Види і рівні знання

Сучасна гносеологія особливу увагу приділяє факту існування поряд з науковим знанням, (яке довгий час вважалося вершиною будь-якого знання) інших видів знання - ненаукового і позанаукового.

Наукове знання є об'єктивним, доказовим і обгрунтованим знанням про речі і речові відносини, про об'єктивний світ явищ природної та соціальної реальності. Наукове знання є таким, що не терпить «домішків» суб'єктивності, людських сенсів і значень у власному змісті. І хоча абсолютно вилучити з наукового знання суб'єктивний момент неможливо, особливо із соціального знання, загальна настанова науки - отримання об'єктивного, незалежного від людської позиції знання.

Донаукове знання - це повсякденний досвід людства, «житейські Знання». Донаукове знання має переважно безписемний характер. Донаукове знання є єдністю чуттєвого, раціонального і мовного досвіду людства. Одним із найхарактерніших виявів донаукового знання є так званий «здоровий глузд» і народна мудрість.

Позанаукове знання — це філософське знання (хоча воно і є спорідненим з науковим, але не тотожне йому), художнє (мистецтво, наприклад, безумовно є і фор.мою пізнання в художніх образах), а також такі види шання, які називають паранормальними знаннями, псевдонаукою і девіантою наукою. Паранормальне знання - це знання про деякі таємничі природні і психічні сили, можливість пізнання яких заперечується офіційною, загальприйнятою наукою. Дослідники паранормальних явищ вважають, що ці явища не можна вивчати засобами науки. Містика, спіритизм, парапсихологія можуть бути названі паранормальними знаннями. Псевдонаука, на відміну від паранормального знання, користується науковими методами, але за своїм змістом є повною карикатурою на науку. До псевдонауки можна віднести френологію (як спробу виявити здібності людини за розміром і формою черепа), уфологію, що збирає свідоцтва про зустрічі з інопланетянами, астрологію та ін. Девіантна наука (девіація - відхилення) - та наука, що відрізняється від загальноприйнятих стандартів, еталонів науки, або не вписується в її проблематику. Девіантною наукою займаються люди, які мають наукову підготовку, але яких не визнає наукове співтовариство. У ролі девіантних науковців колись була значна частина вчених, наукові результати яких не були зрозумілі їх сучасникам (Г. Мендель, В. Вернадський, К. Ціолковський, М. Чижевський та ін.).

Рівні знання є ступенями його досконалості. З часів Платона став узвичаєним такий поділ знання на рівні:

гадка, або «докса», доксичне знання, це знання непереаірене, приблизне, імовірне, засноване на чуттєвому сприйнятті чи уяві;

наукове знання, або «епістеме», епістемне знання, засноване на узагальненні чуттєвого досвіду, логіко-дискурсивне, тобто виводне, доказове і обгрунтоване знання;

мудрість («Софія»), софійне знання, яке не обмежується об'єктивним знанням про світ, але й наповнює його людським сенсом, пов'язує з корінними проблемами людського існування (софійним знанням є знання філософське).

Дата добавления: 2015-05-22