Версія О. Ю. Афанасьєва про викрадення Європи

О. Ю. Афанасьєв, автор "постюнгівської психотипології" і книги "Синтаксис

любові"519, у книзі "Викрадення Європи (державний ритуал критських царів)"520

відзначає, що в міфі про Європу найбільший інтерес становить не форма агре

сивного ритуалу її викрадення, а агресивність самого імені цариці, що дала наз

ву цілому материку. Але тут – заминка. За Геродотом, "жінка Європа походить

з Азії і ніколи не приходила в ту землю, яка тепер у еллінів називається Євро

пою".

Досліджуючи етимологію імені царівни, О.Ю.Афанасьєв указує, що по

грецьки "європа" традиційно тлумачиться як "широкоглядна" (europe). Звичай

на паралель до такого тлумачення – "волоока", коров'ячий епітет дружини Зев

са Гери, з якою Європа іноді ототожнювалася. Проте паралеллю з Герою сенс

терміну "широкоглядна", швидше за все, не обмежувався, у нього, можливо, бу

ла й інша – хижацька інтонація.

Як і в сучасних, у стародавніх мовах лексема "широта" позначає достатньо

велике коло понять, але, на відміну від сучасних, у стародавніх під нею малися

філософія освіти в європейському контексті

на увазі, як мінімум, дві просторові категорії, а не одна: і широта, і довгота. Так,

єгиптяни, бажаючи назвати людину "далекоглядною", говорили про неї як про

людину "з широким обличчям". Цілком припустимо, що і в імені царівни міс

тився цей елемент двопросторовості із вірогідним відтінком жадібності як ти

тул цариці, "що широко і далеко дивиться". Аналогом "широкоглядної європи"

можна назвати "завидющі очі", але не в образливому, а в почесному сенсі, приб

лизно відповідному – "на багато що претендує", " що далеко зазирає поглядом".

Доповнює грецьку в цьому розумінні і семітська етимологія імені цариці Єв

ропи. Її зводять до семітського " rb" – слова, що перейшло в грецьку мову (ere

bos) із значенням "морок", "тьма", "морська глибочінь" і назвою порогу пекла –

Ереба. "Ереб" означав "захід", вечірню країну сонця, що заходить, з якою при

родно асоціювалися уявлення про морок і потойбічний світ. Тому Гезихій і вка

зував: "Європія – країна заходу, або темна".

Таким чином, за двох різних етимологічних джерел ми одержуємо один ре

зультат – хижацький підтекст імені Європи: з тією різницею, що в грецькому

варіанті воно означає власне експансію ("широкоглядна"), а в семітському – її

напрям (Захід). Якщо підсумувати обидва різномовних значення, то "Європа"

може прозвучати як "Та, Що Жадає Заходу", що цілком пасувало б царицям Фі

нікії і Криту – держав, відомих у давнину своїми походами в цьому напрямі.

Висновок О.Ю. Афанасьєва: "Найцікавіше, що всі ці високохудожні Європи,

Міноси, Пасифаї, Мінотаври, що своїми образами ятрять раниму читацьку і

глядацьку душу, – насправді лише слабкий і дивний відгомін банального владо

любства, незламної природної жадібності всього живого до простору. І породи

ло ці високохудожні образи все те ж відчуття, яке до цього дня примушує яко

гонебудь старого досвідченого вовка ясним морозним ранком кропити кра

пельками сечі навколо рідного переліска. Ось що цікаво..."521.

Дата добавления: 2015-05-22