Історія філософської думки України

Розвивалася в кількох напрямках, серед яких можна виділити: політичну філософію (філософію національного радикалізму в ХХ ст. Дм. Донцова (1883 – 1973), інтегрального націоналізму та національної еліти М. Міхновського, В. Липинського, дослідження української політичної думки (І. Лисяк-Рудницький); академічну філософію в руслі класичної традиції, (І. Мірчук); український персоналізм О. Кульчицького. Для вивчення людини як особистості він аналізує виміри її буття – історичне, суспільне, культурне, географічне, психічне, (надає пріоритет розгляду національної психології і чинників її формування).

Важливе місце в філософській культурі України займає Д. Чижевський (1894 – 1977) – видатний український вчений, філософ, історик, філолог, славіст. Розглядає історію філософії, етичні, естетичні проблеми людини, проблему національної своєрідності філософії у контексті взаємовідношення загальнолюдського і національного в історико-філософському процесі.

Особливості	Визначальні риси
1. Відтворює з певним часовим зміщенням усі основні етапи розвитку європейської філософії.	1. Антеїзм (усвідомленість єдності людини з природою,черпання сил у Землі, природі).
2. Розвивається в різних жанрах писемності (до XVIII ст.).	2. Екзистенціально-софійне спрямування (заглибленість у внутрішнє буття людини).
3. Тривалий час була російськомовною.	3. Кордоцентризм або «філософія серця» (серце – емоційно-вольова сутність людини).

	Історичні етапи	Основні ідеї, напрямки, течії, школи та їх представники
Докласичний період	Доба Київської Русі Х-ХІІІ ст.	Філософія («любомудріє») тлумачиться як богопізнання. Історіософська проблематика («Слово про закон і благодать», літописи). Елементи античної філософії, запозичені з творів «отців церкви» (Василь Великий, Григорій Богослов, Григорій Назіанзін). Людина – посередник між Богом і створеним світом.
XIV-XV ст. Формування української народності	Агіографія, аеропагітика, неоплатонізм, ісихазм. Зосередженість на внутрішньому світі людини.
Розвиток реформаційно-гуманістичних ідей XVI-XVII ст.	Гуманізм та його проникнення в Україну (Ю.Дрогобич, П.Русин із Кросна, Лукаш з Нового міста, Станіслав Оріховський). Реформаційні ідеї в Україні а. Діяльність протестанських громад. б. Братства (Ю. Рогатинець, С.Зизаній, Л.Зизаній, К.Транквіліон, Ставровецький). в. Острозький літературно-освітній центр (Г.Смотрицький, Д,Наливайко, В. Суразький, Клірик Острозький, К. Лукаріс). г. Полемічна література (М.Смотрицький, I.Вишенський).
Філософія в Києво-Могилянській Академії (др. пол. XVII-XVIII ст.	Розробка проблем буття (І.Гізель, Ф.Прокопович, Й.Конович-Горбацький). Критика томізму. Проблеми гносеології (орієнтація на пізнання природи й людини, принцип сенсуалізму): (С.Яворський, Й.Кроковський, Г.Кониський). Людина і світ її моралі (І.Галятовський, І.Гізель, С.Яворський).
Класичний період	Філософія Григорія Сковороди	Світоглядні засади («три світи» й «дві натури»: їх співвідношення). «філософія серця» як визначний внесок у європейську філософську думку. Проблема людини «Пізнай самого себе». Проблема щастя і «сродної праці».
Доба університетської філософії (XIX ст.)	Вплив Канта, Фіхте, Шеллінга (Й.Шад, П.Лодій, Д.Кавунник, М.Максимович). Гегельянці (О. Новицький, С.Гогоцький). Памфіл Юркевич: вчення про ідею, «філософія серця».
Доба українського романтизму (перша пол. XIX ст.)	Витоки українського романтизму (шеллінгіанство). Кирило-Мефодіївське товариство: революційно-демократичне (Т.Шевченко) і ліберально-помірковане (М.Костомаров, П.Куліш) крило Микола Гоголь як виразник української ментальності.
Натуралістично-позитивістські мотиви в філософії другої пол. XIX ст.	Ідеї республіканізму в поглядах М.Драгоманова. Екзистенційний та етико-антропологічний романтизм (І.Франко, Подолинський, Леся Українка). Позитивізм (І.Франко, В.Лесевич). Філософія мови (О.Потебня). Екзистенціальний романтизм (Леся Українка, Михайло Коцюбинський).
Новітня українська філософія XX ст.	Екзистенціально-романтична хвиля Київської школи (М.Бердяев, Л.Шестов). Філософія конкордизму (В.Винниченко). Культурно-філософське піднесення 20-х років (С.Семковський, Демчук, В.Юринець). Шестидесятники (П.Копнін та його послідовники: В.Шинкарук, І.Бичко, М.Попович, С.Кримський, Осічнюк).
Українська філософія діаспори (XX ст.)	Розробка проблем історії української філософії (Дмитро Чижевський, Іван Мірчук). Ідеологія національного радикалізму (Д.Донцов).