Основні закони формальної логіки

Закон є результатом відображення необхідного, істотного, сталого і багаторазово повторюваного зв»язку між предметами і явищами реальної дійсності.

Закон мислення – це результат відображення необхідних істотних, сталих, багаторазово повторюваних зв’язків між думками, вираженими логічними засобами.

У формальній логіці найбільш відомі чотири основних закони: тотожності, несуперечності, виключеного третього, закон достатньої підстави.

Перші три закони були сформульовані ще Арістотелем. Ці закони можуть бути виражені у вигляді формул математичною символікою.

Закон тотожності: обсяг і зміст понять (суджень) повинні бути строго визначеними і лишатися незмінними у процесі логічних міркувань (а = а; а → а; а ↔ а).

Закон несуперечності: у процесі міркування про який-небудь предмет не можна одночасно стверджувати і заперечувати що-небудь в одному ітому самому відношенні, в один і той самий час ().

Закон виключеного третього: з двох суперечних суджень одне повинно бути істинним, друге – хибним, третього бути не може ().

Закон достатньої підстави: всяка істинна думка повинна бути достатньо обґрунтованою (за допомогою вихідних положень, припущень, відомих законів і правил, практичного досвіду тощо).

Питання та завдання для самоконтролю

1. Що таке судження як форма логічного мислення?

2. Яка структура судження?

3. Поясніть,чому існують різні форми судження?

4. Що таке квантори,назвіть їх види?

Дата добавления: 2015-05-22