Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Так хто ж, анти чи склавіни є пращурами сучасних українців ?




Відомий вітчизняний історик М. Грушевський вважав антів предками українського народу. Широко відома гіпотеза про те, що етнонім «анти» - своєрідний пращур етноніма «українці», оскільки іранське ім'я народу «анти» у перекладі означає «край», «кінець». Отже, анти - жителі пограниччя, окраїни, тобто українці. Але, на жаль, лінгвістика не може дати відповіді на всі питання слов'янського етногенезу. Енергійні анти, які проникли на Балкани, Верхній Дніпро, Донець та Дон врешті-решт зазнали поразки від нової хвилі варварів, яка принесла з собою аварів із Центральної Азії. Невщухаючі аваро-слов'янські війни (568-635 рр.) призвели до розпаду антського союзу. Фактично, починаючи з 602 р., анти в історичних джерелах не згадуються. Разом з тим склавіни фігурують у творах більшості європейських та східних авторів, що ведуть мову про етнічні угруповання, які проживали на території України у VІ-ІХ ст. Тому цілком закономірно, що етнонім «склавіни» трансформувався у «слов'яни».

За даними сучасної археології, утворення праукраїнського етносу бачиться так: у V-VІІ ст. носії пеньківської культури - анти та празької - склавіни вирушили у південному напрямку. Антська хвиля покотилася на Балкани, а згодом на Ельбу, поступово інтегруючись із західними слов'янами. Склавіни ж не пішли так далеко. їх нащадки утворили між Дніпром, Дністром і Західним Бугом нові етнічні угруповання, в основі яких була культура Луки-Райковецької (сьогодні відомо понад 200 пам'яток). Ця культура сформувалася на базі празької (склавіни) із залученням певних елементів пеньківської (анти) культур. З культурою Луки-Райковецької фахівці пов'язують племена древлян, бужан, волинян, уличів, тиверців, які і були безпосередніми пращурами українців.

Розселення слов'ян було зумовлене історично об'єктивними й досить прозаїчними процесами у їхньому середовищі, що особливо активізувалися з V-VІ ст. У надрах загальнослов'янської етнокультурної спільності наростав розклад первіснообщинного ладу, викликаний еволюцією продуктивних сил і виробничих відносин. Демографічний вибух, викликаний соціально-економічним розвитком і поліпшенням умов життя, також призвів до розселення: слов'янам стало тісно на землях прабатьківщини.

Значну роль у розселенні слов'ян відіграли й зовнішньополітичні фактори. У ІІ-ІV ст. внаслідок просування на південь германських племен, зокрема готів, цілісність слов'янської території була порушена, що сприяло відособленню слов'ян, поділу їх на східних і західних. На схилі У ст., завдяки падінню протодержави гунів, слов'яни змогли просунутися на південь, до Дунаю до Північно-Західного Причорномор'я, що призвело до виділення їх південної групи.

Починаючи з перших століть н. е. і до виникнення Київської Русі матеріальна культура східних слов'ян пройшла ряд етапів у своєму розвитку. Але протягом усього І тис. у ній зберігалися спільні риси. Слов'янські поселення (площею, як правило, 1-2.5 га) розташовувалися групами на близькій відстані одне від одного на південних схилах річок та інших водоймищ. Люди проживали у напівземлянках або землянках із плетеними чи зрубними стінами і вогнищем, а з У ст. - пічкою-кам'янкою на долівці. Поховальний обряд - трупоспалення в урні або в ямці. Кераміка ліпна, зрідка оздоблена врізними узорами. Лише частина слов'янського населення, що входила до складу черняхівської культури, до кінця У ст. користувалася високоякісним гончарним посудом провінціальноримських зразків. У другій половині І тис. слов'яни вже самі почали виготовляти гончарний посуд та прикрашати його пишним хвилястим орнаментом.

Із знарядь праці відомі наральники, плугові чересла, серпи, коси, струги, долота, свердла, різці від токарного верстата, ножі, шила, кістяні проколки тощо, із предметів побуту і прикрас - застібки (фібули), пряжки, кістяні гребені (нерідко з багато орнаментованою спинкою), намиста, різноманітні підвіски, кільця, браслети і т. ін.

Основним заняттям східних слов'ян були землеробство та скотарство. В перших віках н.е. вживалося дерев'яне рало, але вже тоді з'являються і залізні наральники, які в удосконаленому вигляді дійшли до давньоруського часу. В ІV ст. слов'янське населення черняхівської культури використовувало плуг з череслом. Урожай збирали серпами та косами, зерно мололи на жорнах, хоча в першій половині І тис. у вжитку ще були й зернотерки. Основні культурні злаки - просо, ячмінь, декілька сортів пшениці, жито, овес, бобові, ріпа та ін.

У слов'ян існували різні види ремесел (ливарне, залізообробне, косторізне, гончарне і т. д.), які, починаючи з VІ-VІІ ст., концентруються в городищах. Найдавнішими економічними і політичними центрами у згаданий час були Зимнівське городище поблизу Володимира-Волинського, а в Подніпров'ї - Київ.

Соціальні структури розвивалися в напрямі від первісної общини в перших століттях не. до сусідської общини. Очевидно, в період великого розселення слов'ян та їхніх походів на Візантію значно розвинулися суспільні інститути, притаманні стадії воєнної демократії.

 

  1. Передумови виникнення держави у східних слов’ян.

Виникненню державності у східних слов'ян сприяли такі передумови, які складають в основному у VIII-IX ст.

По-перше, це економічні передумови:

Ø розвиток продуктивних сил;

Ø розширення посівних площ;

Ø розвиток ремесел;

Ø зростання міст;

Ø пожвавлення торгівлі (особливого значення набуває торговельний шлях “із варяг у

греки” – вздовж Дніпра із Скандинавії у Візантію, а також Каспійське море через Київ до Західної Європи).

Кількісне зростання міст як економічних і політичних центрів, якісний прогрес різноманітних ремесел і торгівлі, воєнні походи, в яких брали участь воїни з усіх слов'янських земель, - усе це сприяло створенню східнослов'янської держави Київської Русі.

По-друге, соціально-політичні передумови:

Ø розклад родоплемінних відносин у східних слов'ян;

Ø відокремлення правлячої верхівки, що складалася з князів, князівських дружинників, старійшин.

Соціально-політичні передумови безпосередньо привели до виникнення держави. Поступово занепадає віче, на якому раніше вирішувалися найголовніші справи. Воно тепер скликається лише тоді, коли необхідно князеві (виняток становлять повстання). Київський князь здійснює завойовницькі походи і поступово розширює територію Давньоруської держави. При цьому певний час завойовані ним держави зберігають старий устрій і навіть старих князів. Київський князь обмежується лише збиранням у них данини – полюддям – і залученням їх до війська у випадку військових дій. Але поступово розширюється влада адміністрації, призначеної київським князем: намісників, воєвод, тисячних та ін.

Втрачається значення збройного ополчення, князівська дружина перетворюється на могутню політичну силу. За допомогою дружини князь завойовує нові землі, збирає данину, її голос може бути вирішальним у питаннях війни і миру та інших важливих проблемах. Найбільш знантні дружинники разом з придворною аристократією становили боярську раду, що була постійним дорадчим органом при князеві.

Отже, слов'янство як самостійна етнічна спільнота вийшло на історичну арену десь на початку І тис. н. е. Це був динамічний і драматичний час великого переселення народів (ІІ -VІІ ст.).

Більшість сучасних вчених, які займаються проблемою етногенезу слов'ян, вважають, що початок формування окремих слов'янських народів і зокрема праукраїнського етносу було покладено процесом розселення антів та склавінів.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 924; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.016 сек.