Сучасний етап , особливості розміщення та задачі розвитку харчової промисловості України

Територіальні особливості розвитку сільськогос-подарського комплексу Ураїни.

На території України залежно від природних, економічних та історичних умов склалися такі основні зони спеціалізації сільського господарства. Полісся, Лісостеп, Степ, передгірні та гірські райони Українських Карпат і передгірні та гірські райони Криму.

Поліська сільськогосподарська зона охоплює Волинську, Рівненську, більшу частину Житомирської, північні райони Київської, Чернігівської) Сумської областей. Тут розвиваються молочно-м'ясне ско­тарство, свинарство, льонарство, картоплярство і зернове господарство. Лісостепова сільськогосподарська зона займає частину Львівської і Чернівецької областей, східну частину Івано-Франківської, Тернопільську, Хмельницьку, Вінницьку області, північну частину Кіровоградської області та Черкаську, Полтавську й Харківську області. Спеціалізація її цукрово-буряково-зернова з м'ясо-молочним скотарством і свинарством.

Степова сільськогосподарська зона охоплює всі південні області, або майже 40° о території України У ній переважає вирощування зернових і олійних культур, розвинені овочівництво, баштанництво, виноградарство, молочно-м'ясне скотарство, свинарство і вівчарство. Передгірні та гірські райони Криму займають південну частину пів­острова. Сільське господарство тут спеціалізується на розвитку тваринництва, особливо вівчарства. В долинах і передгір'ях займаються садівництвом, виноградарством, овочівництвом, тютюнництвом, виро­щують ефіроолійні культури (троянду, шавлію, лаванду).

Основними технічними культурами в Україні є цукрові буряки, соняшник, льон-довгунець. Вирощують також коноплі, льон-кучерявець, тютюн, хміль, ефіроолійні та лікарські рослини Частка посівів їх становить 12,8% загальних посівних площ країни.

Головними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, птахівництво та вівчарство. Менше значення мають конярство, хутрове звірівництво, бджільництво, ставкове рибництво, шовківництво тощо.

За станом виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками й розвитком інфраструктури харчова промисловість України значно відстає від економічно розвинених країн, особливо щодо комплексної переробки сировини, механізації і автоматизації виробничих процесів, а також фасування та упаковки продукції. Незважаючи на винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, населення ще не повністю забезпечене високоякісними продовольчими товарами. Останнім часом Україна втрачає зовнішні ринки збуту продовольчих товарів, а внутрішній заповнений зарубіжними продуктами (нерідко низької якості), тимчасом як для їх виробництва є всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності. Загальна економічна криза, значний спад виробництва сільськогосподарської продукції, заборгованість по заробітній платі та пенсіях, бартери-зація економічних відносин, нестача фінансових і матеріальних ресурсів, їх подорожчання негативно впливають на результати роботи підприємств харчової промисловості.

Політика підтримки вітчизняного товаровиробника має діяти і в наступні роки. У рибній галузі спад виробництва був меншим, ніж в цілому в харчовій промисловості. Оскільки рибна промисловість України не в змозі повністю забезпечити попит населення, на український ринок з країн Балтії і Росії надходить велика кількість імпортної продукції. Отже, рибна галузь має значні резерви як для поповнення бюджету, так і для насичення українського ринку вітчизняною продукцією.

Для підвищення якості та конкурентоспроможності продукції на підприємствах харчової промисловості освоєно значну кількість нових видів продуктів. Так, на Вінниччині розроблено й впроваджено 149 нових виробів, на Волині — 209, у Дніпропетровській і Сумській областях — майже по 100, в Одеській — 50.

У структурі агропромислового комплексу галузь хлібопродуктів — пріоритетна, особливо з огляду на забезпечен ня населення продовольством, а тваринництва — комбікормами: Тому важлива науковотехнічна передумова подальшого розвитку галузі — сертифікація сільськогосподарської сировини та харчових продуктів з борошна.

Таким чином можна буде ефективно визначити якість продукції, забезпечити ретельний контроль за дотриманням економічних вимог, підвищити конкурентоспроможність виробів. Але матеріально-технічна база галузі хлібопродуктів не відповідає сучасним вимогам, характеризується значною спрацьованістю обладнання.

Дата добавления: 2015-05-22