Тема 4. Філософська думка Зх.Європейського Середньовіччя

1. Соціально-культурні підвалини.Основні риси і періоди філософської думки середніх віків

2. Патристика: сутність,основні ідеї.

3. Схоластика і містика як провідні напрями середньовічної філософії.Реалізм і номіналізм.

4. Основні риси вчення Фоми Аквінського.

Середньовічна філософія повязана з феодальними релігіного світогляду.

Апологетики і патристики ІІ – ІХ ст. н.е. Апологети – захист християнства від моральних принціпів язичництва. Патристика – включає вчення апостолів,діячів церкви.

Схоластики і містики ІХ – ХVІ ст. Схоластика – виникає як шкільна шкільна філософія,а виступає як система впорядкування християнського вчення.

Підперіоди:

1) рання схоластика - ІХ – ХІІ ст.;

2) зріла схоластика - ХІІ – ХІV ст.;

3) пізня схоластика - ХІV – XVI ст.;

Риси:

1. Середньовічна філософія – релігійного характеру.Людина – духовна особистість,віра пов язана з волею.

2. Панування ідеї творіння світу з нічого (креаціонізм).

3. Теїзм – ідея творення світу Богом

Філософія середніх віків характеризується теоцентризмом.Онтологія середніх віків буття Бога,співвідношення «Бог людина».Проблема логіки – питання донесення основного смислу книг;розкриття через співвідношення філософія-релігія,взаємозв язку віри-філософії,істини,раціональних і містичних шляхів досягнення Бога – проблема.

Проблема людини: Людина – Бог,душа – тіло,духовна сутність.

Схоластика виникає через розрив неоплатоніків і проникнення матеріалістичного осмислення Арістотеля.Співвідношення понять філософія,теологія,релігія:

Філософія + релігія = теологія - проміжна сфера між філософією і релігією. Ідейна частина релігії,що покликана узгодити основні релігійні догмати,не відкидаючи філософію мови і методології.

Апологетика (2 підходи до «античної філософії»):

1) позитивізм (Климент Алексанрійський,Юстин,Оріген)

2) негативний (Тертуалін)

Суть першого – визнавання грецької філософії,пропонували використовувати для формування теології.

Аргументи на підтримку античної філософії:

- єдність – Бог один: всі шляхи до нього

- універсальність – християнство для всіх

- простота

- авторитет

- давнина

Патристика (Григорій Нільській,Василій Великий) – основну увагу приділяє проблемам монотеїзму,ірраціоналізму,теодицеї,еодицеї,ідеї трансцендентності Бога.Мета – формуваннч теології як системи.Намагаються приєднати античністьІоан Доміанський дає визначення філософії:

«Це – пізнання сущого.

Пізнання божественого ілюдського.

Роздуми про життя і смерть, уподоблення Богу через доброчинність, мистецтво мистецтв і наука наук.

Це любов до мудрості,бо любов – це Бог,а це істинна мудрість.

Поділ філософії на «умоосяжну» (богословя, фізіологія, математика) і практичну (етика,політика).

Аврелій Августин «Сповідь»,»Град Божий».

Поділ філософії на фізику (теологічну)логіку,етику.Бог як вище начало світобудови.Розглядає проблему «Бог – людина»,при цьому наголошує на невиправні діяння людини (гріх як суттєве для майбутнього).Людина така,що існує в часі (Час починається від гріхопадіння людини) і рух до досконалого суспільства – християнського.Граду Божого.Людина як взаємозв язок душі (внутрішня людина) і тіла.Відкидає переселення душі.Основні атрибути душі: розум,воля,пам ять. Память як здатність існувати в часі.Розум не понад волю. Воля – основа,найбільший дар людини,віра поєднує душу і тіло.

Схоластика формується як типрелігійної філософії,це формально-логічна раціональна систематизація релігійної догматики.

325 р. – затвердження християнських догматів.

Схоластика і містика як провідні ідеї Середніх Віків формуються в Х ст. як варіанти релігійної філософії,що опирається на незаперечний авторитет Святого Письма.Відмінність між ними полягає у ставленні до можливості людського розуму в процесі богопізнання.В схоластиці можливості розуму визнаються і наголошуються на ролі логіки. Містика стверджує,що розум і роздуми ведуть до гріха.Шлях до Бога пов язаний з почуттям любові до Бога,здатності самозречення.

1) знання і віра – антиподи (Тертуліан «Вірую,бо абсурдно»)

2) знання і віра можуть співіснувати і взаємно,оскільки розкривають різні аспекти і можливості людини.Філософські і теологічні істини не повинні взаємовиключати одна одну.Втілена в «теорії подвійної істини»,стверджує можливість автономної істини,науки і богослов я відносно Бога.

- по методу: наука – індукції,богослов я – дедукції;

- філософія і наука – сфери теорії,богослов я – практики,етики;

- знання і віра,філософія і теологія повинні об єднатися в спрямованості на реалізацію позитивного богословя.

Проблема природи універсалій: Реалізм – існують самі по собі,до матеріального світу.Номіналізм – існують лише в мисленні речі окремо,поняття – окремо (імена речей).Концептуалізм (крайній номіналізм) – П.Абеляр. Слова н7аповнені значенням.

Фома Аквінський (1226 – 1274 р.р.) Ідеї:

1) Концепція симфонії (співзвучності):

- віри і розуму.Розглядається у виді істин:

а) ті,що можна осягнути розумом (наука і філософія)

б) ті,що перевершують можливості людини (божествене об явлення)

в) ті,що можна розуміти і за допомогою віри,і за допомогою розуму (єдність теології і філософії)

3 види знань:

- теологічне об явлення

- природна теологія

- філософія,що об єднує решту наук.

2) Синтетичний спосіб мислення – поєднання існуючих позицій

3) Поміркований реалізм.Універсалії існують трояко: до речей (Божий промисел); в речах (результат творення); після речей (як результат пізнання в поняттях)

4) Доведення буття Бога. Дав 5 тверджень. Бог як першопричина,абсолютно необхідна причина,абсолютне мірило і ступінь досконалості,цілеспрямованості причин

5) Людина – єдність душі і тіла,неповторна і єдина.Душа – формуюче начало. Людина має свободу волі через поєднання дій Бога з діями людини.

Дата добавления: 2015-05-22