Виробнича програма підприємства та її показники

ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Тема 9 ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ

Виробнича програма підприємства (план виробництва та реалізації продукції) - це система планових завдань з виробництва і доставки продукції споживачам у розгорнутій номенклатурі, асортименті, відповідної якості та у встановлені строки згідно договорів поставок.

Номенклатура - це перелік назв окремих видів продукції, а асортимент - це різновид виробів в межах даної номенклатури.

Під час розробки виробничої програми підприємства використо­вуються натуральні, умовно-натуральні, трудові, вартісні та якісні методи вимірювання. Вони дозволяють вести планування, облік, контроль собівартості, обсягів продажу, номенклатури, асортименту, трудомісткості, якості продукції, що випускається.

Натуральні показники плану (тонни, одиниці, метри тощо) характеризують виробничу спеціалізацію підприємства та частку на ринку того чи іншого продукту. У розрахунках на одиницю продукції встановлюються технологічні норми витрат сировини, енергії, робочого часу, а також визначається собівартість виробів (послуг). Без натуральних показників неможливо визначити потребу у виробничих потужностях та ефективність їхнього використання.

Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках встановлюють на основі обсягу поставок:

, (3.5)

де П - обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях;

ОП - обсяг поставок в натуральних одиницях;

З_п, З_к - запаси продукції на складі відповідно на початок і на кінець планового року, натуральних одиниць.

Натуральні показники плану необхідні для:

– оцінки матеріало- та трудомісткості виробництва;

– обґрунтування потреби в окремих видах матеріалів, сировини та обладнання;

– визначення складу та кількості робітників, необхідних для організації виробництва того чи іншого продукту;

– задоволення попиту споживачів.

Вибір натуральних показників вимірювання залежить від харак­теру виробу, призначення продукції, що виробляється, її споживчих якостей. Натуральні показники найбільш повно та об'єктивно характе­ризують динаміку виробництва, продуктивність праці, продуктивність роботи окремих підрозділів підприємства, проте придатні для оцінки лише однорідної продукції. На підприємствах з широким асортиментом продукції за допомогою натуральних показників неможливо охаракте­ризувати загальний обсяг виробництва та проаналізувати його динаміку.

Трудові показники – години, хвилини робочого часу – використовуються у внутрішньовиробничому плануванні для оцінки трудомісткості одиниці продукції та виробничої програми. Найбільш розповсюджені показники - трудомісткість продукції або витрати робочого часу на виготовлення продукції, виконання послуг, які розраховуються в нормо-годинах. Крім того, для вимірювання роботи обладнання використовується показник – станко-години.

Показники трудомісткості виробничої програми (нормо-години, людино-години, станко-години) на перший погляд придатні для вимірювання обсягів виробництва. Проте в зв'язку зі змінами в трудо­місткості продукції людино-години не співставні в динаміці, тому трудові показники використовуються частіше для допоміжних розрахунків. Трудомісткість виробничої програми, що вимірюється в нормо-годинах, є обсягом виробництва, який повинен викону­вати колектив цеха підприємства.

Універсальними показниками в системі оцінки обсягів вироб­ництва та реалізації продукції є вартісні, об'ємні показники діяльності, які використовуються одночасно з натуральними та трудо­вими показниками. Вартісні показники необхідні для узагальненої оцінки обсягів діяльності підприємства, яке виробляє широкий асор­тимент продукції, для співставлення витрат з отриманим прибутком, оцінки ефективності діяльності підприємства.

У грошовому відображенні розраховуються товарна продукція, валова, реалізована чи обсяг продаж, чиста, умовно-чиста, нормативно-чиста, валовий та внутрішньозаводський оборот підприємства, нормативна вартість обробки продукції.

Товарна продукція характеризує обсяг виробленої та готової до реалізації продукції, робіт і послуг, виконаних для інших підприємств. Цю продукцію обчислюють у діючих оптових цінах, а її показники використовуються для розрахунків обсягів реалізованої продукції, визначення собівартості виробів і загальних витрат підприємства, розрахунку фінансового плану підприємства.

До товарної продукції належить вартість готової продукції; напівфабрикатів для відпускання стороннім організаціям; вартість капітального ремонту свого устаткування та транспортних засобів; вартість робіт промислового характеру для сторонніх організацій та своїх непромислових господарств; вартість тари, виготовленої для пакування своєї продукції, якщо вона не врахована в оптовій ціні на цю продукцію; вартість обробки продукції з матеріалу замовника, якщо підприємство не перераховує замовнику вартість цих матеріалів (давальницька сировина).

Товарна продукція – характеризує обсяг готової продукції, напівфабрикатів, призначених для реалізації на сторону (іншим підприємствам), а також робіт і послуг промислового характеру, що виконані для інших підприємств.

В узагальненому вигляді обсяг товарної продукції визначається за формулою

ТП = ГП + ПФ + П_п + О_б, (3.6)

де ГП – готова продукція;

ПФ – напівфабрикати, що реалізуються на сторону (іншим під­приємствам);

П_п – роботи промислового характеру, що виконуються для інших підприємств, своїх підрозділів;

О_б – вартість обробки продукції з давальницької сировини.

Товарна продукція планується за заводським методом, тобто без урахування вартості готової продукції, напівфабрикатів, що виготовлені для власних потреб. Оцінка вартості готової продукції визначається за оптовими цінами чи за співставними оптовими цінами.

Валова продукція характеризує загальний обсяг вироб­ництва, тобто обсяг виготовленої продукції, робіт, послуг, виконаних на підприємстві за певний (плановий) період у незмінних (порівнянних) цінах.

До складу валової продукції входить товарна продукція, зміна залишків незавершеного виробництва на початок і кінець року, а також вартість матеріалів і сировини, наданих замовником на пере­робку.

На підприємствах з незначною тривалістю виробничого циклу (швейне, взуттєве, харчове виробництво), де незавершене виробницт­во підтримується на постійному, відносно незначному рівні, показ­ники товарної та валової продукції практично тотожні. На підприєм­ствах з тривалим виробничим циклом (наприклад, будівництво, судно­будування) ці показники значно відрізняються.

Обсяг валової продукції розраховується за формулою

, (3.7)

де НП_п, НП_к - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн

Під час зменшення протягом періоду залишків незавершеного ви­робництва валова продукція підприємства буде більше товарної на різницю цих залишків. Якщо ж залишки незавершеного виробництва протягом періоду збільшуються, то валова продукція буде менше товарної на цю різницю.

Валовий оборот характеризує загальний обсяг продукції, робіт, що виготовлені на підприємстві всіма його підрозділами, незалежно від призначення (для власних цілей чи для реалізації на сторону) за певний (плановий) період.

Оскільки до складу валового обороту входить продукція, що вироблена одним підрозділом для потреб іншого, з'являється так званий "повторний рахунок". Обсяг таких робіт називається внутрішнім заводським оборотом.

Тому валову продукцію можна розрахувати також за формулою

. (3.8)

Виробничий процес підприємства направлений на створення додаткової вартості та є частиною процесу створення сукупної вар­тості всього національного доходу. Величину додаткової вартості, створеної на конкретному підприємстві, характеризує показник "чиста продукція підприємства".

Чиста продукція підприємства характеризує додаткову (нову) вартість, що створена на даному підприємстві за певний (плановий) період.

Під час визначення обсягів виробництва в оптових цінах на їхню величину значно впливає вартість вихідних матеріалів. Так, за умови рівного обсягу виробництва товарів у натуральному вираженні, обсяг товарної продукції буде тим більшим, чим дорожчі вихідні матеріали, що були використані для її виробництва. Цей вплив особливо значний для матеріаломістких галузей виробництва.

Щоб уникнути впливу вартості матеріалів, перенесеної вартості, визначити реальний вклад кожного підприємства в створення додат­кової сукупної вартості, використовується показник чистої продукції. До складу чистої продукції підприємства входить оплата праці робітникам, тобто оцінка витрат персоналу підприємства, що входить до собівартості продукції; нарахування на соціальні заходи; витрати, пов'язані з організацією виробничого процесу; обов'язкові платежі, що входять до складу ціни; плановий прибуток підприємства. До чистої продукції не входить перенесена вартість, що створена на інших підприємствах (вартість сировини, матеріалів, електроенергії, амортизація обладнання тощо).

Кількісно її оцінка може бути отримана шляхом вираховування із обсягів товарної продукції всієї суми матеріальних витрат у оптових цінах, а також сума амортизаційних відрахувань:

ЧП = ТП - МВ - А, (3.9)

де МВ – матеріальні витрати;

А – нарахована амортизація від вартості основних фондів на їх ремонт і повне відновлення.

Показник чистої продукції дозволяє об'єктивно оцінити витрати підприємства щодо створення продукції. Додаткова вартість висвітлює, таким чином, внесок, який приносить кожне підприємство в сукупну вартість вироблених благ.

Умовно-чиста продукція характеризує додаткову вартість, створену на підприємстві, але з урахуванням амортиза­ційних відрахувань.

Показник умовно-чистої продукції (УЧП) розраховується за формулою:

.

Нормативно-чиста продукція характеризує частину ціни виробу (робіт, послуг), яка включає основну й додаткову заробітну платню персоналу з відрахуваннями на соціальні заходи та нормативний прибуток.

, (3.10)

, (3.11)

, (3.12)

, (3.13)

, (3.14)

, (3.15)

де N_i - обсяг випуску і-го виду продукції або послуг промислового характеру, нат.од.;

Н_чпі - норматив чистої продукції і-го виду, грн;

m - кількість різних видів продукції (послуг), що виготовляються на підприємстві, од.;

З - заробітна платня у розрахунку на одиницю продукції, грн;

П_н - нормативний прибуток, грн;

С_д - собівартість одиниці продукції за вирахуванням прямих матеріальних витрат (додані витрати), грн;

Р_н - норматив прибутку від собівартості за вирахуванням прямих матеріальних витрат, %;

З_ор - заробітна платня основних робітників, грн;

З_інш - заробітна платня інших працюючих, грн;

К_з - коефіцієнт розподілу заробітної платні;

З^/ - заробітна платня промислово-виробничого персоналу підприємства за рік, грн;

З^/_ор - заробітна платня основних робітників підприємства за рік, грн

Реалізована продукція – це товарна продукція, яку фак­тично відвантажено й оплачено споживачем продукції підприємства за певний (плановий) період.

Обсяг реалізації продукції, таким чином, визначає обсяг вироб­леної та відвантаженої продукції, яка знайшла свого споживача й визнана на ринку.

Обсяг реалізації продукції розраховується за формулою

, (3.16)

де Г_п, Г_к - залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового періоду, грн;

О_п, О_к - залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав і продукції на відповідальному зберіганні у покупців відповідно на початок і кінець планового періоду, грн

Величина незавершеного виробництва у вартісному виразі (НП) визначається за формулою

, (3.17)

N - кількість виробів у натуральних одиницях;

З - собівартість одного виробу, грн;

Д_ц – тривалість циклу виготовлення одного виробу, робочих днів;

К_нз - коефіцієнт наростання витрат під час виготовлення виробу;

Д – кількість робочих днів в році.

, (3.18)

де М - сума матеріальних витрат на виробництво одного виробу, грн;

С₁ - собівартість одиниці виробу без матеріальних витрат, грн;

С₀ - одноразові витрати спочатку циклу виготовлення продукції, грн;

С_n - поточні витрати на виготовлення продукції, грн

Під час формування та виконання виробничої програми підприєм­ства використовують відносні показники, які характеризують техно­логічні особливості виробництва.

До основних з них відносяться:

1. Коефіцієнт товарності (К_Т), який характеризує долю продукції, готової до реалізації, в загальному обсязі виробленої продукції. Опосередковано цей коефіцієнт дозволяє оцінити тривалість вироб­ничого циклу, рівень ефективності його організації. Збільшення коефіцієнту товарності свідчить про скорочення частку незаверше­ного виробництва в загальній структурі валової продукції. Коефі­цієнт розраховується за формулою

. (3.19)

2. Коефіцієнт внутрішньовиробничого комбінування (К_К) характе­ризує кількість стадій виробничого процесу; визначається відно­шенням обсягу внутрішнього заводського обороту до обсягів вало­вої продукції. Розраховується за формулою

. (3.20)

Приклад. Обчислити обсяг товарної, валової та реалізованої продукції підприємства, валовий та внутрішньозаводський обороти, коефіцієнти товарності та внутрішньовиробничого комбінування. Залишки готової продукції на складі підприємства: на початок року - 800 тис. грн, на кінець року - 245 тис. грн (табл..3.3)

Таблиця 3.3 – Вихідні дані для розрахунків

Цех-виготовлю-вач продукції	Цех-споживач продукції	Відпуск продукції на сторону	Залишок не-завершеного виробництва
Ливарний	Ковальсь-кий	Механіч-ний	Складаль-ний	Ремонтно-механічний	Інструмен-тальний	разом	На початок року	На кінець року
Ливарний	-			-
Ковальський	-	-		-	-
Механічний	-	-	-
Складальний	-	-	-	-	-	-	-
Ремонтно-механічний					-
Інструменталь-ний						-

Обсяг товарної продукції дорівнюватиме:

тис. грн

Обсяг валової продукції складе:

тис. грн

Обсяг реалізованої продукції:

тис. грн

Внутрішньозаводський оборот – це та кількість продукції підприємства, яка використовується всередині нього для подальшої переробки. Отже:

тис. грн

Валовий оборот підприємства – це обсяг валової продукції незалежно від того, де вона буде використана: чи в межах підприємства, чи поза ним. Його можна обчислити як суму валової продукції та внутрішньозаводського обороту:

тис. грн

Коефіцієнт товарності розраховується як відношення товарної продукції до валової продукції:

.

Коефіцієнт внутрішньовиробничого комбінування складе:

.

Дата добавления: 2015-05-22