Українсько-польсько-радянська війна

Охарактеризуйте здобутки і прорахунки Центральної Ради у її державотворчій діяльності.

428.

Досягнення: проголошував автономію України у складі Росії. створювалася державна казна та податкова система, 30 жовтня загальні збори УЦР заслухали доповідь М.Грушевського про проект конституції України, рограму соціально-економічних і політичних реформ, націоналізацію землі, запровадження 8-годинного робочого дня, встановлення державного контролю над виробництвом, розширення місцевого самоврядування, забезпечення свободи слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків, недоторканість особи й житла. ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Одним з найважливіших аспектів в боротьбі України за незалежність була проблема створення збройних сил. Військовий рух був невід‘ємною частиною українського національного відродження. М. Міхновський, що тоді очолював військове товариство ім. П. Полуботка, вважав, що тільки сильна армія може стати запорукою самостійності України Зовнішня політика Центральної Ради викликала глибоке розчарування, по-перше, серед військових. Орієнтуючись спочатку на країни Антанти, вона всіляко відволікала справу укладання миру.

Як засвідчує історичний досвід, відсутність національної єдності серед українців, внутрішні суперечки й розбрат вирішальною мірою спричинили невдачу створеної Центральною Радою державності. Адже саме ними вміло скористалися зовнішні сили (радянська Росія, пізніше — Німеччина), щоб покінчити з нею. Берестейська угода з її рішенням про ввід військ недавніх ворогів до України ще більш підірвало авторитет населення до Центральної Ради і започаткувало руйнуючу експансію ворожих держав. Можна вважати, що компроміс з урядом надав владі Генерального секретаріату ознаки легітимності, але став причиною поступового занепаду публічної влади. Легітимність же в період революційних подій не має виключного значення. До того ж, компроміс, викликавши урядову кризу в Петрограді, незабаром втратив свою форму.

22 квітня 1920 р. між УНР та Польщею було підписано Політичну конвенцію, а через два дні

— військову, що й склали зміст Варшавського договору. На його підставі Польща визнавала

незалежність УНР з Директорією і Головним отаманом С.Петлюрою на чолі та погоджу-

валася надати Україні військову допомогу у боротьбі проти більшовицької Росії. Надзвичайно популярною темою військової історії була українсько-

польсько-більшовицька війна 1920 р. 25 квітня розпочався спільний наступ українських та польських армій на схід, так званий

київський похід.

Західноукраїнський політичний табір висловився однозначно проти підписання

Варшавського договору. Водночас він не міг протиставити йому реальної альтернативи,

котра давала б шанс на відновлення української державності. Незважаючи на перші запаморочливі успіхи українсько-польських військ на проти-

більшовицькому фронті, соціал-демократи застерігали, що дотеперішні перемоги над

польською армією не є рівнозначні виграній війні, бо Радянська Росія зробить все, аби не

втратити України. Передусім вона використає антиукраїнську політику Польщі, найбільша

помилка якої у тому, що, окупувавши західноукраїнські землі, вона позбавила можливості

найсвідоміші українські сили Галичини брати участь у будівництві Української держави На початку червня на польсько-радянському фронті відбулися значні зміни. Червона

армія розпочала масований наступ на київський плацдарм, 5 червня 1-й кінній армії С.Бу-

дьонного вдалося прорвати фронт 6-ї польської армії. Більшовики швидкими темпами

просувалися на захід. Щоб уникнути оточення, Армія УНР, незважаючи на успішно прове-

дені оборонні бої, вночі з 13 на 14 липня перейшла на західний берег річки Збруч, опинив-

шись на території Східної Галичини. Тут вона пробула два місяці – до 13 вересня 1920 р. У середині липня 1920 р. Червона армія зайняла 16 повітів Східної Галичини. Дотри-

муючись випробуваної тактики, більшовики створили маріонеткову державу – Галицьку

соціалістичну радянську республіку. Її тимчасовий уряд, організований, ними 8 липня,

одразу ж скасував усі розпорядження уряду ЗУНР і Директорії У середині серпня 1920 р. в результаті успішного контрнаступу польських військ під

Варшавою Червона армія розпочала відступ. 14 вересня фронт перемістився на річку Збруч.

21 вересня Армія УНР знову вступила на територію Наддніпрянщини, де впродовж двох

місяців продовжувала боротьбу з більшовиками. На підставі прелімінарного договору, підписаного у Ризі між Польщею з одного боку і

Радянською Росією та Радянською Україною з другого, з 18 жовтня польські війська

припиняли бойові дії на протибільшовицькому фронті. Полишений союзником на власні

сили, С.Петлюра ще протягом місяця вів відчайдушну боротьбу з переважаючими силами

Червоної армії. Поразка української армії, її

відступ 21 листопада за Збруч й інтернування поляками українська галицька преса

сприйняла без особливих емоцій.

Дата добавления: 2015-05-22