Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Марксистська філософія: сучасне осмислення основних положень




Марксизм – ідеологічна течія, яка охоплює філософію, політичну економію і «теорію» революційного перетворення буржуазного суспільства в соціалістичне і комуністичне (науковий соціалізм). Засновник Карл Маркс. Сюди належав і Фрідріх Енгельс. Головне завдання цієї ідеологічної доктрини було звільнення робітничого класу від експлуатації та побудова вільного від соціального гноблення суспільства. К. Маркс і Ф. Енгельс роблять висновок, що перемогти відчуження можна тільки шляхом знищення приватної власності, що можливе лише за допомогою революційного перетворення суспільства і самої людини. Щасливе суспільство вони вбачали у засадах соціальної рівності та вільній праці. Класова боротьба проголошувалася рушійною силою історії, і на цій підставі виправдовувалося насильницьке захоплення влади, встановлення диктатури пролетаріату, яка буде правити суспільством не на основі законів, а на засадах революційної доцільності. У марксизмі насилля було перетворене на свідому практику окремої організації чи державного апарату. Філософією марксизму є матеріалізм, або, як його називали в радянському марксизмі, діалектичний та історичний матеріалізм. Володимиру Леніну належить заслуга – саме завдяки йому було створене СРСР, де і були запроваджені у дію ідеї марксизму. Його модифікація традиційної доктрини марксизму, відповідно до специфічних російських умов, отримала назву марксизм-ленінізм і використовувалась для обгрунтування комуністичної ідеології. У радянській історіографії і комуністичній пропаганді іменувався «вождем світового пролетаріату» та «основоположником ленінізму», всіляко оспівувався та звеличувався. Спроби запровадження марксизму на практиці були на Кубі, в Китаї, Кореї, Камбоджі.

 

20. Екзистенціоналізм – загальна характеристика.

Екзистенціалізм – суб’єктивістське вчення, в якому вихідні значення сущого (що таке річ, просторовість, часовість, ін. людина та ін.) виводяться з існування (екзистенції) людини. На його формування і на поширення його їдей значний вплив мав досвід виживання особи, набутий в соціальних катаклізмах XX ст. – в Першій і Другій світових війнах, досвід наруги над особистістю тоталітарних режимів фашизму та сталінізму. Це своєрідний духовний протест, бунт особи проти абсурдного з її погляду світу, пошук виходу з цієї ситуації.. він працював на формування сильної – вільної та відповідальної – особи, яка починає домінувати в культурі й способі життя Заходу у XX ст. представниками є – нім. мислителі М.Гайдеггер і Карл Ясперс, франц. філософи Жан-Поль Сартр, Габріель Марсель і Альбер Камю. Головною темою дослідження є існування людини, яке є джерелом сенсу всього сущого. Гайдеггер запропонував онтологічний підхід, суть якого полягає у тому, що людське існування розглядається як таке, що інтимно, емоційно, на підсвідомому рівні пов’язане з буттям світу. Екзистенціоналісти стверджують, що перш ніж пізнавати (бути суб’єктом, розумом, свідомістю), людина повинна бути, існувати в світі. Людина, на їх думку, є єдиною істотою, яка усвідомлює свою смертність. Це усвідомлення зумовлює те, що її існування пройняте «турботою». Завдяки турботі людське буття набуває часового виміру: людина «турбується» про сучасне, проектує майбутнє, звертається до минулого досвіду. Гайдеггер і Ясперс винають таку важливу рису екзистенції, як комунікація. Ясперс навіть заявляв, що екзистенція неможлива без комунікації і вбачав вері науки та техніки велику небезпеку для людського існування – небезпеку втрати свободи та самої людини, оскільки технічні засоби спілкування все більше підмінюють особисте спілкування.

 

 

21. „Філософія життя”: загальна характеристика.

Наприкінці XIX – у першій пол. XX ст. набула популярності «філософія життя», найпомітнішими представниками якої були Фрідріх Ніцше та Зігмунд Фрейд. Їх мало цікавив об’єктивний світ і наукова істина, а більше хвилювала людина, світ людського життя. Філософія життя – напрям у неокласичній філософії, представники яког проголосили життя (в біологічній, психологічній формах) основним предметом філософії. Постала вона як протест поти класичного гегелівського ідеалізму, який не переймався проблемою існування конкретної людини з її стражданнями і пориваннями. Філософія життя знаменувала собою поворот жо людини, її проблем і переживань, до антропологічної і аксіологічної проблематики, її гаслом було «людина понад усе». Одним із основних джерел філософії життя є ірраціоналістично-песімістична філософія Шопенгауєра. За Шопенгауером сутність особи становить незалежна від розуму воля– сліпе хотіння, невіддільне від тілесного існування людини, котра є проявом психічної світової волі, основою та істинним змістом усього сущого.

Для Ніцше життя є єдністю радості і болю, чимось на зразок «оптимістичної трагедії», він проголошує «так!» життю у всіх його проявах. Життя у нього – постійне становлення, боріння, процес, ане предмет і субстанція. Воля – рушійна сила будь-яких процесів у неорганічному світі, боротьба за виживання, за розширення власного Я, самоствердження. Людина – біологічна, недовершена, хвора істота, оскільки тваринні інстинкти у ній значною мірою підмінені розумом. Розум – засіб, інструмент життя, позбавлений самоцінності, статусу абсолютної цінності. Життя і воля є абсолютними цінностями, все ін. лише засоби. Був прихильником індивідуалізму, осуджував колективізм як стадність. Перший відкрито заговорив про те, що біологічне виживання людства вимагає, щоб продовжували рід сильні та здорові і що можливо саме в цьому криється помста природи розумній тварині, яка посміла повстати проти неї.

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-05-22; Просмотров: 1023; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.013 сек.