяти подоланню кризи. Кожен з нас повинен усвідомити для себе значення політики, політичної участі, сутність політичних відносин, влади та політичного життя, виявити для себе механізми їх функціонування. Від вирішення цієї проблеми нашим суспільством залежить просування його шляхом демократії. Саме тому українські засоби масової інформації (ЗМІ) особливу увагу приділяють політиці і владі.

Аналіз останніх досліджень з проблематики роботи дозволяє говорити про те, що дана тема є недостатньо вивченою, хоча й існує велика кількість праць, присвячених їй. Багато науковців, як вітчизняних, так і зарубіжних, займаються дослідженням даної проблеми. Зокрема, Гетьманчук М., Харченко В., Мороз О., Малик І., виклали своє бачення щодо змісту політики і влади в своєму посібнику «Політологія». Шкляр В. у праці «Формування моделі «Влада-Преса-Суспільство» подає свої роздуми стосовно впливу, який здійснюють інформаційні технології на політику і владу. Канченко А. досліджує вплив мас-медіа на суспільну свідомість («Вплив засобів масової інформації на прийняття політичних рішень»).

Щодо іноземних дослідників, то слід виділити Штромайєра Г., який у своїй праці «Політика і мас-медіа» проаналізував функціонування влади і політики в інформаційному суспільстві, а також дослідив вплив політики на засоби масової інформації та вплив мас-медіа на політику. Досить цікавою є праця Крос Г. та Гакет Р. «Політичні комунікації та новинні засоби масової інформації у демократичних країнах: конкуруючі підходи», в якій автори досліджують вплив телебачення, радіо та преси на суспільну свідомість та політичний вибір громадян демократичних країн.

Мета. Дослідити висвітлення політики в українських ЗМІ, встановити засоби влади в інформаційному суспільстві, з’ясувати вплив інформаційних технологій на політику і владу в Україні.

Завдання роботи:

- проаналізувати висвітлення політики у вітчизняних засобах масової інформації,

- з’ясувати та вивчити засоби влади на сучасному етапі розвитку української держави,

- дослідити вплив інформаційних технологый на політику і владу в Україні.

Об’єктом даного дослідження є політика та влада у сучасних українських ЗМІ в умовах розвитку інформаційного суспільства.

Предметом – загальні тенденції розвитку політики та влади в сучасних умовах та висвітлення їх в українських мас-медіа.

Актуальність обраної теми обумовлена тим, що в останні десятиліття у суспільстві суттєво зріс інтерес до політики і влади. Активізація такого зацікавлення навколо даної тематики пояснюється загальною заполітизованістю суспільства, безперервним напруженим протистоянням між владою та опозицією.

Суспільно-політична криза, що охопила України на сучасному етапі її розвитку, дала поштовх пробудженню, відновленню нормального політичного життя суспільства із притаманними йому зіткненням інтересів та боротьбою за чиєсь переважання. Однак у суспільній свідомості не одразу утверджуються переконання, що сучасному суспільству притаманні особливі риси: неприйняття людьми надмірної регламентації їхнього життя, незгода з втручанням влади в приватний бізнес, неприйняття суспільством фактичного всановлення диктатури, а також європейська орієнтація основної маси населення держави. Поширюється усвідомлення того, що примушення людей до дотримання певного «порядку», потрібного для вузького кола осіб, є зайвим і навіть неприпустимим. Очевидно, що джерелом визначення найвищих цінностей, пріоритетних начал, загальних інтересів на сучасному етапі розвитку України мають стати не авторитет сили чи майна, а авторитет людяності, освіченості, компетентності, тобто загальнолюдські цінності й чесноти.

Людина може бути вільною лише за умови свободи інших людей, а інакше свобода буде неповною, відносною, обмеженою, такою, що потребує і використовує для свого здійснення примусовий вплив. Неповнота свободи компенсується політикою. Водночас саме засобами політики досягається справжня свобода, утверджуються принципи соціальності, дотримання яких забезпечує цілісність суспільства[1]. А переплетення політики і неполітики відкриває таку перспективу, що не сприяє як ієрархічному перевантаженню політики, так і її автопоетичній недооцінці. Отже, знову стають можливими концепції «активного суспільства»[2].

Політика та правова теми сьогодні стають предметом багатьох розслідувань українських засобів масової інформації не випадково: демонстративна вседозволеність парламентарів і урядовців з одного боку, та майже тотальна політична необізнаність населення - з іншого, - породжують більшість соціальних, економічних та політичних проблем українського суспільства. Слід зважати й на активізацію процесів корумпованості, які неминуче торкаються не лише найвищих щаблів влади, але й деяких ЗМІ, які використовуються як елемент політичного впливу, бо фінансуються з боку держави і комерційних установ. Українські політики (як і медіа-власники) розглядають засоби масової інформації як інструмент вирішення своїх короткострокових завдань, інструмент впливу і торгу (а в гіршому випадку – шантажу). Саме цим, на мою думку, але аж ніяк не економічними причинами, можна пояснити закриття суспільно-політичних медіапроектів (прикладом цього є «Газета по - киевски», закрита в 2011 році). Адже інструмент, використаний при певних політичних обставин, стає непотрібним при інших політичних обставинах - і тоді його викидають. Пол ітика - це сфера хитрощів, інколи навіть обману, загравань. І хоча грати у цій сфері потрібно чисто і чесно, український політикум в своїй більшості не дотримується жодних правил. Навіть, терміни, які часто з’являються в ЗМІ – «підкилимна політика», «тіньова економіка», «темникова цензура» - наштовхують на думку, що не лише у житті суспільства є чимало темних плям, але і в політикоформуючих колах[3].

Водночас політика є ділянкою обдуманої грандіозної діяльності з далекоглядними планами і наслідками, яка впливає на долю величезної кількості людей. У ній є свої першокласники, студенти-новачки. Тих, хто не здобуває знань, політика безжально списує, поповнює свої лави новими - амбітними й умілими учасниками, які прагнуть відзначитись у цій важливій сфері діяльності[4].

У такій ситуації для України, яка все ще перебуває у стані цивілізаційної невизначеності, інформаційне суспільство, яке є основою сучасних розвинених держав, на жаль, багато в чому залишається радше популярним гаслом із лексикону європейських декларацій, ніж реальною практикою. Водночас очевидно, що і в Україні відбувається інтенсивна інформатизація більшості сфер людського життя та діяльності, а це є запорукою того, що новітні інформаційні технології невдовзі стануть визначальними чинниками соціально-економічного та інтелектуально-духовного розвитку українського соціуму[5]. Мас-медіа займають центральну позицію у формуванні та висвітленні політики держави. Інформація ЗМІ на сучасному етапі розвитку стає основним джерелом відомостей про політиків, їх законотворчу діяльність, результати та наслідки їх контактів з іншими іноземними політками, організаціями чи структурами. Аналіз інформації мас-медіа, що стосується політики, зводиться лише до визначення таких параметрів, як кількість згадувань про політичні події чи їх творців, та загальна оцінка матеріалів. Звичайно, це все визначається скоріше на основі суб’єктивних вражень представників засобів масової інформації, а отже не може бути об’єктивним[6].

Сучасні технології дозволяють визначити кількість згадувань про політичні події та політиків, виявити особливості висвітлення політики в різних ЗМІ (опозиційних, провладних, незалежних), визначити найбільш рейтингові програми та канали політичного спрямування. На даний час найбільший глядацький рейтинг мають такі канали: «ТВІ», «5 канал», «1+1» та «Інтер». Щодо програм, то це – «ТСН» на «1+1», «Час.Time» на «5 каналі», «Подробиці» та «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» на «Інтері», «Сьогодні про головне» на «ТВІ», «Шустер LIVE» на «1 національному».

Повідомленя мас-медіа про політику за своєю структурою має три основні елементи: мету, зміст і сенс. За метою повідомлення про політику може бути спрямоване на інформування чи опис політичних подій, на пояснення певних фактів, розгляд їх причин та наслідків, а також на стимулювання одержувачів інформації, чи заклик до них.

Зміст повідомлень про політику в мас-медіа являє конкретну інформацію, яка подається у певному форматі – випуски новин (наприклад, «ТСН» на «1+1», «Час.Time» на «5 каналі», «Подробиці» на «Інтері» та ін.), телешоу (наприклад, «Сьогодні про головне» на «ТВІ», «Шустер LIVE» на «1 національному», «Велика політика з Євгенієм Кисельовим» на «Інтері» та ін.), інтерв’ю («Окрема думка» на «ТВІ»). Зміст зазвичай підпорядкований меті та об’єднаний сенсом повідомлення. В змісті повідомлення політика може представлятися іменами законотворців, чиновників, представників різних гілок влади, описами актів політичної діяльності, оцінкаи політичної ситуації.

Найважливішими формами висвітлення політики у повідомленнях засобів масової інформації є опис фактів та подій політичного характеру, пояснення, аналіз чи інтерпретація даних подій чи політичної ситуації в країні. Висвітлення політики у повідомленнях мас-медіа спирається на певні припущення представника ЗМІ – автора повідомлення чи диктора.

Використання різноманітних форм презентації політики у засобах масової інформації завжди було пов’язано з подіями, що відбуваються в суспільстві, а інтерес до політики залежить від того, з якими подіями пов’язані повідомлення. На сьогодні українські ЗМІ переповнені інформацією політичного характеру, адже українське ссуспільство дійшло до переломного моменту свого розвитку. Телеканали наввипередки надають повідомлення про події на Майдані та по всій Україні. Водночас одні засоби масової інформації є опозиційними, а інші - провладними, що є очевидним з характеру повідомлень та їх частоти. Інформація поширюється серед людей, а отже і набуває свого суспільного значення тільки тоді, коли вона сприймається людьми, лише за цієї умови вона стає знанням. Знання допомагають діяти. Передумовою для цього є достовірна інформація[7]. Тому надважливим є виокремлення самою людиною тієї інформації, яка є найбільш об’єктивною.

Важливе місце у роботі ЗМІ відведене для створення портретів політичних діячів, адже саме вони є фундаментом і водночас дахом політичної будови. Байме фон Клаус у своїй праці писав, що «політики ж, навпаки, сприймають себе носіями ролей, щоб діяти не тільки у владних відносинах, а й також у відносинах обміну, солідарності і порозуміння. Не усі рішення приймаються під тиском часу і підпорядковуються коду часу. Політики – вони, як і всі людські суб'єкти, є носіями ролей – мають бути посередниками між різними баченнями світу. Ця опосередковуюча роль вбудована у їхню власну, бо вони постійно конфронтують з іншими носіями ролей, адже кожний дієвець виступає носієм кількох ролей»[8].

Образ політичних гравців висвітлюються на телебаченні, інтернет-ресурсах, радіо та на шпальтах друкованих видань. Так, на «1+1» існує програма «Інтерв’ю з Президентом», яка надає глядачу можливість побачити як живе глава держави, дізнатись про розпорядок його робочого дня. Образи парламентарів досить об’єктивно та неупереджено висвітлює «Громадянське ТV» - громадянська ініціатива, спільний інтернет-проект відомих українських журналістів зі створення громадського мультимедійного медіа. Радіо «Свобода» теж надає слухачам образи політиків у своїй програмі «Продовження політики».

Щодо друкованих видань, то найбільш інформативними, на мою думку, з точки зору портретистики українських політиків виступають журнали «Український тиждень» та «Країна». Дуже важливими є книги сучасних представників засобів масової інформації. Так, у 1996 році друком вийшла праця київського журналіста Юрія Луканова «Третій Президент. Політичний портрет Леоніда Кучми». Книгу можна сміливо віднести до жанру портрет-розслідування. У передмові до свої книги автор написав: «я не ставив собі за мету здійснити політологічний аналіз діяльності Президента Кучми. Хай цим займаються фахівці. Так само як не мав наміру хвалити, або критикувати свого героя. Я спробував викласти якомога більше фактів з його життя і політичної діяльності — як позитивних, так і негативних. Намагався, аби моїх оцінок було якомога менше… Працюючи на Заході, я мав нагоду особисто переконатися, що буквально кожен чих національного лідера не залишається поза увагою засобів масової інформації. Журналісти досліджують приватне і дополітичне життя глави держави. В нас така традиція лише створюється»[9].

Підсумовуючи, можна з упевненістю стверджувати, що в умовах розвитку інформаційного суспільства політика виступає одним із основних об’єктів уваги сучасних засобів масової інформації. Це є наслідком того, що сучасне суспільство є заполітизованим і його розвиток більшою мірою залежить від політичної ситуації в державі.

Дата добавления: 2015-05-22